Рішення

від 09.10.2015 по справі 377/751/15-ц

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/751/15-ц

Провадження №2/377/319/15

09 жовтня 2015 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,

при секретарі Щуковській А.М.,

з участю:

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів, приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Київської області, Хусалімова Леся Василівна, про визнання правочину недійсним,-

УСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсними через удаваний характер правовідносин договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 0,0615 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1, що посвідчені приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В. 06 листопада 2013 року за № 1732 та № 1735; застосувати до сторін удаваного правочину правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили, а саме: договору купівлі-продажу із розстрочкою платежу будинку АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 0,0615 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1, згідно умов та графіку, встановленого у попередньому договорі від 25.02.2013 року, стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь суму судового збору у розмірі 121 гривня 80 копійок за позов нематеріального характеру та 121 гривню 80 копійок за забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на укладений між нею та відповідачем ОСОБА_4 25 лютого 2013 року попередній договір в письмовій простій формі, за умовами якого вона повинна була укласти договір купівлі-продажу належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_2 у строк 15 квітня 2013 року у приміщенні офісу нотаріуса Хусалімової Л.В. (п.6.1 договору). Відповідно до п.2.1 зазначеного договору сторони за домовленістю визначили ціну, за якою мав бути проданий будинок, а саме еквівалент 90000 доларів США за курсом НБУ на дату укладення основного договору, тобто на 15 квітня 2013 року становить 719100 гривень ( 799 х 90000). Зважаючи на ті обставини, що відповідач ОСОБА_4 станом на 15 квітня 2013 року не мав можливості заплатити повну суму за вказаний будинок, то вони домовились укласти договір купівлі-продажу вказаного будинку із розстрочкою платежу, термін і порядок оплати визначено між нею та відповідачем ОСОБА_4 у п. 4.1.2, п.4.1.3 попереднього договору. Зокрема, після підписання основного договору покупець зобов'язався сплатити суму, що є еквівалентом 29000 доларів США, за курсом встановленим НБУ на дату укладення основного договору. Починаючи з наступного місяця після підписання основного договору протягом шістнадцяти місяців відповідач ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати на користь продавця 25 числа кожного місяця суму, що є еквівалентом 3500 доларів США за курсом НБУ, встановленим на день сплати. На сімнадцятий місяць покупець зобов'язався сплатити на користь продавця суму, що є еквівалентом 4000 доларів США за курсом НБУ, встановленим на день оплати. Таким чином, остання дата сплати ціни будинку, указаної в п. 2.1 договору, є 25 вересня 2014 року. 25 березня 2013 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 підписана додаткова угода до попереднього договору від 25.02.2013 року, за умовами якої в рахунок платежів за основним договором та на підтвердження платоспроможності покупця, відповідач передав завдаток у сумі 15 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 119850 гривень (15000 х 7,99). 6 листопада 2013 року між нею та відповідачем ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5, були укладені договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою, переданої для обслуговування вказаного будинку. Ціна договорів складає 330000 гривень (п.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна та п.2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки. Сума, яка сплачена при нотаріальному посвідченні правочинів із відчуження нерухомості є близькою 1/2 частини ціни договору, що обумовлена сторонами та зафіксована у попередньому договорі від 25.02.2013 року. В той же день 6 листопада 2013 року між нею та відповідачкою ОСОБА_3, як на гарантію виконання положень попереднього договору від 25.02.2013 року, було укладено договір позики на суму 60000 (тисяч) доларів США, про що було складено письмовий договір та підписано сторонами. Графік погашення платежів, їх розмір встановлені у договорі позики від 06 листопада 2013 року відповідає п.4.1.3. попереднього договору від 25.02.2013 року. Отже, укладаючи в один день 06.11.2013 року договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, договір купілі-продажу земельної ділянки площею 0, 0615 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1, що посвідчені приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В. 06 листопада 2013 року за № 1731 та письмовий договір позики із суттєвими умовами щодо предмету договору та ціни, які визначені попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2013 року, сторони мали інші правовідносини, а саме укладення договору купівлі-продажу садиби, розташованої в АДРЕСА_1 із розстроченням платежу на сімнадцять місяців, тому відповідно до ст. 235 ЦК України вищезазначені договори купівлі продажу є удаваними правочинами .

Відповідачка ОСОБА_3 надала до суду письмову заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до умов п.6.1 попереднього договору позивачка повинна була укласти договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 15 квітня 2013 року. Причиною невиконання умов п.6.1 попереднього договору стало недотримання позивачкою пункту 3.1.5 договору, тому що станом на 15.04.2013 року в неї були відсутні правовстановлюючі документи на будинок, тому попередній договір втратив чинність. В зв'язку з чим її чоловік ОСОБА_4 намагався повернути подвійну суму завдатку, яка станом на 15.04.2013 року з врахуванням укладеної додаткової угоди від 25.03.2013 року становила суму еквівалентом 30000 доларів США, але ОСОБА_1 повідомила, що немає можливості повернути суму завдатку, тим більше у подвійному розмірі. Після того, як були готові правовстановлюючі документи на будинок, то ОСОБА_1 запропонувала продати будинок ОСОБА_4, її чоловіку, з урахуванням внесеного завдатку за ринковою вартістю, розмір якої буде визначено суб'єктом оціночної діяльності, на що він погодився. Таким чином, під час укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки діяли інші домовленості щодо ціни будинку, ніж визначені у попередньому договорі. Вищевикладене свідчить про те, що на дату укладання договорів купівлі - продажу будинку та земельної ділянки (06.11.2013) були відсутні будь-які правові наслідки для сторін попереднього договору від 25.02.2013 року, який втратив чинність на підставі п.3 ст. 635 ЦК України, та для сторін договору позики, підписаного 06.11.2013 року між нею та позивачкою, який не набрав чинності, оскільки відсутня була розписка позичальника, якою засвідчувався факт передачі позикодавцем зазначеної суми грошей, тобто прав та обов'язків за цими договорами між сторонами не існує, а тому відсутні ознаки договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу(т.1 а.с. 71-73).

За клопотанням позивачки та її представника ухвалою суду від 5 жовтня 2015 року до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Славутицького міського нотаріального округу Київської області, Хусалімову Лесю Василівну ( т.1 а.с. 224-226).

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на удаваність договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, оскільки в дійсності вказані договори згідно умов попереднього договору були укладені з розстроченням платежу.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на те, що в договорі купівлі-продажу не відображено, яким чином здійснювались розрахунки між сторонами договору за придбаний будинок та земельну ділянку, різниця вартості будинку, визначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу та попередньому договорі, велика, оскільки ринкова вартість будинку, яка зазначена в договорі купівлі-продажу не відповідає дійсній ринковій вартості і є заниженою. Укладений попередній договір, укладені в один день договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, і договору позики свідчать про те, що сторони домовились про вартість будинку в сумі 90000 доларів, з яких 30000 доларів США були передані відповідачами позивачці до укладення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, а 60000 доларів США відповідачі повинні були повертати щомісяця в сумі по 3500 доларів США протягом сімнадцяти місяців, що свідчить про те, що між сторонами насправді були укладені договори купівлі-продажу з розстрочкою платежу, тому оспорювані договори купівлі-продажу є удаваними.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, пославшись на безпідставність вимог позивачки та обставини, які викладені нею в письмовій заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що він мав намір купити у позивачки ОСОБА_1 будинок за 90000 доларів для проживання там з сім'єю. Оскільки таких коштів в них не було, то вони вирішили з дружиною ОСОБА_3 віддавати гроші за будинок частинами. В лютому 2013 року його дружина ОСОБА_3 віддала ОСОБА_1 1 тис доларів, оскільки він був у відрядженні, та підписала від його імені попередній договір з ОСОБА_1, який потім він погодив. Пізніше в березні 2013 року ОСОБА_1 було віддано в рахунок вартості будинку 14 000 доларів США та було досягнуто домовленості з нею про укладення договору купівлі-продажу будинку 15.04.2013 року. Оскільки правовстановлюючі документи на будинок готові не були, то договір укладений не був. Договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були укладені пізніше 6 листопада 2013 року і вже за ринковою ціною, яка відображена в договорах купівлі-продажу. Він сам не був присутній при укладенні вказаних договорів купівлі-продажу, оскільки був у відрядженні, а на підставі довіреності від його імені укладала договори його матір ОСОБА_5. З ОСОБА_1 розраховувалась його дружина ОСОБА_3, яка і була також присутня при укладенні цих договорів та передала до укладення договорів ще 15 000 доларів США.

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила суду, що її син ОСОБА_4 уповноважив її підписати договори купівлі-продажу. Вона підписала договори купівлі-продажу, але за якою ціною домовлялися купити будинок її син та його дружина, їй не відомо.

Третя особа, приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімова Л.В., в зал судового засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Надала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що 06 листопада 2013 року до неї звернулись громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_4, на підставі довіреності, посвідченої нею, приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В.,17 жовтня 2013 року за р.№ 1618, а також ОСОБА_3, з проханням посвідчити договори купівлі-продажу житлового будинку за номером АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений будинок. Сторонами договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, посвідченими 06 листопада 2013 року за р.№ 1232, р.№ 1235, було надано всі необхідні документи для посвідчення договорів. Сторони не повідомили її про існування між ними якихось інших домовленостей, крім тих, які зазначені в тексті договорів. В договорі купівлі-продажу нерухомого майна зазначена ціна договору, яку їй повідомили сторони при укладанні цього договору, а саме 220000,00 гривень. При цьому позивач надала їй висновок про вартість будинку, виготовлений за її ж особистим замовленням, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, що діяла на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності за НОМЕР_2 від 28.05.2012р.. Підписання договору свідчить про те, що його умови повністю відповідали волевиявленню сторін. Перед складанням договору сторони повідомили її про те, що розрахунки між собою вони вже провели і попросили зафіксувати даний факт в договорах купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що і було нею зроблено. Крім того, про те, що, фактично, розрахунок за договорами сторони не проводили вони її не повідомили. У зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06 листопада 2013 року за р.№ 1731 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2013 року за р.№ 1735, вважає безпідставним( т.1 а.с.242-244).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 6 листопада 2013 року між позивачкою ОСОБА_1 (продавцем) та відповідачем ОСОБА_4 (покупцем), від імені якого діяла на підставі довіреності ОСОБА_5, було укладеного договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1732, копія якого долучена до справи (т.1 а.с. 7-8).

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність житловий будинок за номером АДРЕСА_1 та сплатити за нього обговорену грошову суму продавцю. Продаж цей вчинено за 220000,00 гривень, які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий будинок. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічний товар; за їх розсудом визначена у цьому договорі вартість будинку є справедливою і відповідає його дійсній вартості. Підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню покупця та продавця.

Як зазначено у п.6 вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, ринкова вартість будинку згідно висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за НОМЕР_2 від 28.05.2012 року) станом на 02 жовтня 2013 року, становить 219459,00 гривень.

Згідно п.20 вказаного договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовані всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу будинку. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.

Пунктом 30 цього договору передбачено, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину.

6 листопада 2013 року між позивачкою ОСОБА_1 (продавцем) та відповідачем ОСОБА_4 (покупцем), від імені якого діяла на підставі довіреності ОСОБА_5, було укладеного договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1735, копія якого долучена до справи (т.1 а.с. 9-10).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку, площею 0, 0615 гектарів, кадастровий номер якої НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити за неї обговорено грошову суму продавцю.

Згідно п.1.4. оспорюваного договору згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3201263502013, виданого 03 вересня 2013 року Головним управлінням Держземагенства у Київській області Державного агентства земельних ресурсів України, по земельній ділянці, яка є предметом цього договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 107250,99 гривень.

Як зазначено у п.2.1. цього договору, продаж земельної ділянки здійснюється за 110000,00 гривень, які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

За змістом п.2.2. вказаного договору сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку

Відповідно до п.8.3. оспорюваного договору сторони підтверджують, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Згідно п. 8.5 вищезазначеного договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Будь - які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч. 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).

Згідно ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 640 цього Кодексу якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 цього Кодексу передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч.2 ст. 235 ЦК України).

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.ст. 10, 57, 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні з пояснень сторін та досліджених доказів встановлено, що укладені між сторонами договори купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки не приховували інших правочинів і були спрямовані на реальне настання наслідків, що випливають з цих договорів.

Всі істотні умови оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки є чіткими і однозначними та не дають підстав стверджувати, що сторонами були укладені інші договори.

Як вбачається із змісту оспорюваних договорів, покупець повністю розрахувався перед продавцем за придбаний будинок та земельну ділянку до підписання цих договорів. Переконливих доказів того, що покупець не в повному обсязі розрахувався за придбаний будинок та земельну ділянку, позивачкою суду не надано.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, і не є підставою для визнання правочину удаваним.

Посилання позивачки та її представника на умови попереднього договору, укладеного 25.02.2013 року в простій письмовій формі, як на підставу укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу з розстроченням платежу, для вирішення даного спору значення не має, бо вказаний попередній договір згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним, тому що укладений у формі, яка не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України.

Умови розстрочення платежу за договором купівлі-продажу не впливають на характер договору.

Обставини, на які посилається представник позивачки, як на підставу визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки удаваними, зводяться до того, що в оспорюваних договорах нотаріусом не зазначено, яким чином проводились розрахунки між сторонами, ринкова вартість будинку, зазначена в договорі купівлі-продажу нерухомого майна, не відповідає дійсній ринковій вартості будинку, що існувала на день укладення цього договору, виходять за межі предмета спору у цій справі і вирішуються в установленому законом порядку та не можуть бути підставою для оцінки вказаних правочинів удаваними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представником не доведено, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені з метою приховати інші правочини, які насправді вони вчинили, і спрямовані на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені договором купівлі-продажу.

За встановлених обставин справи позов є безпідставним, недоведеним і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 109, 209, 213-215 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. Ф. Теремецька