Рішення

від 06.10.2015 по справі 906/1260/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2015 р. Справа № 906/1260/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №09-2015 від 01.01.2015р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" (м.Житомир)

про стягнення 612392,17 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (м.Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" (м.Житомир) про стягнення 612392,17грн.

Господарським судом ухвалою від 14.08.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду порушено провадження у справі №906/1260/15, розгляд справи призначено на 24.09.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

21.09.2015р. на адресу господарського суду Житомирської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (вих. №б/н від 16.09.2015р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№12633).

Згідно вказаного клопотання позивач просив:

1) забезпечити проведення судового засідання по справі №906/1260/15, що призначене на 24.09.2015р. об 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції;

2) забезпечити проведення всіх наступних судових засідань у справі №906/1260/15, в разі якщо вони відбудуться, в режимі відеоконференції;

3) визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вказаного судового засідання.

Господарським судом ухвалою від 22.09.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" за вих.№ б/н від 16.09.2015р. про участь в судовому засіданні 24.09.2015р. в режимі відеоконференції. При цьому, у вказаній ухвалі судом зазначено, що у разі відкладення розгляду справи №906/1260/15 (оголошення перерви в судовому засіданні) судом буде враховано наявність клопотання ТОВ "АББ ЛТД" (вих.№ б/н від 16.09.2015р.) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та відповідно його вирішено.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2015р. подав клопотання (вх.№12910/15 від 24.09.2015р.), згідно якого просив клопотання позивача від 16.09.2015р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишити без розгляду.

Позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник не підтримав клопотання позивача від 16.09.2015р. та просив не розглядати вказане клопотання щодо проведення судових засідань при розгляді справи в режимі відеоконференції.

Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено залишення без розгляду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Водночас, зважаючи на втрату інтересу заявником та його клопотання за вх.№12910/15 від 24.09.2015р., клопотання позивача від 16.09.2015р. в частині щодо проведення наступних судових засідань при розгляді справи в режимі відеоконференції суд не розглядає.

Відповідач свого представника в засідання суду 24.09.2015р. не направив, вимог ухвали суду від 14.08.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином. У зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, а також з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 24.09.2015р. відклав розгляд справи на 06.10.2015р.

В засіданні суду 06.10.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити. Представник подав до справи довідку від 06.10.2015р. про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи.

Відповідач свого представника в засідання суду 06.10.2015р. не направив. Через канцелярію господарського суду 06.10.2015р. відповідачем подано заяву вих.№144 від 06.10.2015р., в якій директор ТОВ "Вірма-Електро" повідомляє, що з вимогами ТОВ "АББ ЛТД" згодні і просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та його явка в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" (покупець) укладено договір №180054/РВLV (а.с.17-19), за яким постачальник зобов'язався передати покупцю продукцію (надалі- продукція, або обладнання), та/або послуги (надалі - послуги), з урахуванням умов, наведених у цьому договорі та у додатках до цього договору, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати продукцію на умовах, наведених у цьому договорі та додатках до нього (п.1.1 договору).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що загальна вартість договору становить загальну суму усіх окремих замовлень та додатків до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Порядок та строки оплати продукції та або послуг вказуються у окремих додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою остаточної (повної) оплати вважається дата оплати суми, розрахованої у результаті звірки.

Згідно з п. 5.2, п. 5.3 договору порядок та строки поставки продукції за даним договором визначаються у додатку №3 до цього договору; порядок та строки поставки продукції, яка не зазначена у додатках №2 до цього договору визначаються у окремих додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.12.1 договору №180054/РВLV, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Усі додатки до цього договору вважаються невід'ємними його частинами (п.12.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2014р. сторонами укладено та підписано ряд додатків до договору №180054/РВLV, а саме:

- додаток №1, в якому сторони погодили і визначили умови та правила за яким постачальник в односторонньому порядку регулює розмір базових, компонентних, преміальних та додаткових знижок покупця на обладнання, яке буде поставлятися за договором (а.с. 20-23);

- додаток №2, в якому сторони погодили і значили стандартні умови оплати та знижки на обладнання, які надаються покупцю - партнеру РВLV категорії В (а.с. 23-25);

- додаток №3, в якому сторони погодили перелік груп продукції до яких застосовуються визначені цим додатком умови поставки (а.с.25-27).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного 01.02.2014р. між сторонами договору №180054/РВLV з додатками до нього, позивач у період з 27.08.2014р. по 14.11.2014р. поставив відповідачу через уповноваженого представника, який діяв на підставі довіреностей №177 від 26.08.2014р., №276 від 14.11.2014р. (а.с.41-42), продукцію на загальну суму 590390,48грн., в тому числі:

- згідно видаткової накладної №ВН-3807059651 від 27.08.2014р. на суму 129844,84грн. (а.с. 28-29),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807059652 від 27.08.2014р. на суму 47748,79грн. (а.с. 30-31),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807059653 від 27.08.2014р. на суму 14589,53грн. (а.с.32-33),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807059654 від 27.08.2014р. на суму 7819,07грн. (а.с.34),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807061417 від 14.11.2014р. на суму 205987,37грн. (а.с.35-37),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807061420 від 14.11.2014р. на суму 70352,21грн. (а.с.38),

- згідно видаткової накладної №ВН-3807061421 від 14.11.2014р. на суму 114048,67грн. (а.с.39-40).

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п.4.2 додатку №2 від 01.02.2014р. до договору №180054/РВLV сторони передбачили, що 100% вартості обладнання мають бути перераховані на рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати видаткової накладної.

Однак, відповідач свої зобов'язання по проведенню у повному обсязі оплати не виконав. Так, матеріали справи свідчать про те, що до дня звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем оплату отриманої продукції проведено лише частково на загальну суму 34844,84грн., що не заперечується сторонами та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.49). Неоплаченою, станом на час звернення позивача з даним позовом, залишилась заборгованість в сумі 555545,64грн. У зв'язку з несплатою відповідачем боргу в сумі 555545,64 грн. за одержану продукцію позивач надсилав відповідачу претензії №1 від 23.02.2015р. та №2 від 14.07.2015р. про його погашення (а.с.43,45, докази надіслання а.с. 44,46).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за одержану у період з 27.08.2014р. по 14.11.2014р. продукцію становить 555545,64грн. Відповідач доказів її погашення суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 555545,64грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 27777,28грн. пені, 11110,91грн. штрафу, 8049,85грн. інфляційних, 9908,49грн. 3% річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати вартості партії продукції або окремих її частин, постачальник має право зупинити відвантаження продукції покупцю незалежно від партії та стягнути пеню у розмірі 0,1% за кожен день затримки від несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та не більше 5% від розміру несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію продукції. Нарахування пені здійснюється по день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого застосовується пеня передбачена цим пунктом.

У разі затримки оплати на термін більше ніж 30 днів, на вимогу постачальника покупець додатково сплачує постачальнику збитки, завдані простроченням оплати, заздалегідь оцінені сторонами, розмір яких складає 2% від несвоєчасно оплаченої суми. Вказані збитки відшкодовуються понад та незалежно від сплати неустойки (п. 8.2 договору).

Представник позивача в письмових поясненнях від 06.10.2015р. посилається на те, що передбачені п.8.2 договору збитки фактично є штрафом за невиконання відповідачем своїх зобов'язань (а.с.110).

Згідно з ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Слід зазначити, що кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу (кожен день прострочення), є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачені п.8.2 договору збитки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання є штрафом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, штрафу, інфляційних та 3% річних за визначені останнім періоди та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 27777,28грн. пені, 11110,91грн. штрафу, 8049,85грн. інфляційних, 9908,49грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив в заяві від 06.10.2015р., (а.с.109), водночас, доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 555545,64грн. основного боргу, 27777,28грн. пені, 11110,91грн. штрафу, 8049,85грн. інфляційних, 9908,49грн. 3% річних.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" (10003, м.Житомир, вул.Ольжича,9-А, ідентифікаційний код 32066848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (03680, м. Київ, вул.Миколи Грінченка, буд.2/1, ідентифікаційний код 21664678):

- 555545,64 грн. основного боргу,

- 27777,28 грн. пені,

- 11110,91 грн. штрафу,

- 8049,85 грн. інфляційних,

- 9908,49 грн. 3% річних,

- 12247,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.10.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)