Постанова

від 05.10.2015 по справі 910/12402/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12402/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.10.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 (повне рішення складено та підписано 04.09.2015)

у справі №910/12402/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Група Індастріал»

до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 1 245 648,35 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 провадження у справі в частині стягнення 849 999,00 грн. основного боргу припинено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДТГО «Південно-Західна залізниця» на користь ТОВ «Група Індастріал» 0,01 грн. пені, 9 439,71 грн. процентів річних, 168 479,83 грн. інфляційних втрат та 22 446,32 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ДТГО «Південно-Західна залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з протоколом про автоматизований розподіл судової справи апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г.,судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, для розгляду зазначеної вище апеляційної скарги, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г.,судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 14.09.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/12402/15 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у зв'язку з виходом судді Лобаня О.І. з лікарняного, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 05.10.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Група Індастріал» (постачальник) та державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу моторвагонного депо Чернігів (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №ПЗ/НРП-15110/НЮ (далі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, а саме колодку гальмівну, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 11.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1.4. договору кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.4. договору визначено, що загальна сума поставки складає 999 999,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 166 666,50 грн.

Згідно з п. п. 4.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.3., 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний поставити товар не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDU.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Група Індастріал» поставлено, а ДТГО «Південно-Західна залізниця» отримано товар на загальну суму 999 999,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №10 від 12.02.2015 на суму 204 633,00 грн., №11 від 12.02.2015 на суму 102 960,00 грн., №12 від 12.02.2015 на суму 386 100,00 грн., №13 від 12.02.2015 на суму 306 306,00 грн. та актами прийому-передачі, які підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 14-21) .

Також зазначений факт підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 10.02.2015 по 01.04.2015, який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Однак, згідно з твердженнями позивача, відповідач оплату поставленого товару у строки та порядку, визначені умовами договору належним чином не виконав, тому 06.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив протягом одного місяця з дати одержання даної претензії сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 999 999,00 грн., яка була залишена поза увагою.

У травні 2015 року ТОВ «Група Індастріал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про стягнення 999 999,00 грн. основного боргу, 55 890,36 грн. пені, 5 589,04 грн. 3% річних та 107 999,89 грн. інфляційних втрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з відповідача 849 999,00 грн. основного боргу, 95 219,09 грн. пені, 9 521,91 грн. 3% річних та 290 908,35 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином. Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору суду не надано.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 999 999,00 грн. із зазначенням призначення платежу - «за колодку гальмівну по дог ПЗ/НРП-15110/НЮ від 10.02.2015у т.ч. ПДВ 20% - 25 000,00 грн. без тендера», що підтверджується платіжними дорученнями №941 від 11.06.2015 на суму 150 000,00 грн. та №1151 від 07.07.2015 на суму 849 999,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем погашено заборгованість за поставлений товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення 849 999,00 грн. боргу підлягає припиненню.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.1. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 95 219,09 грн. за період з 06.03.2015 по 01.07.2015, 9 521,91 грн. - 3% річних за період з 06.03.2015 по 01.07.2015 та 290 908,35 грн. - інфляційних нарахувань за період березень-липень 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач виходив із повної суми заборгованості в розмірі 999 999,00 грн. та враховано дату часткової оплати заборгованості відповідачем, а саме 11.06.2015.

Відповідно до абз.1 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Тому при розрахунку розміру пені, інфляційних та 3% річних слід виключати день фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення. При цьому, пеня, 3% річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання.

Також позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат до періоду нарахування помилково включений місяць, в якому мав бути здійснений платіж, а саме березень 2015 року.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що перерахунок який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції вірно визначено, що розмір, у визначений позивачем період, пені становить 94 397,17 грн., 3% річних - 9 439,71 грн., інфляційних втрат - 168 749,83 грн.

Отже, з ДТГО «Південно-Західна залізниця» на користь ТОВ «Група індастріал» підлягає стягненню 9 439,71 грн. 3% річних та 168 749,83 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 94 397,17 грн. пені, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з вимогою про відмову у задоволенні стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тим, що сплата штрафних санкцій негативно вплине на діяльність залізниці, зокрема можливе настання невідворотних наслідків економічного та виробничого характеру.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Нормами п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи скаржника та наявні в матеріалах справи докази, в обґрунтування вимоги про відмову у задоволенні стягнення штрафних санкцій, свідчать про винятковість даного випадку та наявні об'єктивні обставини, які виключали можливість відповідача належним чином виконати зобов'язання за договором.

Також враховуючи те, що до завершення розгляду справи в суді першої інстанції відповідач повністю розрахувався перед позивачем за поставлений товар, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені до 0,01 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,01 грн. пені.

Отже, з огляду на вищенаведене, твердження скаржника про те, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано вимоги ч. 3 ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/12402/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12402/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук