Ухвала

від 13.10.2015 по справі 821/1851/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1851/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук’янчук О.В., судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі за позовом приватного підприємства «Єврокомершл Україна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2010 року ПП «Єврокомершл Україна» (надалі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі - ДПІ), управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні Херсонської області (надалі - ДКСУ), в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року №0000080700/0, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень та листопад 2009 року на загальну суму 289948,66 грн., та стягнути з державного бюджету на користь підприємства зазначену суму бюджетного відшкодування, відновленого внаслідок скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконав всі вимоги податкового законодавства під час формування податкового кредиту обчислення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень та листопад 2009 року. Придбаний у ПП «Кард Агро» соняшник призначався для використання в оподатковуваних операціях, нарахування ПДВ підтверджено податковими накладними, сума задекларованого бюджетного відшкодування фактичною сплатою ПДВ постачальникам, як того вимагають положення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Жодною нормою цього Закону не встановлюється обмеження платникові податку у обчисленні бюджетного відшкодування з ПДВ у разі, коли його непрямі постачальники не знаходяться за юридичною адресою, або відносно них подано заяву про припинення, або визначаються податковим органом як "імовірна податкова яма".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року вищезазначену постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05 2015 року вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судами не досліджені обставини реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагентів, а обмежились виключно посиланнями на недоліки заповнення первинних документів, зокрема документів про перевезення товарів. Судами попередніх інстанцій також не було досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку - не було досліджено обумовленість цілям господарського характеру придбання позивачем товару та рух придбаного товару в подальшому у господарській діяльності.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Казначейської служби України Херсонської області.

У зв'язку з проведенням реорганізації в органах державної податкової служби суд першої інстанції допустив процесуальне правонаступництво та замінив сторону у справі державну податкову інспекцію у м. Херсоні на Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

За заявою другого відповідача у справі - Головного управління Казначейської служби України Херсонської області суд першої інстанції замінив його на належного відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня та 18 грудня 2009 року позивач надав до ДПІ декларації з ПДВ за серпень та листопад 2009 року відповідно. За поданими деклараціями позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ, яке підлягає відшкодуванню на рахунок у банку за серпень 2009 року у сумі 766536,00 грн. та за листопад 2009 року у сумі 1411111,00 грн..

В квітні 2010 року ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку за результатами якої було складено акт перевірки №1787/07-0/32725810 від 16.04.2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ ПП «Єврокомершл Україна» за період: серпень, листопад 2009 року» (надалі - акт перевірки).

З висновків акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування стало порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у вигляді завишення суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2009 року на суму ПДВ - 76800,00 грн. та за листопад 2009 року на суму ПДВ - 213148,66 грн..

При перевірці заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2009 року у сумі 76800,0 грн. ДПІ було встановлено, що основним постачальником позивачу соняшника у липні 2009 року по І ланцюгу постачання є ПП «Кард Агро» на суму ПДВ - 397621,00 грн., фактично оплачено - 275333,48 грн..

Керівнику ПП «Кард Агро» направлено листа від 03.11.2009 року за №22467/10/23-206 для підтвердження взаєморозрахунків з позивачем. Отримано відповідь вх.№32097/10 від 12.11.2009 року згідно якої підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Хлібодар». В липні 2009 року ТОВ «Хлібодар» реалізувало продукції на загальну суму 460800,00 грн. в т.ч. ПДВ 76800,00 грн..

До Нижньосірогозької МДПІ по постачальнику ТОВ «Хлібодар» направлено запит від 27.11.2009 року №9819/7/23-204 для підтверджені взаєморозрахунків з ПП «Кард Агро». Згідно отриманої відповіді від 20.01.2010 року №165/8/23 підприємство є посередником, постачальником реалізовано продукції є ТОВ «Торговий дім Трирема». В липні 2009 року ТОВ «Торговий дім Трирема» реалізувало продукції на загальну суму 527863,44 грн. в т.ч. ПДВ 87977,24 грн..

Нижньосірогозькою МДПІ проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «Торговий дім Трирема». В ході якої встановлено, що підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ПП «Беги». В липні 2009 року ПП «Беги» реалізувало продукції на загальну суму 527265,66 грн. в т.ч. ПДВ 87877,61 грн..

Також у відповіді зазначено, що ПП «Беги» не являється платником ПДВ (свідоцтво анульовано 26.05.2008 року) та має стан 23 „Місце знаходження не встановлено". Також у відповіді зазначено, що підприємство є імовірною податковою ямою. У зв'язку з цим, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції ДПІ вважає неможливим.

Таким чином, перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ПП «Беги».

При перевірці заявленого позивачем бюджетного відшкодування за листопад 2009 року ДПІ з'ясувала, що основним постачальником соняшника позивачу у серпні 2009 року по І ланцюгу постачання є ПП «Кард Агро» на суму ПДВ - 1068312,37 грн., фактично сплачено - 467474,24 грн..

Керівнику ПП «Кард Агро» було направлено лист від 03.11.2009 року за №22467/10/23-206 для підтвердження взаєморозрахунків з позивачем. Отримано відповідь за вх.№32097/10 від 12.11.2009 року згідно якої підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Игнат, ЛДТ», ПП «НВП Норма Хим», ТОВ «Зернова компанія» Агромір». В серпні 2009 року ТОВ «Игнат, ЛДТ» реалізувало продукції на загальну суму 194912,00 грн. в т.ч. ПДВ 32485,33 грн..

До ДПІ у Цюрупинському районі по постачальнику ТОВ «Игнат, ЛДТ» направлено запит від 27.11.2009 року №9821/7/23-204 для підтвердження взаєморозрахунків з ПП «Кард Агро». Згідно отриманої з ДПІ у Цюрупинському районі відповіді від 18.01.2010 року №20/7/23-017 підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Гринс-Агро».

В серпні 2009 року ТОВ «Тринс-Агро» реалізувало продукції на загальну суму 186859,77 грн. в т.ч. ПДВ 31143,29 грн..

ДПІ у м. Херсоні здійснено виїзд за місцезнаходженням підприємства та встановлено відсутність його та посадових осіб за юридичної адресою, про що складено акт від 18.02.2010 року №214/23-2/36504517. У зв'язку з цим, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

Таким чином, перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ТОВ «Гринс-Агро».

Також в серпні 2009 року постачальником ПП «Кард-Агро» було ПП «НВП Норма Хим».

Керівнику ПП «НВП Норма Хим» направлено лист від 27.11.2009 року за №27277/10/23-206 для підтвердження взаєморозрахунків з ПП «Кард-Агро». Отримано відповідь вх.№4320/10 від 15.02.2010 року згідно якої підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Гринс-Агро». В серпні 2009 року ТОВ «Гринс-Агро» реалізувало продукції на загальну суму 1305000,00 грн. в т.ч. ПДВ 217500,00 грн..

Співробітниками ДПІ у м. Херсоні здійснено виїзд за місцезнаходженням підприємства та встановлено відсутність його та посадових осіб за юридичної адресою, про що складено акт від 18.02.2010 року №214/23-2/36504517.

Таким чином, перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ТОВ «Гринс-Агро».

Також в серпні 2009 року постачальником ПП «Кард-Агро» було ТОВ «Зернова компанія «Агромір».

Керівнику ТОВ «Зернова компанія «Агромір» направлено листа від 01.12.2009 року за №24424/10/23-206 для підтвердження взаєморозрахунків з ПП «Кард-Агро». Отримано відповідь вх.№36453/10 від 24.12.2009 року згідно якої підприємство є посередником, постачальником реалізованої продукції є ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А». В серпні 2009 року ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» реалізувало продукції на загальну суму 382039,42 грн. в т.ч. ПДВ 63673,24 грн..

До ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва по постачальнику ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» направлено запит від 13.01.2010 року №190/7/23-204 для підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Зернова компанія «Агромір». Згідно отриманої від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відповіді від 13.01.2010 року №190/7/23-204 провести перевірку не можливо, в зв'язку з тим, що 26.01.2010 року до Господарського суду Миколаївської області подано позовну заяву про припинення юридичної особи ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А».

У зв'язку з цим, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

Таким чином, перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку позивачем по постачальнику ПП «Інженерно - будівельна фірма «Теза-А».

Отже, у зв'язку з тим, що під час перевірок не підтверджена сплата ПДВ ПП «Беги», ТОВ «Гринс Агро» та ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», ДПІ вважає, що у позивача відсутнє право декларувати та вимагати бюджетне відшкодування з ПДВ за серпень та листопад 2009 року, сформоване за участю цих постачальників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентами є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи завишення позивачем суми ПДВ по операціям із вказаними контрагентами колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відношень, платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону).

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентами досліджувались ДПІ. В акті перевірки відповідач не зазначив про ненадання первинних бухгалтерських документів, але посилався на недоліки заповнення первинних документів.

На підтвердження факту проведення операцій з зазначеними вище контрагентами, позивач долучив до матеріалів справи первинні документи, а саме: контракти, податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, та інші (т.1 а.с.20-121).

Ці документи згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

ДПІ в акті перевірки не посилається на фіктивне здійснення господарських операцій.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту завишення позивачем сум ПДВ.

Крім посилань на вищезазначені відомості від інших податкових органів, які стосуються обставин діяльності контрагентів позивача по першому, другому та третьому ланцюгу поставок, ДПІ не надало суду належних доказів порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сама по собі інформація від інших податкових органів стосовно обставин діяльності контрагентів позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Таким чином, висновки викладені в наведеному акті перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не відповідають положенням ПК України, що встановлено судовими рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завишення позивачем суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими.

Отже, оскільки висновки акту перевірки свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року №0000080700/0 підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

З урахуванням попередніх висновків щодо правомірності зменшення позивачу спірними повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень та листопад 2009 року на загальну суму 289948,66 грн., колегія суддів вважає також обґрунтованим і рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ в вказаному розмірі, оскільки дана сума задекларована позивачем із дотриманням визначеної Законом №168/97 процедури, а зменшення позивачу цієї суми бюджетного відшкодування спірним рішенням визнано судом неправомірним.

Винісши неправомірне рішення та не направивши органу Державного казначейства України висновок про виплату спірної суми, ДПІ тим самим порушило право позивача на повне та своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Оскільки порушення прав позивача в даному випадку полягає саме в неотриманні належної суми бюджетного відшкодування, то належним та ефективним способом захисту прав позивача повинно бути стягнення зазначеної суми відшкодування з державного бюджету.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук’янчук Ю.М. Градовський