Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а-6468/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2011 року 12:53 № 2а-6468/11/2670

За позовом Приватного підприємства «Росмар»

до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 05.05.2011 р.)

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність № 84 від 20.05.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_3 підприємство «Росмар»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97ВР, відповідно до чого ПП «Росмар»було безпідставно сформовано податковий кредит за період з червня 2009 року по грудень 2009 року за рахунок сум ПДВ, визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Мега-Групп», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 740 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року № 0001762307/0 на загальну суму 100 925 грн., винесене за наслідками акту перевірки, є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Росмар»(код ЄДРПОУ 32620228) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мега-Групп»(код ЄДРПОУ 35760422) за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, в результаті чого позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит за період з червня 2009 року по грудень 2009 року за рахунок сум ПДВ, визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Мега-Групп», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 740 грн., зважаючи на те, що правочини позивача з ТОВ «Мега-Групп»носять характер нікчемного правочину, оскільки висновком спеціаліста щодо втрат бюджету ДПІ у Печерському районі м. Києва від №243/23-10/35760422 від 01.03.2011 року було встановлено факт відсутності матеріальних та трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів в контрагента позивача ТОВ «Мега-Групп», необхідних для здійснення відповідних господарських операцій, а допитана в якості свідка директор ТОВ «Мега-Групп»ОСОБА_4 показала, що вона не має ніякого відношення до ТОВ «Мега-Групп», підприємство вона зареєструвала на своє ім'я за винагороду, без мети здійснювати підприємницьку діяльність, чим займається підприємство ТОВ «Мега-Групп», про місцезнаходження офісу, знаходження первинних документів, печаток їй не відомо, документів, що стосуються фінансово господарської діяльності підприємства вона не підписувала та не уповноважувала на це будь-яких осіб, а також згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління внутрішніх справ Київської області № 13 від 02.02.2011 р., підписи від імені директора ТОВ «Мега-Групп»О.А. в податковій звітності товариства виконані іншою особою.

Враховуючи вищевказані порушення, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва зазначає про правомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 925 грн., в тому числі за основним платежем - 80 740 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 185 грн., а відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Росмар»(код ЄДРПОУ 32620228) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мега-Групп»(код ЄДРПОУ 35760422) за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки, в якому було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, в результаті чого позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит за період з червня 2009 року по грудень 2009 року за рахунок сум ПДВ, визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Мега-Групп», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 740 грн., в тому числі по періодам:

- червень 2009 року в сумі 3 339 грн.;

- липень 2009 року в сумі 5 401 грн.;

- серпень 2009 року в сумі 6 951 грн.;

- вересень 2009 року в сумі 10 821 грн.;

- жовтень 2009 року в сумі 14 144 грн.;

- листопад 2009 року в сумі 16 586 грн.;

- грудень 2009 року в сумі 23 498 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0001762307/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 100 925 грн., в тому числі за основним платежем - 80 740 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 185 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акту перевірки, для проведення перевірки своєчасності відображення позивачем в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Мега-Групп»(код ЄДРПОУ 35760422) було використано:

- копії документів, надані ПП «Росмар»на підставі запиту про надання інформації №8815/10/23-07 від 30.03.2011 р. (договір поставки № 25/09 від 01.06.2009 року, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року);

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість за період з червня 2009 року по грудень 2009 року., додаток 5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»);

- висновок спеціаліста щодо втрат бюджету ДПІ у Печерському районі м. Києва від №243/23-10/35760422 від 01.03.2011 року ТОВ «Мега-Групп», код ЄДРПОУ 35760422 при обчисленні, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 25.02.2008 року по 31.12.2010 року;

- перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит, АРМ ОСОБА_5, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошукова - довідкова система ЦБД ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», податкової звітності з податку на додану вартість період з червня 2009 року по грудень 2009 року та Додатку 5 до Декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та первинних документів, наданих для перевірки було встановлено, що:

- ПП «Росмар»до складу податкового кредиту за період з червня 2009 року по грудень 2009 року включена сума ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Мега-Групп»в загальному розмірі 80 740, 04 грн., у тому числі по періодах:

- червень 2009 року в сумі 3 339 грн.;

- липень 2009 року в сумі 5 401 грн.;

- серпень 2009 року в сумі 6 951 грн.;

- вересень 2009 року в сумі 10 821 грн.;

- жовтень 2009 року в сумі 14 144 грн.;

- листопад 2009 року в сумі 16 586 грн.;

- грудень 2009 року в сумі 23 498 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, та наданих представником відповідача пояснень, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було отримано Висновок спеціаліста щодо втрат бюджету ДПІ у Печерському районі м. Києва від №243/23-10/35760422 від 01.03.2011 року ТОВ «Мега-Групп», код ЄДРПОУ 35760422 при обчисленні повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 25.02.2008 року по 31.12.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено наступне.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства ТОВ «Мега-Групп», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, за період діяльності товариства встановлено відсутність:

- трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 0 осіб);

- виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Зазначені, встановлені в ході перевірки факти свідчать про відсутність в контрагента позивача ТОВ «Мега-Групп»необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Мега-Групп».

Крім того, як зазначено в акті перевірки, відповідно до протоколу допиту свідка директора ТОВ «Мега-Групп»ОСОБА_4 від 10.09.2010 р., проведеного завідуючим сектором ГНВПДВВЗКФС ВПМ Тростянецької ОДПІ, майором податкової міліції ОСОБА_6 встановлено наступне:

- допитана директор ТОВ «Мега-Групп»ОСОБА_4 показала, що вона не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Мега-Групп». Підприємство вона зареєструвала на своє ім'я за винагороду, без мети здійснювати підприємницьку діяльність. Чим займається підприємство ТОВ «Мега-Групп», про його види діяльності, місцезнаходження офісу, знаходження первинних документів, печаток їй не відомо. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства вона не підписувала та не уповноважувала на це будь-яких осіб.

Також, згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління внутрішніх справ Київської області №13 від 02.02.2011 року - підписи від імені директора ТОВ «Мега-Групп»ОСОБА_4 в податковій звітності товариства за період з 25.02.2008 року по 31.12.2010 року виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Мега-Групп»не спричиняють настання реальних правових наслідків.

В акті перевірки також визначено, що при складанні висновку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мега-Групп», що проводився на підставі матеріалів кримінальної справи, податкових декларацій ТОВ «Мега-Групп», додатків №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкових декларації з податку на додану вартість за період з 25.02.2008 року по 31.12.2010 року та автоматичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 25.02.2008 року по 31.12.2010 року вбачаються:

- порушення ТОВ «Мега-Групп»(ЄДРПОУ 35760422) ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України).

Таким чином, висновком спеціаліста щодо втрат бюджету від №243/23-10/35760422 від 01.03.2011 року, який наявний в матеріалах справи, встановлено відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Мега-Групп»у т.ч. до ПП «Росмар».

В ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за період з червня 2009 року по грудень 2009 року та первинних документів, наданих для перевірки було встановлено наступне.

ПП «Росмар»уклав з ТОВ «Мега-Групп»договір поставки № 25/09 від 01.06.2009 року.

Згідно п.1.1 Договору, ТОВ «Мега-Групп»(продавець) зобов'язується поставити, а ПП «Росмар»(Покупець) прийняти та сплатити канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розділу 3 Договору, розрахунок «Покупця»з «Продавцем»проводиться за домовленістю сторін за умов поступової реалізації товару. Розрахунки проводиться в української національної валюти шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок «Продавця».

Згідно наданих до перевірки документів, ТОВ «Мега-Групп»було виписано ПП «Росмар»податкові накладні на загальну суму 484 434, 19 грн., в тому числі ПДВ 80 740 грн.

Оплата згідно умов Договору № 25/09 від 01.06.2009 року проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

Таким чином, ПП «Росмар»до складу податкового кредиту за період з червня 2009 року по грудень 2009 року включено суму ПДВ з вартості товарів від ТОВ «Мега-Групп», визначених Договором № 25/09 від 01.06.2009 року в розмірі 80 740 грн.

Дані суми податку на додану вартість відображені ПП «Росмар»в Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за період з червня 2009 року по грудень 2009 року.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредит) витрат по сплаті податку на додану вартість.

Абзацом 1 пункту 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було зазначено вище, згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління внутрішніх справ Київської області № 13 від 02.02.2011 р., підписи від імені директора ТОВ «Мега-Групп»О.А. в податковій звітності товариства виконані іншою особою, проте не директором ОСОБА_4, яка будучи допитаною в якості свідка директор, показала, що вона не має ніякого відношення до ТОВ «Мега-Групп», підприємство вона зареєструвала на своє ім'я за винагороду, без мети здійснювати підприємницьку діяльність, чим займається підприємство ТОВ «Мега-Групп», про місцезнаходження офісу, знаходження первинних документів, печаток їй не відомо, документів, що стосуються фінансово господарської діяльності підприємства вона не підписувала та не уповноважувала на це будь-яких осіб.

Так, згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження , неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і .місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Положення статті 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювали незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи податкової служби перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів».

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових Фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Також, відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наявних у справі матеріалів, зокрема наданого відповідачем акту про результати перевірки ПП «Росмар»(32620228) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мега-Групп»(код ЄДРПОУ 35760422) за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року, висновку спеціаліста щодо втрат бюджету ДПІ у Печерському районі м. Києва від №243/23-10/35760422 від 01.03.2011 року, вбачається, що фактично, підприємницька діяльність контрагента позивача ТОВ «Мега-Групп»проводилась за відсутності трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 0 осіб), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що свідчить про відсутність в контрагента позивача ТОВ «Мега-Групп»необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а підписи на деклараціях з податку на додану вартість з додатком № 5 ТОВ «Мега-Групп»були виконані невідомими особами, проте не номінальним директором ОСОБА_4

Зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновками відповідача, що ПП «Росмар»під час здійснення його діяльності з контрагентом ТОВ «Мега-Групп», були створені умови для здійснення іншими суб'єктами господарської діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а отже документи, що видавалися зазначеним підприємством в підтвердження здійснення ним господарської діяльності з іншими контрагентами, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Мега-Групп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. - доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування», що захищається також Конституцією України, однак протиправні дії позивача та ТОВ «Мега-Групп»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат, та відповідного формування податкового кредиту.

З аналізу наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, судом не вбачається протиправності в діях відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0001762307/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 100 925 грн., в тому числі за основним платежем - 80 740 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 185 грн., по взаємовідносинах із ТОВ «Мега-Групп».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суду не було надано доказів, що сформований позивачем податковий кредит по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Мега-Групп»був підтверджений даним контрагентом в податкових деклараціях, тобто було визначено податкове зобов'язання за для сплати до державного бюджету.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.06.2011 р.