Постанова

від 13.10.2015 по справі 908/2198/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.10.2015 справа №908/2198/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі Дьомі К.Г.

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_4, за довіреністю

від відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_5, за довіреністю

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» , м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.15 р. (повний текст підписано 22.06.15 р.) у справі№ 908/2198/15-г (суддя Науменко А.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«ПромзалізпостачВ» , м. Дніпропетровськ до про за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» , м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області стягнення 157 046,81 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» , м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромзалізпостачВ» , м. Дніпропетровськ простягнення суми 4492,80 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзалізпостач» (далі - ТОВ «Промзалізпостач»), звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі -ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 157 046,81 грн., з яких: 132 237,00 грн. - основний борг, 12 745,46 грн. - пеня, 956,45 грн. - 3 % річних та 11 107,90 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № ДУ-2014/428-КП від 12.09.2014р. з оплати продукції/устаткування, отриманого відповідно до специфікацій від 12.09.2014 р. та від 09.10.2014 р., за видатковими накладними № 84 від 19.09.2014 року та № 95 від 29.10.2014 року відповідно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2015р. порушено провадження у справі.

13.05.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзалізпостач" штрафу за не поставку продукції у строки, передбачені договором № ДУ-2014/428-КП від 12.09.2014 р. в розмірі 4492,80 грн.

Ухвалою від 13.05.2015 р. зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзалізпостач" у справі № 908/2198/15-г.

В підставу зустрічного позову покладено невиконання ТОВ «Промзалізпостач» своїх зобов'язань з постачання підкладки костильного скріплення у кількості 780 шт. на загальну суму 89 856 грн. з ПДВ у строки передбачені специфікацією від 09.10.2014 р. до договору № ДУ02014/428-КП, що за умовами договору є підставою для нарахування штрафу у розмірі 5% вартості продукції.

Ухвалою від 17.06.2015р., на підставі п. 6 ч.1 ст.63 Господарського кодексу України, судом повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю «Промзалізпостач» заяву про зменшення позовних вимог від 17.06.2015р.

Судом відмовлено ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи № 904/3748/15, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області, про тлумачення умов договору №ДУ-2014/428-КП від 12.09.2014 р. відносно визначення дати поставки продукції, оскільки 20.05.15 р. господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по вказаній справі, доказів апеляційного оскарження суду не надано, відповідно воно набрало законної сили, що свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 79 ГПК України .

Судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ДТЕК «Добропіллявугілля" про призначення по справі судової експертизи з питання: «чи є завершеною господарська операція з постачання товару з огляду на відсутність у видаткових накладних передбаченої п. 4.4 договору дати поставки товару, яку вказує представник покупця?», оскільки вказане питання є правовим та не підлягає вирішенню експертом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 у справі № 908/2198/15-г первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДопропіллявугілляВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПромзалізпостачВ» 132 237,00 грн. основного боргу, 12 745,46 грн. пені, 11 107,90 грн. втрат від інфляції, 945,59 грн. 3% річних, 3 140,72 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзалізпостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Допропіллявугілля» 4 492,80 грн. штрафу, 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог по первісному позову; невиконанням відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки, що стало підставою для нарахування штрафу.

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 по справі №908/2198/15-г в частині стягнення з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ТОВ «Промзалізпостач» 132 237,00 грн. суми основного боргу, 11 107,90 грн. суми інфляції, 3 % річних в сумі 945,59 грн., 12 745,46 грн. пені, 3 140,72 грн. судового збору.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Наполягає, що прострочка виконання зобов'язання з оплати повинна відраховуватись з дати, яку представник покупця вкаже на видаткових накладних про приймання продукції. З доданих до позовної заяви видаткових накладних не вбачається такої дати. Для розрахунку суми позову позивач використав не дату, яка повинна бути зазначена представником покупця, а дату видаткової накладної, що не передбачено договором, а тому немає підстав вважати відповідача боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

Зазначив, що господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 20.05.2015р. розтлумачив п.4.4. договору та погодився з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», що зміст спірного пункту полягає в тому, що датою поставки вважається дата, вказана особисто представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції в момент її передачі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд не звернув уваги на рішення господарського суду Дніпропетровської області, та помилково дійшов висновку, що у разі якщо в товаросупровідних документах відсутня дата поставки, вказана представником покупця, або її не викреслено,не перекреслено, то датою поставки слід вважати дату товаросупровідного документа (видаткової накладної). Наполягає, що в редакції п.4.4. договору не передбачена можливість для постачальника використовувати дату товаросупровідного документа.

Крім того, судом не прийнято до уваги, клопотання відповідача з приводу призначення судової експертизи з питання: «чи є завершеною господарська операція з постачання товару з огляду на відсутність у видаткових накладних передбаченої п. 4.4 договору дати поставки товару, яку вказує представник покупця?В» .

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.10.2015р.

18.09.2015 від ТОВ «Промзалізпостач» через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. по справі № 908/2198/15-г без змін, апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» - без задоволення.

В судовому засіданні представник ТОВ «ДТЕК«Добропіллявугілля» підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Промзалізпостач» проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2 - 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

12.09.2014р. року між ТОВ В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» (покупець) та ТОВ В«ПромзалізпостачВ» (постачальник) укладено договір № ДУ-2014/428-КП, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (у подальшому - Продукцію), в асортименті, кількості, та в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до договору.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що постачається в його власність у відповідності до умов цього договору(п. 1.2.договору).

Продукція вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем: - по фактичній кількості Продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, вказаних в залізничній (автомобільній накладній), упаковочних листах; по якості - у відповідності в якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості завода-виготовителя, технічними характеристиками та іншими вимогами до даної продукції (п. 2.5. договору).

Постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до цього договору(п. 4.1.договору).

Згідно з п. 4.4 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 1 000 000,00 з врахуванням ПДВ(п. 5.2.договору).

У відповідності до п. 5.2. договору ціни на продукцію, що постачається постачальником згідно договору, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Розрахунок за поставлену продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочення оплати не обумовлений у відповідній специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця(п. 5.3. договору).

У разі не поставки (недопоставки) продукції в строки, обумовлені договором або відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5 % від вартості продукції, поставленої згідно відповідної специфікації (п. 6.2. договору).

Відповідно до п.6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості, неоплаченої продукції.

Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлено до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

Пунктом 2 специфікацій від 12.09.2014р. та від 09.10.2014р. передбачено строк оплати продукції - на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Продукція та устаткування згідно специфікації від 12.09.2014р. на загальну суму 42 381,00 грн. з ПДВ було поставлене покупцю за видатковою накладною № 84 від 19.09.2014р. Продукцію прийнято уповноваженою ТОВ В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» особою - ОСОБА_6 за довіреністю від 19.09.2014р. № 1123, про що свідчить напис про отримання на видатковій накладній.

Продукція згідно специфікації від 09.10.2014 на загальну суму 89 856,00 грн. з ПДВ була поставлена покупцю за видатковою накладною № 95 від 29.10.2014р. Продукцію прийнято уповноваженою ТОВ В«ДТЕК ДопропіллявугілляВ» особою - ОСОБА_7 за довіреністю від 29.10.2014 р. № 1221, про що свідчить напис про отримання на видатковій накладній.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань, зокрема про поставку продукції відповідачу на загальну суму 132 237,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Позивач наголошує на неоплаті відповідачем отриманої продукції.

У зв'язку з цим, 11.02.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 012 від 11.02.2015р., в якій позивач просив відповідача у семиденний термін з дати отримання відповідної претензії сплатити йому 157 046,81 грн. заборгованості за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми та попередив відповідача, що у випадку несплати буде змушений звернутися до господарського суду за примусовим задоволенням вимог.

Зазначену претензію отримано відповідачем 18.02.2015р., що підтверджується наявною у справі копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.02.2015р. Докази направлення відповідачем заперечень та/або відповідей на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.

Докази належного та своєчасного виконання ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупцем) прийнятих на себе зобов'язань зі сплати за отриману продукцію в матеріалах справи також відсутні.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлено до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

В п. 2 специфікацій від 12.09.2014р. та від 09.10.2014р. передбачено строк оплати продукції - на 60й календарний день з дати поставки відповідної партії продукції.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання покупцем окремих зобов'язань щодо оплати продукції по кожній зі специфікацій, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Враховуючи наведене, покупець повинен був здійснити розрахунок за вказану продукцію/устаткування 18 листопада 2014 року та 29 грудня 2014 року відповідно.

Тому, право постачальника вважається порушеним з моменту неотримання у наведені дати платежу по кожній зі специфікацій.

Судом першої інстанції вірно відхилено твердження ТОВ «ДТЕК Допропіллявугілля» щодо ненастання строку оплати продукції внаслідок відсутності дати поставки, вказаної особисто представником відповідача на видаткових накладних.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 наведеного Закону).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що саме таким вимогам і відповідають накладні № 84 від 19.09.2014р. та № 95 від 29.10.2014р., які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Відтак, у відповідача ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущену позивачем продукцію.

Єдиними датами видаткових накладних, по яких позивачем поставлена, а відповідачем - прийнята продукція, є 19.09.14 р. та 29.10.14 р. відповідно.

Як вірно зазначено місцевим судом, вказані дати представниками ТОВ «ДТЕК Допропіллявугілля» не викреслені, не перекреслені, та не встановлено інших дат видаткових накладних.

Уповноваженими представниками в накладних не зазначено, з яких підстав ними не проставлені дати отримання продукції.

Таким чином, представники покупця, що діяли на підставі довіреностей від 19.09.2014р. № 1123 та від 29.10.2014 р. № 1221 (які є первинними документами, що фіксують рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей), отримавши продукцію, про що наявні відмітки на накладних, погодили датами отримання товару саме 19.09.14 р. та 29.10.14 р., що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, датами поставки є дати видаткових накладних - 19.09.2014р. і 29.10.2014р. особисто погоджені представниками ТОВ В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» в момент прийняття продукції.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів оплати поставленої продукції, не висунув заперечень з приводу якості чи кількості поставленої продукції та розрахунку позивача, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення 132 237,00 грн. боргу за отриману продукцію.

Наполягання відповідача на наявності рішення господарського суду Дніпропетровської області 20.05.2015 р. по справі № 904/3748/15 про тлумачення п. 4.4 договору № ДУ-2014/428-КП, в резолютивній частині якого вказано, що «датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції в момент передачі продукції», не спростовує отримання відповідачем продукції саме 19.09.2014р. та 29.10.2014р., оскільки інші дати уповноваженими представниками відповідача при її отриманні проставлені не були.

Отримання продукції в інші дати ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» належними доказами не підтверджено.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України).

У зв'язку з неповним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем, на підставі п. 6.7. договору №ДУ-2014/428-КП від 12.09.2014р., вимагається до стягнення пеня в сумі 12 745,46 грн., нарахована за період з 30.12.2014 року по 27.03.2015 року.

Розрахунок пені відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тому стягнення судом з відповідача пені в сумі 12 745,46 грн. є правомірним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 956,45грн. за період з 30.12.2014р. по 26.03.2015р. включно; втрати від інфляції у розмірі 11 107,90 грн. за січень, лютий 2015 р.

Як вказано Пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.1.,3.2. Постанови від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неточність розрахування та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 945,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 107,90 грн.

Стосовно зустрічного позову ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» слід зазначити наступне.

Специфікацією від 09.10.2014 р. до договору № ДУ-2014/428-КП від 12.09.2014р. постачальник взяв на себе зобов'язання поставити до 20.10.2014р. підкладку костильного скріплення у кількості 780 шт. на загальну суму 89 856,00 грн. з ПДВ на умовах DDP (м. Павлоград).

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач за зустрічним позовом, ТОВ «Промзалізпостач», згідно із датою видаткової накладної - 29.10.2014р. , не виконало свої зобов'язання у строки передбачені специфікацією від 09.10.2014р. до договору № ДУ02014/428-КП.

Поставка прострочена на 9 днів.

Умовами п. 6.2 договору № ДУ-2014/428-КП сторонами досягнуто згоди щодо сплати постачальником покупцю штрафу у розмірі 5 % від вартості продукції, поставленої згідно відповідної специфікації, у разі не поставки продукції у строки, передбачені відповідною специфікацією.

Таким чином, штраф за не поставку продукції у строки передбачені специфікацією від 09.10.2014 до договору №ДУ02014/428-КП від 12.09.2014 складає: 89 856,00 х 5% = 4 492,80 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічних позовних вимог та стягнення з ТОВ «Промзалізпостач» штрафу в сумі 4 492,80 грн.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими з огляду на наступне.

Протягом провадження у справі в суді першої інстанції ТОВ В«ДТЕК ДобропіллявугілляВ» заявлено клопотання про призначення судової експертизи з питання: В«чи є завершеною господарська операція з постачання товару з огляду на відсутність у видаткових накладних передбаченої п. 4.4 договору дати поставки товару, яку вказує представник покупця?В» .

Клопотання відповідача відхилено судом, оскільки вказане питання є правовим та не підлягає вирішенню експертом.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань , господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 р. № 4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» передбачено, що відповідно до ст. 1 Закону України В«Про судову експертизуВ» , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання , вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Призначення експертизи в межах судової справи є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. (підписано 22.06.2015р.) у справі 908/2198/15-г .

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Результати апеляційного провадження у справі №908/2198/15-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. (підписано 22.06.2015р.) у справі 908/2198/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. (підписано 22.06.2015р.) у справі 908/2198/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_3

Надруковано 5 екз.:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-у справу;

1-ДАГС;

1-ГСЗО.