Постанова

від 29.12.2015 по справі 910/20127/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 910/20127/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач ) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/20127/15 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" дожитлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-10" про стягнення 99 477, 12 грн. за участю представників

позивача: Шевченко О.М.,

відповідача: Бризинської-Колпакової О.О.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-10" про стягнення 99 477, 12 грн., з яких: 80 136 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 8 507, 97 грн. інфляційних втрат, 2 264, 91 грн. 3% річних, 554, 64 грн. пені, 8 013, 60 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80 136 грн. основного боргу, 8 507, 97 грн. інфляційних втрат, 2 264, 91 грн. 3% річних, 554, 64 грн. пені, 8 013, 60 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, а також рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) (постачальником) та житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-10" (абонентом) 18.12.2002 укладено договір № 01492/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вказані послуги на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно з п. 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

За змістом п. 3.2 якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил.

На підставі п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги в порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно з п. 3.5 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При не виконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 7.1 договору він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

З набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190, втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Так, п. 3.1 чинних Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

За умовами п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються всіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з п. 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 на суму 80 136 грн. виконав належним чином, проте відповідач за отримані ним послуги не розрахувався.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків води не виконав, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80 136 грн. заборгованості за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, а також 554, 64 грн. пені, 8 507, 97 грн. інфляційних втрат, 2 264, 91 грн. 3% річних та 8 013, 60 грн. штрафу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог вбачається невідповідність обсягів стоків, вказаних позивачем у розрахунках ціни позову з обсягами визначеними за приладами обліку відповідача згідно з актами, а також з наявних у матеріалах справи документів за період з 01.07.2012 по 30.06.2014 з боку відповідача в повному обсязі сплачено борг в сумі 80 136 грн. на користь позивача за договором № 01492/4-03 від 18.12.2002, що підтверджується платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 Кодексу, означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими.

Згідно зі ст. 33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Крім цього, будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Так, формально посилаючись на те, що з наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог вбачається невідповідність обсягів стоків, вказаних позивачем у розрахунках ціни позову з обсягами визначеними за приладами обліку відповідача згідно з актами, суд апеляційної інстанції фактично ухилився від обов'язку встановити дійсний обсяг наданих послуг з приймання стоків за спірний період з 01.07.2012 по 30.06.2014, та, як результат - наявність чи відсутність заборгованості за надані послуги.

Крім цього, зазначивши про невідповідність кількості стоків за період з січня 2013 року по липень 2014 року, суд апеляційної інстанції не навів підстав для відмови у задоволенні стягнення заборгованості за період з 01.07.2012 по грудень 2012.

Дійшовши висновку про наявність в матеріалах справи доказів (платіжних доручень), які підтверджують факт оплати заборгованості відповідача за спірним договором, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, за яким саме договором проведено розрахунки, чи відповідають заявлені позивачем періоди заборгованості періодам, за які проведено розрахунки, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що судом апеляційної інстанції в порушення процесуальних норм не досліджено докази, які підтверджують заявлені позивачем вимоги, не зроблений арифметичний розрахунок суми боргу, який суд вважав погашеним відповідачем перед позивачем за укладеним між сторонами договором, не надано належної правової оцінки тим доказам, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та вважає їх передчасними.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати викладене, на підставі достатніх і належних доказів надати правову оцінку доводам позивача про надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за договором, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/20127/15 скасувати.

Справу № 910/20127/15 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.

Судді: Кривда Д.С.

Могил С.К.