Постанова

від 18.12.2018 по справі 804/7557/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа №804/7557/14

адміністративне провадження №К/9901/9069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ПРМЗ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 (суддя - Коренев А.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 (судді - Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ПРМЗ (далі - ТОВ Торговий Дім ПРМЗ ) до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Торговий Дім ПРМЗ звернулося до суду з адміністративним позовом до ОДПІ, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0001022201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 42`179,00 грн, в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 32`147,50 грн, та від 20.05.2014 № 0001012201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 258`489,00 грн, - в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 217`744,58 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі якого контролюючий орган прийняв податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, щодо порушення товариством положень статей 135, 139, 198 Податкового кодексу України не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності товариства та спростовуються наявними первинними документами.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02.09.2014 у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що у ході розгляду справи не підтвердилися реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких позивач сформував податковий кредит, а сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку, підлягає оподаткуванню.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.09.2015 постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0001022201 у частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 32`147,50 грн та податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0001012201 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27`832,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Відмовляючи частково в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшов висновку про обґрунтованість збільшення товариству грошового зобов'язання внаслідок порушення положень статті 135 Податкового кодексу України.

ТОВ Торговий Дім ПРМЗ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, на думку позивача, з урахуванням того, що підприємство не збільшувало суму витрат на суму поворотної фінансової допомоги за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення, і станом на дату складання акту перевірки недоплати в бюджет не існувало, суди мали встановити чи мало місце коригування податкової звітності з боку платника податків.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.11.2015 № К/800/47655/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу позивача.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу товариства та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі у сумі 189`912,58 грн (129`433,00 грн - основний платіж, 60`479,58 грн -фінансові санкції) згідно з податковим повідомленням - рішенням від 20.05.2014 № 0001012201, що оскаржується товариством в касаційному порядку, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 20.05.2014 № 520/04-16-22-01/32896903 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім ПРМЗ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Такий висновок вмотивований тим, що товариство не включило до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги, отримані у звітному податковому періоді (2012, 2013 роки), і які залишилися неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку, а саме: від громадянина України ОСОБА_2 - 70`000,00 грн (не повернуто на кінець звітного періоду - 70`000,00 грн) та 120`000,00 грн (не повернуто на кінець звітного періоду - 120`000,00 грн); від громадянина України ОСОБА_3 - 2`198`186,10 грн (не повернуто на кінець звітного періоду - 650`141,97 грн) та 1`667`457,47 грн (не повернуто на кінець звітного періоду - 20`000,00 грн).

Суди також встановили факт укладення товариством договору фінансової поворотної допомоги від 26.11.12 №26/11/3 з громадянкою України ОСОБА_4 на суму 100`000, 00 грн з терміном погашення 26.11.2013 та отримання від неї у 2012 році поворотної фінансової допомоги у розмірі 53`456,71грн, яка на кінець звітного періоду (2012 рік) не була повернута; договору від 14.08.2012 №14/08 з громадянином України ОСОБА_2 на суму 150`000,00 грн з терміном погашення до 14.08.2013, з яких позивач отримано 70`000,00 грн, та станом на 31.12.2012 вказана сума (70`000,00 грн) повернута не була; договір фінансової поворотної допомоги від 21.01.2013 №21/01 з громадянином України ОСОБА_2 на загальну суму 150`000,00 грн з терміном погашення до 31.12.2013, з якої фактично отримано від вказаної особи допомогу у сумі 120`000,00 грн, та яка станом на кінець звітного податкового періоду позивачем не повернена; договір фінансової поворотної допомоги від 03.02.2012 №03/02 з громадянином України ОСОБА_3 на суму 500`000,00 грн з терміном погашення до 07.03.2013. На підставі наданих позивачем в ході перевірки документів було встановлено, що позивач у 2012 році отримав поворотну фінансову допомогу від вказаної особи у розмірі 2`198`186,10 грн та станом на 31.12.2012 не повернув фінансову допомогу у сумі 650`141,97 грн; договір фінансової поворотної допомоги від 10.10.2012 №10/10 з громадянином України громадянином України ОСОБА_3 на суму 300`000,00 грн з терміном погашення 10.10.2013, фактично у 2013 році отримано поворотну фінансову допомогу від вказаної особи у сумі 1`667`457,47 грн та станом на 31.12.2013 не повернено фінансову допомогу у сумі 20`000,00 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансову допомогу визначено як фінансову допомогу, надану на безповоротній або поворотній основі; поворотну фінансову допомогу - як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Положеннями пункту 135.5 статті 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання (підпункт 135.5.5. пункту 135.5 статті 135 ПК України ).

Вирішуючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги підпункту 135.5.5. пункту 135.5 статті 135 ПК України покладають обов'язок включення платником податків до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду, сум поворотної фінансової допомоги від осіб, що не є платниками податку на прибуток, у випадку якщо суми такої допомоги залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

Доводи касаційної скарги позивача фактично ґрунтуються на тому, що отримані суми поворотної фінансової допомоги не були включені до складу доходів на кінець звітного періоду, а саме - до декларацій за 2012 рік та 2013 рік, однак, при їх поверненні у 2012 та 2013 році відповідно, не були віднесені до складу витрат, а тому, на момент проведення перевірки та складення відповідного акту за її результатами була відсутня недоплата у бюджет, а отже і порушення податкового законодавства.

Судова колегія Верховного Суду вважає такі висновки позивача помилковими та погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що наведеним не спростовується обов'язок дотримання платником податків порядку формування валових доходів відповідних звітних (податкових) періодів згідно вимог абзацу 1 підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

Суди також обґрунтовано зазначили, що позивач не позбавлений права привести у відповідність до вимог чинного податкового законодавства дані своєї податкової звітності у частині визначення складу витрат шляхом подачі до податкового органу відповідного уточнюючого розрахунку у відповідності до положень статті 50 ПК України.

Таким чином, висновок судів про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0001012201 у частині визначення позивачу податкових зобов'язань у сумі 189`912,58 грн є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ПРМЗ залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду