Ухвала

від 06.10.2015 по справі 815/3737/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/21289/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області правонаступника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 815/3737/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтайм» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000432210, № 0000442210 від 6.03.2013 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

19 червня 2013 року постановою Одеського оружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлень-рішень ДПІ № 0000432210, № 0000442210 від 6.03.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 31.01.2013 року до 1.02.2013 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за господарськими операціями з ПП «Сі.Ті.Джи» за період з 1.07.2009 року до 31.03.2011 року, ПП «Сегмент Юг» за період з 1.07.2009 року до 31.07.2010 року, ТОВ НВФ «Промкомплект» за період з 1.09.2011 року до 30.09.2011 року, за наслідками якої 8.02.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 133 316,00 грн., а також у порушення Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про податок на прибуток підприємств» занижений податок на прибуток, у розмірі 166 645,00 грн.

6 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000432210 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 163 573,00 грн., № 0000442210 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 204 465,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

У акті перевірки податковий орган посилався на акти перевірок № 2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року, № 2324/22-3/35767686 від 28.11.2012 року, відповідно до яких ПП «Сегмент-Юг» та ПП «Сі.Ті.Джи» відсутні за своєю податковою адресою, зазначаючи про нікчемність правочинів між Товариством та зазначеним контрагентами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94 -ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 -ВР до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 -ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)(п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону ).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВРне підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВРдатою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди обґрунтовано зазначили, що платник податку не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Товари, надані ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» на адресу Товариства, були використані в господарській діяльності та поставлені на адресу інших контрагентів. На час здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Товариством були надані всі первинні документи, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів. Всі господарські операції з контрагентами відображені в бухгалтерському та податковому обліку Товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.