Рішення

від 08.10.2015 по справі 378/468/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/468/15-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В. Провадження № 22-ц/780/4736/15 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С. Категорія 22 08.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Журби С.О.,

та секретаря Роговської Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держземагенства у Київській області на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом прокурора Ставищенського району Київської області до ОСОБА_2, Головного Управління Держземагенства України у Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області, Реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавлиське", про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держземагенства України у Київській області, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтуванні якого зазначає, що прокуратурою району були встановлені порушення земельного законодавства під час відведення відповідачу ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Ставищенського району Київської області.

Вказує, що оскаржуваними наказами ГУ Держземагенства України у Київській області № 6253\15-14, № 6259/15-14, № 6263/15-14, № 6264/15-14 від 01 жовтня 2014 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площами 46,0000 га, 34,8000 га, 26,1000 га, 9,8000 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Журавлиської сільської ради, Ставищенського району, Київської області, та у подальшому наказами ГУ Держземагенства у Київській області було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення цих ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та укладено договори оренди між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, якими надано у користування строком на 21 рік земельні ділянки площами 35, 6421 га та 17, 6635 га, та строком на 49 років земельні ділянки площами 25, 7374 га та 7,8110 га.

Позивач вважає, що оскаржувані накази були прийняті всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, оскільки відповідач ОСОБА_2 із заявами про отримання в оренду земельних ділянок державної власності до Ставищенської РДА та Журавлиської сільської ради не звертався, а у поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання саме таких площ землі та не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства. Також позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2, на його думку, не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробітку земель.

З огляду на ці обставини, просить визнати недійсними та скасувати зазначені накази ГУ Держземагенства у Київській області, договори оренди вищевказаних земельних ділянок, укладених між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, а також скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 на ці ділянки.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства України у Київській області №6253\15-14, №6259/15-14, №6263/15-14, №6264/15-14 від 01 жовтня 2014 року, якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтованою площею: 46,0000 га, 34,8000 га, 26,1000 га, 9,8000 га, які розташовані на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства України у Київській області № 10-10008/15-14-сг від 24 листопада 2014 року, від №10-10204/15-14-сг 25 листопада 2014 року, №№10-8732/15-14-сг та 10-8733/15-14-сг від 28 жовтня 2014 року, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району, визнано недійсними договори оренди вищевказаних земельних ділянок, укладених між Головним управлінням Держземагентства України у Київській області та ОСОБА_2 23 грудня 2014 року і 04 листопада 2014 року.

Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області № № 18497184, 18497251 від 30 грудня 2014 року та №№ 17540727, 17544271 від 27 листопада 2014 року про державну реєстрацію прав оренди на зазначені земельні ділянки та стягнуто судові витрати з відповідачів у розмірі по 1827 грн. з кожного.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 та ГУ Держземагенства у Київській області подали апеляційні скарги, в яких: ОСОБА_2 просить його скасувати та закрити провадження у справі, а ГУ Держземагенства у Київській області просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що він правомірно звернувся саме до ГУ Держземагенства у Київській області про надання йому в оренду вказаних земельних ділянок у відповідності до Закону, та вказує, що позивачем не було належним чином обґрунтовано підстави для визнання недійсними спірним договорів оренди та не довів факту порушення інтересів держави. У свою чергу, ГУ Держземагенства у Київській області у обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що, на його думку, у позивача відсутні підстави для звернення до суду із цим позовом, а ГУ Держземагенства у Київській області, у свою чергу, є належним розпорядником спірної землі у відповідності до законодавства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ГУ Держземагенства у Київській області задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 відбулося з порушенням законодавства України, оскільки відповідач не звертався до відповідної районної державної адміністрації чи сільської ради із заявою про отримання у користування цих ділянок, у своїх клопотаннях він не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, що ОСОБА_2 спірні земельні ділянки надані не єдиним масивом, що у нього не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки відсутня сільськогосподарська техніка, що оспорювані договори оренди з ним ГУ Держземагенства у Київській області укладені всупереч встановленої процедури набуття права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства - без прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та без проведення земельних торгів.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для створення та ведення фермерського господарства. До заяви додав письмове обґрунтування необхідності вилучення та відведення земельних ділянок (Т 1, а. с. 107-108).

