Постанова

від 29.09.2015 по справі 804/7557/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/7557/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (пас. №АК 079289);

- ОСОБА_2 (пас. №АН 981838);

- ОСОБА_3 (дов. від 01.07.2015)

відповідача: - ОСОБА_4 (дов. №3652/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРМЗ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року

у справі № 804/7557/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРМЗ»

до Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРМЗ» звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с. 32), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№ НОМЕР_1 від 20.05.14 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42179,00 грн. - в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 32 147,50 грн., в т.ч. 21 422,00 грн. за основним платежем та 10 725,50 грн. за штрафними санкціями;

№ НОМЕР_2 від 20.05.14 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 258489,00 грн. - в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 217 744,58 грн., в т.ч. 147 988,00 грн. за основним платежем та 69 756,58 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті спірні рішення, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача та спростовуються наявними у позивача первинними, бухгалтерськими документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 в задоволені адміністративного суду відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю висновків акту перевірки щодо порушення позивачем п.п.135.5.4, 135.5.5 п.135.4 ст.135 ПК України при відображенні у податковому обліку операцій за договорами фінансової поворотної допомоги та позики, а також недоведеністю позивачем правомірності формування податкового кредиту та витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл».

Надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами документи є не достатніми, не підтверджують транспортування товару, а також доцільність його придбання, використання в господарській діяльності задля отримання прибутку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Позивач наполягає на відсутності порушень податкового законодавства при відображенні у податковому обліку операцій за договорами фінансової поворотної допомоги від фізичних осіб ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 650142 грн., отриманої від ОСОБА_7 в 2012 році, в розмірі 5594 грн., отриманої від ОСОБА_5 в 2012 році, в розмірі 70000 грн., отриманої від ОСОБА_8 в 2012 році, були повернуті в 2013 році, але суми повернутої фінансової допомоги, у зв'язку з не включенням до окладу валових доходів декларації за 2012 рік, не були включені і до складу валових витрат декларації за 2013 рік, станом на дату складання акта перевірки недоплати в бюджет не існувало. А тому, з огляду на те, що підприємство не збільшувало суму витрат на суму поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення, підстави для визначення сум податку в розмірі 136529,82 грн., 1174 грн. та 14700 грн. відсутні.

Окремо позивач зауважує на укладеному з ОСОБА_7 договорі про поворотну фінансову допомогу, в якому в якості поворотної фінансової допомоги виступали кошти засновника ТОВ «ТД «ПРМЗ» - ОСОБА_9, і тому у відповідності до п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України підприємство не мало законодавчо встановлених підстав для включення суми неповерненої поворотної фінансової допомоги в розмірі 650142 грн. та в розмірі 20000 грн. до складу доходів на кінець звітних періодів 2012 та 2013 років, як зазначено в акті від 20.05.2014.

Крім того, позивач зазначає, що взаємовідносини з ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» мали реальний характер з огляду на наявність первинних документів.

Верхньодніпровська ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Верхньодніпровською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «ПРМЗ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 20.05.2014 № 520/04-16-22-01/32896903 (т.1, а. с.17-72).

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

- п.п.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за перевірений період всього у сумі 172 326 грн.;

- п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 28 119 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що підприємством не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки на залишок неповернутої фінансової допомоги ПП «Інтекс Люкс», суми поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем у звітному податковому періоді, що залишились неповерненими на кінець такого звітного періоду, від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Крім того, податковим органом встановлена відсутність реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «ВАТЕРЛАЙН» та ПП «КОМПАНІЯ «ГОЛД МІДЛ» у зв'язку з відсутністю у позивача відповідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальне здійснення таких операцій.

20.05.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 179 грн., з яких: 28 119 грн. - за основним платежем, 14 060 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.73),

- № НОМЕР_2, яким товариству збільшено суму грошових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 258 489 грн., з яких 172 326 грн. - за основним платежем, за 86163 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.74).

З визначеними податковим органом грошовими зобов'язаннями позивач не погодився:

по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 20.05.2014 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32147,50 грн., із яких 21422 грн. - основний платіж, 10725,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_2 від 20.05.2014 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 217744,58 грн., із яких 147988 грн. - основний платіж, 69756,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Спірним в межах даної справи є питання щодо відображення в податковому обліку умовно нарахованих відсотків на залишок неповернутої фінансової допомоги ПП «Інтекс Люкс», суми поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем у звітному податковому періоді, що залишились неповерненими на кінець такого звітного періоду, від ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також спірним є питання стосовно висновків відповідача про неправомірність формування товариством витрат за рахунок придбаних товарів та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні таких товарів у ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» згідно господарських операцій, реальність яких не встановлена.

Стосовно висновків податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства при формуванні валового доходу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує проти порушення, яке полягає у не нарахуванні та не включенні до складу декларації з податку на прибуток суми умовно нарахованих відсотків по отриманій фінансовій допомозі від юридичної особи - ПП «Інтекс Люкс» в розмірі 6509 грн. та, відповідно, не заперечує про донарахованої відповідачем суми податку в розмірі 1367 грн., нарахованої штрафної санкції в розмірі 684 грн.

Щодо не включення до складу валового доходу сум поворотної фінансової допомоги, отриманих позивачем у звітному податковому періоді, що залишились неповерненими на кінець такого звітного періоду, матеріалами справи підтверджено, не спростовується сторонами, що у періоді, який перевірявся, позивачем укладено договори поворотної фінансової допомоги, а саме:

- договір позики № 26/11/3 від 26.11.2012 з гр.ОСОБА_5 на суму 100000 грн. з терміном погашення 26.11.2013. В межах вказаного договору отримано у 2012 році поворотної фінансової допомоги в розмірі 53456,71 грн., яка на кінець звітного періоду (2012 рік) не була повернута позивачем (т.1, а. с.137-140);

- договір позики № 14/08 від 14.08.2012 з гр.ОСОБА_10 на суму 150000 грн. з терміном погашення 14.08.2013. В межах вказаного договору отримано у 2012 році суму 140000 грн., станом на 31.12.2012 сума в розмірі 70000 грн. не повернута позивачем (т.1, а. с.141);

- договір позики № 21/01 від 21.01.2013 з гр.ОСОБА_10 на суму 150000 грн. з терміном погашення 31.12.2013. В межах вказаного договору отримано 120000 грн., станом на 31.12.2013 сума в розмірі 120000 грн. не повернута позивачем (т.1, а. с.142-146).

- договір позики № 03/02 від 03.02.2012 з гр.ОСОБА_7 на суму 500000 грн. з терміном погашення 07.03.2013. В 2012 році позивач отримав на підставі цього договору поворотну фінансову допомогу у розмірі 2198186,10 грн., з яких погашена позивачем сума дорівнює 1548044,13 грн., у зв'язку з чим станом на 31.12.2012 позивачем не повернена фінансова допомога у сумі 650141,97 грн. (т.1, а. с.170);

- договір позики № 10/10 від 10.10.2012 з гр.ОСОБА_7 на суму 300000 грн. з терміном погашення 10.10.2013. В 2013 році позивач отримав на підставі цього договору поворотну фінансову допомогу у розмірі 1667457,47 грн., з яких станом на 31.12.2013 позивачу не повернена фінансова допомога у сумі 20000 грн. (т.1, а. с.171).

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин), фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі; безповоротною фінансовою допомогою визнається, зокрема сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги; поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають:

п.п.135.5.4 - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

п.п.135.5.5 - суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

З наведеної норми абз.1 п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України вбачається, що отримані у звітному податковому періоді суми поворотної фінансової допомоги від осіб - не платників податку на прибуток, які залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, повинні включатись платником податків до доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування і включаються до доходів звітного періоду.

Докази дотримання приписів абз.1 п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України позивачем суду не надано.

Посилання позивача, що суми поворотної фінансової допомоги в розмірі, отриманої від ОСОБА_7, від ОСОБА_5 та від ОСОБА_8 у 2012 році, були повернуті в 2013 році, але суми повернутої фінансової допомоги, у зв'язку з не включенням до складу валових доходів декларації за 2012 рік, не були включені і до складу витрат декларації за 2013 рік, тобто станом на дату складання акта перевірки від 20.05.2014 недоплати в бюджет не існувало (т.2, а. с.137-154), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки цими доводами не спростовується обов'язок по дотриманню платником податків порядку формування валових доходів відповідних звітних (податкових) періодів згідно вимог абз.1 п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України.

При цьому, позивач не позбавлений права привести у відповідність до вимог чинного податкового законодавства дані податкової звітності в частині визначення складу витрат шляхом подачі до податкового органу уточнюючого розрахунку у відповідності до ст. 50 ПК України.

Також не приймаються доводи позивача, що у відповідності до п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України підприємство не мало законодавчо встановлених підстав для включення суми неповерненої поворотної фінансової допомоги в розмірі 650142 грн. та в розмірі 20000 грн. до складу доходів на кінець звітних періодів 2012 та 2013 років, оскільки у договорі про поворотну фінансову допомогу, підписаному ОСОБА_7, в якості поворотної фінансової допомоги виступали кошти засновника ТОВ «ТД «ПРМЗ» - ОСОБА_9, що є засновником (учасником) товариства.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Позивач посилається на те, що можливість реалізовувати права та виконувати обов'язки ОСОБА_9 як учасника товариства, у тому числі і шляхом підписання та виконання відповідних договорів, зокрема, договорів поворотної та безповоротної фінансової допомоги, ОСОБА_7 надано загальними зборами засновників та закріплено Протоколом загальних зборів засновників ще в січні 2011 року (т.1, а. с.157, 158).

Проте, апеляційний суд зазначає, що протокол загальних зборів засновників в даному випадку не є допустимим та належним доказом у розумінні ст.70 КАС України, оскільки з вказаного протоколу не вбачається, що кошти, надані позивачу ОСОБА_7 в якості фінансової допомоги в межах вказаних вище договорів, належать саме ОСОБА_9

Крім того, відповдіно до ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як вбачається з укладених позивачем договорів позики № 03/02 від 03.02.2012, № 10/10 від 10.10.2012, стороною у цих договорах - позикодавцем є саме ОСОБА_7, який є особою, що наділена цивільною дієздатністю, діє від власного імені. Жодною умовою цих договорів не передбачено, що ОСОБА_7 в даному випадку представляє інтереси ОСОБА_9 і розпоряджається її коштами, а не власними. Наведене також підтверджується і первинними документами, складеними на виконання означених вище договорів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України у зв'язку з не включенням товариством до складу «інших доходів» декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 і 2013 роки сум неповернутої ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фінансової допомоги, що призвело до заниження валових доходів.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи наявність у відповідача підстав для визначення сум податкових зобов'язань, є правомірними дії відповідача з нарахування відповідних штрафних санкцій.

Стосовно висновків податкового органу з приводу формування товариством витрат за рахунок придбаних у ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» товарів та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні цих товарів, згідно господарських операцій, реальність яких не встановлена, апеляційний суд зазначає наступне.

За позицією відповідача, підтриманої судом першої інстанції, позивачем не надано належних доказів, як б могли достовірно свідчити про отримання позивачем товарів від його контрагентів - ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл», а отже, позивачем порушено п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та занижено податок на прибуток на 147988 грн., порушено п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України та завищено податковий кредит в сумі 21422 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді який перевірявся, позивач мав господарські відносини з придбання товару:

- за договором № 120 від 01.08.2012, укладеним з ТОВ «Декор-Днепр» (Продавець), за умовами якого Продавець передав у власність Покупця колісну пару К14 з бандажем Д625 та циліндр гальмівний (т.1, а. с.75);

- за договором поставки № 1/0316 від 16.03.2012, укладеним з ПП «Компанія «Голд Мідл» (Постачальник) з поставки ножиців секторних (т.1, а. с.185-187);

- за усним договором з придбання у ПП «Авега» проводу установочного (т.1, а. с.88);

- за усним договором з придбання у ПП «Ватерлайн» ТМЦ (муфт, трійників, труб, фільтрів, заглушок тощо) (т.1, а. с.84).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно положень ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи предмет укладених позивачем договорів, правочини з ПП «Авега» ПП «Ватерлайн», вчинені у спосіб, не заборонений законодавством.

На підтвердження виконання господарських операцій з поставки товарів від перелічених контрагентів позивачем подані документи: специфікації, видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату товарів позивачем, подорожній лист тощо (стосовно ТОВ «Декор-Дніпро» - т.1, а. с.76-81, 99, 120; стосовно ПП «Компанія «Голд Мідл» - т.1, а. с.91-97, 99; стосовно ПП «Авега» - т.1, а. с.87-90; стосовно ПП «Ватерлайн» - т.1, а. с.83-86).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище підприємствами-контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується накладними, документальними доказами оприбуткування товарів, актами на внутрішнє переміщення, актами списання ТМЦ, документальними доказами щодо подальшої реалізації (т.1, а. с.122-125, т.2 а. с.41-43).

Так придбана у ТОВ «Декор-Дніпро» колісна пара К-14 з бандажем у кількості 2 шт. та циліндр тормозний К-14 у кількості 2 шт. використані у виробництві електровоза К14М, який виготовлено та продано на замовлення ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Ножиці секторні, придбані у ПП «Компанія «Голд Мідл», використані для виконання робіт по демонтажу броньованого кабелю на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Товар, придбаний у ПП «Авега», - провід установочний використано для виробництва готової продукції - коробки разветвительной КРН-250 У5 та ВАРП-250, які в подальшому були реалізовані ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат».

Товар, придбаний у ПП «Ватерлайн» використано для обладнання душової для працівників підприємства.

На момент укладення та реалізації вказаних вище правочинів ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При цьому доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

З акту перевірки позивача від 20.05.2014 вбачається, що доводи податкового органу про нереальність вищевказаних господарських операцій обґрунтовані:

- недоліками у видаткових накладних (щодо невідповідності прізвищ, щодо не зазначення реквізитів довіреності, за якою отримувався товар, не зазначено дані (прізвище та ініціали особи), що дають змогу ідентифікувати особу, що отримала товар від постачальника), у податкових накладних від 08.08.2012 та від 06.08.11 не вказано вид цивільно-правового договору (стосовно ТОВ «Декор-Дніпро»);

- ненаданням технічної документації на товар (сертифікатів, паспортів якості), документів, що підтверджують транспортування товару (стосовно ПП «Компанія «Голд Мідл», ПП «Авега», стосовно ПП «Ватерлайн»), ненаданням доказів відрядження для отримання товару в іншому місті (стосовно ПП «Компанія «Голд Мідл»);

- даними актів, складених стосовно ТОВ «Декор-Дніпро» (т.1, а. с.33), ПП «Авега» (т.1, а. с.36), ПП «Ватерлайн» (т.1, а. с.39) та ПП «Компанія «Голд Мідл» (т.1, а. с.45).

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на відсутність доказів здійснення позивачем витрат на відрядження працівників, які здійснювали прийомку товару, як і недоліки у певних первинних документах, колегія суддів вважає такими, що не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність окремих реквізитів у первинних документах, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів, а свідчить про порушення відомчих актів, не спростовуючи наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Щодо відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар апеляційний суд зазначає, що згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства. Тобто обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця, і невиконання такого обов'язку не є свідченням недійсності (нікчемності) укладеного договору. Крім того, відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаних контрагентів товар є товаром, сертифікація якого обов'язковою згідно приписів чинного законодавства.

Тим більш, що податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Щодо посилання відповідача на акти, складені стосовно означених контрагентів позивача, а саме:

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Декор-Дніпро» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Дидактика» за червень-липень 2012 року, ПНВП «Техніка» за серпень, вересень 2012 року № 886/22-1/33857928 від 26.02.2013 (підприємство відсутнє за місцезнаходженням);

акт про результати перевірки ПП «Авега» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 450/221/31550679 від 03.04.2013 (не підтверджуються податкові зобов'язання);

акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ватерлайн» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Старт Д» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 № 462/222/33178992 від 05.04.2013 (не підтверджуються податкові зобов'язання);

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Компанія «Голд Мідл» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків ТОВ «Ривс», ТОВ «Феріт Д» за 2012 рік № 285/226/34061307 від 26.02.2013 (не підтверджуються податкові зобов'язання).

Апеляційний суд вважає, що обставини, встановлені податковим органом в ході проведених перевірок контрагентів позивача, зафіксовані у відповідних актах перевірки, не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій виконання робіт.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

З цих же підстав колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на обставини, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Крім того, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити також, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки лише є документами, що фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у ОСОБА_11 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному ОСОБА_11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, відповідачем не встановлено, не доведено суду, що на господарські операції товариства з ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, тобто, що предметом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час звірок (перевірок) ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» з іншими суб'єктами господарювання.

Отже позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

В даному випадку податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача про безпідставність формування товариством витрат за рахунок придбаних у ТОВ «Декор-Дніпро», ПП «Авега», ПП «Ватерлайн» та ПП «Компанія «Голд Мідл» товарів та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні цих товарів.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нової про часткове задоволення позову, а саме: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № НОМЕР_1 від 20.05.2014 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 32147,50 грн., із них основний платіж 21422,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10725,50 грн.; №0001012201 від 20.05.2014 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 27832,00грн. із них основний платіж 18555,00грн., штрафні (фінансові) санкції 9277,00 грн.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРМЗ» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі № 804/7557/14 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0001022201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 32147,50 грн., із них основний платіж 21422,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10725,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012201 від 20.05.2014 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 27832,00 грн. із них основний платіж 18555,00грн., штрафні (фінансові) санкції 9277,00 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко