Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/19155/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/19155/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Монте Наполеоне", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавицький»

про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного балансу підприємства

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Потапенко С.Ю. (представник за довіреністю)

від відповідача Гладун А.І. (представник за довіреністю)

Василенко І.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи не з'явився

В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", 24 липня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № 18.5/345 від 22.07.2015 року до відповідача, Ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Монте Наполеоне", в якій просить суд:

- визнати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36-б, код за ЄДРПОУ 34047020) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (код ЄДРПОУ 30109507, вул. Пушкінська. буд. 41. к. 1. м. Київ. 01004) за вимогами в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Кавицький» за Кредитним договором № 599 від 30.11.2007 року в загальному розмірі в загальному розмірі 111 333 515 (сто одинадцять мільйонів триста тридцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) гривень 46 копійок;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (код ЄДРПОУ 30109507, вул. Пушкінська, буд. 41, к. 1, м. Київ, 01004) включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, код за ЄДРПОУ 34047020) про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Кавицький» за Кредитним договором № 599 від 30.11.2007 в загальному розмірі в загальному розмірі 111 333 515 (сто одинадцять мільйонів триста тридцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) гривень 46 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як поручитель за кредитним договором № 599 від « 30» листопада 2007 року, за рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 1/3/15 від 11.03.2015 року, про що 17.03.2015 року у бюлетені державної реєстрації №3117 опубліковано оголошення, перебуває у стані ліквідації, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою з грошовими вимогами до боржника. Проте, вказана заява відповідачем була залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, з урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом застосування судом до спірних правовідносин сторін правил, встановлених ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року порушено провадження у справі № 910/19155/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 08.09.2015 р. від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький", які долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.09.2015 року представник позивача подав заяву на виконання вимог ухвали суду та документи, які долучено судом до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору, а також подав письмове клопотання про продовження процесуальних строків для розгляду спору на 15 днів. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року та на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кавицький".

В судовому засіданні 06.10.2015 року представник позивача подав клопотання на виконання вимог ухвали суду та документи, які долучено судом до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2015 року подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі, які долучено судом до матеріалів справи.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/20181/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавицький» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідач вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 599, який є предметом розгляду у даній справі, між сторонами укладено іпотечний договір від 13.05.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим № 550 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого відповідачем передано в іпотеку позивачу нежитлові приміщення загальною площею 846,9 м.кв., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, та належать відповідач у на праві власності. Тому, на думку відповідача, задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» повністю чи частково у справі № 910/20181/15 шляхом набуття у власність предмета іпотеки матиме наслідком припинення зобов'язання за Кредитним договором № 599, а отже, і за договором поруки № П-2018382/S2 від 24.07.2013 року, укладеного між сторонами у справі, на якому грунтуються позовні вимоги, що є предметом судового розгляду.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Проте, відповідачем не доведено неможливість розгляду справи № 910/19155/15 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/20181/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавицький» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник третьої особи у судове засідання 06.10.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавицький» (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 599 , відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США (далі - валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 4 500 000,00 доларів США , що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Строк дії кредитної лінії: з "30" листопада 2007 року по "29" листопада 2014року включно (п. 1.3. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 12,00 відсотків річних.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, в подальшому на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №1, посвідченого 18.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №1358, право вимоги по кредитному договору № 599 від 30.11.2007 року перейшло ПАТ «Дельта Банк» (надалі - позивач, кредитор).

24.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавицький» (надалі - позичальник) було укладено додатковий договір № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах визначених цим Договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 7 156 250,00 дол. США в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше « 31» травня 2018 року включно, зі сплатою плати за користування Кредитом.

Пунктами 1.1.1.1., 1.1.1.2. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року визначено, що плата за користування Кредитом для траншу в сумі, що не перевищує суму 3 656 250,00 доларів США складає 10,5% річних; для траншів, що перевищують суму 3 656 250,00 дол. США - 19,5% річних для траншів, наданих у національній валюті України - гривні; 12% річних для траншів, наданих у доларах США.

Пунктом 1.1.2. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року визначено, що повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту у відповідності до зниження максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладений в Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.п. 1.1.1. цього договору.

Умовами п. 1.1.3. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.13.3-3.3.13.7. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі: 12,5% річних за траншем вказаним ви. 1.1.1.1. цього договору; 21,5% річних у гривні за траншем (траншами) вказаним в п. 1.1.1.2. цього договору; 14% річних у доларах США за траншем (траншами) вказаним в п. 1.1.1.2. цього договору, починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом в розмірах, зазначених вище, діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п. 3.3,13,3. - 3.3.13.7. цього договору. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

Положеннями п. 3.2.9. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року визначено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення отриманого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та можливих штрафних санкцій в повному обсязі у разі наявності факту розпочатої процедури звернення стягнення на майно/майнові права, вказані в п. 1.3. цього договору, по зобов'язанням позичальника, зокрема, за кредитним договором №599 від « 30» листопада 2007 року.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно Позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року).

Відповідно до п. 5.2. додаткового договору № 16 до Кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року, у випадку зміни вартості кредитних коштів на ринку фінансових послуг, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентної ставки, встановленої для користування кредитом за цим договором. Для цього кредитор надає під розписку уповноваженій особі позичальника або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідне письмове повідомлення про ініціювання зміни розміру процентної ставки за користування кредитом за цим договором, при згоді з яким позичальник зобов'язаний у строк, безпосередньо визначений у такому повідомленні, звернутися до кредитора для підписання додаткового договору про внесення відповідних змін у цей договір. При незгоді з запропонованим кредитором новим розміром процентної ставки та/або не підписанні відповідного додаткового договору у строк, вказаний в повідомленні, на одинадцятий календарний день від дня закінчення такого строку строк користування кредитом вважається таким що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 599 від 30.11.2007 року, 24.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавицький» (надалі - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (надалі - поручитель, відповідач) було укладено договір поруки №П-2018382/S2, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за : виконання позичальником, умов щодо сплати кредитору суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № 599 від « 30» листопада 2007 року, укладеним між кредитором та позичальником, надалі за текстом - «договір кредиту», за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредитору отриманий кредит в розмірі 7 156 250,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту та додаткових договорах до договору кредит, що можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до « 31» травня 2018 року включно, сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Відповідно п.3.1.2. договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з законодавством України може бути звернено стягнення.

Позивач зазначає, що 17.03.2015 року у бюлетені державної реєстрації №3117 опубліковано оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» за рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 1/3/15 від 11.03.2015 року.

Разом з цим, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» стало відомо, що юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (м. Київ, вул. Пушкінська, 41, к. 1, ідентифікаційний код 30109507) ліквідується та встановлено строк для заявления кредиторами своїх вимог в строк до 16.05.2015 року.

Так, 14.05.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до відповідача з заявою з грошовими вимогами до боржника № 18.5/713, в якій просив визнати кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Монте Наполеоне» у загальному розмірі 111 333 515,46 грн., внести до проміжного ліквідаційного балансу згідно черговості та письмово повідомити ПАТ «Дельта Банк» про результати розгляду даних вимог банку разом з надісланням відповідного рішення про це у строк не пізніше тридцяти днів з дня отримання вказаної заяви за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39 (належним чином засвідчена копія заяви разом з доказами направлення та її отримання міститься в матеріалах справи).

Втім, заяву з грошовими вимогами до боржника № 18.5/713 від 14.05.2015 року відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Відповідно до норми ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, беручи до уваги укладений між відповідачем та третьою особою договір поруки, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавицький» відповідають перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 599 від 30.11.2007 року.

Як встановлено судом, 17.03.2015 року у бюлетені державної реєстрації №3117 опубліковано оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» за рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 1/3/15 від 11.03.2015 року.

У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» стало відомо, що юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (м. Київ, вул. Пушкінська, 41, к. 1, ідентифікаційний код 30109507) ліквідується та встановлено строк для заявления кредиторами своїх вимог в строк до 16.05.2015 року.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його реорганізації або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників. Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, за ініціативою цих осіб, та/або у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено.

За приписами ст. 60 Господарського кодексу України, орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, зокрема щодо виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Проте, всупереч наведеним вище нормам матеріального права ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» про ліквідацію останнього та про порядок і строки пред'явлення кредиторських вимог до відповідача письмово позивача не було повідомлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Статтею 61 Господарського кодексу України визначено, що претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільного кодексу України.

Так, частинами 5 та 6 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, та кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч.ч. 8, 11 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Приписами ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст.110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі, у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Приписами ч.ч. 3, 5 ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Тобто, встановлений ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України місячний строк для звернення кредитора до суду із позовом про оскарження дій ліквідаційної комісії з приводу відмови або ухилення від визнання заявлених грошових вимог розпочинає свій перебіг саме з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про таку відмову юридичної особи, яка ліквідується. При цьому, відмова ліквідаційної комісії обов'язково має бути оформлена відповідним документом, доведеним до відома кредитора.

При цьому, у випадку ухилення ліквідаційної комісії від розгляду своєчасно заявлених вимог кредитора, передбаченим законом способом захисту порушених прав кредитора є звернення до суду із вимогами про зобов'язання боржника, що ліквідується, в особі відповідної ліквідаційної комісії включити документально підтверджені грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Положеннями ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як вже було встановлено судом, 17.03.2015 року у бюлетені державної реєстрації №3117 опубліковано оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» за рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства № 1/3/15 від 11.03.2015 року.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є відкритими та достовірними, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» стало відомо, що юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» ліквідується та встановлено строк для заявления кредиторами своїх вимог в строк до 16.05.2015 року.

Так, 14.05.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до відповідача з заявою з грошовими вимогами до боржника № 18.5/713, в якій просив визнати кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Монте Наполеоне» у загальному розмірі 111 333 515,46 грн., внести до проміжного ліквідаційного балансу згідно черговості та письмово повідомити ПАТ «Дельта Банк» про результати розгляду даних вимог банку разом з надісланням відповідного рішення про це у строк не пізніше тридцяти днів з дня отримання вказаної заяви за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39 (належним чином засвідчена копія заяви разом з доказами направлення та її отримання міститься в матеріалах справи).

Як встановлено судом, 26.06.2015 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист як відповідь на заяву з грошовими вимогами до боржника № 18.5/713 від 14.05.2015 року, в якій відповідачем викладено доводи стосовно відсутності обов'язку сплатити заявлені у вимозі грошові кошти у зв'язку з ненастанням строку повернення кредиту, необґрунтованою зміною банком процентної ставки по кредиту в односторонньому порядку та неможливістю застосуванням пункту 5.2 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту.

Проте, як встановлено судом, доводи, викладені у листі відповідача від 26.06.2015 року спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Беручи до уваги той факт, що контррозрахунку сум, заявлених позивачем до стягнення, відповідачем у зазначеному вище листі не надано, жодних заперечень саме проти здійсненого позивачем розрахунку відповідачем не зазначено, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано доказів розгляду та задоволення саме вказаної заяви позивача про грошові вимоги.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, дотримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог, передбачених статтями 105, 111 Цивільного кодексу України та статтею 60 Господарського кодексу України, з метою виявлення явних кредиторів, вимоги яких включаються в проміжний ліквідаційний баланс.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розрахунок нарахованої пені позивача перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами. Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлені кредитним договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог позивача стосовно пені в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд звертає увагу на наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 2436,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРЮОФОП 34047020; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (код ЄДРЮОФОП 30109507; адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41, к. 1) за вимогами в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Кавицький» за Кредитним договором № 599 від 30.11.2007 в загальному розмірі в загальному розмірі 111 333 515,46 грн. (сто одинадцять мільйонів триста тридцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 46 копійок).

3. Зобов'язати Ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне» (код ЄДРЮОФОП 30109507; адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41, к. 1 ) включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРЮОФОП 34047020; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б ) про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Кавицький» за Кредитним договором № 599 від 30.11.2007 в загальному розмірі в загальному розмірі 111 333 515,46 грн. (сто одинадцять мільйонів триста тридцять три тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 46 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монте Наполеоне" (код ЄДРЮОФОП 30109507; адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41, к. 1 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.10.2015 року.

Суддя О.С. Комарова