Рішення

від 08.10.2015 по справі 700/861/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1742/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23, 47 Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л. суддівДемченка В. А. , Качана О. В. при секретаріВосколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Мироненка О. на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року у цивільній справі за позовом прокурора Лисянського району Черкаської області до ГУ Держземагенства у Черкаській області, ОСОБА_6, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління культури Черкаської обласної державної адміністрації та державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

Прокурор звернувся до суду із даним позовом, яким просив:

- визнати незаконними з моменту прийняття та скасувати накази від 29.01.2014 ГУ Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_6, а саме: №ЧК/122880800:02:001/00001939 - №ЧК/122880800:02:001/00001948 включно;

- визнати недійсними договори оренди землі, укладені 29.01.2014 між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_6 предметом яких є земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, площею 48,8233 га, вартістю 1296844,49 грн.; НОМЕР_2, площею 13,00 га, вартістю 345306,00 грн.; НОМЕР_3, площею 14,2693 га, вартістю 379021,15 грн.; НОМЕР_4, площею 8,4076 га, вартістю 223322,67 грн.; НОМЕР_5, площею 4,3582 га, вартістю 115762,51 грн.; НОМЕР_6, площею 3,6928 га, вартістю 98088,15 грн.; НОМЕР_7, площею 2,2572 га, вартістю 67127,49 грн.; НОМЕР_8, площею 1,8822 га, вартістю 49995,00 грн.; НОМЕР_9, площею 15,00 га, вартістю 398430,00 грн.; НОМЕР_10, площею 13,10 га, вартістю 347962,20 грн.;

- зобов'язати ОСОБА_6 повернути державі до земель запасу, а ГУ Держземагенства у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі указані вище земельні ділянки, розташовані в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району за межами населеного пункту.

В обґрунтування заявлених вимог указав на те, що землі ОСОБА_6 надано в оренду з порушенням норм чинного законодавства, а саме: частина земельних ділянок відноситься до земель історико-культурного призначення і надавалася в оренду без погодженням з управлінням культури; державна експертиза відповідної землевпорядної документації не проводилася; зміна цільового призначення земельних ділянок не була затверджена Кабінетом Міністрів України; земельні ділянки надані в порушення ЗУ «Про фермерське господарство» до створення фермерського господарства; земельні ділянки надавалися не єдиним масивом, без погодження меж із суміжними землекористувачами, усі договори оренди є удаваними правочинами.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Черкаської області Мироненко О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом при його ухваленні норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що спірні земельні ділянки не є одним масивом, оскільки знаходяться на значній відстані одна від одної, що підтверджується висновком ПП «Ажіо» про оцінку вартості матеріальних збитків пам'яток археології місцевого значення та проектом роздержавлення КСП ім. Ярового; усі спірні земельні ділянки обліковуються як землі сільськогосподарського призначення, однак земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_11 та НОМЕР_7 раніше обліковувалися як землі історико-культурного призначення, що підтверджується картами роздержавлення, розпорядженням Лисянської РДА від 30.05.2006 №165, договором оренди від 08.06.2004, укладеним між Лисянською РДА та ФОП ОСОБА_6 та на підставі якого останній користувався спірними земельними ділянками до укладення спірних договорів; на думку прокурора спірне розпорядження ГУ Держземагенства у Черкаській області від 29.01.2014 фактично змінено цільове призначення земель всупереч норм ч.7 ст.20 ЗК України без погодження КМУ; управління культури Черкаської ОДА 05.06.2014 відмовило ОСОБА_6 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок через те, що на цих ділянках розташовані об'єкти культурної спадщини - кургани; СВ Лисянського РВ УМВС України у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні про умисне незаконне руйнування об'єктів культурної спадщини - 7 курганів; при розгляді і затвердженні проекту відведення ОСОБА_6 спірних земельних ділянок всупереч ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» її не було проведено, отже розроблений на замовлення ОСОБА_6 проект не відповідає вимогам ст. ст. 20, 186 ЗК України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації»; ОСОБА_6 не обґрунтував необхідність надання йому в оренду таких великих земельних ділянок у аспекті можливості їх обробітку та перспектив розвитку фермерського господарства з урахуванням наявної в нього сільськогосподарської техніки; ОСОБА_6 після одержання в оренду спірних земельних ділянок всупереч ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство» не звертався до державного реєстратора із заявами про реєстрацію фермерського господарства, що, на думку прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_6 має намір продовжити користуватися спірними земельними ділянками як ФОП, а не як член фермерського господарства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги прокурора є безпідставними.

Однак повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 16.12.2013 ОСОБА_6 звернувся із заявами до ГУ Держземагенства в Черкаській області про надання йому земельних ділянок загальною площею 125,0597 га для ведення фермерського господарства. Наказами ГУ Держземагенства в Черкаській області від 18.12.2013 ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду загальною площею 125,0606 га в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району.

Спірними наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 29.01.2014

№ЧК/122880800:02:001/00001939 - №ЧК/122880800:02:001/00001948 включно затверджено проект землеустрою та надано громадянину ОСОБА_6 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення фермерського господарства площами відповідно 48,8233 га, 13,00 га, 14,2693 га, 8,4076 га, 4,3582 га, 3,6928 га, 2,5272 га, 1,8822 га, 15,00 га, 13,10 га в адмінмежах Боярської сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

29.01.2014 між ГУ Держземагенства у Черкаській області, як орендодавцем та ОСОБА_6, як орендарем, укладено 10 договорів оренди земель сільськогосподарського призначення загальною площею 125,0597 га, які пройшли державну реєстрацію в реєстраційній службі Лисянського районного управління юстиції Черкаської області 06.02.2014.

З матеріалів даної справи та належних та допустимих доказів, зокрема з акту обстеження земельних ділянок наданих в оренду відповідачу ОСОБА_6, достовірно вбачається, що в межах орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5, площею 4,3582 га, НОМЕР_6, площею 3,6928 га, НОМЕР_7, площею 2,2572 га знаходяться археологічні об'єкти культурної спадщини, пам'ятки археології місцевого значення - кургани, які взяті на облік та під охорону згідно рішення облвиконкому за № 116 від 26.06.1990 року.

Також, з довідки відділу Держземагенства у Лисянському районі від 20.05.2015 року вбачається, що земельні ділянки, що передані в оренду ОСОБА_6, за кадастровими номерами НОМЕР_5, площею 4,3582 га, НОМЕР_6, площею 3,6928 га, НОМЕР_7, площею 2,2572 га відносяться до земель історико- культурного призначення, згідно з проектом роздержавлення КСП ім. Ярового с. Боярка Лисянського району.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; д) землі історико-культурного призначення. Згідно з ч.1 ст.20 ЗУ України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно зі ст.34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, передбаченого ст.123 ЗК України, рішенням по надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок історико -культурного призначення.

Згідно до вимог ст.186-1 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на розташованих на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико -культурного призначення, підлягає також погодженню з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

З матеріалів даної справи вбачається, що проект землеустрою про відведення вищезазначених земельних ділянок, на яких знаходяться археологічні об'єкти культурної спадщини, пам'ятки археології місцевого значення - кургани, що взяті на облік та під охорону, згідно рішення облвиконкому за № 116 від 26.06.1990 року не проходив обов'язкової державної експертизи та не погоджувався відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Проаналізувавши викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач по справі ГУ Держземагенства у Черкаській області прийняв накази від 29.01.2014 року за ЧК/122880800:02:001/00001943 від 29.01.2014 року, №ЧК/122880800:02:001/00001944 від 29.01.2014 року, №ЧК/122880800:02:001/00001945, якими затвердив документацію із землеустрою та по надання вищевказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_6 всупереч вимогам ст.123 ЗК України, згідно якої підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Таким чином, зазначені накази по затвердження документацію із землеустрою та по надання вищевказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_6 мають бути визнані недійсними та скасованими як такі, що прийняті всупереч чинному законодавству України.

Відповідно договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5, площею 4,3582 га, НОМЕР_6, площею 3,6928 га, НОМЕР_7, площею 2,2572 га, укладені між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_6 від 29.01.2014 року на підставі вищевказаних наказів мають бути визнані недійсними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_6 повернути державі до земель запасу, а ГУ Держземагенства у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі указані вище земельні ділянки, розташовані в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району за межами населеного пункту має бути відмовлено, оскільки позивач не звертався до суду з віндикаційним позовом, а із змісту роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що у разі, якщо позивач вимагає повернення майна відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (статті 387, 388 ЦК України).

Крім того прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання договорів оренди землі недійсними вказує, що оскільки на момент укладення усіх вказаних договорів оренди землі відповідач ОСОБА_6 не зареєстрував фермерське господарство, відповідно, він мав намір використовувати вказані землі в якості фізичної особи - підприємця, а не в якості фермера, що вказує на удаваність спірних правочинів, які мають бути визнані недійсними в зв'язку з їх удаваністю. При цьому, під удаваними договорами оренди землі для ведення фермерського господарства ОСОБА_6 приховав звичайні договори оренди землі.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора щодо визнання усіх вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачами по справі, недійсними з тих підстав, що дані угоди є удаваними правочинами є незаконними та необґрунтованими, відповідно, такими що не підлягають до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Згідно до вимог ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство» вбачається, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

З матеріалів даної справи вбачається, що 28.02.2014 зареєстровано фермерське господарство «Памила», керівником якого є ОСОБА_6 Основним видом економічної діяльності ФГ «Памила» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Отже, ОСОБА_6 зареєстрував своє фермерське господарство 28.02.2014 - після укладення договорів оренди земельної ділянки та їх державної реєстрації, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно вимог ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено ,що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини стороні регулюються правилами щодо правочину,який сторони насправді вчинили.

З роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму ВСУ « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9, вбачається, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Належних та допустимих доказів того що вищевказані договори оренди землі укладені між сторонами з метою продовжити використання землі ОСОБА_6 саме як фізичною особою - підприємцем, а не в якості фермера, та, відповідно, доказів наявності прямого умислу на укладення удаваних правочинів з метою приховати інші правовідносини одночасно у ОСОБА_6 та у ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_6, позивачем суду не надано.

Далі, відповідно до ч.3 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності; ч.7 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» - земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури; ч.1 ст.8 ЗУ

Згідно з п.4.32. Положення про ГУ Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258, ГУ відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

У ч.7 ст.7 ЗУ "Про фермерське господарство" термін «земельні ділянки, які надаються громадянам для ведення фермерського господарства» вжитий у множинному виді, що дає суду підстави зробити висновок про те, що для ведення фермерського господарства законодавець передбачив можливість виділення не тільки однієї, а й декількох земельних ділянок, які й складають "єдиний масив".

Згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», рекомендацій щодо виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 №130 "Про затвердження рекомендацій щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", можна зробити висновок про нетотожність понять "єдина земельна ділянка" і "єдиний земельний масив", оскільки останній може становити собою сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи в групі компактно розташованих полів.

Зазначене дає суду підстави зробити висновок про те, що виділення ОСОБА_6 земельних ділянок, які розташовані на території однієї і тієї ж сільської ради правильно розцінено ГУ Дерземагенства в Черкаській області, як виділення єдиного масиву, що не суперечить вимогам ч. 7 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство".

Суду не надано доказів порушення закону в частині не погодження ОСОБА_6 меж землекористування власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2014 слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу - задоволити частково .

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року у цивільній справі за позовом прокурора Лисянського району Черкаської області до ГУ Держземагенства у Черкаській області, ОСОБА_6, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління культури Черкаської обласної державної адміністрації та державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, - скасувати.

Позовні вимоги - задовольнити частково .

Визнати незаконними з моменту прийняття та скасувати накази від 29.01.2014 ГУ Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_6, а саме: №ЧК/122880800:02:001/00001943 від 29.01.2014 року , №ЧК/122880800:02:001/00001944 від 29.01.2014 року, №ЧК/122880800:02:001/00001945 від 29.01.2014 року.

Визнати недійсними договори оренди землі, укладені 29.01.2014 між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_6 предметом яких є земельні ділянки за кадастровими НОМЕР_5, площею 4,3582 га, вартістю 115762,51 грн.; НОМЕР_6, площею 3,6928 га, вартістю 98088,15 грн.; НОМЕР_7, площею 2,2572 га, вартістю 67127,49 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягути з ОСОБА_6 на користь держави 974,40 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :