Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/20127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/20127/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний - 10" простягнення 99 477,12 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Шевченко О.М.. - представник за довіреністю № 33 від 01.10.2015; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 15.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний - 10" про стягнення 99 477,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.12.2002 між сторонами було укладено договір № 01492/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, на підставі якого позивач зобов'язався забезпечувати постачання питної води та примати каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, визначеному чинним законодавством. За доводами позивача, протягом періоду з 01.07.2012р по 30.06.2014р. позивачем надано послуги відповідачу згідно з умовами договору на загальну суму 80 136,00 грн, однак відповідач отриманні послуги не оплатив, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 80 136,00 грн, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Також за неналежне виконання договірним зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8 507,97 грн, 3% річних у розмірі 2 264,91 грн, пеню у розмірі 554,64 грн та штраф у розмірі 8 013,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20127/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.09.2015.

17.09.2015 через загальний відділ діловодства позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.08.15.

У судовому засіданні 23.09.2015 за усним клопотанням відповідача було оголошено перерву до 30.09.2015. крім того, відповідач надав письмові докази, що залучені судом до матеріалів справи.

30.09.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача на лікарняному.

У судове засідання, призначене на 30.09.2015, з'явився представник позивача, який проти поданого клопотання не заперечував, подав заяву про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 30.09.15 суд, керуючись ст. 69,77 ГПК України, продовжив строк вирішення спору, розгляд справи відклав на 15.10.15.

В судове засідання 15.10.15 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18.12.2002 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-10», як абонентом, укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01492/4-03 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила-1) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

У свою чергу, абонент за умовами п. 2.2. «а» договору сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 правил (п.п. 3.1., 3.3. договору).

За умовами п. 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.6. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11 , 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України .

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України , Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" .

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 вказаного Закону ).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За приписами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води в тому числі зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила-2) Правила-1 втратили чинність.

Так, пунктом 3.1. Правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил-2).

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "АК "Київводоканал" надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період 01.07.2012 по 30.06.2014 на загальну суму 80136,00 грн., які відповідачем оплачені не були.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента тощо.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ПАТ "АК "Київводоканал" з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а тому, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

У свою чергу, ЖБК "Дніпровець" в порушення умов договору свої зобов'язання, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 в сумі 80136,00 грн. за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 24.01.13 № 20 про сплату заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 01492/4-03, яка була отримана відповідачем 11.02.13, проте заборгованість в повному обсязі погашена не була.

Як установлено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 80 136,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 554,64 грн. за період з 06.08.2012 по 30.06.2014 та штраф в сумі 8013,60 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф та враховуючи те, що положення пункту 4.1. договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати послуг з водопостачання та водовідведення три відсотки річних в сумі 2264,91 грн. та 8507,97 грн. - інфляційних втрат за період з 06.08.2012 по 30.06.2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32 , 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-10» (02222, м. Київ, просп. Маяковського, будинок 30; ідентифікаційний код 22885163) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька; 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 80 136 (вісімдесят тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 8 013 (вісім тисяч тринадцять) грн. 60 коп. - штрафу, 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 64 коп. - пені, 2 264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 91 коп. - 3% річних, 8 507 (вісім тисяч п'ятсот сім) грн. 97 коп. - інфляційних втрат та 1 989 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 55 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.10.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.