Головним управлінням Держземагентства у Київській області було видано накази № 6253\15-14, № 6259/15-14, № 6263/15-14, № 6264/15-14 від 01 жовтня 2014 року про надання дозволів ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та накази №10-10008/15-14-сг від 24 листопада 2014 року, №10-10204/15-14-сг від 25 листопада 2014 року, № 10-8732/15-14-сг та № 10-8733/15-14-сг від 28 жовтня 2014 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 На замовлення відповідача ОСОБА_2 ПП «Кадастр» було розроблено проекти землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства (Т. 1 а. с. 100-216).

04 листопада 2014 року та 23 грудня 2014 року між ГУ Держземагентства України у Київській області із відповідачем ОСОБА_2 були укладені договори оренди цих земельних ділянок, а 30 грудня 14 року та 27 листопада 14 року зазначені договори були зареєстровані у Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області (Т. 1 а. с. 10-45).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що Законом України «Про фермерське господарство» не передбачено права відмови громадянам у прийнятті їх заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч.1 ст.7 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо відведення відповідачу ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства було прийняте центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - ГУ Держземагентства України у Київській області, відповідно до повноважень, передбачених ст.ст.122,123 ЗК України та у порядку встановленому ст.ст.26-28,50 ЗУ «Про землеустрій», ст.186-1 ЗК України та ст.ст.1,2,7 Закону України «Про фермерське господарство».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що передача зазначених земельних ділянок ОСОБА_2 відбулася із порушенням вимог Закону, оскільки, звертаючись до ГУ Держземагенства у Київській області про надання у користування спірних ділянок, він у своїй заяві обґрунтовував й необхідність одержання земель у зазначених заявником розмірах для створення фермерського господарства, розміри земельних ділянок визначив з урахуванням перспектив діяльності її майбутнього фермерського господарства та додав до заяви необхідні документи. Окремого ж письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду в частині визнання незаконними та скасування вищевказаних наказів ГУ Держземагентства у Київській області з підстав недотримання управлінням вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та надання земельних ділянок не єдиним масивом, оскільки це спростовуються наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Отже, ця норма закону передбачає, що фермерське господарство, як форма підприємницької діяльності громадян, використовує для отримання прибутку земельні ділянки (без обмежень знаходження в єдиному масиві), які надані для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли, орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

Також, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості для ведення фермерського господарства через відсутність у нього належної сільськогосподарської техніки є таким, що ґрунтується на припущеннях, адже відсутність у власності сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Зокрема, у матеріалах справи наявний договір № 15/03-14 від 15 березня 2014 року, за яким ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс» зобов'язується виконати на спірних земельних ділянках комплекс сільськогосподарських робіт щодо їх обробки та збору врожаю (Т 1, а. с. 69).

Окрім зазначеного, позивачем також не доведено факту порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям ГУ Держземагентства у Київської області спірних наказів, оскільки спірні земельні ділянки і надалі залишаються в державній власності, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі укладених договорів оренди вони передані лише у строкове платне користування для їх обробітку.

Що стосується доводів третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлиське", щодо того, що спірні земельні ділянки накладаються на земельні ділянки, які перебувають в колективній власності цього товариства, то, при вирішенні даного спору, вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки позов прокурором обґрунтовувався іншими обставинами і з цього приводу товариством будь-яких позовних вимог не заявлялося.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що порушень вимог чинного земельного законодавства з боку ГУ Держземагентства у Київської області чинного законодавства України при видачі спірних наказів та наданні у строкове користування відповідачу зазначених ділянок, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог, позивачем не доведено.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг в частині підстав у відмові в позові заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Ставищенського району Київської області про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок. При цьому, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляцїї ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Київській області задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: