Постанова

від 09.09.2011 по справі 2а-5646/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09.09.2011 р. Справа № 2а-5646/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомЗАТ "ВОЗКО", (вул. Жовтневої революції, 287,Вознесенськ,Миколаївська область,56500)

доВознесенської об'єднаної ДПІ Миколаївської області, (пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500)

проскасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 17.06.2011 року, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 17 червня 2011 року, яким контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 658196,00грн..

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (недобросовісність платника податку в другому ланцюгу постачання шкур ВРХ), позивач в заяві та його представник в судовому засіданні просили про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами господарських операцій, здійснених з ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", оскільки в ланцюгу постачання останньому шкур ВРХ є недобросовісні суб'єкти господарювання (недобросовісні платники податку на додану вартість).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову. Доводи відповідача про неправомірність дій позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 25.05.2011 по 03.06.2011 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ В»ВозкоВ»з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2011 року.

За даними проведеної перевірки, результати якої оформлено актом від 08.06.2011 №106423/00310781, ЗАТ «ВОЗКО»завищено суму бюджетне відшкодування ПДВ на 658169,00грн.. На думку відповідача, у підприємства відсутні підстави, передбачені п.198.1, п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ В«Вознесенський шкірсировинний заводВ» .

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 за №0000092301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 658169грн.. Підставою для прийняття оспорюваного повідомлення рішення слугував висновок контролюючого органу про недобросовісність платників податку в другому ланцюгу постачання шкур ВРХ ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» .

При цьому, при розгляді справи встановлено, що в лютому 2011року на виконання умов угоди за №10/11-п від 18.01.2011р. (про поставку напівфабрикату вет-блу) ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» відвантажено позивачеві продукцію власного виробництва (напівфабрикат вет-блу) на суму 7870509,86 грн. (в т.ч ПДВ 1311751,55грн.), яка не придбавалась продавцем-виробником (ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» ) у інших суб'єктів господарювання.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»в (надалі -Закон про ПДВ) встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. З метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті Закону про ПДВ платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгах (після безпосередніх контрагентів позивача за другими, третіми та іншими ланцюгами) постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, судження відповідача про те, що ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» придбав шкури ВРХ у недобросовісних платників податків (ТОВ В»РесурспромВ» (код 37148631), ТОВ „ІнтерсервісплюсВ» (код за ЄДРПОУ 37182777), ТОВВ»Лідер ПлюсВ» ( код ЄДРПОУ 33200527), ПП В»Альянс СДВ» (код 36573507)) в даному випадку не має правового значення, оскільки предметом господарської операції між позивачем та ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» були не шкури ВРХ, а продукція власного виробництва ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» - напівфабрикат вет-блу, а тому застосування схеми відслідкування поставок шкур по ланцюгам постачання взагалі не може бути застосована до правовідносин, що є предметом судового дослідження, оскільки ТОВ В»Вознесенський шкірсировинний заводВ» є виробником продукції (напівфабрикату вет-блу) та її першим реалізатором.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення та не спростував доводів позивача.

Таким чином, відповідач, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії (рішення), що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.06.2011 № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «ВОЗКО» 3 (три) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний