Ухвала

від 08.10.2015 по справі 2а-11569/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11569/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Феномен» - задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Феномен» - відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Феномен» - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Феномен», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин взаємовідносин з ТОВ «Гарант Сервіс-А» (код ЄДРПОУ 35399080), ПП «Лістіка-Вест» (код ЄДРПОУ 33702463), ТОВ «БІП "Монолітвисотбуд» (код ЄДРПОУ 36824832) за період з 01 січня 2008 року по 29 лютого 2012 року за результатами якої складено акт перевірки № 1670/22-7/31984328 від 25 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 24 114 423, 00 грн., у т.ч. по періодах: за 2009 рік - на суму 22 170 682, 00 грн., за 2010 рік - на суму 1 943 741, 00 грн.; п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 224 969, 00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 41 652, 00 грн. за лютий 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення

№ 00022522-7 від 22 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 30 143 029, 00 грн., з яких 24 114 423, 00 грн. - за основним платежем та 6 028 606, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

№00022622-7 від 22 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 586 038, 00 грн., з яких 2 224 969, 00 грн. - за основним платежем та 361 069, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 2008 - 2010 років позивачем надавалися послуги по забезпеченню реалізації продукції та інших супутніх послуг по популяризації продукції операторів мобільного зв'язку.

Так, позивачем з ТОВ «Гарант Сервіс-А», ПП «Лістіка-Вест» і ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» укладені наступні договори:

- договір № Ф86/2008 від 21 листопада 2008 року (був знищений, що підтверджується актом про вилучення та знищення документів № 2 від 22 лютого 2012 року), згідно умов якого ТОВ «Феномен» (продавець) поставляє, а ПП «Лістіка-Вест» (покупець) приймає, здійснює оплату та реалізує кінцевому споживачу стартові пакети Вееlіnе, UМС, скретч картки, електронні ваучери Lifе, масив електронних одиниць операторів мобільного зв'язку Київстар, МТС, тощо, а також, одночасно, надає послуги з популяризації і просуванню продуктів Київстар, МТС, підвищенню попиту на такі продукти у кінцевих споживачів;

- договір № 15/10 від 01 жовтня 2010 року, згідно якого ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» (продавець) продає, а ТОВ «Феномен» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію оператора мобільного зв'язку Київстар (скретч карти) згідно з умовами цього договору і додатку до нього. Асортимент та ціни на товар вказані у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір № Ф01/10/10 від 05 жовтня 2010 року про надання послуг, згідно якого ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд» (компанія), у порядках та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару (перелік товару наведено в розд. 1, а перелік послуг - в п. 2.2 цього договору);

- договір № Ф731-Л/2010 від 01 серпня 2010 року, згідно умов якого ТОВ «Гарант Сервіс-А» (субдилер) зобов'язується вчиняти дії (а саме: реалізацію/продаж продукції через торговельну мережу субдилера відповідно до вимог встановлених дилером у цьому договорі та додатку № 3 до нього; популяризацію послуг Lifе, сприяння розповсюдженню продукції поміж існуючими та потенційними абонентами; інші дії, повноваження на здійснення яких, прямо надані субдилеру за даним договором та/або Додатками чи додатковим угодами до нього), спрямовані на забезпечення реалізації продукції (скретч карток, електронних ваучерів та початкових пакетів оператора мобільного зв'язку Lifе) у точках продажу, а ТОВ «Феномен» (дилер) зобов'язується забезпечити передачу продукції та надання необхідної інформації стосовно продукції;

Виконання укладеного з ТОВ «Гарант Сервіс-А» (в особі директора Романова А.В.) підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, актами виконаних робіт, банківськими виписками.

Так, на підтвердження товарності та реальності виконання укладеного з TOB «БІП «Монолітвисотспецбуд» договорів № 15/10 від 01 жовтня 2010 року, № Ф01/10/10 від 05 жовтня 2010 року позивачем надано видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акти виконаних робіт, банківські виписки.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем первинні документи не підтверджують факти виконання послуг, оскільки не містять характеристики кількісних та якісних показників, обсягу наданих послуг, а лише містять загальну назву робіт та їх вартість. Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Сама по собі наявність у позивача актів виконаних робіт та видаткових і податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності TOB «БІП «Монолітвисотспецбуд» за КВЕД не належить торгівля товарами та послугами, які є предметом договорів №15/10 від 01 жовтня 2010 року, № Ф01/10/10 від 05 жовтня 2010 року.

Отже, зазначені операції здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Лістіка-Вест» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що більшість первинних документів не підтверджують факти виконання послуг, оскільки не містять характеристики кількісних та якісних показників, обсягу наданих послуг, а лише містять загальну назву робіт та їх вартість. Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Крім того, позивачем за результатами звітних податкових періодів не задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток, тобто фактично за наслідками фінансово-господарської діяльності з ПП «Лістіка-Вест» позивач зазнав збитків, що підтверджується в деклараціях з ПДВ за період з 01 січня 2009 року по 29 лютого 2012 року.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, існує розбіжність між сумами витрат по взаємовідносинах з ПП «Лістіка-Вест» відображених в деклараціях з ПДВ у складі податкового кредиту в сумі 1 443 635, 00 грн. та наданих до перевірки податкових накладних виписаних ПП «Лістіка-Вест» позивачу в сумі ПДВ 1 355 482, 00 грн.

Згідно до п. п. 14.1.36 п 14.1 ст. 14 ПК України та ст. 1.32. Закону України «Про оподаткування підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. п. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України та ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, висновок податкового органу, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з TOB «Гарант Сервіс-А», ПП «Лістіка-Вест», TOB «БІП «Монолітвисотбуд» не підтверджене належним чином є обґрунтованим, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 13 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.