Постанова

від 19.09.2013 по справі 814/2056/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 вересня 2013 року Справа № 814/2056/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О. М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Кристал-Сервіс+", АДРЕСА_1,54029

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової , 2-А, м.Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 19.03.2013р.№ НОМЕР_1, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № НОМЕР_1 від 19.03. 2013 року на суму 203503,75 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва та № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року на суму 248182,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» зварювального та газорізального обладнання. Господарські операції позивача з ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені необхідними первинними документами, тому порушень норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат не було.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, згідно яких вважає висновки акту перевірки такими, що встановлюють факти порушення норм податкового законодавства позивачем, а податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року та № НОМЕР_2 від 19.03.2013-правомірними.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в справі докази та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

З 16.01.2013 р. по 18.01.2013 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва на підставі наказу від 16.01.2013 р. № 63 та повідомлення від 16.01.2013р. №35 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «КРИСТАЛ-СЕРВІС+» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» (код за ЄДРПОУ 36812937) за травень-жовтень 2010 року, TOB «ВЕСТА МАКСИМУМ» (код за ЄДРПОУ 37145541) за грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 234/22-200/32390750 від 25.01.2013 p.

Згідно висновків акту перевірки позивач допущено порушення: п.3.1 ст.З, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п,5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами і доповненнями, п.п.ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 202002 грн., за півріччя 2010 року у сумі 68328 грн., у т.ч. за II квартал 2010 року у сумі 68328 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 167419 грн., у т.ч. за III квартал 2010 року у сумі 99091 грн., за 2010 рік у сумі 184723 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 року у сумі 17304 грн., за II-IV квартали 2011 року у сумі 17279 грн., у т.ч. за IV квартал 2011 року у сумі 17279 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 162803 грн., у т.ч. за травень 2010 року у сумі 24162 грн., за червень 2010 року у сумі 30500 грн., за липень 2010 року у сумі 51713 грн., за серпень 2010 року у сумі 16625 грн., за вересень 2010року у сумі 10935 грн., за жовтень 2010 року у сумі 13843 грн., за грудень 2011 року у сумі 15025 грн.

06 березня 2013 року відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» Позивач подав до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва письмові заперечення до Акта перевірки. За результатами розгляду заперечення до акту перевірки №234/22-200/32390750 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва надало відповідь, вих.№1829/10/22-216, згідно якої змін до Акту перевірки не внесено.

19 березня 2013 р. Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 203503,75 грн.; № НОМЕР_2, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 248182,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваних рішень суть порушення полягає в наступному: за податковим повідомленням - рішенням N НОМЕР_1 від 19 березня 2013 року, покладені наступні нарахування: 162803,00 грн. - основного платежу та 40700,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 24162,00 грн., за червень 2010 року на суму 30500,00 грн., за липень 2010 року на суму 51713,00 грн., за серпень 2010 року на суму 16625,00 грн., за вересень 2010 року 10935,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 13843,00 грн., за грудень 2011 року на суму 15025,00 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» товарно-матеріальні цінності; з податку на прибуток на загальну суму 248182,75 за податковим повідомленням - рішенням №0000232206 від 19 березня 2013 року, покладені наступні нарахування: 202002,00 грн. - основного платежу та 46180,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на прибуток за II квартал 2010 на суму 68328,00 грн., за III квартал 2010 року на суму 99091,00 грн., за IV квартал 2010 року на суму 17304,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 17279,0 грн. через безпідставне включення до валових розходів за отримані від ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» товарно- матеріальні цінності.

Дану правову позицію відповідача суд вважає хибною та не заснованою на фактах з огляду на таке.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 року (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-УІ (надалі - ПКУ №2755-УІ) відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 ПКУ №2755-УІ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ №2755-УІ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПКУ №2755-УІ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Висновки відповідача щодо нікчемності договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «НВП «КРИСТАЛ-СЕРВІС» та ТОВ «СИНТЕЗТОРГ», «ВЕСТА МАКСИМУМ» є неправомірними.

Так, відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Наприклад, відповідно до ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Інші випадки нікчемності правочину встановлені статтями 27, 121, 126, 219, 221, 224, 226, 228, 247, 249, 547, 586, 614, 633, 661, 698, 719, 720, 739, 780, 787, 867, 981, 998, 1008,1055,1059,1060,1107,1109,1111,1112,1113,1118,1122,1136,1137,1139,1142,1157,1242,1257,1307 ЦКУ.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Під час укладання договорів купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «СИНТЕЗТОРГ», «ВЕСТА МАКСИМУМ» останні знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками податків.

Таким чином, позивач під час укладання договорів діяв з метою отримання прибутку від ведення господарської діяльності, про що свідчать документи, які підтверджують факт подальшої реалізації з націнкою товарно-матеріальних цінностей іншим контрагентам або використання їх у власному виробництві. З ціни подальшого продажу позивачем сформовано податкові зобов'язання, які в повному обсязі сплачено до бюджету. Заборгованість перед бюджетом зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у позивача за період, вказаний в акті перевірки № 234/22- 200/32390750, відсутня.

Судом було досліджено фактичні обставини справи з огляду на вищезазначені норми діючого законодавства України.

Так, На момент укладення договорів з ТОВ «СИНТЕЗТОРГ», ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» підприємство ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» та його контрагенти були належним чином зареєстрованими суб'єктами господарювання, договори укладені між ними передбачені відповідними нормами ЦК та ГК України, під час укладення договорів сторони не порушили вимог закону. Поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків за укладеним між ними договором, умови яких виконані в повному обсязі, про що свідчать відповідні документи: видаткові накладні, податкові накладні, тощо.

На виконання договору купівлі продажу, укладеного між ТОВ "НВП КРИСТАЛ- СЕРВІС+" та ТОВ «СИНТЕЗТОРГ», останнім для позивача було поставлено у травні- жовтні 2010 року зварювальне та горізальне обладнання, ЗІП до нього. ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» для ТОВ "НВП КРИСТАЛ-СЕРВІС+" виписано видаткові накладні за № РН-95 від 14.05.2010 р., за № РН-122 від 21.05.2010 р., за № РН-123 від 26.05.2010 р., за № РН-124 від 27.05.2010 р., за № РН-129 від 03.06.2010 р., за № РН-132 від 07.06.2010 р„ за № РН-133 від 09.06.2010 р„ за № РН-130 від 16.06.2010 р., за № РН-131 від 17.06.2010 р., за № РН-280 від 18.06.2010 р., за № РН-281 від 23.06.2010 р., за № РН-282 від 23.06.2010 р., за № РН-283 від 30.06.2010 р., за № РН- 284 від 01.07.2010 р., за № РН-285 від 08.07.2010 р., за № РН-286 від 12.07.2010 р., за № РН-289 від 16.07.2010 р., за № РН-290 від 20.06.2010 р., за № РН-299 від 22.07.2010 р., за № РН-291 від 30.07.2010 р., за № РН-292 від 02.08.2010 р., за № РН-293 від 03.08.2010 р., за № РН-294 від 13.08.2010 р., за № РН-295 від 25.08.2010 р., за № РН-296 від 27.08.2010 р., за № РН-297 від 31.08.2010 р., за № РН-298 від 02.09.2010 р., за № РН-326 від 16.09.2010 р., за № РН-327 від 05.10.2010 р., за № РН-328 від 08.10.2010 р„ за № РН-329 від 15.10.2010 р., податкові накладні за № 126 від 14.05.2010 р., за № 160 від 21.05.2010 р., за № 161 від 26.05.2010 р., за № 162 від 27.05.2010 р., за № 167 від 03.06.2010 р., за № 170 від 07.06.2010 р., за № 171 від 09.06.2010 р., за № 168 від 16.06.2010 р., за № 169 від17.06.2010 р., за № 143 від 18.06.2010 р., за № 144 від 23.06.2010 р., за № 146 від 23.06.10 р., за № 145 від 30.06.2010 р., за № 206 від 01.07.2010 р., за № 207 від 08.07.2010 р., за № 208 від 12.07.2010 р., за № 209 від 16.07.2010 р., за № 210 від 20.07.2010 р., за № 211 від 21.07.2010 р., за № 212 від 22.07.2010 р., за № 213 від 30.07.2010 р., за № 214 від 02.08.2010 р., за № 266 від 03.08.2010 р., за № 267 від 13.08.2010 р., за № 268 від 25.08.2010 р., за № 269 від 27.08.2010 р., за № 265 від 31.08.2010 р., за № 292 від 02.09.2010 р., за № 293 від 16.09.2010 р., за № 323 від 05.10.2010 р., за № 325 від 08.10.2010 р., за № 326 від 15.10.2010 р. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 614 від 14.05.2010 р., № 631 від 21.05.2010 р., № 640 від 26.05.10 р., № 642 від 27.05.2010 р., № 643 від 27.05.2010 р., № 651 від 03.06.2010 р., № 653 від 03.06.2010 р., № 660 від 07.06.2010 р., № 662 від 09.06.2010 р., № 667 від 16.06.2010 р., № 1882 від 16.06.2010 р., № 675 від 16.06.2010 р., № 683 від 18.06.2010 р., № 693 від 23.06.2010 р., № 1883 від 23.06.2010 р., № 699 від 30.06.2010 р., № 711 від 01.07.2010 р., № 723 від 08.07.2010 р., № 735 від 12.07.2010 р., № 744 від 16.07.2010 р., № 747 від 20.07.2010 р., № 755 від 21.07.2010 р., №764 від 22.06.2010 р., № 556 від 30.07.10 р., № 557 від 30.07.2010 р., № 563 від 02.08.2010 р., № 565 від 03.08.2010 р., № 596 від 13.08.2010 р., № 600 від 13.08.2010 р., № 616 від 25.08.2010 р., № 636 від 27.08.10 р., № 645 від 31.08.2010 р., № 647 від 02.09.2010 р., № 674 від 16.09.2010 р., № 701 від 01.10.2010 р„ № 708 від 07.10.2010 р., № 711 від 08.10.2010 р., № 732 від 15.10.2010 р., що не заперечується актом перевірки та підтверджено відсутність заборгованості по розрахунках з контрагентом.

На виконання договору поставки №2011/3 від 01.12.2011 року, укладеного між ТОВ "НВП КРИСТАЛ-СЕРВІС+" та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ», останнім для позивача було поставлено у грудні 2011 року зварювальне та горізальне обладнання, ЗІП до нього (далі - товарно-матеріальні цінності). ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» для ТОВ "НВП КРИСТАЛ- СЕРВІС+" виписано видаткову накладну за № 131265 від 13.12.2011 р., податкову накладну № 65 від 13.12.2011 р. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1513 від 13.12.2011 р., №1514 від 13.12.2011 р. Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ».

З описової частини акта перевірки вбачається, що: ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» не мало можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки фахівцями ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва 08.11.2012 року встановлено відсутність ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» за податковою адресою, про що складено акт перевірки за №776/22-300/36812937; ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» не мало можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м.Києва 12.06.2012 року встановлено відсутність ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» за податковою адресою, про що складено акт перевірки за №549/22-20/37145541.

Внаслідок чого фахівцями ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва зроблено хибний висновок, що позивачу підприємствами ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» надавались первинні бухгалтерські документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Однак така правова позиція є хибною, оскільки видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Господарські операції позивача з ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача (що відповідає пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР та п. 198.3 статті 198 ПКУ №2755-VI), а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ», до податкового кредиту в травні - жовтні 2010 року та грудні 2011 року, що надає позивачеві право використання пп 7.7.1 Закону № 168/97-ВР та п.200.1 ст.200 ПКУ №2755-УІ при обчисленні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за вказані звітні податкові періоди.

Таким чином, виключення відповідачем сум податку на додану вартість, сплачених позивачем підприємствам ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу податкового кредиту за травень - жовтень 2010 року та грудень 2011 року, всього у розмірі 162803,00 грн.-є протиправним, тому податкове повідомлення - рішення N НОМЕР_1 від 19 березня 2013 року-підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року суд зазначає таке.

Відповідно до п 3.1 ст. З Закон №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованош валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підпріємств» із змінами та доповненнями (надалі Закон №334/94-ВР), передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких вітрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп 5.2.1 п. 5.1 ст.5 Закон №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закон №334/94-ВР «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.»

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755Л/І (надалі - ПКУ №2755-VI) відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом III цього Кодексу.

Так, п. 134.1 статті 134 ПКУ №2755-VI встановлено, об'єкт оподаткування: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПКУ №2755-VI витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПКУ №2755ЛП витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з п.п. 138.8 статті 138 ПКУ №2755-VI собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПКУ №2755-VI не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно із частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Так, наявні накладні, розрахункові (платіжні) документи складені, згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ мають юридичну силу. Відтак, віднесення позивачем до складу витрат, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п.п. 5.2.1 п 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пунктів 138.2; 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача (що відповідає п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР та п.138.1 статті 138 ПКУ №2755- VI), а відтак позивачем правомірно віднесено суми витрат, сплачених у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ», до витрат звітного періоду, а саме 2010 рік, II-IV квартали 2011 року, що надає позивачеві право використання п. 3.1 ст. З Закону №334/94-ВР та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ №2755-УІ при обчисленні об'єкту оподаткування за вказані звітні податкові періоди.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року, яким виключено суми витрат, сплачених позивачем підприємствам ТОВ «СИНТЕЗТОРГ» та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу витрат за 2010 рік та IV квартал 2011 року, у сумі 202002,00 грн.-є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № НОМЕР_1 від 19.03. 2013 року на суму 203503,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва та № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року на суму 248182,75 грн.

Присудити з державного бюджету України 2294,00 грн. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Кристал-Сервіс+" (ЄДРПОУ 32390750) розрахунковий рахунок 26000060222491.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник