Постанова

від 09.10.2015 по справі 813/3399/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року 11 год. 02 хв. Справа № 813/3399/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» (далі - ОСОБА_3 «АТД «Волинь») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Дрогобицька ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2015 року №0000652201.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та надуманість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 19.03.2015 року №71/2201/31120922, які зроблені ревізорами виключно на підставі субєктивних суджень та припущень, непідтверджених будь-якими належними доказами, які б зумовлювали донарахування грошових зобов'язань. Вказує на необґрунтованість посилань відповідача про відсутність та ненадання до перевірки вказаних у акті первинних документів, оскільки посадовим особам були надані усі передбачені податковим законодавством документи, які засвідчують реальність вчинення всіх господарських операцій ОСОБА_3 «АТД «Волинь» господарських операцій з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» та ОСОБА_3 «Екоінтех».

Вважає податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000652201 необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 06 липня 2015 року провадження у справі відкрито. Хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 09.10.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, згідно ч. 3 ст.160 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав суду пояснення, зміст яких відповідає письмовим запереченням та полягає в наступному.

Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 «АТД «Волинь» з питань правомірності нарахування ОСОБА_3 «АТД «Волинь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2014 року. В ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ОСОБА_3 «АТД «Волинь» з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» за листопад-грудень 2014 р., ОСОБА_3 «Екоінтех» за грудень 2014р. Вважає податкове повідомлення рішення від 08.04.2015 року № НОМЕР_1 законним. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач ОСОБА_3 «АТД «Волинь», зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа 14.08.2000 за кодом ЄДРПОУ 31120922 та перебуває на податковому обліку в Трускавецькому відділенні Дрогобицької ОДПІ.

ОСОБА_3 «АТД «Волинь» є платником ПДВ відповідно виданого Трускавецькою ДПІ Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.10.2003 року №18307186.

Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 «АТД «Волинь» з питань правомірності нарахування ОСОБА_3 «АТД «Волинь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19.03.2015 року № 171/2201/31120922 .

Як слідує з акту перевірки від 19.03.2015 року № 171/2201/31120922, податковим органом встановлено порушення таких норм податкового законодавства:

-п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування з податку на додану вартість в сумі 173 344 грн, в тому числі: за листопад 2014 р. на суму 29 881 грн., за грудень 2014 року на суму 143 463 грн.;

-не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ОСОБА_3 «АТД «Волинь» з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» (3237097) за листопад-грудень 2014 р., ОСОБА_3 «Екоінтех» (33782030) за грудень 2014 р.

На підставі вказаного акту Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення- рішення від 08.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 173 344 грн.

Предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000652201 вцілому.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення став висновок податкового органу про те, що не підтверджено реальність здійснення ОСОБА_3 «АТД «Волинь» господарських операцій з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» за листопад-грудень 2014 р., ОСОБА_3 «Екоінтех» за грудень 2014 р.

Такий висновок відповідача ґрунтується на такому:

- непредставлення дефектних актів про доцільність проведення ремонтно-будівельних робіт;

- непредставлення перепусток, журналів про перебування на території ОСОБА_3 «АТД «Волинь» працівників (власних та/або залучених) та техніки (власної та/або залученої) під час проведення ремонтно-будівельних робіт;

- непредставлення документів про виведення з експлуатації приміщення, де проводились ремонтно-будівельні роботи;

- існування розбіжності між ОСОБА_2 приймання- передачі виконаних робіт та податковою звітністю ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» та ОСОБА_3 «Екоінтех» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску;

- відсутність у актах приймання-передачі виконаних робіт посилання на існування субпідрядників;

- відсутність на балансі у ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» та ОСОБА_3 «Екоінтех» основних засобів (автотранспорт, устаткування тощо), що дозволяли б виконати відповідні ремонтно-будівельні роботи, визначені укладеними з ОСОБА_3 «АТД «Волинь» договорами підряду.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метоюподальшого використання в оподтковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу повязує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обовязковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає таке.

На підтвердження здійснення ОСОБА_3 «АТД «Волинь» господарських операцій з контрагентами та у періоди, що були охоплені перевіркою, позивачем надано копії документів, які були предметом дослідження судом.

По взаємовідносинах з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» за листопад-грудень 2014 р.:

-договір підряду на виконання робіт №ЦТ-01/10.14 від 01 жовтня 2014 р. про виконання земляних робіт для влаштування гідроізоляції та влаштування дренажу басейну блоку «В» готельного комплексу «Ріксос-Трускавець», додаткові угоди до вказаного договору підряду;

-акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та договірну ціну;

-податкова накладна від 28.11.2014 р. №13 (а.с.46-47);

По взаємовідносинах з ОСОБА_3 «Екоінтех» за грудень 2014 р.:

-договір підряду на виконання робіт №03-11/14-ТС від 03 листопада 2014 р. про виконання оздоблювальних робіт в приміщенні басейну - фарбування монолітного перекриття в один шар, облаштування стелі над басейном гіпсокартоном в два шари по металевому каркасу, шпаклювання та високоякісне фарбування стелі в приміщенні нежитлової будівлі «Лікувально-оздоровчого комплексу (блок Б), що знаходиться в готельному комплексі «Ріксос-Трускавець»;

-акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та договірну ціну;

-податкові накладні від 28.11.2014 р. №4, від 19.12.2014р. №1.

Одночасно позивачем представлено докази залучення підрядником (ОСОБА_3 «Екоінтех») для виконання будівельних робіт субпідрядників:

-ОСОБА_3 «Грін Сістем» - копії договору підряду №3/12-11/14, договірної ціни, ОСОБА_2 надання послуг;

-підприємець ОСОБА_4 - копії договору підряду №1/06-11/14, кошторису, ОСОБА_2 виконаних робіт;

-підприємець ОСОБА_5 - копії договору підряду №2/15-12/14, кошторису, ОСОБА_2 виконаних робіт.

Аналіз придбаних ОСОБА_3 «АТД «Волинь» товарів (робіт, послуг) з контрагентами та у періоди, що були охоплені перевіркою, дає підстави стверджувати, їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід», ОСОБА_3 «Екоінтех» по придбанню товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності позивача.

Щодо доводів відповідача на правомірність своїх висновків про непідтвердження реальності вказаних операцій з посиланням на існування розбіжності між ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт та податковою звітністю ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» та ОСОБА_3 «Екоінтех» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску, то суд зазначає наступне.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обовязок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобовязань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобовязань будь-яким іншим платником податків.

Вказане узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, відповідно до яких притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Беручи до уваги викладене, ОСОБА_3 «АТД «Волинь» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Інші доводи відповідача про відсутність на балансі у ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід» та ОСОБА_3 «Екоінтех» основних засобів, відсутність у актах приймання-передачі виконаних робіт посилання на існування субпідрядників, непредставлення ОСОБА_3 «АТД «Волинь» дефектних актів про доцільність проведення ремонтно-будівельних робіт, перепусток, журналів про перебування на території товариства працівників (власних та/або залучених) та техніки (власної та/або залученої) під час проведення ремонтно-будівельних робіт не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства і не спростовує висновків суду про реальність господарських операцій позивача з ОСОБА_3 «Цифрові технології-захід», ОСОБА_3 «Екоінтех» в охоплені перевіркою періоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність формування ОСОБА_3 «АТД «Волинь» податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і відображення такого у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 року №0000652201.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення рішення Дрогобицької ОДПІ від 08.04.2015 року № НОМЕР_1 суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 346 грн. 69 к., сплаченого за платіжним дорученням № 8195 від 26 червня 2015 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000652201 від 08.04.2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» (вул. Городище, 8, м. Трускавець, Львівська область, 82200, код ЄДРПОУ 31120922) 346,69 грн. (триста сорок шість гривень шістдесят дев'ять копійок) судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.