Ухвала

від 13.10.2015 по справі 533/150/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/150/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3183/15Головуючий у 1-й інстанції Науменко Н. Д. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина»

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2015 року

по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Фортуна-11», треті особи: Пригарівська сільська рада реєстраційна служба Козельщинського районного управління юстиції Полтавської області, відділ держземагенства у Козельщинському районі, про визнання оспорюваного договору (правочину) недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року позивач звернувля до суду з вказаним позовом, в якому прохав визнати недійсними договори оренди землі № 11, №12 від 21.11.2014 року, укладені між відповідачами. Позов мотивував тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено 27.07.2011 року два договори оренди землі, за яким він отримав у строкове платне користування дві земельні ділянки розміром 3,45 умовних кадастрових гектари, право на які належало ОСОБА_2 на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 та НОМЕР_3. В грудні 2014 року йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_2, на підставі вказаних сертифікатів, отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельні ділянки під кадастровими номерами НОМЕР_1 розміром 3,33399 га та НОМЕР_4 розміром 3,3400га, та без повідомлення позивача, без розірвання договору оренди із ним, уклала спірні договори оренди землі №11і №12 від 21.11.2014 року з відповідачем - Фермерським господарством «Фортуна», за якими передала земельні ділянки в оренду на строк 10 років. Вважає, що спірні договори оренди є недійсними, оскільки їх укладено при наявності чинних договорів оренди землі від 27.07.2011 року.

Порушення своїх прав укладенням спірних договорів позивач обґрунтовує тим, що правомірно використовує земельні ділянки, що є предметом спірних договорів, провів витрати на осінньо-польові роботи, а дії відповідачів позбавляють його права на законне землекористування та отримання доходів.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2015 року в задоволення вказаного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ПСП «Батьківщина» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми як матеріального так і процесуального права.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2015 року рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2015 року - скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсними договори оренди землі за №11 та №12 від 21 листопада 2014 року, укладені між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фортуна», зареєстрованих Реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області 27 листопада 2014 року за індексними номерами 30088630 та 30096325.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 07.03.1997 року №89 ОСОБА_2 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0285406 про те, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сушківське» розміром 3,45 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (т.1 а.с.24).

На підставі вказаного сертифікату 27.07.2011 року між позивачкою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, підписано договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т.1 а.с.22-23).

27.07.2011 року між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області площею 3,45 га (т1 а.с.23).

07.09.2012 року договір оренди землі зареєстровано у Пригарівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №127 (т1 а.с.23).

На підставі Свідоцтва про право на спадщину від 20.01.2010 року за №53, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 успадкувала право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 розміром 3,45 умовних кадастрових гектари, про що в Сертифікаті останньої НОМЕР_2 зроблено відповідний запис. За вказаним сертифікатом до ОСОБА_2 перейшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сушківське» розміром 3,45 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (т.1 а.с.21).

На підставі вказаного сертифікату 27.07.2011 року між позивачкою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, підписано договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т1 а.с.19-20).

27.07.2011 року між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області площею 3,45 га (т.1 а.с.20).

07.09.2012 року договір оренди землі зареєстровано у Пригарівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №126 (т.1 а.с.20).

10.11.2014 року ОСОБА_2 визначено в натурі та погоджено межі земельної ділянки площею 3,3399 га, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, про що складено акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №208 (т.1 а.с.170).

Також, як додаток до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.11.2014 року № НВ-5302026322014 в матеріалах справи міститься Кадастровий план вказаної земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_1 (т.1 а.с.178).

21.11.2014 року між ОСОБА_2, як Орендодавцем та ФГ «Фортуна» як Орендарем укладено договір оренди землі №11, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3399 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т.1 а.с.25-26).

Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки, згідно вказаного договору №11, підписано 19.11.2014 року (т.1 а.с.27).

27.11.2014 року ОСОБА_2 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_5, а саме земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,3399 га (т.1 а.с.139).

На підставі вказаного свідоцтва, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_4 27.11.2014 року зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 3,3399 га, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т.1 а.с.140).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕЕО № 096338 від 27.11.2014 року, Договір оренди землі серія та номер №11 від 21.11.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11», зареєстрований у державному реєстрі.

10.11.2014 року ОСОБА_2 визначено в натурі та погоджено межі земельної ділянки площею 3,34 га, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, про що складено акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №207 (т.1 а.с.153).

Також, як додаток до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.11.2014 року №НВ-5302025092014 в матеріалах справи міститься Кадастровий план вказаної земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_4 (т.1а.с.183).

21.11.2014 року між ОСОБА_2, як Орендодавцем та ФГ «Фортуна» як Орендарем укладено договір оренди землі №12, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,34 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т.1 а.с.28-29).

Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки, згідно вказаного договору №12, підписано 19.11.2014 року (т1. а.с.30).

27.11.2014 року ОСОБА_2 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_6, а саме земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_4 площею 3,34 га (т.1 а.с.141).

На підставі вказаного Свідоцтва, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_4 27.11.2014 року зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 3,34 га, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (т.1 а.с.142).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕЕО № 096341 від 27.11.2014 року, Договір оренди землі серія та номер №12 від 21.11.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11» зареєстрований у державному реєстрі (т.1 а.с.70).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 3,3399га та НОМЕР_4 площею 3,34га, розташовані за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, Пригарівська сільська рада повністю чи частково збігаються із земельними ділянками, що є предметом договорів оренди, підписаних 27.07.2011 року між ним та ОСОБА_2, як і не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів укладанням спірних договорів, оскільки з часу отримання свідоцтв про право власності на землю змінено предмет оренди та статус - ОСОБА_2, а відтак договори оренди, підписані 27.07.2011 року між позивачем ОСОБА_2., слід вважати припиненими з 27.11.2014 року.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст.6,27 ЦК України).

Відповідно до п.17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У п'ятому абзаці пункту вісім постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року) сформульована наступна правова позиція: при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000р. №5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000р. за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства . З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється . Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину , переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПСП «Батьківщина», третя особа - Пригарівська сільська рада, про розірвання договорів оренди, визнання недійсними та скасування їх реєстраціїрішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина про розірвання договорів оренди, визнання недійсними та скасування їх реєстрації задоволено частково. Визнано недійсною та скасувано реєстрацію договору оренди землі від 27 липня 2011 року, укладеного на підставі Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) НОМЕР_2 в розмірі 3,45 умовних кадастрових гектарах укладеного між ОСОБА_2 і приватним сільськогосподарським підприємством «Батьківщина». Визнано недійсною та скасувано реєстрацію договору оренди землі від 27 липня 2011 року, укладеного на підставі Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 в розмірі 3,45 умовних кадастрових гектарах укладеного між ОСОБА_2 і приватним сільськогосподарським підприємством «Батьківщина». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» на користь ОСОБА_2 730,80 (сімсот тридцять гривень 80 коп.) грн. судових витрат.

Даним рішенням суду визнано припиненим договір оренди землі між ОСОБА_2 і ПСП «Батьківщина», укладеного 27.07.2011 року на підставі Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) НОМЕР_2 в розмірі 3,45 умовних кадастрових гектарів та договір оренди землі між ОСОБА_2 і ПСП «Батьківщина, укладеного 27.07.2011 року на підставі Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ПЛ №0285406 в розмірі 3,45 умовних кадастрових гектарів, та визнано недійсною та скасовано їх державну реєстрацію.

Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки договори оренди землі укладені між ОСОБА_2 та ПСП «Батьківщина» судовим рішенням, яке надрало законної сили, визнані припиненими, а тому права «ПСП Батьківщина» укладенням договорів № 11 та № 12 від 21.11.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11» не порушені.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 року за змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.3 ст.3 даного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Враховуючи вище викладене та аналізуючи наведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки, Договори оренди землі серія та номер №11 та №12 від 21.11.2014 року, укладені між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11» зареєстрований у державному реєстрі 27.11.2014 року, то право на вказане нерухоме майно у ФГ «Фортуна-11» виникло саме 27.11.2014 року, після отримання ОСОБА_2 акту про право власності на землю, а тому є дійсними.

Окрім того при укладенні даних договорів №11та №12 від 21.11.2014 року сторонами були дотриманні всі істотні умови договору передбачені ст. 15Закону України "Про оренду землі та у відповідності до п.13 2 Порядку здійснення Державної реєстрації земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 дані договори були зареєстровані у державному реєстрі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради Київською та Севастопольськими міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки судом до уваги не беруться оскільки, відповідно до п.13 2 Порядку здійснення Державної реєстрації земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства.

Доводи апеляційної щодо порушення права позивача одностороннім розірвання договорів, судом до уваги не беруться, оскільки вони не були розірвані, а після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припинились відповідно до чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.308, ст.ст.313-315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», - відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Триголов

СУДДІ: /підписи/ С.М. Бондаревська

А.І. Дорош

ВІРНО: