Рішення

від 16.10.2015 по справі 5028/12/106/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2015 року Справа № 5028/12/106/2011

Господарський суд Чернігівської області у складі колегії суддів: Михайлюка С.І. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши матеріали у справі № 5028/12/106/2011

за позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України До 1. ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області 2.Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" 3. Виконавчого комітету Чернігівської міської ради Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради 2. ОСОБА_3 професійних спілок України ПроВизнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

представники сторін, третіх осіб:

позивача: головний спеціаліст ОСОБА_4

відповідача1: голова федерації ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідача2: ОСОБА_7

відповідача3: не з'явилися

третіх осіб: не з'явилися

прокурор : Єреп В.В.

суть спору :

Заступником прокурор Чернігівської області заявлений позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів:

1. федерації профспілкових організацій Чернігівської області,

2. приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія",

3. виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

про

- визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ОСОБА_3 № 173 від 20.07.2001 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, видане ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року, укладеного між федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та відкритим акціонерним товариством страховим товариством "Гарантія" від 09.10.2001 року про продаж частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний об'єм - 2263 кв.м.;

- визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) права власності на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області адміністративної будівлі: літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражів літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний об'єм - 2263 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що будівля по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові належить до державної власності, а рішенням виконкому фактично позбавлено права власності Фонд державного майна України, федерація профспілкових організацій Чернігівської області за договорами купівлі-продажу від 09.10.2001р., 04.01.2005р. продала ВАТ «Гарантія» частину будівлі на підставі незаконної реєстрації на спірну будівлю за нею. Прокурор вважає, що право державної власності на спірні об'єкти виникло у зв'язку з тим, що останні належали до майна загальносоюзної громадської організації.

Прокурор також просить визнати таким, що пропущений з поважних причин, строк звернення до суду та поновити його. Прокурор зазначає, що про наявні порушення зі сторони відповідачів по справі стало відомо на час проведення перевірки за завданням Генерального прокурора України від 17.06.2011р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 позовні вимоги задоволені частково. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 29.04.2015р. постанову Вищого господарського суду від 20.08.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011р. у цій справі скасовані, справа направлена до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Прокурором подана заява від 29.09.2015р., згідно з якою останній просить п. 3 позовної заяви вважати у наступній редакції "визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001 № 173 в частині "Доручити Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації та згідно документів, наданих підприємствами та організаціями - ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області на об'єкти нерухомості по вул. Шевченка, 5".

У поясненнях від 07.09.2015р. Фонд державного майна України вказує, що він дізнався про порушення свого права з позовної заяви заступника прокурора Чернігівської області, яку отримав 18.10.2011р., а тому відлік строку позовної давності для позивача починається саме з цієї дати. Позивач відмічає, що йому і не могло бути відомо про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області. У заяві про поновлення терміну позовної давності від 08.09.2015р. позивач також зазначає, що про порушення свого права дізнався 18.10.2011р., просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити строк позовної давності, якщо на думку суду було допущено пропуск позовної давності.

Відповідач1 зазначає, що адміністративна будівля та гаражі за в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 є його власністю, побудовані за кошти профспілок, положення постанови Верховної ОСОБА_3 Української РСР «Про захист суверенних прав власності» від 29.11.1990 № 506, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХІ, Постанови Верховної ОСОБА_3 України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України «Про власність» не поширювалися на профспілкові організації ОСОБА_3 профспілок України, оскільки вони ще у жовтні 1990року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та являлися органами державної влади та управління. Відповідач1 вважає, що прокурором та позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову ( ст. 80 ЦК УРСР). У відзиві від 08.11.2011р. № 408/07 відповідач1 просить застосувати строк позовної давності до даного позову, який такий що пропущений Фондом державного майна України без поважних причин, відмовити в задоволенні позову внаслідок безпідставності та необґрунтованості його вимог, ним подавалася заява про застосування строку позовної давності до даного позову, як такого, що пропущений прокуратурою Чернігівської області без поважних причин

Відповідачем1 заявлені клопотання про припинення провадження у справі щодо вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 173 від 20.07.2001р., оскільки ця вимога не підлягає розгляду господарським судом, та клопотання про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, оскільки свідоцтво не є актом органів владних повноважень, видане на підставі рішення виконкому та не може бути у якості окремого предмету спору (т. 7, а.с. 215).

У судовому засіданні 12.10.2015р. представник відповідача1 пояснив, що не підтримує клопотання про припинення провадження у справі щодо вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 173 від 20.07.2001р., оскільки ця вимога не підлягає розгляду господарським судом.

Підсумовуючи усі надані раніше по справі заперечення, відповідач2 у поясненнях від 12.10.2015р. зазначає, що у заявленому позові прокурор, як на підставу витребування майна, посилається на ст.387 ЦК України і не посилається як на підставу позову на ст. 388 ЦК України, товариство отримало майно на підставі договору від особи, яка на той час мала право його відчужувати, що виключає застосування ст. 387 ЦК України, договір купівлі-продажу від 09.10.2001р. укладений на виконання договору від 28.05.2001р., вимогу про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним позивач, як власник, може пред'явити виключно після визнання судом права його власності та набрання тким рішенням законної сили, ні прокурором, ні позивачем не надані докази наявності поважних причин пропуску строку позовної давності. Відповідач2 просив застосувати позовну давність до позову заступника прокурора Чернігівської області в частині позовних вимог до товариства. Також відповідач2 зазначав, що позивач не має права на визнання недійсними договорів, оскільки не є його стороною та йому не передавали вказане майно у власність.

Згідно з відзивом відповідач3 позовні вимоги не визнає. У відзиві відповідач3, зокрема зазначає, що оспорюване рішення прийняте в межах визначених законодавством повноважень на підставі копії свідоцтва про право власності на будівлю, виданого ОСОБА_3 професійних спілок України, та копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення не передбачено способом захисту статтею 16 ЦК України.

КП «Чернігівське МБТІ» надало письмові пояснення (т. 7, а.с. 220), зазначивши, що за адресою: м. Чернігів. вул. Шевченка, 5 знаходиться 4-х поверхова будівля площею 4112кв.м та господарчі будівлі літ. Б-1, Б1, Б2, Б3, підприємством оформлене свідоцтво на право власності, після оформлення свідоцтва рада федерації профспілкових організацій Чернігівської області двічі укладала договори відчуження з ВАТ «СТ «Гарантія» частини адмінбудівлі (договори купівлі-продажу від 09.10.2011р., від 04.01.2005р. № 14, в подальшому товариство продало придбане майно за останнім договором раді федерації (договір від 19.11.2007р. № 1860), 30.01.2009р. видано дублікат свідоцтва, зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.02.2009р. за № 9433090.

ОСОБА_3 професійних спілок України надала письмові пояснення, з доводами і висновками позивача не погоджується, вказує, що майно профспілок не відносилося до державної власності, наголошує про правомірність набутого нею майна.

У поясненнях від 09.10.2015р. прокурор зазначає, що посилання відповідачів на пропущення строку позовної давності не можуть бути взяті судом до уваги на підставі ст. 83 ЦК УРСР, п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

Відповідач3, треті особа повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх представники у судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Предметом позовних вимог є визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання за державою права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Листом від 05.06.2001р. № 135 рада федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернулася до Чернігівського міського голови про видачу свідоцтва про право власності на будівлю по вул. Шевченка, 5 (т. 7, а.с. 150).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173 доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації та згідно документів, наданих підприємствами та організаціями раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області на об'єкти нерухомості по вул. Шевченка, 5 (т. 1., а.с. 23-24).

Відповідно до підпункту 10 пункту «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в діючій у 2001 році редакції, до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міський рад відносилися облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

21.08.2001р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради видане свідоцтво про право власності, яким засвідчено, що об'єкти нерухомості, розташовані в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5, - адмінбудівля літ. А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. належать раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області (т. 1, а.с. 40). Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173.

09.10.2001р. між федерацією профспілкових організацій Чернігівської області (продавець) та відкритим акціонерним страховим товариством «Гарантія» (покупець) укладений договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення (т. 1., а.с. 41), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцеві частину нежитлового приміщення, а покупець - оплатити вартість отриманого приміщення. Об'єктом купівлі-продажу за цим договором є частина нежитлового приміщення адміністративної будівлі в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 - частина підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частина першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), загального користування по підвалу сходи площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний об'єм - 2263 кв.м. У договорі зазначено, що об'єкт купівлі-продажу належить продавцю на праві власності згідно з свідоцтвом про право власності, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173, зареєстроване в Чернігівському МБТІ (реєстраційний напис записаний у реєстрову книгу № 8 за реєстровим номером 561 від 22.08.2001р. 10.10.2001р. сторонами цього договору складений акт прийому-передачі (т. 7, а.с. 92).

Приватне акціонерне страхове товариство «Страхове товариство «Гарантія» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (п. 1.1.3. статуту, т. 7, а.с 114).

На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 27.01.2009р. № 25 30.01.2009р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області виданий дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 - адмінбудівля А-4, 4110,2 кв.м., гаражі Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3, 442,2 кв.м. (т. 2, а.с. 110-111). З даного документу вбачається, що дублікат виданий замість загубленого свідоцтва про право власності від 21.08.2001року, по документу зроблено відчуження: по адмінбудівлі А-4 по підвалу з літ. 1-3 по літ 1-8 заг. пл.. 143,9кв.м.; по 1 поверху з літ. 1 по літ. 20 заг.пл. 304,4кв.м.; крім того загального користування по підвалу сходи літ. 1-1 пл. 17.9кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради 17.02.2009р. зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 (номер запису 561 в книзі 8) за радою федерації профспілкових організацій Чернігівської області на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 30.01.2009р. (т. 2. а.с. 112) .

При прийнятті рішення від 20.07.2001р. № 173, видачі свідоцтва про право власності від 21.08.2001р. виконавчий комітет Чернігівської міської ради не врахував, що адмінбудівля літ. А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 були державною власністю.

Зазначений висновок випливає з наступного.

Згідно з актом приймання будинку (споруди) державною комісією, який затверджений рішенням виконкому Чернігівської міської ради ОСОБА_3 депутатів трудящих від 10.10.1962р. № 593 (т. 3, а.с. 35-41), забудовником адміністративної 4-х поверхової будівлі в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 - Будинок спілок є обласна рада профспілок. Постановою президії Чернігівської обласної ради профспілок від 10.12.1962р. будівлю і обладнання Будинку спілок зараховано до основних засобів обласної ради профспілок (т. 3. а.с. 42). Будівля профкурсів в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 прийнята в експлуатацію за актом від 30.12.1979року, який затверджений рішенням виконкому міської ради народних депутатів № 1 від 03.01.1980р. (т. 3, а.с. 100-103). Забудовником будівлі профкурсів, яка є прибудовою до будівлі по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові, виступила Чернігівська обласна рада профспілок (т. 3, а.с. 65-70, 99).

Згідно з протоколом установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року розглянута заява про створення федерації профспілкових організацій Чернігівської області, статут цієї організації (т. 8, а.с. 18-19). Заявою установча представників профспілкових організацій та інших громадських об'єднань проголосила створення федерації профспілкових організацій Чернігівської області (т. 8, а.с. 22-25).

Статутом федерації профспілкових організацій Чернігівської області, що затверджений установчою радою 11.12.1990р. (т. 3, а.с 12-17), зокрема передбачено, що федерація є правонаступником обласної ради профспілок, у тому числі на власність і майно, діє на підставі даного статуту та у відповідності з Конституціями УРСР і СРСР, іншими законодавчими актами, які визначають права і повноваження профспілок, Загальною декларацією прав людини, принципів міжнародного профспілкового руху (п. 1.2.), федерація профспілкових організацій області в інтересах своїх членів бореться за єдність всього профспілкового руху, виступає за єдність профруху в республіці і країні (п. 1.4.), президія ради федерації представляє ОСОБА_8 УРСР і ОСОБА_3 незалежних профспілок УРСР, ОСОБА_9 профспілок СРСР клопотання про заохочення кращих членів державними нагородами, нагородами профспілок УРСР та СРСР, про присвоєння почесних звань (п. 6.5.7.).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю професійні спілки діють у відповідності з прийнятими ними статутами і не підлягають реєстрації в державних органах.

Згідно з Статутом професійних спілок СРСР (професійні спілки будуються і організовують свою діяльність на основі демократичного централізму, що означає, зокрема: періодичну звітність профспілкових органів перед своїми організаціями і вищестоящими профспілковими органами, обов'язковість рішень вищестоящих профспілкових органів для нижчестоящих (п. 17), в республіках, краях і областях обираються міжсоюзні органи - республіканські, краєві і обласні ради професійних спілок (п. 19), вищим органом професійних спілок СРСР є з'їзд профспілок.

Відповідно до постанови ХІХ з'їзду профспілок СРСР від 27.10.1990р. профспілкові об'єкти являються єдиною власністю профспілок СРСР, правонаступником власності являється Загальна конфедерація профспілок СРСР. Цією постановою для урегулювання питань, пов'язаних з правом володіння, користування та розпорядження власністю ЗКП, ОСОБА_9 доручено створити комісію, до складу якої включити представників всіх професійних спілок країни та республіканських міжсоюзних профоб'єднань.

Згідно з договором від 18.11.1990р., що укладений між Загальною ОСОБА_9 Профспілок СРСР та ОСОБА_3 незалежних профспілок України, за ОСОБА_3 незалежних профспілок України закріплене на праві власності майно - Будинок спілок в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 (т. 7, а.с. 227-228). Зазначений договір затверджений постановою ОСОБА_10 Загальної ОСОБА_9 Професійних Спілок СРСР від 18.11.1990р. (т. 7, а.с. 226). У постанові протокольно зазначено, що з метою забезпечення виконання статутних завдань, які стоять перед Загальною ОСОБА_9 Профспілок СРСР, і збереження інтересів всіх її членських організацій визначити долю Загальної ОСОБА_9 Профспілок СРСР в переданому цією постановою майні в розмірі 10відсотків.

З наведеного випливає висновок, що як і Чернігівська обласна рада профспілок, так і федерація профспілкових організацій Чернігівської області були громадськими організаціями союзного підпорядкування.

У Постанові від 28.10.2014р. у справі № 62/84 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», ТОВ «Капітальні інвестиції», третя особа - ОСОБА_3 професійних спілок України Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, зробила висновок, що профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Законом України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України (ст. 1).

За таких обставин адмінбудівля літ. А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 відносилися до державної власності.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ В«Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території УкраїниВ» передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України. За змістом постанови Верховної ОСОБА_3 України В«Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСРВ» від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Необхідно звернути увагу, що згідно з статутом, зареєстрованим управлінням юстиції Чернігівської області 17.03.2000р., свідоцтво № 84, (Т.1, а.с. 43-56) федерація набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Тобто юридичною особою за статутом є федерація профспілкових організацій Чернігівської області. Рада федерації є вищим органом федерації у період між конференціями (ст. 24). Оскаржуваним рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173 Чернігівському МБТІ доручено оформити свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області, свідоцтво про право власності від 21.08.2001р. видане на ім'я ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області. Органи юридичної особи, до яких належить рада федерації, Законом України «Про власність» (діючим на час прийняття рішення та видачі свідоцтва) не передбачені суб'єктами права власності. Враховуючи, що відповідно до ст. 34 зазначеного статуту власником коштів та майна визначена федерація, яка у період між конференціями розпоряджається коштами, іншим майном федерації, суд дійшов висновку, що рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001р. № 173та свідоцтво на право власності від 21.08.2001р. стосуються саме федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Скасовуючи у цій справі постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2014р. та направляючи її на новий розгляд до суду касаційної інстанції, ОСОБА_8 Суд України у Постанові від 29.04.2015р. зазначив, що на момент створення як ОСОБА_3 професійних спілок України, так і ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника; питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження як ОСОБА_3 професійних спілок України, так і ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Скасовуючи у цій справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 та направляючи її на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 01.07.2015р. зазначив, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення прав позивача на розпорядження в межах, наданих законом майном, яке перебуває в державній власності. Разом з тим, колегія Вищого господарського суду України не погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності за даними вимогами не пропущено.

У Постанові від 25.03.2015р. у справі № 11/163/2011/5003 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Вінницької міської ради і приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» ОСОБА_8 Суд України дійшов висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду державного майна України.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 цього Кодексу). Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР). Згідно з ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, набрав чинності з дня прийняття, тобто з 10.09.1991р.

Згідно з постановою Верховної ОСОБА_8 України № 2268-ХІІ В«Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території УкраїниВ» від 10.09.1992р. Фонд державного майна України зобов'язаний був прийняти майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР до 1травня 1992р.

Повноваження позивача розповсюджуються на спірні об'єкти, оскільки Постановою Верховної ОСОБА_8 України від 10.04.1992р. прямо визначено орган, якому необхідно тимчасово передати майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних центральних організацій колишнього Союзу РСР. Прийняття майна є наслідком його передачі. Не передача майна позивачеві, а так само не перебування його на обліку, не можуть бути підставою для твердження про відсутність права на майно. Право державної власності на майно виникло не на підставі договору, не у зв'язку з його створенням, а на підставі закону. Згідно з п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_8 України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ (діяло до 16.01.2012р.), основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право на позов у Фонду державного майна України виникло з 01.05.1992р. Тому твердження Фонду державного майна України про обізнаність про порушення свого права із позовної заяви заступника прокурора Чернігівської області, яка отримана 18.11.2011р., є безпідставним, так само як і твердження відповідача2, що позивач не має права на визнання недійсними договорів, оскільки не є його стороною та йому не передавали вказане майно у власність.

