Постанова

від 13.10.2015 по справі 815/3967/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3967/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;

представника позивача - Сон К.Е. (довіреність від 14.01.2015 року);

представника відповідача - Жаворонкова С.М. (довіреність від 09.07.2015року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000234000 від 30.06.2015 року,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай» (далі ПАТ «Одеський коровай») звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі СДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000234000 від 30.06.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складений Акт від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Одеський коровай», код ЄДРПОУ 00376886, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення податку на додану вартість в частині господарських відносин з TOB «Зерноресурс груп» (код ЄДРПОУ 39101490), TOB «Коронар» (код ЄДРПОУ 38915905) за 2014 рік».

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №0000234000, яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 6 411 161,00 грн., та за штрафними санкціями 3 205 581,00 грн.

Позивач вважав висновки акту перевірки необґрунтованими та відповідно неправомірним та таким що належить до скасування прийняте податкове-повідомлення рішення, оскільки вони суперечать діючому законодавству.

В Акті перевірки вказано, що СДПІ, керуючись документами, отриманими з інших державних податкових інспекцій, даними автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та аналізом податкової звітності, реєстраційних документів тощо, встановила відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності з боку його контрагентів - TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар», на підставі чого дійшла висновків про нікчемність угод, укладених з ними. На думку позивача, обов'язком податкового органу є перевірка фактів належного дотримання законодавства та сплати податків та зборів платниками, а встановлення недійсності правочину, вирішення питання чи відповідає правочин інтересам держави та моральним засадам суспільства належить до повноважень виключно органів судової влади України, оскільки повинен бути встановлений умисел у діях осіб, що уклали такий правочин. Така правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року №742/11/13-11. Також ДПА в листі № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року зобов'язала податкові органи забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів недійсними. ПАТ «Одеський коровай» уклав договори з TOB «Зерноресурс груп» на поставку борошна, яке на час здійснення перевірки не було поставлено з вини контрагента, у зв'язку з чим йому направлені претензії. Проте невиконання однієї зі сторін умов договору не свідчить про його недійсність, наступає відповідальність за невиконання умов договору.

Також позивач зазначив, що твердження СДПІ в Акті перевірки щодо відсутності або недостатності у контрагентів TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» найманих працівників, основних фондів, складських приміщень, є лише припущеннями перевіряючих, не доведені належною доказовою базою, а саме дослідженням первинної документації цих суб'єктів господарювання. Нормами діючого законодавства податковим органам не надані повноваження щодо здійснення контролю за діяльністю платників податків, які знаходяться на обліку у інших податкових органах,тобто у СДПІ не було правових підстав для оцінки обставин, що стосуються TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар».

Щодо посилання СДПІ в Акті перевірки на те, що суб'єкт господарювання повинен бути обачним при виборі контрагентів, не може бути доказом усвідомленості про будь-які порушення з боку контрагентів. Жодна норма Закону не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Позивач стверджує, що ним не було порушено жодної норми ПКУ. До податкового кредиту віднесені суми, які підтверджені податковими накладними. Під час перевірки ПАТ «Одеський коровай» перевіряючим були надані у повному обсязі усі необхідні для перевірки документи, у тому числі податкові накладні за перевіряємий період, що підтверджується відсутністю заперечень перевіряючих про наявність таких документів в Акті перевірки. Перевіряючими в Акті також не заперечується факт використання придбаних товарів ПАТ «Одеський коровай» у своїй господарській діяльності. Крім цього, Актом перевірки не спростовується факт, що у перевіряємий період по господарським операціям ПАТ «Одеський коровай» з контрагентами суми податку на додану вартість були віднесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1а.с.5-11) та у клопотанні щодо долучення документів (т.2 а.с.148-151). Позивач вважає неспроможним посилання СДПІ на те, що лише знаходження контрагента в Донецькій області свідчить проте, що ПАТ «Одеський коровай» міг та повинен був знати, що TOB «Зерноресурс груп» може не виконати поставку товару, оскільки ПАТ «Одеський коровай» здійснює свою господарську діяльність в різних областях України, у тому числі у Донецький області, зокрема в 2013-2014 рр. здійснені поставки товару та надані послуги підприємствами ТОВ «Зернопрожект», ТОВ «Східконтракт», ТОВ «Ресурс Ноіва», ТОВ «Профтехкомплек» та іншими, які зареєстровані в Донецьку, про що свідчать надані до суду копії первинних документів з вказаними контрагентами. Договори виконані сторонами у повному обсязі. Також позивач надав витяги з ЄДР та зазначив, що контрагенти TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» на час здійснення правочинів були зареєстровані в ЄДР та платниками ПДВ. Представник позивача вважає неспроможним звинувачувати ПАТ «Одеський коровай» у порушенні податкового законодавства на підставах не виконання господарського зобов'язання зі сторони контрагента та отриманої інформації відносно контрагентів, при наявності у ПАТ «Одеський коровай» первинної документації щодо господарських взаємовідносин. Інших доказів акт перевірки не містить

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1а.с.76-77) та додаткових поясненнях (т.2 а.с.141, т.3 а.с.34), в яких вважали висновки акту перевірки обґрунтованими та зазначили,оскільки на час перевірки по договорам поставки товар не був поставлений позивачу, він при укладенні договорів на поставку товару діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та/або був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі такого контрагента. Необхідні дані можливо було встановити за рахунок аналізу декларації з податку на прибуток свого контрагента. Крім того, окрім перевірки за допомогою загальновідомих джерел (ЄДР, реєстр платників ПДВ тощо) за звичаями ділового обороту для прояву обачності мають оцінюватися ділова репутація контрагента, його платоспроможність, ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання. Підприємства-постачальники позивача TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» були зареєстровані у 2014 році, та не мають достатньої ділової репутації як добросовісного учасника господарських операцій, про що свідчить і не поставка матеріальних цінностей на адресу ПАТ «Одеський коровай» з боку TOB «Зерноресурс груп». Представник відповідача вважав надані податкові накладні не відповідають первинним документам, оскільки підписані особою, яка не мала права підписувати їх, а невідповідність порядкових номерів вказує на їх фіктивність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Одеський коровай» зареєстровано 05.08.1997 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.1997 року за №3690, перебуває на обліку в СДПІ.

20.03.2015 року СДПІ на адресу ПАТ «Одеський коровай» направило запит за №1577/10/28-08-40 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому посилаючись на пп.20.1.2 п.20.1 ст.20,ст.62,пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ, отриману від Маріупольсткї ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецької області інформації відносно ТОВ «Зерноресурс груп» та повідомлення ПАТ «Одеський коровай» про не поставку товару за договорами, просило надати пояснення та їх документальне підтвердження в повному обсязі щодо спростування формування штучного податкового кредиту для визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зерноресурс груп» за липень-вересень 2014 року (а.с.12-13).

23.03.2015 року СДПІ на адресу ПАТ «Одеський коровай» направило запит за №1610/10/28-08-40 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому посилаючись на пп.20.1.2 п.20.1 ст.20,ст.62,пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ просило надати пояснення та їх документальне підтвердження в повному обсязі щодо спростування формування штучного податкового кредиту для визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Коронар» за листопад 2014 року (т.3 а.с14-15).

08.04.2015 року СДПІ видало наказ №119 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Одеський коровай» з 09.04.2015 року тривалістю 15 робочих днів. В наказі зазначено, що ПАТ «Одеський коровай» на запити щодо надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинам з TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар», на які підприємством були надані копії документів, що не спростовують виявлені проведеним аналізом факти щодо несплати податків (т.3 а.с.16-17).

Направлення на перевірку №108 та №109 від 08.04.2015 року виписані на ім'я посадових осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т.3 а.с.10-11)

Наказом СДПІ від 29.04.2015 року №142 термін перевірки продовжений на 5 робочих днів (т.2 а.с.249).

Наказом від 30.04.2015 року №143 проведення перевірки зупинено,та поновлено з 04.06.2015 року наказом СДПІ від 02.06.2015 року (т.3 а.с.4-5).

З 09.04.2015 року по 09.06.2015 року СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складений Акт від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Одеський коровай», код ЄДРПОУ 00376886, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення податку на додану вартість в частині господарських відносин з TOB «Зерноресурс груп» (код ЄДРПОУ 39101490), TOB «Коронар» (код ЄДРПОУ 38915905) за 2014 рік» (т.1 а.с.17-73).

У вступній частині Акту зазначено, що вона проведена на підставі наказу СДПІ від 08.04.2015 року №119, головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_5, ОСОБА_4

Акт від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 підписаний ОСОБА_5, не підписаний ОСОБА_4 з зазначенням знаходження її на лікарняному з 09.06.2015 року (т.1 а.с.72).

На підставі Акту перевірки від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 СДПІ 30.06.2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000234000, яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9616742,00грн. (за основним платежем 6 411 161,00 грн., за штрафними санкціями 3 205 581,00 грн.) (т.1 а.с.15)

У висновку Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «Одеський коровай» п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6411161грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року - 1699292грн., серпень 2014 року - 2190503грн., вересень 2014 року - 1900000грн., листопад 2014 року -564962грн., грудень 2014 року - 56404грн. (т.1 а.с.72).

Норми ПКУ, про порушення позивачем яких зазначено, регламентують питання податку на додану вартість. Пункт 185.1 ст.185 ПКУ визначає об'єкт оподаткування, яким є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу (пп. «а» п.185.1).

Згідно з ст.198 ПКУ (в редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Пунктом 198.6 ст.198 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

Реквізити податкової накладної визначені у п.201.1 ст.102 ПКУ. Відповідно до п.201.4 ст.201 податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових в'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Згідно з п.201.6 ст.206 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В обґрунтування висновків порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства в Акті від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 зазначено, що перевіркою питання правомірності формування податкового кредиту ПАТ «Одеський коровай» встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ:

- по взаємовідносинам з TOB «Зерноресурс груп» щодо постачання борошна пшеничного встановлено на суму 5442625грн.:

- по взаємовідносинам з ТОВ TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» щодо постачання послуг на суму 968536грн.

По взаємовідносинам з TOB «Зерноресурс груп» щодо постачання борошна пшеничного під час перевірки встановлено, що позивачем з TOB «Зерноресурс груп» укладені договори поставки від 28.07.2014 року за №2807-ОК, від 22.08.2014 року за №2208/М-ОК, від 24.09.2014 року за №2409/ОК, умовами яких передбачено постачання на адресу покупця борошна вищого та першого ґатунку. Згідно з договорами оплата вартості товару здійснюється покупцем у безготівкової формі шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у розмірі 100% передплати. Під час перевірки було встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував грошові кошти на рахунок TOB «Зерноресурс груп», яким на адресу ПАТ «Одеський коровай» були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 5442625грн., проте станом на час перевірки товар поставлений не був. ПАТ «Одеський коровай» надав до перевірки листи та претензії по відношенню до TOB «Зерноресурс груп», в яких позивач просить повернути грошові кошти або передати товар у повному обсязі на його адресу.

В акті перевірки зазначено, що на останній день проведення перевірки ПАТ «Одеський коровай» не надано підтверджуючих документів щодо отримання товару або повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок.

З урахуванням цього, перевіряючи роблять висновок про те, що аналізом господарських операцій встановлено порушення норм законодавства, оскільки договори поставки укладені без дотримання всіх суттєвих вимог до такого договору, а саме відсутні відповідні додаткові угоди до договорів, які відповідно до п.п.3.2 п.3 є невід'ємною частиною та в яких зазначається строк поставки кожної окремої партії товару, а також постачальником не виконано обов'язок з постачання товару при отриманні вимоги (претензії).

Також в акті зазначено, що відносно другої сторони договірних взаємовідносин - TOB «Зерноресурс груп», отримано податкову інформацію від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 14.11.2014 року №15433/7/05-19-22-01 за період липень-вересень 2014 року, в якій зазначено, що аналізом баз даних не має можливості підтвердити реальність господарських відносин TOB «Зерноресурс груп» з контрагентами.

На підставі зазначеної інформації з посиланням на те, що суб'єкт господарювання повинен бути обачним при виборі контрагентів, а не лише звертати увагу на привабливість умов та ціни поставки, адже доказом добросовісності контрагента є його платоспроможність, надійність, ділова репутація на ринку постачання товару, перевіряючи зазначають, що можна зробити висновок господарська операція по здійсненим передплатам за борошно завчасно не передбачала ділової мети, здійснена для формування руху активі та отримання податкової вимоги, що позбавляє суб'єкта господарської діяльності на формування податкового кредиту.

По взаємовідносинам з TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» щодо постачання послуг під час перевірки встановлено, що позивачем з TOB «Зерноресурс груп» укладений договір від 01.08.2014 року за №02 на технічне обслуговування та ремонт обладнання, з TOB «Коронар» договір підряду від 31.10.2014 року №1 на виконання підрядних робіт щодо надання послуг. Перевіряючими також досліджена первинна документація, надана позивачем під час перевірки, а саме акти здачі-приймання робіт, довідки про вартість робіт (ф.№КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2В), податкові накладні, які включені позивачем в реєстр отриманих та виданих податкових накладних та до складу податкового кредиту. В бухгалтерському обліку роботи з отримання ремонтно-налагоджувальних робіт відображені відповідними проводками.

Висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту по вказаним операціям ґрунтуються на тому, що TOB «Зерноресурс груп» та TOB «Коронар» не могли виконати ці роботи, оскільки у них відсутні спецтехніка та достатній людській ресурс. Згідно з поданим TOB «Зерноресурс груп» податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма №1ДФ), кількість працюючих на підприємстві - 1 особа, згідно такого розрахунку за 4 квартал 2014 року TOB «Коронар» на підприємстві обліковувався 1 працівник, та виплачено дохід 2 самозайнятим особам. Крім того, не має підтверджуючої інформації щодо залучення TOB «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» субпідрядників задля виконання робіт на ПАТ «Одеський коровай».

В акті перевірки зазначено, що СДПІ під час перевірки зробило запит в ДАБІ України на наявність ліцензій на ведення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури ТОВ «Коронар» та отримала відповідь, що інформація про отримання ліцензій відсутня. Також СДПІ отримало лист ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Коронар» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2014 року у зв'язку з тим, що ТОВ «Коронар» має стан 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З урахуванням викладеного, посилаючись на те, що бухгалтерський облік будується на принципах превалювання сутності над формою-операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, угоди позивача на справді не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише на збільшення витрат. З наданих до перевірки документів не можливо встановити реальність господарської операції, а тому вони не можуть підставою для бухгалтерського обліку, як юридично дефектні. Інших обґрунтувань висновок Акту перевірки не містить.

Суд вважає, що висновок Акту від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Зерноресурс груп» щодо постачання борошна пшеничного, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 5442625грн., не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Дослідивши договори поставки від 28.07.2014 року за №2807-ОК, від 22.08.2014 року за №2208/М-ОК, від 24.09.2014 року за №2409/ОК, укладені позивачем з TOB «Зерноресурс груп» на постачання борошна пшеничного вищого та першого ґатунку (т.1 а.с. 91-92,95-96,100-101), суд вважає, що вказані договори укладені відповідно до вимог законодавства, а посилання перевіряючих в акті перевірки на їх укладення без дотримання всіх суттєвих вимог до такого договору, є необґрунтованими, оскільки істотні умови господарського договору визначені у ст.180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Статтею 180 ГК України також визначено, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Договори поставки від 28.07.2014 року за №2807-ОК, від 22.08.2014 року за №2208/М-ОК, від 24.09.2014 року за №2409/ОК містять всі істотні умови господарського договору відповідно до вимог ст.180 ГК України. Додаткові угоди до договорів, які відповідно до п.п.3.2 п.3 є невід'ємною частиною та в яких повинно зазначатись строк поставки кожної окремої партії товару не відноситься до істотних умов договору, оскільки таки додаткові угоди складаються під час поставки окремих партій товару (в них зазначається і кількість тон борошна у партії товару, яка постачається).

Вказані договори судом недійсними не визнані.

Під час перевірки встановлено, що товар за договорами поставлений не був, незважаючи на виконання покупцем своїх обов'язків щодо передплати товару, а також постачальником не виконано обов'язок з постачання товару при отриманні вимоги (претензії).

Направлення позивачем претензії контрагенту, що не заперечується в акті перевірки, свідчить про прийняття позивачем заходів, направлених на виконання договорів зі сторони контрагента.

Статтею 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передачі продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичної передачі товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, між позивачем і TOB «Зерноресурс груп» на час перевірки мали місце договірні відносини та не виконання господарських зобов'язань по договорам зі сторони контрагента, а також початок процедури прийняття відповідних встановлених законом заходів позивачем до контрагента, якій не виконав господарське зобов'язання. Ці обставини не заперечуються сторонами.

Проте зазначені обставини не можуть бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань при виконанні ним всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по цим договорам, оскільки він сформований на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та відповідно до вимог ст.198 ПКУ у зв'язку виникненням права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту по першій події - дати списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів.

Суд вважає неспроможним зазначення перевіряючими в Акті перевірки на можливість ними зробити висновок, що господарська операція по здійсненим передплатам за борошно завчасно не передбачала ділової мети, здійснена для формування руху активів та отримання податкової вимоги, що позбавляє суб'єкта господарської діяльності на формування податкового кредиту, з посиланням на податкову інформацію від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 14.11.2014 року №15433/7/05-19-22-01, а також на те, що позивач при виборі контрагентів повинен бути обачним, а не лише звертати увагу на привабливість умов та ціни поставки, адже доказом добросовісності контрагента є його платоспроможність, надійність, ділова репутація на ринку постачання товару, оскільки такий висновок є лише припущенням, а необачність при складанні господарських договорів, якщо така и мала місце, не є підставою для нарахування суб'єкту господарювання грошових зобов'язань з податків при відсутності порушень ним податкового законодавства.

Також дослідивши надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» щодо постачання послуг суд дійшов до висновку про необґрунтованість висновку Акту від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 про порушення позивачем норм податкового законодавства що призвело до завищення податкового кредиту на суму 968536,00 грн.

Судом встановлено, що позивач уклав договори з TOB «Зерноресурс груп» від 01.08.2014 року за №02 на технічне обслуговування та ремонт обладнання (т.1 а.с.88-90), з TOB «Коронар» договір підряду від 31.10.2014 року №1 на виконання підрядних робіт (т.1 а.с.172-177). Зазначені договори відповідають вимогам ст.180 ГК України щодо істотних умов договору.

Надані до суду первинні документи, які були досліджені і під час перевірки: акти здачі-приймання робіт, локальні кошториси, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні (т.1 а.с.129-171, 178-260, т.2 а.с.1-125) свідчать про виконання зазначених робіт. Крім того, в Акті перевірки не заперечується, що зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Незважаючи на наявність всіх первинних документів у позивача щодо здійснення зазначених робіт, перевіряючи в Акті перевірки зазначають, що з наданих документів не можливо встановити реальність господарської операції, а в подальшому аналізуючи наявну в базах податкової служби та отриману інформацію зазначають про дефектність первинних документів та нереальність господарських операції.

Зазначені висновки перевіряючих є протиправними з наступних підстав. Посилаючись на те, що договори позивач з TOB «Зерноресурс груп» від 01.08.2014 року за №02 та з TOB «Коронар» від 31.10.2014 року №1 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, перевіряючі фактично стверджують про недійсність правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що судом правочини не визнавались не дійсними, а в Акті перевірки відсутні будь які належні докази укладення вказаних договорів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та невиконання умов договорів. У будь-якому випадку недійсність правочину повинна бути встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984 у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення податкового кредиту. В Акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку №984.

Жодного належного доказу того, що договори були укладені без мети їх здійснення перевіряючим не зазначено в Акті перевірки, а також не зазначено представником СДПІ як суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень в запереченнях на позов.

Надані до суду первинні документи (накладні, акти та інші) по взаємовідносинам з ТОВ «Зерноресурс груп», TOB «Коронар» щодо постачання послуг, а також податкові накладні, отримані від ТОВ «Зерноресурс груп» у зв'язку з першою подією - оплатою товару по договору, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства. Посилання представника СДПІ на не відповідність податкових накладних первинним документам, так як вони підписані особою, яка не мала права підписувати їх, а невідповідність порядкових номерів вказує на їх фіктивність, суд не приймає до уваги, оскільки податкові накладні мають всі реквізити встановлені законом, а належних доказів щодо визнання їх фіктивними представником відповідача не надано.

Згідно з Актом від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 висновки перевіряючих викладені як припущення у форми «можливо зробити висновок», а також фактично зроблені не на підставі наданих первинних документах, а лише на підставі інформації відносно контрагентів, отриманої у вигляді «Листа про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конорар» (код ЄДРПОУ 38915905) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2014 року» направленого ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на адресу декількох податкових інспекцій за №101/26-58-22-07-10/38915905 від 10.02.2015 року та у вигляді податкової інформації направленої всім ДПІ ГУ Міндоходів в областях, містах та районах за №15433/7/05-19-22-01 від 14.11.2014 року Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Дослідивши вказані документи суд вважає, що посилання на них та на висновки, які в них наявні, не ґрунтується на вимогах законодавства, виходячи з наступного.

Проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби регламентовано п. 73.5 ст.73 ПК України, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232 (далі Порядок №1232), Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236 (далі Методичні рекомендації №236).

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних контролюючого органу про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Таким чином, згідно вищезазначених положень законодавства у разі неможливості проведення зустрічної органи податкової служби складають акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому відображається лише наявна інформація відносно суб'єкта господарювання.

В Акті перевірки від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 відносно позивача використаний документ у вигляді «Листа про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конорар» (код ЄДРПОУ 38915905) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2014 року» (т.2 а.с.225-238), хоча згідно з його змістом це є саме актом про неможливість проведення зустрічної звірки, зокрема у розділі 3 Листа зазначена інформація щодо причин неможливості проведення зустрічної звірки - у зв'язку з тим, що стан ТОВ «Коронар» має стан платника:9-направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (т.2 а.с.231).

Також згідно з вищезазначеними положеннями законодавства щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби у разі неможливості її проведення в акті не можуть бути викладені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Наявні результати при можливості проведення та реального проведення зустрічної звірки складаються у Довідки по затвердженої формі. Неможливість проведення зустрічної звірки фіксується актом відповідної форми, якій може містити лише наявну в органі податкової служби інформацію, та не повинен містити будь-яких висновків.

«Лист про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конорар» (код ЄДРПОУ 38915905) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2014 року» направлений ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на адресу декількох податкових інспекцій за №101/26-58-22-07-10/38915905 від 10.02.2015 року, у тому числі на адресу відповідача, в порушення законодавства містить висновки, зокрема в Листі зазначено, що відсутність за податковою адресою ТОВ «Конорар» обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, та що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Коронар» та контрагентами за листопад 2014 року здійснені без мети настання реальних наслідків (т.2 а.с.237-238).

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві зробило ці висновки у Листі про неможливість проведення зустрічної звірки без дослідження первинної бухгалтерської документації, що не відповідає вимогам ПКУ, Порядку №984 Порядку №1232, Методичними рекомендаціями №236. Відповідно посилання на цей документ та його висновки в Акті перевірки відносно позивача при наявності у нього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є неправомірним.

Також суд дослідив використаний при складанні Акту перевірки відносно позивача лист у вигляді податкової інформації направленої всім ДПІ ГУ Міндоходів в областях, містах та районах за №15433/7/05-19-22-01 від 14.11.2014 року Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (т.3 а.с.18-24).

У зазначеному листі крім відомостей інформаційних баз даних податкових органів зазначено, що Маріупольською ОДПІ на підставі пп.16.1.5 ст.16, п.20.1.2 ст.20, пп.73.3 ст.73 ПКУ на адресу ТОВ «Зерноресурс груп» було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження за липень-вересень 2014 року (вих.від 13.11.2014 року), відповідь на якій досі не отримана (т.3 а.с. 23), тобто Маріупольська ОДПІ також посилається на пп.73.3 ст.73 ПКУ, якій регламентує порядок проведення зустрічних звірок. У подальшому в даному листі зазначено, що аналізом баз даних ТОВ «Зерноресурс груп» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин, зазначено про можливість порушення податкового законодавства, а також у зв'язку з ненаданням первинних документів про неможливість співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин.

Суд вважає, що вищезазначені «Лист про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Коронар» (код ЄДРПОУ 38915905) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2014 року» ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та лист у вигляді податкової інформації №15433/7/05-19-22-01 від 14.11.2014 року Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, у якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки, не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, або проведених перевірок, які є джерелом отримання податкової інформації та у розумінні положень ст.83 ПКУ може бути використана в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагенту суб'єкта господарювання не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства цим суб'єктом господарювання.

Якщо і буде встановлена наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача - це не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Будь-яких обґрунтувань и доказів причетності позивача до порушень податкового законодавства його контрагентом акт перевірки не містить.

Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Крім того, суд вважає, що і наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача повинна бути доказана відповідачем належними доказами, зокрема, прийняття відносно них податкових повідомлень рішень. Та тільки в такому випадку у податкового органу є підстава для проведення перевірки відповідно до пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПКУ України. Зазначене підтверджується змінами, які внесені в ПКУ Законом України від 17.07.2015 року «Про внесення змін в ПКУ щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким пункт 86.7 ст.86 доповнений абзацом п'ятим такого змісту: "Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу".

Таким чином, позиція законодавця и полягає у тому, що оскільки акти не є рішенням суб'єкта владних повноважень, то факти порушень встановлені у них можуть бути використані відносно його контрагентів лише при прийнятті у відношенні вказаного суб'єкта господарювання податкового повідомлення-рішення, що є належним доказом порушення податкового законодавства.

Підставою для проведення перевірки зазначений пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПКУ, яким в діючій редакції як підстава для проведення перевірки визначено: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Проте судом встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача були листи про неможливість проведення зустрічних звірок, які не відповідають вимогам законодавства з підстав зазначених в даній постанові, та які не могли з вищезазначених положень законодавства, свідчити про порушення податкового законодавства позивачем.

Крім того, суд вважає, що СДПІ не дотримані вимоги ст.86 КАС України щодо оформлення результатів перевірки в частині складення та підписання акту перевірки посадовими особами, які проводили перевірку. Згідно з наказом та направленнями на перевірку повинні були здійснити головні державні ревізори-інспектори ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Згідно з актом перевірка проводилась з 09.04.2015 року по 09.06.2015 року, проте Акт від 16.06.2015 року №10/28-08-40/00376886/1 підписаний ОСОБА_5, не підписаний ОСОБА_4 з зазначенням знаходження її на лікарняному з 09.06.2015 року, що не відповідає вимогам ст.86 КАС України та ставить під сумнів акт як службовий документ. Відповідно до Порядку №984 акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Питання щодо посадових осіб, які повинні здійснювати перевірку (виключення їх зі складу перевіряючих), складати акт перевірки є питанням організації роботи СДПІ, яка вирішується, у тому числі шляхом видання наказів. Знаходження посадової особи на лікарняному не звільняє СДПІ як суб'єкта владних повноважень дотримуватись вимог закону, зокрема, ст.86 КАС України щодо складання та підписання акту перевірки посадовими особами.

Суд вважає неспроможними обґрунтування заперечень проти задоволення позову, викладені відповідачем у додаткових поясненнях, у вигляді того, що ПАТ «Одеський коровай» при укладені договорів на поставку товарів діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентом, та/або був залучений до таких порушень, або знав дефекти у правовому статусі контрагента, - оскільки крім переліку можливих порушень зі сторони позивача вказані пояснення в обґрунтування заперечень не містять посилання на встановлення перевіркою конкретних порушень зі сторони позивача та відповідних доказів цих порушень.

Крім того, посилання відповідача на можливість позивача аналізувати звітність контрагентів, встановлювати його ділову репутацію, на те, що реєстрація підприємств - контрагентів позивача у 2014 році свідчить на відсутність у них ділової репутації як добросовісного учасника господарських операцій взагалі є лише думкою СДПІ, але не є встановленою законодавством підставою для нарахування платнику податків, якій не проаналізував наявну інформацію про контрагента зареєстрованого у 2014 році, грошових зобов'язань.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача реєстрація його контрагента у Донецькій області, що на думку СДПІ повинно було враховуватися як ризик при укладенні договорів з ТОВ «Зерноресурс груп», не можуть бути взяти до уваги, оскільки у процесі господарської діяльності у 2013-2014 роках позивач мав господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання ТОВ «Зернопрожект», ТОВ «Східконтракт», ТОВ «Ресурс Ноіва», ТОВ «Профтехкомплек» та іншими, які зареєстровані у Донецьку, та укладені з якими договори виконані у повному обсязі (т.2 а.с.167-223).

Крім того, статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги доводи позивача в обґрунтування своїх вимог що на час укладення договорів та їх виконання його контрагенти були зареєстровані у ЄДР як діючі підприємства (т.2 а.с.152-165). Ні в акті перевірки, ні в наданих до суду запереченнях відповідача не доведено та не надано жодних доказів про достовірну обізнаність позивача щодо будь яких дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Суд вважає, що факт реєстрації ТОВ «Зерноресурс груп», ТОВ «Конорар» на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

При вирішенні даного спору суд також враховує практику Верховного суду України та положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Згідно з пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 30.06.2015 року №0000234000 про визначення Публічному акціонерному товариству «Одеський коровай» суми грошового зобов'язання з за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9616742,00грн. (за основним платежем 6 411 161,00 грн., за штрафними санкціями 3 205 581,00 грн.)

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» (код ЄДРПОУ 00376886) суму сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 13 жовтня 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.