Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/6869/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/6869/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Полумисний В.В. - за дов.

від відповідача: Стерлікова А.А. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014

у справі № 910/6869/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз»

про стягнення 44 382, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» (далі, відповідач) про стягнення 44 382, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору № 01-10/2009 від 06.10.2009 ТОВ «Орієнтир-Буделемент» здійснило попередню оплату обладнання у розмірі 90 218,00 грн. та прийняло від ТОВ «Укртехнофудз» товари та роботи на загальну суму 26 814,00 грн. Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-9/15645-2012 встановлено, що з моменту вчинення замовником явно вираженої відмови від договору, а саме листом від 06.02.2013, зобов`язання сторін по Договору № 01-10/2009 припинилися шляхом його розірвання замовником. Наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов`язанням на момент розірвання договору, однак у виконавця виникає обов`язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати за непоставлений товар та/чи невиконані роботи на момент розірвання договору після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в пункті 2.1. договору (190 218,00 грн.), що передбачено пунктом 5.4. Договору № 01-10/2009 від 06.10.2009. Таким чином, як зазначає позивач, у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем на суму 44 382,20 грн., яка і є предметом спору у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» 44 382, 20 грн. основного боргу та 1827, 00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що зобов'язання сторін по Договору № 01-10/2009 від 06.10.2009 припинилися в порядку частини 3 статті 651 та статей 653, 654 Цивільного кодексу України. Доказів виконання робіт на суму 44 382,20 грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави, а відтак, вимога про стягнення 44 382,20 грн. безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/6869/14 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у відношенні до вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 44 382,20 грн., оскільки у постанові Верховного Суду України, на яку зроблено посилання судом першої інстанції, міститься висновок, згідно якого у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Також, скаржник зазначив, що правовим наслідком заяви про розірвання договірних відносин як одностороннього правочину є виникнення на підставі пункту 5.4. Договору зобов'язань у відповідача (відповідно до пункту 4 статті 653 Цивільного кодексу України) повернути грошові кошти позивачу тільки після реалізації обладнання за виключенням 10% від суми, вказаної у пункті 2.1. договору. Як стверджує відповідач, він має намір повернути кошти у розмірі 44 382,20 грн. в порядку, передбаченому пунктом 5.4. Договору, тобто після реалізації спірного обладнання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (головуючий суддя Самсін Р.І., Гончаров С.А., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/6869/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі №910/6869/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (головуючий суддя Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/6869/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 910/6869/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 20.04.2015, апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, не виконав вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2015 та не врахував, що з'ясування обставин, які мають значення у справі, потребує спеціальних знань та призначення відповідної експертизи.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/733/15 від 24.04.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6869/14.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями справу №910/6869/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 26.05.2015.

22.05.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, у яких просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також, 22.05.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр».

Зазначене клопотання мотивоване тим, що для з'ясування питання, чи є обладнання, вказане в Акті огляду обладнання, складеному 05.09.2014 представниками сторін на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014, та підписано позивачем із відповідними зауваженнями (том 1, а.с. 170), таким, що виготовлено відповідачем згідно вимог Специфікації до Договору № 01-10/2009 від 06.10.2009, необхідні спеціальні знання.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.05.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд справи було відкладено на 16.06.2015.

12.06.2015 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що штатний розклад підприємства не передбачає посаду юриста, юридичного відділу на підприємстві також немає, а адвокат підприємства перебуває у відпустці, у зв'язку з чим відповідач не має можливості направити до суду свого представника. Також, у даному клопотанні відповідач зазначив, що вирішення клопотання позивача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи він залишає цілком на розгляд судової колегії.

У судовому засіданні 16.06.2015 представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, просив задовольнити клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 16.06.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні.

Водночас, за результатами розгляду у судовому засіданні 16.06.2015 клопотання позивача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, поданого ним 22.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 призначено у справі № 910/6869/14 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр». На вирішення судової товарознавчої експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи є обладнання, зазначене у Акті огляду, складеному 05.09.2014 (транспортер шнековий (L=8м; Q200мм; Q=18,1 м куб/час) в кількості однієї одиниці; транспортер шнековий (L=10м; Q200мм; Q=18,1 м куб/час) в кількості однієї одиниці; електродвигун Т112М2, 4кВт, 2800 об./хв. в кількості двох одиниць; редуктор NMRV105.1:30 в кількості двох одиниць) обладнанням, виготовленим ТОВ «Укртехнофудз» згідно Договору № 01-10/2009 від 06.10.2009?

2) Який орієнтовний час виготовлення обладнання, наданого для огляду (щодо якого складено Акт від 05.09.2014), у відношенні до кожної одиниці, та чи є відповідним стан обладнання, пред'явленого для огляду, обладнанню з урахуванням фізичного зносу, допустимого при його зберіганні протягом строку з 10.11.2009?

3) Чи здійснювались зміни обладнання, вказаного в Акті від 05.09.2014, чи наявні сліди переробки обладнання, що потягли за собою зміну його фізичних параметрів?

У зв'язку з призначенням судової експертизи ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 апеляційне провадження у справі № 910/6869/14 зупинено до отримання висновку експерта.

02.09.2015 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової товарознавчої експертизи № 14262 від 28.07.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» та матеріали справи № 910/6869/14.

Враховуючи це, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 апеляційне провадження у справі № 910/6869/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 01.10.2015.

24.09.2015 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення до апеляційної скарги з урахуванням висновків отриманої судової товарознавчої експертизи, у яких зазначив, що вказаний висновок підтверджує відсутність фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

29.09.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі з урахування висновку експерта, у яких зазначив, що у відповідача не було економічної та юридичної можливості виготовлення повного об'єму обладнання, що передбачений договором, оскільки, передплату у повному розмірі, передбаченому пунктом 2.2.1. Договору, проведено не було, а відповідачем не підтверджено факт реального виготовлення обладнання, що повністю узгоджується із висновком експерта про невідповідність обладнання, наданого для дослідження, умовам Договору.

Також, представником позивача 29.09.2015 було подано через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про виклик експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» ОСОБА_4 для надання пояснень щодо висновку № 14262 від 28.07.2015.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/6869/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Федорчук Р.В., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 01.10.2015.

У судовому засіданні 01.10.2015 судом було оголошено перерву до 06.10.2015.

05.10.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення по справі, у яких наголосив на тому, що розміри шнекових транспортерів погоджені сторонами в пунктах 1, 2 Специфікації до Договору і є остаточними та обов'язковими для виконання відповідачем, оскільки розраховувалися із врахуванням місця розташування та параметрів площі силосного складу гідратного вапна позивача, а тому є абсолютно необґрунтованими твердження відповідача про необов'язковість вказаних параметрів обладнання.

Від представника відповідача 05.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду також надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що висновки товарознавчої експертизи доводять факт виготовлення відповідачем обладнання на виконання умов Договору, а відхилення від договірної довжини шнекових транспортерів не дає підстави вважати це обладнання таким, що не відповідає умовам Договору.

У зв'язку з виходом із лікарняного судді Тищенко А.І., яка входить до постійного складу судової колегії, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 розгляд справи № 910/6869/14 вирішено здійснити у наступному складі суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 06.10.2015.

Представник позивача у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як підтверджується матеріалами справи, 06 жовтня 2009 року між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено Договір № 01-10/2009 (далі, Договір), за яким відповідач зобов'язувався виготовити, відвантажити та змонтувати транспортери шнекові та інше промислове обладнання, а позивач зобов'язувався сплатити та прийняти його.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, у якому містяться елементи як договору поставки, так і договору підряду, оскільки відповідач зобов'язався не лише поставити, а й виготовити товар.

Так, у відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно пункту 2.1. Договору, ціна обладнання, що поставляється за договором становить 190 218,00 грн., в тому числі ПДВ - 31 703,00 грн.

До Договору між сторонами було підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору), відповідно до якої було вказано найменування робіт та обладнання у семи позиціях з визначенням ціни кожної позиції.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, оплата обладнання здійснюється за наступним графіком:

- Передплата у розмірі 50 % від суми договору - 95109,00 грн., в тому числі ПДВ - 15851,00 грн., - не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання Договору, тобто до 09 жовтня 2009 року;

- Передплата у розмірі 50 % від суми договору - 95109,00 грн., в тому числі ПДВ - 15851,00 грн. - протягом 3-х банківських днів після факсимільного повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Як зазначено у пункті 2.4. Договору, відвантаження обладнання замовнику відбувається тільки після повного надходження платіжних коштів по пункті 2.2. Договору на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, виконавець виконує роботи по виготовленню обладнання протягом 20 робочих днів з моменту отримання на свій рахунок передоплати згідно з пунктом 2.2.1, з правом дострокової поставки. Відвантаження обладнання здійснюється після 100% оплати договору замовником.

Спір у зв'язку з виконанням Договору № 01-10/2009, поверненням частини сплачених коштів на умовах вказаного договору, розглянуто в судовому порядку в межах справи № 5011-9/15645-2012, рішення у якій прийнято 28.03.2013 Господарським судом міста Києва та яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час застосування положень вказаної статті, необхідно розрізняти поняття «встановлений факт» та «правові висновки суду». На відміну від правових висновків, якими є судження суду щодо юридичної оцінки встановлених фактів і обставин, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні життєві обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування.

Відповідно до правової позиції, викладеної в пункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012 за позовом ТОВ «Орієнтир-Буделемент» до ТОВ «Укртехнофудз» про стягнення з відповідача 63 404 грн. передплати за Договором № 01-10/2009 від 06.10.2009 та за зустрічним позовом ТОВ «Укртехнофудз» до ТОВ «Орієнтир-Буделемент» про стягнення з останнього 100 000,00 грн. заборгованості за Договором, 8319,78 грн. пені, 1432,68 грн. інфляційних втрат та 2162,47 грн. 3% річних, замовником по Договору було проведено оплату по договору на суму 90 218,00 грн. та прийнято від виконавця товари та роботи на загальну суму 26 814,00 грн. При цьому, на 63 404,00 грн. товари та/чи роботи замовником від виконавця не прийняті.

Приймаючи рішення у справі № 5011-9/15645-2012 господарський суд також встановив, що з моменту вчинення замовником явно вираженої відмови від договору, а саме листом від 06.02.2013, зобов'язання сторін по договору № 01-10/2009 припинилися шляхом розірвання договору вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договору.

Зазначені факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Звертаючись до суду із позовом у справі № 910/6869/14, позивач стверджує про фактичну відсутність у відповідача обладнання, виготовленого саме за Договором № 01-10/2009 від 06.10.2009 з посиланням на систематичне ігнорування його звернень, бездіяльність щодо виконання відповідачем обов'язку, передбаченого пунктом 5.4. Договору, яке на його думку свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язання, що, відповідно, порушує права позивача.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 44 382, 20 грн., а підставами заявленої вимоги є обставини ухилення відповідача від виконання зобов'язання передбаченого пунктом 5.4. Договору (повернення отриманих за договором коштів після реалізації обладнання за виключенням 10% від суми вказаної у пункті 2.1. Договору) при відсутності у відповідача обладнання, виготовленого саме за договором.

В обґрунтування своїх порушених прав, які підлягають судовому захисту, позивачем надані суду надіслані відповідачу вимоги, зокрема за вих. № 154 від 23.05.2013, № 214 від 08.07.2013, № 254 від 27.08.2013, № 290 від 21.10.2013, № 309 від 12.11.2013, № 44 від 14.03.2014, отримані відповіді від відповідача та роздруківку інтернет-сторінки з сайту відповідача. Тобто, позивач, посилаючись на зазначені обставини, існування яких підтверджено вже після прийняття судового рішення у справі № 5011-9/15645-2012, звернувся до суду за захистом від таких порушень своїх прав відповідачем.

Виходячи із зазначеного, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для припинення провадження у даній справі, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 у справі № 5011-9/15645-2012 прийнято між сторонами даного спору, про той же предмет, однак за інших підстав позову (які змінились після прийняття рішення у вказаній справі).

Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012 встановлено, що зобов'язання сторін по Договору № 01-10/2009 припинилися 06.02.2013 шляхом розірвання договору вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до пункту 5.4. Договору при односторонньому розірванні договірних відносин за ініціативою замовника, оплачені на цей період грошові кошти повертаються виконавцем після реалізації даного обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в пункті 2.1. Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.05.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 154, в якому просив в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити позивачу кошти у сумі 44382,20 грн.

На вказаний лист відповідач надав відповідь від 03.07.2013 за № 62, в якій вказав, що на сьогоднішній день обладнання не реалізоване, у зв'язку з чим відповідач не вбачає юридичної та економічної можливості повернення коштів.

08.07.2013, 27.08.2013, 21.10.2013 позивач повторно звертався до відповідача з листами № 214, 254, 290, в яких наголошував на обов'язку відповідача сплатити кошти у сумі 44 382,20 грн.

04.11.2013 відповідач надав відповідь № 171 на листи позивача, в якій вказав, що обов'язок повернення грошових коштів виникне у відповідача після реалізації обладнання.

12.11.2013 позивач вкотре направив відповідачу листа за № 309 з вимогою перерахувати кошти у розмірі 44 382,20 грн., на який відповідач 26.11.2013 надав відповідь за № 185, в якому вказав, що зобов`язання сторін по договору №01-10/2009 припинилися шляхом розірвання договору у зв'язку з вчиненням ТОВ «Орієнтир-Буделемент» односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договором. Наслідком такого розірвання є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов`язанням на момент розірвання договору, однак у ТОВ «Укртехнофудз» виникає обов`язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати на момент розірвання договору після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в пункті 2.1 договору. Так як обладнання не реалізоване, відповідач не має змоги повернути позивачу сплачену ним грошову суму.

14.03.2014 позивач направив відповідачу вимогу № 44 про сплату коштів у сумі 44 382,20 грн.

Оскільки відповідач відповіді на вимогу позивача не надав та ухиляється від виконання свого обов'язку щодо повернення сплачених грошових коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення коштів у сумі 44 382,20 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Орієнтир-Буделемент» з огляду на наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 653 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Скориставшись своїм правом односторонньої відмови від Договору, позивач 06 лютого 2013 року повідомив відповідача про відмову позивача від Договору № 01-10/2009 від 06 жовтня 2013 року.

Факт припинення зобов'язань сторін по договору № 01-10/2009 шляхом його розірвання вчиненням замовником односторонньої відмови від договору, право на яку встановлено умовами укладеного між сторонами договору, встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/1645-2012.

Таким чином, зобов'язання сторін по Договору № 01-10/2009 від 06 жовтня 2013 року припинилися в порядку частини 3 статті 651 та статей 653, 654 Цивільного Кодексу України.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання робіт на суму 44 382,20 грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що наслідком розірвання Договору є те, що сторони не вправі вимагати повернення вже виконаного за зобов'язанням на момент розірвання договору, однак у ТОВ «Укртехнофудз» виникає обов'язок повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати на момент розірвання договору тільки після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в пункті 2.1. договору. Доказом наявності готового обладнання, яке виготовлено на замовлення позивача є фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1-й квартал 2014 року, який було подано до держстату України, а саме: копія балансу ТОВ «Укртехнофудз» про запаси готової продукції від 31.03.2014, копія сальдо ТОВ «Укртехнофудз» по рахунку 281 «Товари на складі» від 31.03.2014. Крім того, відповідач з метою реалізації обладнання, виготовленого за замовленням позивача, здійснює рекламну кампанію. В тексті рекламних оголошень вказано саме узгоджені у специфікації параметри обладнання.

За результатами проведеної у справі судової товарознавчої експертизи Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» надано висновок № 14262 від 28.07.2015, згідно якого в частині відповідності транспортерів щодо назви, комплектації, діаметру вони відповідають умовам договору № 01-10/2009 від 06.10.2009, в частині довжини - вони є коротшими, ніж в договорі № 01-10/2009 від 06.10.2009 на 40 см кожний, тому вказана невідповідність не дозволяє експертові стверджувати, що обладнання, досліджуване та зазначене у Акті огляду, складеному 05.09.2014 (транспортер шнековий (L=8м; Q200мм; Q=18,1 м куб/час) в кількості однієї одиниці; транспортер шнековий (L=10м; Q200мм; Q=18,1 м куб/час) в кількості однієї одиниці; електродвигун Т112М2, 4кВт, 2800 об./хв. в кількості двох одиниць; редуктор NMRV105.1:30 в кількості двох одиниць) є обладнанням, виготовленим ТОВ «Укртехнофудз» згідно договору № 01-10/2009 від 06.10.2009. Водночас, експертом зазначено, що за вказаними параметрами потужності двигуна, редуктора, діаметра шнека, тощо можна отримати вказану в договорі продуктивність транспортера - Q18,1 м куб/час.

Також, експерт дійшов висновків, що виготовлення вказаного обладнання відбулося в 2009 році, слідів переробки обладнання, що потягли за собою зміну його фізичних параметрів експертом не виявлено. На початку 2015 року транспортер шнековий 8м заводський номер ШН-14 був пофарбований, експертом виявлені дані зміни та вони відповідають вказаному терміну пофарбування. Інших змін обладнання, вказаного в Акті від 05.09.2014 не виявлено.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Як уже зазначалося, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є змішаним договором, у якому містяться елементи як договору поставки, так і договору підряду.

Метою укладеного між сторонами Договору, з огляду на його зміст та норми статей Цивільного кодексу України, які регулюють дані договірні відносини, є, зокрема, отримання зі сторони позивача виконаних згідно договору робіт у кількості та якості, визначеній договором, та отримання зі сторони відповідача визначеної Договором плати за виконані роботи.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 857 Цивільного кодексу України також визначено, що виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Таким чином, позивач, укладаючи спірний Договір, мав на меті отримання від відповідача транспортерів шнекових, а також іншого промислового обладнання, яке відповідає параметрам, визначеним Специфікацією до Договору.

Водночас, матеріалами справи та висновком експерта підтверджується, що виготовлені відповідачем транспортери не відповідають умовам договору № 01-10/2009 від 06.10.2009 в частині довжини, оскільки є коротшими на 40 см, що, як наслідок, позбавило позивача того, на що він розраховував як сторона Договору.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4 Господарського процессуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.03.2012 № 6 «Про судове рішення»).

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом 2013-2014 років систематично звертався до відповідача листами з проханням про повернення коштів у сумі 44 382,20 грн. та пропозиціями про створення спільної комісії для фіксації факту безпосередньої наявності обладнання у відповідача та вчинення подальших спільних дій щодо продажу зазначеного обладнання.

Обов'язок виконавця повернути грошові кошти, сплачені у якості передплати за непоставлений товар та/чи виконані роботи на момент розірвання договору після реалізації обладнання, за виключенням 10% від суми, вказаної в п.2.1. Договору (190 218,00 грн.), встановлений також рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 у справі № 5011-9/15645-2012.

Однак, наразі спірне майно у відповідності до пункту 5.4. Договору відповідачем досі не реалізоване, доказів повернення відповідачем коштів у сумі 44 382,20 грн. матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що ним вчинялися дії з метою реалізації транспортерів, виготовлених за замовленням позивача, що підтверджується наданими рекламними оголошеннями (том 1, а.с. 87-91), оцінюються судом критично, оскільки у вказаних оголошеннях зазначені параметри обладнання, що не відповідають специфікації до Договору (в тексті оголошень розміри транспортерів: 10583 мм. та 8578 мм., а за специфікацією до Договору розмір транспортерів: 8м та 10 м).

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, оскільки Договір № 01-10/2009 від 06.10.2009, на виконання якого позивачем були сплачені грошові кошти у сумі 44 382,20 грн., є припиненим, а правова підстава, на якій відповідачем були набуті спірні грошові кошти, відпала, позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 382,20 грн. підлягають задоволенню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оплата за проведення у справі судової товарознавчої експертизи № 14262 була здійснена позивачем згідно рахунку № 2506151 від 20.06.2015 у повному обсязі на суму 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 4395 від 25.06.2015, поданого позивачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 29.09.2015.

У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/6869/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/6869/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнофудз» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35380525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» (07400, Київська область, м. Бровари, б-р. Незалежності, 28-А, код ЄДРПОУ 36108100) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. господарських витрат за проведення у справі судової експертизи.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/6869/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх