Ухвала

від 06.10.2015 по справі 820/7914/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 820/7914/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі № 820/7914/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ фірма "Антарес" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.04.2015 року № 0003331501, прийняте відносно нього.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.08.2015 року задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.04.2015 року № 0003331501, прийняте щодо Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес".

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 06.10.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності ТОВ "Антарес" з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої 17.04.2015 р. був складений акт за № 768/20-3-15-01-10/24481777, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України, норми Наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 266 в частині неправомірного відображення позивачем збільшення реєстраційної суми у розмірі 997 783, 00 грн., що, на думку відповідача, призвело до заниження підприємством податкових зобов'язань в сумі 997 783, 00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 13.04.2015 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003331501, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1247228,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що сума грошового зобов'язання та/або пені обчислюється самостійно платником податків та зазначається у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у визначені законом строки. У разі виявлення помилок у раніше поданій платником податку податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації, за виключенням тієї обставини, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в результаті здійснення господарської діяльності в листопаді-грудні 2014 року, у ТОВ ФІРМА "АНТАРЕС" виникло право на зменшення податкових зобов'язань в сумі 997 783, 00 грн.

У лютому 2015 року ТОВ ФІРМА "АНТАРЕС" подало уточнюючий розрахунок до декларацій за листопад та грудень 2014 року, включивши до нього податкові накладні, отримані пізніше, але за відповідні періоди.

Таким чином, внаслідок уточнень у позивача утворилось від'ємне значення податку на додану вартість ще на початок 2015 року.

У відповідності до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200\3 статті 200і цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про некоректне заповнення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року не може слугувати підставою для невизнання суми податкового кредиту за вказаний період часу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а отже підлягає скасуванню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі № 820/7914/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.