Рішення

від 08.10.2015 по справі 902/1171/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2015 р. Справа № 902/1171/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представників сторін:

позивача: Бжукова А.К., довіреність №010-01/3474 від 14.05.2013р., паспорт серії АА 183195 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.05.1996р.,

у відсутності відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150) в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Вінниці (вул. Козицького, 51, корп. 1, м. Вінниця, 21050)

до 1. : товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (пров. Грибоєдова. 17, м. Вінниця, 21100)

до 2. : товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" (вул. Козицького, 51, м. Вінниця, 21050)

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138277,84 дол. США та 9294372,30 грн,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Вінниці звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" та товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138277,84 дол. США та 9294372,30 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.08.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1171/15 з призначенням її до розгляду.

Ухвалою суду від 10.09.2015р. слухання справи відкладено до 08.10.2015р. через неявку представників відповідачів та неподання останніми витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 08.10.2015р. представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих до суду письмових поясненнях №074-09/1135 від 06.09.2015р.

Натомість, представники відповідачів в судове засідання повторно не з'явилися, причин неявки не повідомили незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалами суду від 25.08.2015р. та 10.09.2015р., які надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак їх процесуальна позиція щодо заявленого позову суду не відома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачі зареєстровані за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилались їм ухвали від 25.08.2015р. та 10.09.2015р. При цьому направлена судом на адресу відповідача 2 ухвала від 10.09.2015р. підприємством зв'язку повернута з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Направлена судом на адресу відповідача 1 вказана ухвала до суду поштовим відділенням не поверталася.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвал здійснювалося за адресами відповідачів, які визначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення останніх про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідачів або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

10.08.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України ", який в подальшому змінив назву на публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (банк, позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (позичальник, відповідач 1) укладено кредитний договір №7407К32, за умовами якого банк надає позичальникові кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов Договору (п.3.1.Договору).

Пунктами 3.2.1 - 3.2.4 Договору сторони погодили суму кредиту - 1009900,00 дол. США; кінцевий термін погашення кредиту - 08.08.2014 року; цілі кредиту: рефінансування заборгованості по кредитному договору №22/47/07-КЛТ від 27.06.2007 року; процентну ставку за кредитом - 11,25% річних - при цьому якщо позичальник не перевів до банку терміном до 01.10.2007 року загальні грошові потоки у розмірі визначеному п.5.1.3.7 Договору, з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 1 процентний пункт; розмір плати за управління кредитом: 0,084 % від суми кредиту.

За умовами Договору кредит надається у безготівковій формі в межах наданого забезпечення і тільки після укладення гарантійних документів на отримання банком документів (витяги з відповідних державних реєстрів), що підтверджують пріоритетність права банку на звернення стягнення на майно, яке надається банку в заставу/іпотеку згідно з гарантійними документами, а також належного підтвердження набуття чинності договорами страхування майна, що надається в заставу/іпотеку банку, як це зазначено в п.3.9 Договору.

Надання кредиту проводиться на підставі наданих позичальником платіжних доручень та/або реєстрів платежів, та/або листів позичальника, та/або отриманих від позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Банк-клієнт" електронних заяв на перерахування кредитних коштів у доларах США відповідно до умов укладених контрактів, шляхом попередньої оплати, за фактом поставки та у разі необхідності, з частковою або повною конвертацією/конверсією кредитних коштів у гривню за рахунок позичальника із наступним її зарахуванням на поточний рахунок позичальника у банку, вказаний в п.2.1.12 Договору, з метою подальшого перерахування відповідно до умов укладених договорів на підставі реєстру платежів з метою оплати укладених договорів і рахунків-фактур по системі "Банк-Клієнт" з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичкових рахунках позичальника, відкритих згідно з п.3.8 Договору (п.3.3.1 Договору).

Сторони домовились, що позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.3.2. Договору, згідно графіку погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковими (п.3.4.1 Договору).

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів (п.3.4.2 Договору).

Пунктом п.3.4.3 Договору передбачено, що виконання зобов'язання позичальником щодо погашення будь-якої заборгованості за договором може бути покладено позичальником на третю особу, проте, у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості такою третьою особою позичальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань за договором. Також погашення будь-якої заборгованості за цим договором може бути здійснено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, предмета іпотеки, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від страховиків у якості страхового відшкодування в разі втрати, псування або пошкодження предмету застави/іпотеки.

За Договором позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 Договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п.3.5.1 Договору).

У випадку зміни грошово-кредитної політики НБУ банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у п.3.2 цього Договору, про що банк протягом 10 днів письмово повідомляє позичальника. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у п.3.2 цього договору, укладається додаткова угода до цього Договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та платежі за кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки (п.3.5.2 Договору).

Згідно із п.3.6.2 Договору передбачено зобов'язання позичальника здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цим договором у випадках встановлених цим пунктом.

Сторони домовились, що якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат за цим договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі здійснюється у порядку встановленому п.3.7.4 Договору.

За умовами Договору позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за надання кредиту у розмірі зазначеному в п.3.2. Договору. Так плата сплачується одноразово у національній валюті України за курсом НБУ на дату платежу на рахунок вказаний в п.3.8 Договору, протягом 10 днів з дати підписання угоди, але не пізніше дня надання кредиту (п.4.1.1 Договору).

Також позичальник зобов'язується сплатити плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Договору, яка нараховується за період нарахування плати за управління кредитом у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісячно до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок зазначений у п.3.8 цього Договору. Плата за управління кредитом за останній період нарахування плати за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п.4.1.2 Договору).

Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим Договором.

Розділом 6 Договору сторони визначили події невиконання зобов'язань та передбачили наслідки таких подій, в тому рахунку обов'язок дострокового повернення кредиту при їх настанні.

Разом з укладеним кредитним Договором сторонами було підписано додаток №1 до кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 року, яким сторони погодили графік погашення кредиту за період з 10.08.2007 року по 08.08.2014 року.

Також, як слідує з матеріалів справи в подальшому сторонами підписувались додаткові правочини до кредитного договору №7407К32 від 10.08.2007 року, а саме: 17.10.2007 року №7407К32-1; 01.12.2008 року № 7407К32-2; 05.01.2009 року № 7407К32-3; 26.02.2010 року №7407К32-4; 27.04.2010 року № 7407К32-5; 06.01.2011 року № 7407К32-6; 17.02.2012 року №7407К32-7; 19.04.2013 року № 7407К32-8.

Вказаними додатковими правочинами, сторони з поміж іншого, змінювали процентну ставку - з 01.12.2008 року - 12,5 % річних; встановлювали нові графіки погашення кредиту тощо.

Крім того судом встановлено, що 24.04.2010 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор, позивач), товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (позичальник, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" (поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №7410Р1, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання (основне зобов'язання: зобов'язання позичальника, передбачені кредитною Угодою №7407К32 від 10.08.2007 року щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту; кредитна угода-кредитний договір №7407К32 від 10.08.2007 року з всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов надає позичальнику кредит в сумі 1009900,00 дол. США, на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення 08.08.2014року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди) (стаття 1, п.3.1 Договору поруки).

У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та /або позичальника, як у солідарного боржника (п.3.2. Договору поруки).

Згідно з п.4.1.3 Договору поруки кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані.

19.04.2013 року сторонами, підписавши договір № 7410Р1-1, внесено зміни до договору поруки №7410Р1 від 27.04.2010 року, яким у статті 1 "Визначення термінів" в якості Кредитної угоди зазначено всі додаткові правочини укладені сторонами до кредитного договору №7407К32 від 10.08.2007 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.01.2014 року у справі №902/1761/13 позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" та товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" про солідарне стягнення заборгованості задоволено повністю: стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" та товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 655000 дол. США - боргу за кредитом, 18251,97 дол. США - відсотків за користування кредитом; 4843 грн. 29 коп. - комісії (плати) за управління кредитом, 132887 грн. 16 коп. - пені за прострочення погашення кредиту, 2896 грн. 83 коп. - пені за прострочення сплати відсотків, 85 грн. 70 коп. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом, 68820 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. Дане рішення в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи в частині підтвердження наявності заборгованості, виходячи із якої позивач нарахував відсотки за користування кредитом, комісії (плати) за управління кредитом та пені.

Як стверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами, рішення господарського суду Вінницької області від 29.01.2014р. у справі №902/1761/13 останніми не виконано та заборгованість відповідно до умов кредитного договору №7407К32 від 10.08.2007 р. ними не сплачена.

Посилаючись на невиконання позивачем вказаного рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/1761/13 від 29.01.2014р., позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 138277,84 дол. США процентів, нарахованих за період з 01.12.2013р.-31.07.2015р., 61877 грн 23 коп. комісії (плати) за управління кредитом, нарахованої за період з 01.12.2013р.-31.07.2015р. та 9232495 грн 07 коп. пені за період прострочення зобов'язання з 27.12.2013р по 19.08.2015р., з яких 7913974 грн 17 коп. пеня за прострочення погашення кредиту, 1297051 грн 71 коп. пеня за прострочення сплати відсотків та 21469 грн 19 коп. пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З огляду на заявлення позову до поручителя, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми права.

Зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, згідно із положеннями ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом та комісії (плати) за управління кредитом є правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняються судом в повному обсязі: відсотки за користування кредиом в сумі 138277,84 дол. США. та комісія (плата) за управління кредитом в розмірі 61877 грн 23 коп.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 9232495 грн 07 коп. пені за період прострочення зобов'язання з 27.12.2013р. по 19.08.2015р., з яких 7913974 грн 17 коп. пеня за прострочення погашення кредиту, 1297051 грн 71 коп. пеня за прострочення сплати відсотків та 21469 грн 19 коп. пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.7 Договору сторони передбачили, що розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором складає подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання зобов'язання згідно п.п.3.4.1, 3.5.1 Договору позичальник сплачує банку пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язання згідно з п.4.1. договору позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 договору.

Сплата пені, штрафу, плати за зобов'язання не звільняє позичальника від обов'язку щодо виконання зобов'язання перед банком, передбачених договором у повному обсязі та відшкодування банку збитків, завданих невиконання або неналежним виконанням умов договору та/або гарантійних документів. Збитки підлягають стягненню в повній сумі понад пеню (п.7.4 Договору).

Таким чином, заявленні позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів пені за прострочення погашення кредиту; за прострочення сплати відсотків; за прострочення сплати плати за управління кредитом є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідаю умовам укладеного кредитного договору та чинного законодавства України.

Перевіркою за допомогою програми «ЛІГА.ЗАКОН» правильності розрахунку пені за прострочення погашення кредиту, сплати відсотків, сплати плати за управління кредитом судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги позивача підлягають судом задоволенню у вищезазначених сумах.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитом, комісії (плати) за управління кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (пров. Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 35054568) та товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" (вул. Козицького, 51, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 35446109) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, м. Київ) в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Вінниця (вул. Козицького, 51, корп.1, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 24896705) 138277 дол. 84 центи США відсотків за користування кредитом.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (пров. Грибоєдова, 17, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 35054568) та товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" (вул. Козицького, 51, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 35446109) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, м. Київ) в особі філії публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Вінниця (вул. Козицького, 51, корп.1, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 24896705) 61877 грн 23 коп. комісії (плати) за управління кредитом, 7913974 грн 17 коп. пені за прострочення погашення кредиту, 1297051 грн 71 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 21469 грн 19 коп. пені за прострочення сплати плати за управління кредитом та 73080 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 жовтня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1. (пров. Грибоєдова. 17, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу 2. (вул. Козицького, 51, м. Вінниця, 21050)