Як зазначалося, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Прокурор у письмових поясненнях, спростовуючи пропущення строку позовної давності, посилається на ст. 83 ЦК УРСР, п. 4. ст. 268 ЦК України.

Згідно з ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

За статтею 268 ч. 1 п)4 (в редакції, діючій на час подачі позову) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено його право власності або інше речове право.

Вимоги позову про визнання незаконним рішення виконкому Чернігівської міської ради недійсним, свідоцтва про право власності не являються вимогами про повернення державного майна з незаконного володіння.

Окрім того слід зазначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно з п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Правила про позовну давність , встановлені ЦК України, застосовуються за умови, що право на пред'явлення такого позову виникло лише після 1 січня 2004року. Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 18.11.2014р. у справі № 5011-7/1603-2012.

Як зазначалося, право на позов у Фонду державного майна України виникло з 01.05.1992р. Позовна заява заступника прокурора Чернігівської облаті датована 12.10.2011р., надійшла до суду 14.10.2011р. Тому на час пред'явлення позову строк позовної давності закінчився, що є підставою для відмови у позові щодо визнання недійсним спірних рішення виконкому та свідоцтва про право власності. Поважності причин пропуску строку позовної давності ні прокурором, ні позивачем не наведено.

У заяві про поновлення терміну позовної давності від 07.09.2015р. (т. 19, а.с. 71) Фондом державного майна заявлене клопотання про визнання причин пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважними та поновлення строку позовної давності

Однак позивачем, прокурор, поважних причин пропуску строку не наводять. Окрім того, у приписі прокуратури від 22.07.2008р. голові федерації профспілкових організацій Чернігівської області про усунення порушень вимог законодавства про власність зазначається про встановлення укладення між відповідачами1 та 2 договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення нежитлового приміщення на першому поверсі адміністративної будівлі в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 від 09.10.2001р. (т. 7, а.с. 179), що вказує на те, що прокурор міг довідатися про порушення у ході перевірки, за наслідками якої внесений припис. Тому усі клопотання про його поновлення відхиляються.

Також необхідно зазначити, у Постанові від 16.09.2015р. № 6-68/цс15 Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України зробили висновок, що пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Прокурором поставлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. у зв'язку з незаконною реєстрацією права власності на спірну будівлю за ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області, та про витребування майна з чужого незаконного володіння.

На час укладення договору купівлі-продажу від 09.10.2001р. відповідач1 не мав права розпоряджатися майном, яке належало державі, тому цей договір суперечить ст.ст. 2. 4 Закону України «Про власність», що давало підстави для визнання його недійсним у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР та витребувати майно.

Разом з тим, у суду відсутні підстави визнати цей договір недійсним, витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідача2, оскільки встановлені підстави для відмови у позові про визнання незаконним рішення виконкому, недійсним свідоцтва про право власності у зв'язку із закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову.

Отже у позовних вимогах про:

- визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.07.2001 № 173 в частині "Доручити Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації та згідно документів, наданих підприємствами та організаціями - ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області на об'єкти нерухомості по вул. Шевченка, 5"

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, видане ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2001 року, укладеного між федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та відкритим акціонерним товариством страховим товариством "Гарантія" від 09.10.2001 року про продаж частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ. 1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний об'єм - 2263 кв.м.;

- визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) права власності на адміністративну будівлю літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражі літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5;

- витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області адміністративної будівлі: літера А-4 площею 4110,2 кв.м., гаражів літерою Б-1, Б2-1, Б3 площею 442,2 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5

- витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" частини не житлового приміщення житлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, яка складається з частини підвалу загальною площею 143,9 кв.м. (з літ. 1-3 по літ. 1-8), частини першого поверху загальною площею 304,4 кв.м. (з літ.1 по літ.20), сходів площею 17,9 кв.м. (літ.1-1), будівельний об'єм - 2263 кв.м. слід відмовити у зв'язку із закінченням строку позовної давності до пред'явлення позову.

Одночасно слід зазначити, що до позовних вимог про визнання угод недійсними застосовуються правила про позовну давність (висновок Верховного Суду України, викладений у Постанові від 18.11.2014р. у справі № 5011-7/1603-2012).

ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області в якості юридичної особи зареєстрована 17.03.2000р., про що вказує Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 19, а.с. 10-11).

Як вбачається з матеріалів справи (т. 12. а.с. 133-158), будівництво гаражу Б1-1 здійснювалося відповідачем1 у 2000р. на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.07.2000р. № 171, яким наданий дозвіл на проектно-пошукові роботи раді ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області для будівництва гаражу на 2 боксі у дворі будівлі по вул. Шевченка, 5. Земельна ділянка площею 0, 0029га по вул. Шевченка, 5 надана відповідачеві1 для реконструкції гаражу рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 21.06.2000р. № 153.

Оскільки будівництво гаражу Б1-1 здійснювалося відповідачем 1 в 2000р., останній є його власником відповідно до ст. 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Тому у позовних вимогах про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.08.2001 року, виданого ОСОБА_3 федерації профспілкових організацій Чернігівської області на гараж літерою Б1-1 в м. м. Чернігові, вул. Шевченка, 5; визнання права власності за державою на цей гараж, витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 профспілкових організацій Чернігівської області гаражу літерою Б1-1 за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5 слід відмовити.

Клопотання відповідача1 про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, оскільки свідоцтво не є актом органів владних повноважень, видане на підставі рішення виконкому та не може бути у якості окремого предмету спору, відхиляється. Так, аналізуючи практику застосування судами ст. 16 ЦК України ОСОБА_8 Суд України у листі від 01.04.2014р. зазначив, що стосується свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень, то питання про їх недійсність (незаконність) може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, п. "ґ" ч. 3 ст. 152 ЗК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.

Доводи відповідач3 про те, що такого способу захисту цивільного права як визнання недійсним рішення виконавчого комітету, не передбачено статтею 16 ЦК України, відхиляються, тому як прокурором заявлено про визнання незаконним рішення виконавчого комітету,, а визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб передбачено ст. 16 ЦК України в якості способу захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідач2 стверджує, що договір від 09.10.2001р. є не самостійним, а договором, вчиненим на виконання основного договору купівлі-продажу акцій від 28.05.2001р., зобов'язання відповідача1 передати відповідачеві2 частину нежитлового приміщення в м. Чернігові по вул. Шевченка, 5 виникли із договору від 28.05.2001р., вимога про скасування якого не ставиться.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу акцій від 28.05.2001р. (т. 7, а.с. 88-89) відповідач2 зобов'язався продати відповідачеві1 власні акції додаткової (четвертої) емісії, а відповідач1 оплатити вказані акції шляхом передачі свого власного майна на суму договору. В рахунок оплати придбаних 2211817 штук простих іменних акцій загальною номінальною вартістю 221181,7грн. відповідач1 передає відповідачеві2 частину приміщення будівлі по вул. Шевченка, 5 в м. Чернігові (п. 3.2.), яка має такі характеристики: розташування - перший поверх та підвал, загальна площа - 497,9кв.м., з них перший поверх - 302кв.м., підвал - 195,1кв.м., будівельний об'єм - 2263кв.м.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, діючого на час укладення угоди, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Тобто за договором купівлі продажу майно передається за певну грошову суму, а за договором міни певне майно передається в обмін на інше.

Тому фактично договір купівлі-продажу акцій від 28.05.2001. є договором міни.

Згідно з п. 2.2.1. договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 09.10.2001р. відповідач1 зобов'язався сплатити повну вартість об'єкту у відповідності до умов інвестиційного договору від 28.05.2001р., який є невід'ємною частиною цього договору. Проте договір купівлі-продажу акцій, який є фактично договором міни, не є інвестиційним договором. Окрім того, договором від 28.05.2001р. майно визначене загальною площею 497,7кв.м., перший поверх - 302кв.м., підвал - 195,1кв.м., а договором за від 09.10.2001р. загальна площа майна становить 466,2кв.м. , частина першого поверху - 304.4.кв.м., частина підвалу - 143,9.кв.м., крім того загального користування по підвалу сходи площею 17,9кв.м.

Відсутність окремого рішення суду про визнання права власності на майно не перешкоджає пред'явленню вимоги про визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 82-85, ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову до федерації профспілкових організацій Чернігівської області відмовити повністю.

2. У задоволенні позову до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» відмовити повністю.

3 У задоволенні позову до виконавчого комітету Чернігівської міської ради відмовити повністю.

Повне рішення виготовлене 16.10.2015р.

Головуючий С.І. Михайлюк

Судді Ю.В. Федоренко

ОСОБА_2