Постанова

від 16.06.2011 по справі 2а-4914/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2011 року 11:37 № 2а-4914/11/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.03.2011 р. № 11-У/2)

ОСОБА_3 (директор, наказ від 14.04.2004 р. № 05-У)

ОСОБА_4 (довіреність від 31.03.2011 р. № 02/03-11/26/2)

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність від 10.01.2011 р. № 49/9/10-009)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 100 595 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 72 753 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 04.03.2011 р. № 140/1-23-60-32524854.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), а саме занижено податок на прибуток:

- за 4 квартал 2009 року у сумі 77 729 грн.;

- за 3 квартал 2010 року в сумі 22 866 грн.

- п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72 753 грн., у тому числі по періодах:

- за вересень 2009 року в сумі 15 363 грн.;

- за жовтень 2009 року в сумі 5 000 грн.;

- за листопад 2009 року в сумі 52 390 грн.

Пунктом 3 Розділу 4 «Висновок»зазначеного акту перевірки також встановлено, що позивачем порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість (рядок 18.2 Декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 129 049 грн. в тому числі по періодах:

- за вересень 2009 року в сумі 129 049 грн.

На вищезазначений акт перевірки позивачем були надані письмові заперечення від 11.03.2011 року № 02/03-11/17, щодо порушень викладених в акті.

18.03.2011 року позивач отримав лист № 4092/10/23-6011, підписаний заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_7, в якому зазначено, що висновки акту перевірки від 04.03.2011 року № 140/1-23-60-32524854 залишено без змін, а заперечення від 11.03.2011 року № 02/03-11/17 - без задоволення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_7 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2011 р. № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 100 595 грн., в тому числі 25 149 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2011 р. № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 753 грн., в тому числі 18 188 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які були направлені на адресу відповідача - на загальну суму 216 685 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за їх оскарженням до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2009 року № 27/11-09/1 та акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2009 р. №б/н, між ТОВ «Укргазкомпані»(покупець) та ТОВ «Українська газоторгова компанія»код за ЄДРПОУ 34485629 - (постачальник), мали місце господарські взаємовідносини щодо поставки природного газу.

Придбання природного газу відбувалося згідно акту прийому-передачі вартісних показників природного газу № НОМЕР_3 від 31.12.2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було встановлено, що ТОВ «Українська газоторгова компанія»код за ЄДРПОУ 34485629 зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан -«8» до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, з акту перевірки вбачається наступне:

- директором та головним бухгалтером ТОВ «Українська газоторгова компанія»код за ЄДРПОУ 34485629 є ОСОБА_8 (ідент. номер НОМЕР_4);

- засновником ТОВ «Українська газоторгова компанія»код за ЄДРПОУ 34485629 є - ОСОБА_8 (ідент. номер НОМЕР_4).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що при аналізі даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня за листопад 2009 року постачальників ТОВ «Українська газоторгова компанія»встановлені суб'єкти господарювання, що мають ознаки фіктивності, а саме:

- ТОВ «Променергохолдінг»(код за ЄДРПОУ 34825310), яке зареєстроване в ДПІ у м. Полтава; стан платника - 16 «припинено (ліквідовано, закрито)»;

- ТОВ «Зетта-Фін»(код за ЄДРПОУ 36147841), яке зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва; стан платника - 14 «визнано банкрутом».

Таким чином, в акті перевірки відповідач зазначає, що оскільки вказані контрагенти ТОВ «Променергохолдінг»та ТОВ «Зетта-Фін»є постачальниками ТОВ «Укргазкомпані»у другому ланцюзі постачання природного газу, то вищезазначене дає підставу стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Укргазкомпані» з ТОВ «Українська газоторгова компанія»носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

З огляду на зазначене, відповідач в акті перевірки зазначає про відсутність у ТОВ «Українська газоторгова компанія»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Українська газоторгова компанія»створення правових наслідків, а відповідно така угода носить фіктивний характер.

Однак, як вбачається судом з матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «Укргазкомпані»та ТОВ «Українська газоторгова компанія»були встановлені згідно Договору купівлі-продажу природного газу №27/11-09/1 від 27.11.2009 року та акту приймання-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2009 року.

Як також видно з матеріалів справи, факт проходження товару (природного газу) підтверджено реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами Філії УМГ «Донбастрансгаз»(а саме - ВАТ «Донецькміськгаз»та Філії УМГ «Донбастрансгаз») підприємствам - кінцевим споживачам природного газу, що уклали з ТОВ «Укргазкомпані»договори на постачання природного газу (Договір №312(09) від 06.03.2009 р. між ТОВ «Укргазкомпані»(Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Оргсинтез»(Споживач) та додаткова угода № 9 від 15.11.2009 р. до вказаного Договору, та Договір №323(09) від 26.01.2009 р. між ТОВ «Укргазкомпані»(Постачальник) та ТОВ «Галілей»(Споживач) та додаткові угоди № 1 від 06.03.2009 р. та № 8 від 15.11.2009 р. до вказаного Договору) а також актами прийому-передачі природного газу за грудень 2009 року, які засвідчено печатками газотранспортних підприємств - ВАТ «Донецькміськгаз»та Філії УМГ «Донбастрансгаз», що наявні в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що час здійснення зазначеної угоди, ТОВ «Українська газоторгова компанія»було зареєстровано в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва та реєстрація була дійсною. Зазначений факт також не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Також, відповідно до матеріалів справи, природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №27/11-09/1 від 27.11.2009 року був поставлений та оплачений ТОВ «Укргазкомпані»в повному обсязі з наданням оригіналів всіх необхідних первинних документів, що також не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, в підтвердження правочинності виконання зазначеної угоди (товарності операції), позивачем до матеріалів справи було надано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року з визначенням податкового кредиту в сумі 52 390,00 грн., яку було прийнято ОСОБА_6 податковою інспекцією у Голосіївському р-ні без будь-яких зауважень, а також копію банківської виписки про сплату податку на додану вартість за листопад 2009 року, копію банківської виписки про сплату (передоплату) вартості природного газу грудня 2009 року ТОВ «Українській газотранспортній компанії», копію податкової накладної № 422 від 27.11.2009 року, копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Українська газотранспортна компанія», копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Українська газотранспортна компанія».

Також, в підтвердження чинності зазначеного правочину, а саме відповідності господарської діяльності ТОВ «Українська газотранспортна компанія»вимогам чинного законодавства на час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Укргазкомпані»- позивачем до матеріалів справи було надано копію податкової декларації по податку на додану вартість за листопад 2009 року контрагента ТОВ «Українська газотранспортна компанія»та копію додатка № 5 до зазначеної податкової декларації, в якій контрагентом позивача ТОВ «Українська газотранспортна компанія»було визначено податкові зобов'язання листопад 2009 року по взаємовідносинах із ТОВ «Укргазкомпані».

З огляду зазначеної податкової декларації по податку на додану вартість за листопад 2009 року контрагента позивача ТОВ «Українська газотранспортна компанія»вбачається, що вона була прийнята ОСОБА_6 податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином, підстав щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум, фактично сплачених ТОВ «Українська газотранспортна компанія», за договором купівлі-продажу природного газу №27/11-09/1 від 27.11.2009 року, представником відповідача в судовому засіданні зазначено не було, так само як і не заперечувалась товарність здійснених операцій, зокрема фактична поставка природного газу, його оплата, а також включення ТОВ «Українська газотранспортна компанія»відповідних сум до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р., що була прийнята ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_9 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Зетта-Фін», а також акт про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Променергохолдінг», суд не може прийняти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та наданих представниками позивача пояснень, ТОВ «Променергохолдінг»та ТОВ «Зета-Фін», як постачальники ТОВ «Укргазкомпані», не мають жодного відношення до постачання природного газу грудня 2009 року для ТОВ «Укргазкомпані», оскільки природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №27/11-09/1 від 27.11.2009 року було поставлено з ресурсу ТОВ «ЕСК «Еско-Північ»- ТОВ «Промгаз України»- ТОВ «Українська газоторгова компанія»для ТОВ «Укргазкомпані», та зазначений обсяг природного газу було проведено через об'єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»і фактично спожито промисловими підприємствами, про що ТОВ «Укргазкомпані»надано до матеріалів справи зазначені вище підтверджуючі документи.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 р. з метою встановлення всіх фактичних обставин справи, було зобов'язано відповідача ОСОБА_6 податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва надати суду докази в підтвердження його правової позиції, а саме відомості щодо проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Українська газоторгова компанія»з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані», та надати матеріали цієї перевірки в разі її проведення, а також інші документи по контрагенту позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Українська газоторгова компанія», що наявні у відповідача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на вимогу ухвали суду від 21.04.2011 р. не було надано відомостей щодо проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Українська газоторгова компанія»з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані».

З огляду на зазначене, Окружним адміністративним судом м. Києва від 12.05.2011 р. за № 2а-4914/11/2670 було скеровано судовий запит до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому суд просив надати інформацію щодо проведення перевірки контрагента позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Українська газоторгова компанія»з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укргазкомпані»чи іншими контрагентами за період 2009-2011 рр., надати матеріали цих перевірок в разі їх проведення, а також відомості щодо реєстрації ТОВ «Українська газоторгова компанія»платником податку на додану вартість та знаходження ТОВ «Українська газоторгова компанія»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповіді на зазначений судовий запит від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва станом на 16.06.2011 р. до суду не надходило.

З огляду на зазначене, судом не вбачається неправомірності включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум, фактично сплачених ТОВ «Українська газотранспортна компанія», за договором купівлі-продажу природного газу №27/11-09/1 від 27.11.2009 року, товарність здійснених операцій за яким, зокрема фактична поставка природного газу, його оплата, а також включення ТОВ «Українська газотранспортна компанія»відповідних сум до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р., була підтверджена позивачем допустимими доказами (документами), що наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Українська газоторгова компанія», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначеного договору, установчі документи ТОВ «Українська газоторгова компанія»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було порушено кримінальної справи та не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Українська газоторгова компанія».

Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи, вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та крім того контрагентом позивача -ТОВ «Українська газоторгова компанія», сума ПДВ за листопад 2009 р., що включена позивачем до складу податкового кредиту, - була визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р. та прийнята податковим органом, а отже позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Українська газоторгова компанія»за перевіряємий період.

Також, відповідачем не надано суду доказів щодо проведення контрольної перевірки контрагента позивача в розрізі його правовідносин з позивачем за перевіряємий період щодо завищення або заниження контрагентом позивача зобов'язань перед бюджетом, та не надано жодних доказів щодо існування такого порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень ОСОБА_6 податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.03.2011 р. №0000482360 та №0000492360.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.06.2011 р.