Ухвала

від 01.10.2015 по справі 522/17054/14-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/17054/14-а

Категорія: 5.6.2 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Градовського Ю.М.

- Лук’янчук О.В.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 25.05.2015 року)

представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 26.01.2015 року)

третьої особи - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

третьої особи - ОСОБА_6

третьої особи - ОСОБА_7

третьої особи - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс-92» на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ренесанс-92» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача - ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5 та Житлового управління фірми «Ренесанс» ЛТД-92 (дочірнє підприємство), та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

TOB «Ренесанс-92» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 487 від 30 грудня 2013 року «Про втрату чинності рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року №323 «Про проведення конкурсу на надання житлово - комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі зі змінами».

В обґрунтування позову зазначено, що 11.03. 2004 року між Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради та Малим підприємством фірма «Ренесанс-92 ЛТД» у вигляді TOB, правонаступником якого є TOB «Ренесанс-92», був укладений договір на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності м. Одеси, терміном дії десять років, з 01 січня 2004 року по 01 січня 2014 року.

Оскільки в порушення п.7.3 зазначеного договору та всупереч положень ч.2 ст.1036 ЦК України ані Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ані виконавчий комітет Одеської міської ради не повідомили його про намір припинити дію договору після закінчення його строку, позивач вважає, що вищевказаний договір не припинив свою дію та вважається пролонгованим на той самий строк, тобто діє до 2024 року, а відтак, відповідач не мав законних прав на розпорядження зазначеним фондом, зокрема, закріпляти майно за КП "ЖКС "Порто-Франківський" на праві господарського відання.

Крім цього позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач позбавив Товариство конкурентної спроможності на ринку надання житлово - комунальних послуг, а проект самого рішення, як регуляторний акт, в порушення вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не був оприлюднений.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 11.03. 2004 року між Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради та Малим підприємством фірма «Ренесанс-92 ЛТД» у вигляді TOB, правонаступником якого є TOB «Ренесанс-92», був укладений договір на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності м. Одеси, терміном дії десять років, з 01 січня 2004 року по 01 січня 2014 року.

Відповідно до умов зазначеного договору МП фірма "Ренесанс-92 ЛТД" прийняла в управління, експлуатацію жилий та нежилий фонд (дома, будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та розташовані у Приморському районі м. Одеси у межах вулиць, згідно додатку № 1 та за характеристикою споруд (додаток № 2).

30.12.2013 року виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення за № 487 "Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 року №323 "Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі зі змінами".

Згідно п. 1-3 зазначеного рішення виконавчий комітет вирішив вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 року №323 "Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі" зі змінами. У зв'язку із закінченням строку дії договору від 11.03.2004 року "Про управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси" Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради спільно з КП "ЖКС "Порто-Франківський" зобов'язано вжити відповідні заходи щодо повернення майна у стані з урахуванням його нормального зношення та відтворення згідно з додатком. Закріпити за КП "ЖКС "Порто-Франківський" на праві господарського відання майно, зазначене в додатку до цього рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином сповістив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору від 11 березня 2004 року, адже рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 323 «Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі" зі змінами, фактично було засвідчено відсутність такого наміру у Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яка, в свою чергу, в силу змін в діючому законодавстві, на момент закінчення строку дії договору не мала прав та повноважень вирішувати питання щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності, у тому числі, укладати чи продовжувати дію договору з позивачем.

Також суд зазначив, що оскільки відповідно до вимог чинного законодавства орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями самостійно визначати перелік житлово-комунальних послуг для об'єктів комунальної власності, право здійснення яких має виборюватись на конкурсних засадах, відповідач, дійшовши висновку про недоцільність проведення конкурсу стосовно управління, експлуатації та утримання вищевказаного майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2014 року у справі № 522/623/14-а відмовлено у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Житлове управління фірми "Ренесанс ЛТД-92" до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Одеської міської ради від30.12.2013 року № 487. Мотивуючи свої рішення у даній справі, суд виходив з того, що оскаржуване рішення не порушує прав Житлового управління фірми "Ренесанс" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство), оскільки право на оспорювання дії договору з Приморською районною адміністрацією від 11.03.2004 року, має лише сторона по договору або її правонаступник, тобто ТОВ "Ренесанс-922, а не позивач.

Переглядаючи судове рішення у цій справі в порядку апеляційного провадження, Одеський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 20.02.2015 року, з метою всебічного та повного дослідження всіх обставин по справі, надав правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що Департаментом міського господарства Одеської міської ради, до основних функцій якого, згідно п.2.3 Положення, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384, віднесено управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, своєчасно довів до іншої сторони договору, в даному випадку, до ТОВ "Ренесанс-92" про закінчення строку його дії, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог щодо незаконності рішення виконкому Одеської міської ради від 30.12.2013р. № 487 в частині висновків про закінчення строку дії договору від 11.03.2004 року.

Також колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог щодо незаконності оскаржуваного рішення виконкому Одеської міської ради від 30.12.2013р. № 487 в частині визнання таким, що втратило чинність, рішення виконкому Одеської міської ради від 15.08.2013р. № 323 "Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі".

З посиланням на положення п. 4 ст. 7, ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", апеляційний суд зазначив, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями самостійно визначати перелік житлово-комунальних послуг для об'єктів комунальної власності, право на здійснення яких має виборюватися на конкурсних засадах. Оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку щодо проведення зазначеного конкурсу, за умов економічної недоцільності його проведення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, прийнявши оскаржуване рішення щодо втрати чинності рішення від 15.08.2013р. № 323, в такий спосіб реалізував своє управлінське право самостійно вирішувати питання місцевого значення, яке пов'язано з принциповим рішенням покладення функцій надання житлово-комунальних послуг на комунальні підприємства житлово-комунального сервісу, а не на юридичні особи приватного права.

Скасування виконавчим комітетом Одеської міської ради раніше прийнятого рішення - правового нормативного акту, яким є рішення виконкому від 15.08.2013р. № 323, відповідно до приписів якого не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія визнала оскаржуване рішення виконкому Одеської міської ради від 30.12.2013р. № 487 правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та таким, що не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009.

Зазначене рішення Одеського апеляційного адміністративного суду набрало законної сили, адже ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Житлове управління фірми "Ренесанс ЛТД-92".

Таким чином, питання правомірності та законності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.12.2013 року № 487 вже було предметом розгляду в іншій адміністративній справі, в якій були встановлені обставини щодо правовідносин між відповідачем та ТОВ "Ренесанс-92", отже ці обставини при розгляді даної справи, в силу положень ч.1 ст.72 КАС України, доказуванню не підлягають.

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог TOB «Ренесанс-92» до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання продовжити строк дії договору на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 11.03.2004 року, на тих же умовах та на той же строк, визначених у договорі, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову TOB «Ренесанс-92» до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дійсним договору на управління жилим та нежилим фондом від 11.03.2004 року.

Зазначеними судовими рішеннями зокрема встановлено, що договір від 11.03. 2004 року, укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та МПФ «Ренесанс-92 ЛТД» у вигляді ТОВ про управління житловим та нежитловим фондом є нікчемним в силу того, що він не був нотаріально посвідчений та зареєстрований у передбаченому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення як ТОВ "Ренесанс-92", так і Дочірнє підприємство Житлове управління фірми "Ренесанс ЛТД-92" здійснювали надання відповідних послуг без наявності правових підстав, а відтак, оскаржуване рішення виконавчого комітету Одеської міської ради прав та інтересів позивача не порушує.

Що стосується доводів апелянта про порушення відповідачем положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з преамбулою Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

В свою чергу, відповідно до приписів ст. 1 вказаного нормативно- правового акта державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Cтаттєю 1 вищезгаданого Закону встановлено, що регуляторний акт - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно- правовим актом.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що обов'язковими ознаками регуляторного акта виступають: 1) спрямованість акта на вдосконалення правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання; 2) встановлення, зміна чи скасування таким актом норм права, які застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

При цьому встановлення, зміна чи скасування регуляторним актом норм права у визначеній сфері має встановлювати принципово новий спосіб правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання, що притаманно самої суті державної регуляторної політики у сфері господарських відносин.

Проте рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2014 № 323 «Про проведення конкурсу на надання житлово- комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розташованому у Приморському районі» не є регуляторним актом, оскільки йому не притаманні ані перебаченість законом, а ні стабільність, а ні збереження його юридичної сили незалежно від виконання приписів у часі, а ні багаторазове використання для всіх передбаченими ним випадків.

Навпаки, відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладання договорів на надання житлово- комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Частиною 2 зазначеної норми законодавства встановлено, що перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування.

Отже, виходячи з положень наведених норм законодавства, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями самостійно визначати, право здійснення на які житлово-комунальні послуги для об'єктів комунальної власності має виборюватись на конкурсних засадах.

При цьому законодавець не ставить це право у залежність від необхідності дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, адже, орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання місцевого значення та самостійно визначати, чи реалізовувати покладену на нього функцію утримання житлового та нежитлового фонду із використанням ресурсів спеціально утворених комунальних підприємств житлово-комунального сервісу, чи передати частину відповідних функцій у приватний сектор, що й визначає потребу у проведенні конкурсу з метою обрання найбільш ефективного та економічно вигідного для мешканців міста виконавця послуг.

Приймаючи рішення 15.08.2013 року № 323 «Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованому у Приморському районі», виконавчий комітет Одеської міської ради в межах наданих чинним законодавством України визначив перелік житлово-комунальних послуг у житловому та нежитловому фонді, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах із віднесенням до нього, зокрема, послуг з утримання будинків та споруд.

Тим самим органом місцевого самоврядування було прийнято управлінське по суті рішення щодо порядку реалізації наданого йому законом повноваження.

В свою чергу, приймаючи оскаржуване рішення, беручи до уваги відсутність обов'язкового характеру проведення конкурсу з метою визначення виконавців житлово-комунальних послуг відповідно до вимог законодавства, а також на підставі аналізу попередньої роботи утвореної конкурсної комісії, відповідач також реалізував своє управлінське право самостійно вирішувати питання місцевого значення, на власний розсуд встановивши відсутність необхідності проведення такого конкурсу, що пов'язано із принциповим рішенням щодо покладення таких функцій на комунальні підприємства житлово-комунального сервісу, а не на юридичні особи приватного права, що і знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні.

При цьому колегія суддів виходить з того, що чинним законодавством не визначено жодних правових критеріїв щодо прийняття органом місцевого самоврядування рішення про необхідність віднесення тієї чи іншої житлово- комунальної послуги до категорії послуг, право на надання яких має виборюватися на конкурсних засадах.

Зазначене свідчить про відсутність в оскарженому рішенні таких обов'язкових ознак регуляторного акта, як спрямованість на вдосконалення правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання та встановлення, зміни чи скасування таким актом норм права.

З огляду на те, що чинне законодавство не визначає необхідність складання будь-яких обґрунтовуючих документів для прийняття управлінських рішень такого характеру, колегія суддів вважає, що виконавчий комітет Одеської міської ради, приймаючи спірне рішення, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законами України, а доводи апелянта у відповідній частині є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ "Ренесанс-92" - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Ренесанс-92" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача - ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5 та Житлового управління фірми «Ренесанс» ЛТД-92 (дочірнє підприємство), та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Ю.М. Градовський

О.В. Лук’янчук