Ухвала

від 01.11.2011 по справі 2а-1086/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 28407/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України та Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства «Гарас і Л» до ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України, третя особа Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства «Гарас і Л» звернулось 04 лютого 2010 року до суду з позовом до ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання протиправним та скасувати Наказу № 625 від 07.12.2009 року в частині щодо скасування рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анулювання ліцензії серії АВ 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 09.12.2009 року відповідачем по справі було повідомлено їх, про те, що відповідно до протесту Генеральної прокуратури України від 19.11.2009 № 7/4-245 вих-09 на рішення ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України від 13.04.2007 №12 щодо надання ліцензії позивачу, наказом відповідача від 07.12.2009 року за № 652 скасовано рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року за № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анульовано ліцензію серії AB 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати Наказ № 625 від 07.12.2009 року в частині щодо скасування рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства «Гарас і Л»на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анулювання ліцензії серії АВ 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Не погодившись із постановою її оскаржили ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України та Генеральна прокуратура України, вважають, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначають, що суд першої інстанції не оцінив належність та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Генеральна прокуратура України в своїй апеляційній скарзі вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що нагляд і контроль у сфері ліцензування здійснює лише спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок безпідставні, а висновки викладені у протесті Генеральної прокуратури України відповідають вимогам чинного законодавства та наявним документам, що зберігаються в ліцензійній справі ТОВ НВП «Гарас і Л». Згідно ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що документи подані позивачем по справі не відповідали вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2001 року № 756, йому в порушення зазначених нормативно-правових актів було надано ліцензію. Позивачем по справі не було надано висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, які є обов'язковими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2001 року №756.

Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача по справі ОСОБА_3 та представника позивача по справі - ОСОБА_4, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що дані апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 19.11.2009 року Генеральною прокуратурою України, принесено протест про скасування рішення ОСОБА_2 охорони навколишнього природною середовища України від 13.04.2007 № 12 про надання товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Гарас і Л» (Львівська область) ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами як таке, що суперечить вимогам закону.

Як видно із матеріалів справи в протесті вказано, що зазначене рішення суперечить закону і підлягає скасуванню , оскільки згідно з вимог ст.ст. 8, 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 8 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 року № 756, Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами затверджених спільним наказом Держпідприємництва і Мінекоресурів від 12.02.2001 року № 27/44, зареєстрованих у Мінюсті 01.03.2001 року за № 187/537К, до заяви про видачу ліцензії зацікавленими особами додаються відомості про наявність матеріально-технічної бази, засвідчені в установленому порядку копії позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на об'єкти здійснення операцій поводження з небезпечними відходами, позитивного висновку органів державної санітарно-епідеміологічної служби про дотримання вимог безпеки на об'єктах поводження з небезпечними відходами, паспорти місця видалення відходів та інші документи. У матеріалах ліцензійної справи ТОВ НВП «Гарас і Л» документи про наявність на підприємстві матеріально-технічної бази відсутні. На об'єкти поводження з небезпечними відходами, що використовуються товариством для збирання, перевезення, зберігання та утилізації, відсутні копії позитивних висновків державної екологічної експертизи їх проектної документації та органів санітарно-епідеміологічної служби про дотримання на них вимог безпеки. Також не надано копію, реєстрової карти об'єкта утилізації відходів.

Згідно Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України), для проведення перевірки ліцензіата органом контролю видається розпорядчий документ про призначення комісії та посвідчення про право перевірки ліцензіата (п. 2.3.), під час перевірки комісія перевіряє наявність документів, які додавались до заяви про видачу ліцензії, та достовірність даних, наданих у них (п. 4.6.4.).

Згідно п. 5.10. цього ж Порядку, крім інших підставами для анулювання ліцензії є: акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії.

Згідно п. 5.16. цього ж Порядку, розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов здійснюється Мінприроди з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.02.2007 року позивачем по справі подано до відповідача по справі заяву про видачу ліцензії. На вказаній заяві міститься резолюція «До роботи» від 27.02.2007 року. Згідно опису документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії, відповідачем прийнято від позивача згідно переліку 9 документів, що підтверджується підписом головного спеціаліста відділу.

13.04.2007 року відбулось засідання ліцензійної комісії, про що складено протокол № 12 від цього ж числа, який затверджений заступником міністра. Згідно вказаного протоколу при розгляді заяви позивача без зауважень прийнято рішення видати ліцензію. В тексті протоколу містяться підписи голови, заступника голови, членів та секретаря ліцензійної комісії.

24.04.2007 року позивачу ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України видано ліцензію серії АВ № 298721, вид господарської діяльності «Операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, утилізація).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем по справі не здійснювались перевірки позивача по справі на предмет виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, відповідний акт не складався. Відповідач в заперечені не вказує про проведення згаданої перевірки, а зазначає про те, що документи подані позивачем не відповідали вимогам законодавства, що стало підставою анулювання ліцензії позивача.

Як видно із матеріалів справи позивачем по справі було подано суду висновок про відповідність вимогам екологічної безпеки № 04-13/498 від 14.02.2007 року, у якому міститься посилання на позитивний висновок органів санітарно -епідеміологічної служби про дотримання вимог безпеки на об'єктах поводження з небезпечними відходами; довідку про матеріально-технічну базу позивача для транспортування та утилізації відходів виробничо-технічних від видобування та переробки нафти; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про транспортування, збирання, зберігання та утилізацію відходів виробничо -технологічних від видобування та переробки нафти від 27.01.2004 року № 10; висновок комплексної державної експертизи від 13.05.2003 року; експертний висновок № 20-8/65 від 20.09.2002 року про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці; висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкції споруд очистки пластових і промдощових вод ДППНіП НГВУ «Долина нафтогаз»№ 04-2/4-4187-119 03.12.2002 року; експертний висновок № 736 від 13.05.2003 року; опис документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії.

Що стосується скасування рішень ліцензійної комісії то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 34 Закону України «Про відходи» у разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється у встановленому законом порядку.

07.12.2009 року відповідачем по справі відповідно до вищевказаного протесту Генеральної прокуратури України прийнято наказ № 652 про скасування рішень ліцензійної комісії.

Згідно ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Як видно із матеріалів справи, жодних перевірок щодо виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих позивачем для одержання ліцензії чи про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, не здійснювалось, відповідних актів не складалось.

Згідно ст. 10 Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформленні з порушенням вимог цієї ж статті.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Судом першої інстанції було встановлено, що питань щодо залишення заяви позивача про видачу ліцензії без розгляду чи прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії не виникало, що підтверджується рішенням ліцензійної комісії про видачу ліцензії.

Згідно ст. 14 цього ж Закону, якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Згідно ст. 19 цього ж Закону, орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу щодо кожного суб'єкта, в якій зберігаються документи, що подаються суб'єктом господарювання для видачі, переоформлення ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійної справи.

Згідно ст. 20 цього ж Закону, державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Згідно ст. 21 цього ж Закону, крім інших, підставами для анулювання ліцензії є: акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вірно прийшов до висновку про підставність задоволення позовних вимог, оскільки спірний наказ прийнято з порушеннями вищевказаних вимог законодавства. В судовому засіданні підтверджено, що спірний наказ прийнятий відповідно до протесту Генеральної прокуратури України з порушенням прийняття рішення про анулювання ліцензії на підставі виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії. Вказані порушення в сукупності підтверджують, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені вказаними нормативними актами, а відтак спірний наказ відповідача порушує права позивача в тому числі передбачені ст. ст. 42, 43 Конституції України.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст.197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 охорони навколишнього природного середовища України та Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі №2а-1086/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І.Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 07.11.2011 року.