Постанова

від 09.06.2011 по справі 2а-5006/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року 09:35 № 2а-5006/11/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Граніт-Київ»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402320, № НОМЕР_1, №0000282390/0 від 24.03.2011 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (директор)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № 7179/9/10-011 від 29.12.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Граніт-Київ»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402320, № НОМЕР_1, №0000282390/0 від 24.03.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, а саме щодо заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 277 795, 00 грн., а також суми податку на додану вартість в розмірі 222 236, 00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Встановлені відповідачем порушення позивачем п. 5.4 р. 5 Рішення Київської міської Ради від 18.03.2004 р. № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок в м. Києві», щодо неподання розрахунку комунального податку за II квартал 2008 р. позивач в судовому засіданні не заперечив.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Граніт-Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року було встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 277 795, 00 грн., а також суми податку на додану вартість в розмірі 222 236, 00 грн., що були визначені позивачем на підставі фінансово-господарських взаємовідносин з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», які носять характер нікчемного правочину, оскільки в провадженні СВ ПМ ДПА у Київській області знаходиться кримінальна справа №08-3846, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, та крім того зустрічною перевіркою ТОВ «Оптдевайс»було встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, відсутність як бази так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, а задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами перевірки були зменшені до нуля гривень.

Враховуючи вищевказані порушення, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 277 795,00 грн., з яких 222 236,00 грн. основного платежу та 55 559,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 347 244,00 грн., з яких 277 795,00 грн. основного платежу та 69 449,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Граніт-Київ»код за ЄДРПОУ 33631199 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт від 11.03.2011 р. №150/1-23-20-33631199, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 277 795 грн.

- п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 4. «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 222 236 грн.

- п. 5.4 р. 5 Рішення Київської міської Ради від 18.03.04р., № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок в м. Києві», встановлено неподання розрахунку комунального податку за II квартал 2008 р.

На підставі акту перевірки від 11.03.2011 р. №150/1-23-20-33631199, відповідачем були винесенні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № 0000282390/0.

Як зазначено в акті перевірки від 11.03.2011 р. №150/1-23-20-33631199, перевіркою встановлено наступне.

ТОВ «Граніт-Київ»були отримані рахунки-фактури від ТОВ «Оптдевайс»код за ЄДРПОУ 36900457, згідно яких ТОВ «Оптдевайс»реалізовано ТОВ «Граніт-Київ»будівельні матеріали, на загальну суму 1 315 413,08 грн., в т.ч. ПДВ 219 235,51 грн., а саме:

- №13025 від 13.09.2010 р. на загальну суму 73 500,00 грн.;

- №20017 від 20.09.2010 р. на загальну суму 152 441,62 грн.;

- №24045 від 24.09.2010 р. на загальну суму 290 000,00 грн.;

- №29030 від 29.09.2010 р. на загальну суму 27 200,00 грн.;

- №29029 від 29.09.2010 р. на загальну суму 45 600,00 грн.;

- №1081 від 01.10.2010 р. на загальну суму 256 211,46 грн.;

- №1080 від 01.10.2010 р. на загальну суму 20 460,00 грн.;

- №22045 від 24.10.2010 р. на загальну суму 450 000,00 грн.

В подальшому, при відвантажені вищезазначеної продукції та наданих послуг, ТОВ «Оптдевайс»виписано ТОВ «Граніт-Київ»видаткові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 1 315 413,08 грн., в т.ч. ПДВ 219 235,51 грн., а саме:

- видаткова накладна №13025 від 13.09.2010 р. на загальну суму 73 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 250,00 грн.;

- видаткова накладна №20017 від 20.09.2010 р. на загальну суму 152 441,62 грн., в т.ч. ПДВ 25 406,94 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №24045 від 24.09.2010 р. на загальну суму 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 333,33 грн.

- видаткова накладна №29029 від 29.09.2010 р. на загальну суму 45 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 600,00 грн.;

- видаткова накладна №29030 від 29.09.2010 р. на загальну суму 27 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4533.32грн.;

- видаткова накладна №1080 від 01.10.2010 р. на загальну суму 20 460,00 грн., в т.ч. ПДВ З 410,00 грн.;

- видаткова накладна №1081 від 01.10.2010 р. на загальну суму 256 211,46 грн., в т.ч. ПДВ 42 701,91 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №22045 від 24.10.2010 р. на загальну суму 450 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75 000,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, розрахунки по даним взаємовідносинам проведені в повному обсязі.

Крім цього, встановлено, що між ТОВ «Граніт-Київ»(кредитор), ТОВ «Комстар-К»(новий кредитор) та ТОВ «Оптдевайс»(боржник) було укладено договір від 19.11.2010 р. №01/11.

Згідно умов зазначеного договору, Боржник визнає, а Кредитор підтверджує, що між Боржником як продавцем і Кредитором як покупцем було укладено договір №01/09 від 03.09.2010 р. на поставку товару і послуг, заборгованість Боржника по якому станом на момент підписання цього договору становить 18 000 грн. 00 коп.

На умовах цього договору Кредитор відступає Новому Кредитору право вимоги з Боржника, вказаної у п. 1 цього договору заборгованість у розмірі 18 000,00 грн. по договору №01/09 від 03 вересня 2010 р., на що Боржник погоджується та вважається про це належним чином повідомлений в момент підписання цього договору.

Тобто, згідно договору від 19.11.2010р. №01/11 кредиторську заборгованість ТОВ «Оптдевайс»перед ТОВ «Граніт-Київ»в розмірі 18 000,00 грн. погашено ТОВ «Комстар-К», що підтверджується наступними документами:

ТОВ «Комстар-К»виставлено ТОВ «Граніт-Київ»рахунок-фактуру від 19.11.2010 р. на поставку шпал залізобетонних Ш 1-1 загальною кількістю 120 шт., на загальну суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.

В подальшому, при відвантажені вищезазначеної продукції ТОВ «Комстар-К»виписано ТОВ «Граніт-Київ»видаткову накладну від 19.11.2010 р. №1902 на загальну суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.

Розрахунки по даним взаємовідносинам не проводились, так як зазначалося вище ТОВ «Комстар-К»даною поставкою погасив кредиторську заборгованість ТОВ «Оптдевайс»перед ТОВ «Граніт -Київ».

Як вбачається з даних акту перевірки, та наданих представником відповідача пояснень, в ході проведення перевірки було встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Оптдевайс»зареєстровано Васильківською РДА 26.02.2010 р., знаходиться на обліку в Васильківський об'єднаний ДПІ, стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» , останній звіт подано за листопад 2010 р. , свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.12.2010 р.

Також, згідно наданої інформації СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було встановлено, що в проваджені СВ ПМ ДПА у Київській області знаходиться кримінальна справа №08-3846 порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході досудового слідства по кримінальній справі було встановлено, що директор ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4, призначений на вказану посаду 17.09.2010 р. за попередньою змовою з невстановленими слідством особами та директором ТОВ «Дооре»(код за ЄДРПОУ 35803717) ОСОБА_5 з метою зменшення вказаним підприємством податкових зобов'язань у вересні-жовтні 2010 року, використовуючи реєстраційні та статутні документи, печатку, рахунки ТОВ «Оптдевайс», достовірно знаючи про те що у періоді з 01.04.2010 р. по 17.09.2010 р. попереднім директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_6 не здійснювалась фінансово-господарська діяльність, документально створив видимість нібито придбання у квітні-вересні 2010 р. у ТОВ «Дооре»товарів (робіт, послуг) для їх подальшої реалізації ряду СПД на території України.

При цьому, вказані первинні документи щодо придбання товарів (робіт, послуг), які датовані квітнем-вереснем 2010 року, були підроблені директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4, оскільки були складені та підписані ним у вересні та жовтні 2010 року, тобто за період коли він не мав відношення до діяльності підприємства та на посаді директора вказаного підприємства не перебував.

Також, згідно пояснень, наданих колишнім директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_7, за період перебування на посаді директора, а саме з березня 2010 р. по 17.09.2010 р., придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) підприємство на території України не здійснювало, доручення щодо надання повноважень іншим особам на здійснення фінансово-господарських операцій від імені підприємства нікому не надавав, печатки ТОВ «Оптдевайс»до 17.09.2010 р. нікому не передавав.

Крім того, щодо директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4 06.12.2010 р. була винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає взаємовідносини між ТОВ «Оптдевайс»та ТОВ «Граніт-Київ»такими, що носять характер нікчемного правочину.

Також, відповідачем було надано до матеріалів справи акт від 26.11.2010 р. №4943/23-20/36900457 про результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., в якому встановлено порушення контрагентом позивача ТОВ «Оптдевайс»податкового законодавства, а саме - відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, відсутність як бази так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, а також встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами перевірки були зменшені до нуля гривень, зважаючи на що контрагентом позивача не були визначені податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем, а відповідно кошти не були сплачені до державного бюджету.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що фактично, підприємницька діяльність ТОВ «Оптдевайс»проводилась колом невстановлених слідством осіб, щодо яких за фактом створення фіктивного підприємства було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, ТОВ «Оптдевайс»під час здійснення його діяльності з контрагентами, були створені умови для здійснення іншими суб'єктами господарської діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а отже документи, що видавалися зазначеним підприємством в підтвердження здійснення ним господарської діяльності з іншими контрагентами, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 7.2.3 (1) п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мін'юсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Також, відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи ТОВ «Оптдевайс»по взаємовідносинах із позивачем, які датовані квітнем-вереснем 2010 року, були підроблені директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_4, оскільки були складені та підписані ним у вересні та жовтні 2010 року, тобто за період коли він не мав відношення до діяльності підприємства та на посаді директора вказаного підприємства не перебував, а згідно пояснень колишнього директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_7 - за період перебування на посаді директора, а саме з березня 2010 р. по 17.09.2010 р., придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг) ТОВ «Оптдевайс» на території України не здійснювало, доручення щодо надання повноважень іншим особам на здійснення фінансово-господарських операцій від імені підприємства нікому не надавалося, печатки ТОВ «Оптдевайс»до 17.09.2010 р. нікому не передавалося.

Окрім того, господарські операції між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. - доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.91р., «під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування»та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «Оптдевайс» руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат, та відповідного формування податкового кредиту.

Також, як було зазначено вище, зустрічною перевіркою ТОВ «Оптдевайс»було встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, відсутність як бази так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток , встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами перевірки були зменшені до нуля гривень, а відповідно контрагентом позивача не були визначені податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем, та кошти не були сплачені до державного бюджету.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося представником позивача -згідно відомостей податкового органу та бази ЄДРПОУ - стан платника контрагента позивача ТОВ «Оптдевайс»- «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», останній звіт подано за листопад 2010 р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.12.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, правочин між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»є нікчемним, а тому відповідачем було правомірно встановлено факт заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 277 795, 00 грн., а також суми податку на додану вартість в розмірі 222 236, 00 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2011 р.