Ухвала

від 01.12.2015 по справі 377/751/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 377/751/15-ц Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф. Провадження № 22-ц/780/6455/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 18 01.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання правочину недійсним. Заявлені вимоги мотивувала тим, що 25 лютого 2013 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 було укладено попередній договір у простій письмовій формі, за умовами якого вона повинна була укласти договір купівлі-продажу належного їй на праві власності будинку № 1-25 по Московському кварталі в м. Славутичі у строк до 15 квітня 2013 року у приміщенні офісу нотаріуса ОСОБА_6 Сторони за домовленістю визначили ціну, за якою мав бути проданий будинок, а саме еквівалент 90000 доларів США за курсом НБУ на 15 квітня 2013 року. В подальшому вони договір вчасно не уклали та домовились укласти договір купівлі-продажу будинку із розстрочкою платежу, зокрема одразу після підписання основного договору покупець зобов'язався сплатити суму, що еквівалентна 29000 доларів США, починаючи з наступного місяця після підписання основного договору протягом 16 місяців сплачувати на користь продавця суму, еквівалентну 3500 доларів США, а на 17 місяць - 4000 доларів США. 25 березня 2013 року між нею та ОСОБА_3 підписана додаткова угода до попереднього договору, за умовами якої в рахунок платежів за основним договором та на підтвердження платоспроможності покупця відповідач передав завдаток у сумі 15000 доларів США. Представники ОСОБА_3 станом на 06 листопада 2013 року повідомили її, що підтверджують його намір укласти договір купівлі-продажу будинку на умовах, що зазначені в попередньому договорі від 25 лютого 2013 року щодо ціни та розстрочки оплати на 17 місяців по 3500 доларів США щомісячно, та 4000 доларів США останній платіж. Для приховання дійсних доходів ОСОБА_3 ОСОБА_4 попросила укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки із зазначенням ціни, що відповідає 1/3 від ціни, визначеної сторонами у попередньому договорі. 06 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір позики на суму 60000 доларів США, що було гарантією виконання положень попереднього договору в частині ціни договору та розміру і періодичності внесення платежів; в той же день було укладено і договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, ціна договорів складає 330000 грн. Вважає, що укладення договору позики із визначеними графіком та розмірами платежів, що повністю співпадають за сумою та числом місяців за графіком, періодичністю платежів та сумою, зазначених у попередньому договорі, свідчать про удаваність правочину - договору позики, де натомість сторони мали на увазі інший правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна із розстроченням платежу. Просила визнати недійсними через удаваний характер правовідносин договори купівлі-продажу будинку № 59 по Московському кварталі в м. Славутич і земельної ділянки за цією з адресою, застосувати до сторін удаваного правочину правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили, а саме договору купівлі-продажу із розстрочкою платежу будинку та земельної ділянки, покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 09 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 09 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що всі умови оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна є чіткими і однозначними та не дають підстав вважати, що сторонами насправді було вчинено інший договір, переконливих доказів того, що покупець не в повному обсязі розрахувався за придбаний будинок та земельну ділянку, позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 25 лютого 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено в простій письмовій формі попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язуються в майбутньому, а саме 15 квітня 2013 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором. Нерухомим майном є будинок за № 1-25 Московського кварталу м. Славутича Київської області. Продавець згоден продати, а покупець згоден купити зазначений будинок за ціною, що є еквівалентом 90000 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату укладення основного договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язався також одразу після підписання основного договору сплатити суму, що є еквівалентом 29000 доларів США і починаючи з наступного місяця після підписання основного договору протягом 16 місяців сплачувати на користь продавця 25 числа кожного місяця суму, що є еквівалентом 3500 доларів США, на сімнадцятий місяць - 4000 доларів США, таким чином, остання дата сплати ціни будинку є 25 вересня 2014 року.

25 березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду до попереднього договору, за умовами якої сторони у зв'язку із збільшенням розміру суми завдатку, яку покупець сплатив продавцю, погодилися змінити п. 5.1 попереднього договору у відповідній частині, збільшивши розмір завдатку до 15000 доларів США.

06 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якого діяла на підставі довіреності ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1732. За умовами цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність житловий будинок № 59, розташований у Московському кварталі в м. Славутич Київської області та сплатити за нього обумовлену грошову суму продавцю. Продаж вчинено за 220000 грн., які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий будинок та свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічний товар. За їх розсудом визначена у цьому договорі вартість будинку є справедливою і відповідає його дійсній вартості. Підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню покупця та продавця.

Згідно п. 6 договору купівлі-продажу нерухомого майна, ринкова вартість будинку згідно висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, станом на 02 жовтня 2013 року, становить 219459 грн.

Згідно п. 20 договору купівлі-продажу нерухомого майна, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину.

06 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якого діяла на підставі довіреності ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1735.

За умовами п. 1.1 даного договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку пл. 0,0615 га., кадастровий номер 3211500000:00:008:0070, розташовану за адресою Київська область, м. Славутич, Московський квартал, земельна ділянка 59, та сплатити за нею обумовлену грошову суму продавцю.

Згідно п. 1.4 даного договору, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3201263502013, виданого 03 вересня 2013 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області, по земельній ділянці, яка є предметом цього договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 107250,99 грн.

Згідно п. 2.1 цього договору, продаж земельної ділянки здійснюється за 110000 грн., які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

За умовами п. 8.3 договору, сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку.

Згідно із п. 8.3 договору сторони підтверджують, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Згідно п. 8.5 договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.

Також в матеріалах справи наявний текст договору позики від 06 листопада 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 передає позичальникові ОСОБА_5 позику в сумі, що є еквівалентом 60000 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату укладення цього договору готівкою, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначені в цьому договорі. Позикодавець зобов'язаний передати позичальникові зазначену суму в строк до 25 квітня 2015 року. Факт передачі позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою позичальника. Повернення отриманих сум здійснюється позичальником рівними частками в сумі, що є еквівалентом 3500 доларів США відповідно до погодженого сторонами графіку, в якому остання виплата в розмірі 4000 грн. здійснюється 25 квітня 2015 року.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що факту передачі грошових коштів за договором позики судом не встановлено та належними доказами позивачем не підтверджено, а тому, виходячи із змісту ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики не був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і не створював прав у позивача вимагати повернення суми позики, а у відповідачів обов'язку повернути цю позику.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Відповідно до ч. 2 указаної статті цього Кодексу, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для визнання правочину удаваним позивачу необхідно надати докази, а суду - встановити ті обставини, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

Згідно із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язковими істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору та його ціна. За погодженням сторін до договору можуть бути включені й інші умови стосовно яких сторони дійшли згоди.

Зміст укладених договорів купівлі-продажу свідчить, що сторони вважали за необхідне включити до них наступні істотні умови: предмет договору, ціна та умови оплати, момент виникнення права власності, права та обов'язки сторін, відповідальність та інші умови.

Як вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу від 06 листопада 2013 року, сторони спеціально включили до оспорюваного договору пункти, які свідчать про відсутність пороків волі при укладені договору (п. 2.3 договору купівлі-продажу будинку та 8.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки). Сторони зазначили у договорах про те, що будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.

Оцінюючи інші умови спірних договорів, колегія суддів звертає увагу, що п. 2 договору купівлі-продажу будинку (за нумерацією фактично п. 4) та п. 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки зафіксовано здійснення між сторонами договору розрахунків у розмірі 220000 грн. та 110000 грн. відповідно до підписання та нотаріального посвідчення договору. При цьому сторонами визначалася ринкова вартість майна, що відчужується, на підставі висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, та витягу з ДЗК про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, які надавались стороною продавця.

Колегія суддів враховує також, що відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Предметом попереднього договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25 лютого 2013 року, укладеного в простій письмовій формі, зазначено об'єкт нерухомого майна - житловий будинок.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відтак, вимоги щодо форми договору сторонами дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, доводи апелянта щодо умов, досягнутих при укладенні договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, які підтверджує апелянт попереднім договором, відхиляються колегією суддів в зв'язку із нікчемністю такого договору.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача, що дійсність намірів сторін щодо укладення договору купівлі-продажу із розстрочкою платежу підтверджується умовами попереднього договору та договору позики, посилання на домовленість сторін щодо укладення удаваних договорів і розписку ОСОБА_5 від 27 січня 2014 року про передачу 3500 доларів США ОСОБА_2 в якості плати за котедж, оскільки згідно із вимогами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також колегія суддів враховує, що у попередньому договорі та договорі купівлі-продажу нерухомого майна нумерація будинків є різною.

Із врахуванням вище встановлених обставин та виходячи із аналізу наведених норм закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами було укладено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які відповідають вимогам закону, належним чином нотаріально посвідчені, доказів удаваності даного правочину позивачем в судовому засіданні не надано.

Доводи апелянта, що нотаріус не ознайомила її під підпис про наявність шлюбного договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за яким змінено правовий режим об'єктів спільної сумісної власності на особисту власність подружжя, не спростовують висновків суду, при цьому апелянт не зазначає, яким чином дані доводи стосуються предмету позову.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наміру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти договори купівлі-продажу на умовах інших, ніж в них зазначені, та доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов таких договорів.

Доводи апелянта щодо протиправності дій суду при відмові у призначенні судово-технічної експертизи відхиляються колегією суддів, враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, отже дійсна ринкова вартість будинку, для визначення якої позивач просила провести експертизу, не матиме правового значення для вирішення справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції,

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в цілому відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 09 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

ОСОБА_8