Рішення

від 17.10.2015 по справі 904/5364/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/5364/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СТАНДАРТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Промекс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 35800489,00 грн за договором № 23/КЛ-0314 про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 21.03.2014

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 22.06.15;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

07.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "СТАНДАРТ" (далі - ПАТ "КБ "СТАНДАРТ", позивач) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Промекс" (далі - ТОВ "Регион-Промекс", відповідача) з вимогами про:

стягнення заборгованості за кредитом у сумі 30000000,00 грн, заборгованості за процентами у сумі 3084657,54 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 2501095,89 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 214735,57 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 23/КЛ-0314 (про надання відновлювальної відкритої кредитної лінії), укладеного між сторонами 21.03.2014;

звернення стягнення на майно відповідача в разі відсутності коштів на його рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Крім того, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.08.2015.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.08.2015 на 22.09.2015; з 22.09.2015 на 13.10.2015 та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав, участь свого повноважного представника не забезпечив у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулися поштові відправлення з відмітками "повернуто за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 10.08.2015, 27.08.2015 та 22.09.2015 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "СТАНДАРТ (далі - банк, кредитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Промекс" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 23/КЛ-0314 (далі - договір).

До договору було підписано додаткові угоди.

Предметом даного договору (п. 1.1 договору) є правовідносини, за якими банк на умовах передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредитна лінія), в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти (далі - кредит) загальним лімітом кредитування 30000000,00 грн (пп. 1.1.1. п. 1 договору). Кредитна лінія відкривається з 21.03.2014 по 18.09.2014 (пп.1.1.2. п. 1 договору). Додатковим договором № 14 від 26.12.2014 було змінено строк повернення кредиту до 11.05.2015. (а.с. 18).

Відповідно до пп. 1.1.3 п. 1 договору кредит надається позичальнику впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами (далі - транші) в межах суми загального ліміту кредитування.

Згідно із пп. 1.1.4 п. 1 договору процентна ставка за користування кредитом 27% річних.

Відповідно до умов пп. 1.1.6 п. 1 договору погашення кредиту позичальником здійснюється в строки, що визначені графіком зменшення загального ліміту кредитування, викладеного в додатковій угоді № 2 до договору та в редакції додаткового договору №14 від 26.12.2014, а саме: в період дії ліміту в 30 000 000,00 грн з 21.03.2014 по 19.02.2015 включно сума зменшення ліміту становить 10 000 000,00 грн; в період дії ліміту в 20 000 000,00 грн з 20.02.2014 по 19.03.2015 включно сума зменшення ліміту становить 10 000 000,00 грн; в період дії ліміту в 10 000 000,00 грн з 20.03.2014 по 11.05.2015 включно сума зменшення ліміту становить 10 000 000,00 грн; з 12.05.2015 - 0,00 грн.

Згідно п. 4.5 договору позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за календарним місяцем користування кредитом, та в день фактичного остаточного повернення кредиту на рахунок банку. У разі несвоєчасної сплати позичальником заборгованості за нарахованими процентами у встановлені цим договором строки, суми погашення у строк процентів визнаються просточеними та наступного банківського дня перераховуються на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 49-52).

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором частково виконав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за основним боргом (кредитом) в сумі 300000,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 3084657,54 грн, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 214735,57 грн, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2501095,89 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір від 21.03.2014 № 23/КЛ-0314 з врахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення кредитної заборгованості в сумі 30000000,00 грн та заборгованості за процентами за період з 01.01.2015 по 19.05.2015 в сумі 3084657,54 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.9.3 договору за порушення встановлених цим договором строків сплати процентів за користування кредитом та /або сплати комісії, передбачених цим договором, до настання остаточної дати погашення, визначеної пунктом 1.3 (в редакції додаткового договору №14 від 26.12.2014), банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день просточення платежу.

За порушення встановлених цим договором, остаточної дати погашення та/або сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісійних доходів передбачених цим договором після настання остаточної дати погашення, визначеної пунктом 1.3 (в редакції додаткового договору №14 від 26.12.2014), банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день просточення платежу, що зазначено у п. 9.4 договору.

Позивачем заявлено до стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 214735,57 грн та пені за несвоєчасне виконання кредиту в сумі 2501095,89 грн.

Розрахунок пені за несвоєчасну оплату процентів здійснено відповідно до положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який приймається судом як обґрунтований.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату відсотків в сумі 214735,57 грн та пені за несвоєчасне виконання кредиту в сумі 2501095,89 грн задовольняються у повному обсязі.

Що ж стосується вимоги позивача про звернення стягнення на майно відповідача в разі відсутності коштів на його рахунках, то вона не підлягає задоволенню, оскільки така вимога викладена позивачем альтернативно та не може бути задоволена судом, про що також зазначено в п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення".

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, а саме: позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 30000000,00 грн, заборгованості за процентами в сумі 3084657,54 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2501095,89 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 214735,57 грн; в решті позову слід відмовити.

Частиною 1 п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (редакція чинна на момент подачі позову) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "СТАНДАРТ", згідно з яким з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "СТАНДАРТ".

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 73080,00 грн.

Керуючись, ст.ст. 526, 549, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного господарського кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Промекс" (м. Дніпропетроськ, ОСОБА_2Леніна, б. 15А, приміщ. 17, ідентифікаційний код 20275609) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СТАНДАРТ" (м. Київ, вул. Почайнинська, 45, ідентифікаційний код 36335426), заборгованості за кредитом в сумі 30000000,00 грн, заборгованості за процентами в сумі 3084657,54 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2501095,89 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 214735,57 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Промекс" (м. Дніпропетроськ, ОСОБА_2Леніна, б. 15А, приміщ. 17, ідентифікаційний код 20275609) в доход Державного бюджету України рахунок 31214206783005, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, одержувач УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989269, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір в сумі 73080,00 грн, видати наказ органу Державної фіскальної служби України після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько