Постанова

від 13.10.2015 по справі 826/1629/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2015 року                     № 826/1629/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі»

додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0014312202,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0014312202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 09.10.2014 №1482/26-59-22-02/36351909 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум», товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0014312202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їхній реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Справу №826/1629/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (на час розгляду справи в суді -державна податкова інспекція у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 639 475,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 09.10.2014 №1482/26-59-22-02/36351909 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0014312202, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 799 344,00 грн., у тому числі: 639 475,00 грн. – основний платіж, 159 869,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 09.10.2014 №1482/26-59-22-02/36351909, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» та його контрагентами – товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» за договором від 03.01.2013 №03/01/-013Р, товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» за договором від 03.06.2013 №2306.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» (рекламодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» (виконавець) укладено договір від 03.01.2013 №03/01/-013Р про надання рекламних послуг в мережі Інтернет, відповідно до якого рекламодавець замовляє та оплачує, а виконавець надає рекламні послуги відповідно до умов, викладених в договорі та додатках, в яких сторони погоджують, їхні розміри, час або періодичність показу, вартість рекламних послуг, суму податкових платежів, підсумкову вартість рекламних послуг з врахуванням податкових платежів.

Розміщення кожного інформаційного носія реклами рекламодавця відбувається лише у разі та після узгодження сторонами змісту і вигляду інформаційного носія, а також всіх суттєвих умов договору та підписання відповідного додатку до договору (пункт 2.2 договору).

Ціна договору визначається загальною сумою рекламних послуг, що будуть надані за відповідними додатками до договору (пункт 5.1 договору).

Додатковою угодою від 27.12.2013 №1 до договору від 03.01.2013 №03/01/-013Р сторони погодили продовжити строк дії договору від 03.01.2013 №03/01/-013Р до 30.06.2014.

Додатком від 02.12.2013 №13 сторони погодили, що виконавець згідно з вимогами замовника надає послуги з розміщення реклами замовника в мережі Інтернет у період з 02.12.2013 по 31.01.2014. До складу послуг Інтернет-реклами входить наступне: розміщення банерної та контекстної реклами на Інтернет-сайтах. При цьому, розміщення реклами здійснюється в період та в обсягах (кількість показників). Щотижня виконавець надає замовнику звіт в електронному вигляді про розміщення реклами. По закінченню терміну розміщення матеріалів протягом 5 робочих днів виконавець надає замовнику загальний звіт з розміщення реклами за весь період такого розміщення.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії актів надання послуг та податкових накладних.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» (виконавець) укладено договір від 03.06.2013 №2306, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги, а саме: розміщення банерної та контекстної реклами на Інтернет-сайтах, розробка дизайну до веб-сайтів, та дизайну рекламних матеріалів для клієнтів замовника.

Замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги, відповідно до умов цього договору та додатків до нього (пункт 1.2 договору).

Графічні рішення, дизайну та технічні вимоги є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.3 договору).

Ціна робіт за цим договором визначається щомісячно в додатках до цього договору, що є невід'ємною його частиною (пункт 3.1 договору).

Сторони домовилися, що ціна робіт включає в себе винагороду виконавця за передачу виключних авторських прав на результати послуг виконавця в повному обсязі (пункт 3.2 договору).

Згідно додатків від 01.12.2013 №21, від 01.12.2013 №22 та від 09.12.2013 №23 до договору №2306, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи/надати послуги, розробити дизайн рекламних матеріалів (банерів) для клієнта замовника, розміщення банерної та контекстної реклами на Інтернет-сайтах. При цьому, розміщення реклами здійснюється в період та в обсягах (кількість показників). Послуги, які надає виконавець, за даними додатками включають, але не обмежуючись: надає послуги з розробки дизайну рекламного зображення, відповідно до вимог, на підставі і з урахуванням наданої замовником інформації, зображень, логотипів і товарних знаків, що використовуються замовником на законних підставах, а так само відомостей, що не містять комерційної таємниці, про рекламні компанії, товари або послуги, клієнтів Замовника.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії актів надання послуг та податкових накладних.

Водночас, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано тверджень контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо нереальності (безтоварності) фінансово-господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н», з огляду на таке.

Слід зазначити, що основним видом діяльності саме позивача є рекламні агентства. Під час судового розгляду справи позивачем не наведено суду ділової та економічної доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» за договором від 03.01.2013 №03/01/-013Р, товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» за договором від 03.06.2013 №2306.

В свою чергу, у відповідності до визначеної в актах надання послуг та податкових накладних номенклатури таких послуг, останні визначені стисло без деталізації останніх, наприклад «Послуги з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів (реклами), Клієнтів Замовника на Інтернет-сайтах в період грудень-січень 2014р.» та «Послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет для Клієнтів Замовника, та з розробки дизайну електронних рекламних матеріалів згідно додатку №21 від 01.12.2013р.».

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг).

Виходячи з вищезгаданої правової позиції Вищого адміністративного суду України, первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце у даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

При цьому, слід зазначити, що з метою деталізації наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» послуг позивачем не надано суду копій звітів, передбачених умовами договору від 03.01.2013 №03/01/-013Р про надання рекламних послуг, а також графічних рішень, дизайну та технічних вимог, які є невід'ємними частинами договору від 03.06.2013 №2306.

Крім того, суд зазначає, що роздруківки, надані позивачем в якості «звітів», складних за результатами наданих послуг, що були предметом перевірки з боку контролюючого органу, не містять у собі посилань на відповідні договори, укладені з контрагентами, а також не підтверджують факту складання останніх безпосередньо контрагентами позивача, а, відтак, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту реальності (товарності) вказаних фінансово-господарських операцій.

Також, слід звернути увагу, що платіжні доручення, надані позивачем в якості доказів оплати послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» за перевіряємий період, містять у собі посилання на відповідні рахунки в якості призначення платежу, водночас, копій останніх позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання.

Разом з тим, суд вказує, що надані позивачем копії договорів та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій з третіми особами як доказ наявності ділової мети при укладенні вказаних договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н» не спростовують викладених вище висновків суду щодо нереальності (безтоварності) фінансово-господарських операцій з даними контрагентами.

Щодо посилань позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі №826/10307/14, якою зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з АС «Податковий блок» інформацію про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н», які оформлені актом від 3 квітня 2014 року №1016/26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» (код ЄДРПОУ 38150277) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», суд зазначає про таке.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З огляду на викладене, а також враховуючи викладені вище висновки суду, згідно з якими реальність перевіряємих контролюючим органом фінансово-господарських операцій з даними контрагентами не підтверджена, суд вказує про необґрунтованість посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі №826/10307/14 як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки остання протилежного не доводить. При цьому, суд звертає увагу, що дослідженню у даній адміністративній справі підлягають первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані дані свого податкового обліку по господарським операціям із його контрагентами, а саме - саме фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вербена - Н», реальність яких у судовому порядку не підтверджена.

Отже, беручи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сі Джі» (ідентифікаційний код: 36351909, адреса: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 20) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.