Рішення

від 12.10.2015 по справі 548/1364/15-ц

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1364/15-ц

Провадження № 2/548/587/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2015 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Старокожко В.П.,

за участю секретаря - Листопад В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" до ОСОБА_1, фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС" про визнання договорів оренди землі недійсними та за зустрічним позовом Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС" до Приватного підприємства "Підсобне господарство ім. Зубковського", Осапенка павла Якимовича про визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПП "Підсобне господарство ім. Зубковського" звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,63 га, яка розташована на території Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області кадастровий номер 5324883800:00:013:0037, та земельної ділянки площею 3,24 га, яка розташована на території Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області кадастровий номер 5324883800:00:013:0036. Право власності відповідача підтверджується державними аками на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 508802 та ЯЖ № 508891 відповідно, що виданий відділом земельних ресурсів у Хорольському районі Полтавської області та зареєстрований в ДЗК 21.04.2009 року. Вкзазує, що між ПП "ПГ ім. Зубковського" та ОСОБА_1 01.09.2012 року були укладені два договори оренди землі строком на 5 років кожен. Ці договори були зареєстровані у відділі Держкомзему у Хорольському районі 28.12.2012 року про, що у Державному реєстрі земель були вчинені записи № 532480004006502, та № 532480004006500 відповідно. Земельні ділянки були передані за актом про передачу та прийом від 01.09.2012 року.

Зазначає, що у квітні 2015 року підприємству стало відомо, що між відповідачами - Фермерським господарством «Фаворит - ОСОБА_2» та між ОСОБА_1 укладено договори оренди земельної ділянки, що знаходяться в користуванні позивача на підставі зазначених вище договорів оренди, Реєстраційною службою Хорольського районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано право оренди за договорами між Фермерським господарством «Фаворит - ОСОБА_2» та ОСОБА_1 14.02.2015 року, що підтверджується листом РС № 03.02-15/109 від 12.05.2015р.

Позивач вважає, що укладення таких договорів є незаконним а, тому просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 3.63 га ., та 3.24 га. укладених між ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» та ОСОБА_1 від 01 січня 2015 року недійсними.

03.09.2015 року ФГ "Фаворит -ОСОБА_2" звернулося з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Підсобне господарство ім. Зубковського", ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, свої вимоги мотивував тим, що у цілому позовні вимоги, викладені позивачем у первісному позові є необгрунтованими і неправомірними, а також такими, що утискають набуте ФГ «ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС» у законний спосіб право оренди земельної ділянки на підставі зазначеного договору оренди земельної ділянки. Також зазначають, що договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ «ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС» укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, із дотриманням вимог визначених Земельним кодексом України, Законами України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо, а тому об'єктивних перешкод в укладанні такого договору та проведення у відповідності до нього державної реєстрації права оренди земельної ділянки не існувало, що підтверджено листом реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції від 12.05.2015 №03.02-15/109, який додано до первинного позову. Вказують, що ні ОСОБА_3, як голові ФГ «ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС», та орендодавцю -ОСОБА_1 не було відомо про факт укладення договору оренди земельної ділянки між останнім та приватним підприємством «Підсобним господарство ім. Зубковського» від 01.09.2012 року . В зв'язку з чим, ФГ «ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС» звернулося із зустрічним позовом до Приватного підприємства «Підсобне господарство ім. Зубковського» до ОСОБА_1 про визнання укладених 01.09.2012 року договорів оренди земельних ділянок площею 3.63 га., та 3.24 га. у межах Новачиської сільської ради Хорольського району терміном на 5 років - недійсними.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 09.09.2015 року зузтрічний позов обєднано із первісним позовом в одне провадження.

Позивач за первісним позовом явку свого представника в судове засідапня не забезпечив, про те надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність свого представника, вказав, що позов підтримує, з підстав зазначених у ньому. В задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити за безпідставністю .

Відповаідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» в судове засідання не з'явився, хоча вчасно та належним чином був повідомлений. Відповідач ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є безпідставними, просять відмовити у задоволенні позову. Зустрічний позов вважає таким, що підлягає до задоволення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом між ПП «Підсобне господарство ім. Зубковського» та відповідачем ОСОБА_1 01.09.2012 року укладено два договори оренди землі, кожен з яких зареєстрований у відділі Держкомзему у Хорольському районі про, що у Державному реєстрі земель були вчинені відповідні записи. Термін дії кожного договору 5 років.

Проте, між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» 01.01.2015 року в період дії вищевказаного договору оренди землі також зареєстровано договори оренди землі. Як встановлено предметом оренди є ті ж земельні ділянки, що передані в оренду ПП «Підсобне господарство ім. Зубковського».

Подвійна реєстрація договорів не заперечується сторонами по справі, тому суд вважає безспірно встановленим факт подвійної реєстрації.

І перша, і повторна реєстрація договорів оренди відбувалася в порядку, чинному на момент їх здійснення, що не змінює правової природи реєстрації вказаного права та не спростовує факт існування подвійної реєстрації одного і того ж речового права (права оренди).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачами, суд керується положеннями Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 654 ЦК України.

Так, відповідно до статі 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічні положення щодо моменту виникнення права оренди земельної ділянки містяться і в Законі України В«Про оренду земліВ» .

Згідно чинного законодавства державний реєстратор зобов'язаний перевірити відомості щодо земельної ділянки, зазначені в реєстраційній картці та договорі оренди, і лише потім здійснити реєстраційну дію. Так згідно довідки Відділу Держземагенства у Хорольському районі від 11.09.2014 року слідує, що спірні земельні ділянки перебували в оренді ПП «ПГ ім. Зубковського» терміном 5 років від 22.12.2009 року, хоча про наявні та дійсні договори оренди земельних ділянок від 01.09.2012 року між ПП «ПГ ім. Зубковського» та ОСОБА_1 не повідомляє.

З наведеного слідує, що внаслідок подання неточних та неповних даних Відділом Держземагенства у Хорольському районі про те, що спірна земельна ділянка в оренді на час другої реєстрації оренди землі не перебувала, відбулась подвійна реєстрація.

Відтак, внаслідок таких дій Відділу держземагенства у Хорольському районі та органу реєстрації виникла ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку реально було передано в оренду різним орендарям, оскільки право оренди у них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. В такому випадку відмова в державній реєстрації прав позбавляє особу права реєструвати договори оренди землі.

Суд звертає увагу, що законодавством встановлено дотримання певного порядку для розірвання договорів оренди і вважає, що повідомлення про розірвання договорів оренди в односторонньому порядку не може свідчити про дотримання встановленого порушення розірвання договорів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що відповідачі не мали права укладати договори оренди земельних ділянок від 01.01.2015 року, а органу реєстрації проводити реєстрацію договорів оренди земельних ділянок укладених між ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» та ОСОБА_1, без дотримання вимог діючого законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 не мав права укладати з іншими особами будь-яких договорів оренди, знаючи, що його земельні ділянки вже перебувать в оренді, а він отримує орендну плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надавши правову оцінку обставинам справи, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов має бути задоволений.

Доводи відповідачів, викладені в письмових поясненнях та запереченнях проти вимог ПП «ПГ ім. Зубковського» не спростовують вимог позивача та є не обґрунтованими.

З приводу зустрічних позовних вимог ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» про визнання правочину недійним, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону. На договорі оренди земельної ділянки орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно робить відмітку про перехід права оренди земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Договори оренди землі були укладений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження типової форми договору оренди земельної ділянки» з усіма змінами та доповненнями. Всі передбачені типовим договором істотні умови включені до договору оренди земельної ділянки. Вказана постанова до сьогоднішнього дня має аналогічну редакцію типової форми договору і ніким не відмінена. Тобто між сторонами договір укладений у відповідності до норм чинного законодавства.

Вказані договори також пройшли державну реєстрацію у встановленому законодавчому порядку 28.12.2012 року і внесені в Державний земельний кадастр України. Тому при здійсненні державної реєстрації договорів вони пройшли необхідний юридичний аналіз на відповідність чинному законодавству і тільки після цього набрали чинності. При здійсненні державної реєстрації договорів вимагалася саме така форма договору.

По всім істотним умовам договорів сторони в належній формі досягли згоди, про що засвідчує власноручний підпис обох сторін на угодах та актах приймання-передачі земельних ділянок від 01.09.2012 року. Тобто договори укладено за взаємним волевиявленням обох сторін і оформлений у належній формі.

Посилання ФГ «Фаворит - ОСОБА_2» на те, що в договорах оренди не зазначено істотні умови договору, хоча позивач не зазначає які саме істотні умови не були досягнені сторонами при укладанні договору.

ПП «ПГ ім. Зубковського» тривалий час використовував земельні ділянки за призначенням, а ОСОБА_1 за весь період отримував належну орендну плату. Земельні ділянки не переходили у фактичне використання до інших осіб.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, що передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що діяв на момент підписання договору між позивачем та відповідачем.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що протягом дії договору оренди землі в 2013-2014 роках ОСОБА_1 своєчасно отримував орендну плату. Протягом дії договору останній не мав заперечень щодо умов укладеного договору та до ПП «ПГ ім. Зубковського» жодного разу не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виплачувалася орендна плата у грошовій формі відповідно договорів оренди землі.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як зазначає ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» у своїй позовній заяві, договори оренди не містить всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а це є підставою для визнання недійсним таких договорів згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Проте договори оренди були укладені у відповідності до постанови КМУ від 03.03.2004 року №220 «Про затвердження типової форми договору оренди земельної ділянки з усіма змінами та доповненнями. Всі передбачені типовим договором істотні умови включені до договору оренди земельної ділянки, тобто спростовується матеріалами справи.

Відсутність у спірних договорах однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Однак як вбачається з договорів оренди землі від 01.09.2012 року, які укладено між позивачем та відповідачем вони є зареєстрованими. Також під час державної реєстрації договорів передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст.6, 627 ЦК України).

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Про визнання договорів оренди землі недійсними з мотивів відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов Верховним Судом України сформульовано позиції у рішеннях прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно правових позицій сформульованих в Постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року по справі №6-94 цс13 та по справі № 6-78цс13, - «Виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.»

Ніяких застережень або зауважень щодо незгоди з певною частиною умов договору чи їх змісту під час його підписання позивачем за зустрічним позовом надано не було. Сторони визначили свої відносини в договорі оренди землі на свій розсуд у відповідності із положеннями статей 6,627 ЦК України щодо свободи договору.

Судом встановлено виконання сторонами умов договору, відбулася фактична передача земельної ділянки, орендар використовує земельну ділянку, а орендодавець приймає орендну плату, що підтверджує вільне волевиявлення сторін та спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків.

Доводи позивача за зустрічним позовом фактично зводяться до заперечень з приводу позовних вимог первісного позову, його незгоди з окремими умовами договору, власними інтересами в отриманні земельної ділянки. Проте у такому разі права особи не підлягають захистові шляхом визнання договору недійсним з використанням правового механізму, встановленого статтями 203,215,216 ЦК України.

Так, договори від 01.09.2012 року містить необхідні істотні умови, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», пройшли перевірку та державну реєстрацію.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України, яка передбачає, що сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, проаналізувавши вищевикладене та умови договору оренди землі укладеного між сторонами, приймаючи до уваги, що в договорі визначено обов'язкові умови, позивачем не надано доказів порушення відповідачем його прав, тому суд, враховуючи вимоги ст. 214 ч. 2 ЦПК України, яка передбачає, що при виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав передбачених п.1 частини першої ст. 355 цього Кодексу, тому враховуючи вимоги рішень Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94ц13) - однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не вказано в чому саме полягає порушення відповідачем його прав та не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а всі вони спростовуються матеріалами справи, а тому зустрічний позов ФГ «Фаворит-Агро ОСОБА_2» про визнання правочину недійсним не підлягає до задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 638 ЦК України, ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", ст. ст. 10, 60, 11, 209, 213-218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року (кадастровий номер 5324883800:00:013:0037) укладений між Фермерським господарством "Фаворит - ОСОБА_2" та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року (кадастровий номер 5324883800:00:013:0036) укладений між Фермерським господарством "Фаворит - ОСОБА_2" та ОСОБА_1.

В задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС" на користь ПП «ПГ ім. Зубковського» витрати по сплаті судового збору в розмірі 121,80 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: