Ухвала

від 22.09.2016 по справі 700/861/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

22 вересня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Лисянського району Черкаської області до Головного управління Держземагентства у Черкаській області, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року прокурор Лисянського району Черкаської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 29 січня 2014 року № ЧК/122880800:02:001/00001939, № ЧК/122880800:02:001/00001948 затверджено проект землеустрою та надано громадянину ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення фермерського господарства.

29 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_4 укладено договори оренди земелі, що розташовані в адміністративних межах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту, однак землі передано в оренду з порушенням норм чинного законодавства, а саме: частина земельних ділянок відноситься до земель історико-культурного призначення і надавалася в оренду без погодження управління культури; державна експертиза відповідної землевпорядної документації не проводилася; зміна цільового призначення земельних ділянок не була затверджена Кабінетом Міністрів України; земельні ділянки надані в порушення Закону України «Про фермерське господарство» до створення фермерського господарства; земельні ділянки надавалися не єдиним масивом, без погодження меж із суміжними землекористувачами. Вважав, що всі договори оренди є удаваними правочинами.

Посилаючись на наведене, просив суд визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 29 січня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_4; визнати недійсними договори оренди землі, укладені 29 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_4, предметом яких є земельні ділянки: площею 48,8233 га, вартістю 1 296 844 грн 49 коп.; площею 13,00 га, вартістю 345 306 грн; площею 14,2693 га, вартістю 379 021 грн 15 коп.; площею 8,4076 га, вартістю 223 322 грн 67 коп.; площею 4,3582 га, вартістю 115 762 грн 51 коп.; площею 3,6928 га, вартістю 98 088 грн 15 коп.; площею 2,2572 га, вартістю 67 127 грн 49 коп.; площею 1,8822 га, вартістю 49 995 грн; площею 15,00 га, вартістю 398 430 грн; площею 13,10 га, вартістю 347 962 грн 20 коп.

Також просив зобов'язати ОСОБА_4 повернути державі земельні ділянки до земель запасу, а Головне управління Держземагенства у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі указані вище земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконними скасовано накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 29 січня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_4

Визнано недійсними договори оренди землі, укладені 29 січня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_4, предметом яких є земельні ділянки: площею 4,3582 га вартістю 115 762 грн 51 коп.; площею 3,6928 га вартістю 98 088 грн 15 коп.; площею 2,2572 га вартістю 67 127 грн 49 коп.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2016 року рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено нове рішення про направлення справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

У решті рішення апеляційного суду Черкаської області від 08 жовтня 2015 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконними скасовано накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 29 січня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_4, а саме: № ЧК/122880800:02:001/00001939, № ЧК/122880800:02:001/00001940, № ЧК/122880800:02/00001941, № ЧК/122880800:02:001/00001942, ЧК/122880800:02:001/00001946, ЧК/122880800:02:001/00001947, ЧК/122880800:02:001/00001948.

Визнано недійсними договори оренди землі, укладені 29 січня 2014 року, між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області, предметом яких є земельні ділянки: площею 48,8233 га, вартістю 1 296 844 грн 49 коп.; площею 13,00 га, вартістю 345 306 грн; площею 14,2693 га, вартістю 379 021 грн 15 коп.; площею 8,4076 га, вартістю 223 322 грн 67 коп.; площею 1,8822 га, вартістю 49 995 грн; площею 15,00 га, вартістю 398 430 грн; площею 13,10 га, вартістю 347 962 грн 20 коп.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути державі земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту до земель запасу, а саме: площею 48,8233 га, вартістю 1 296 844 грн 49 коп.; площею 13,00 га, вартістю 345 306 грн; площею 14,2693 га, вартістю 379 021 грн 15 коп.; площею 8,4076 га, вартістю 223 322 грн 67 коп.; площею 4,3582 га, вартістю 115 762 грн 51 коп.; площею 3,6928 га, вартістю 98 088 грн 15 коп.; площею 2,2572 га, вартістю 67 127 грн 49 коп.; площею 1,8822 га, вартістю 49 995 грн; площею 15,00 га, вартістю 398 430 грн; площею 13,10 га, вартістю 347 962 грн 20 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині переглянутій судом апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно встановив характер спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а саме: Закон України «Про фермерське господарство», ЗК України, Закон України «Про охорону культурної спадщини» та Закон України «Про охорону археологічної спадщини».

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що до надання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, вони перебували в користуванні ОСОБА_4, крім того, спірні земельні ділянки не становлять єдиний комплекс, а знаходяться на значних відстанях одна від одної, що свідчить про формальний підхід Головного управління Держземагентства в Черкаській області до розгляду заяв ОСОБА_4 та стало передумовою для штучного використання процедури створення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Крім того, проект землеустрою про відведення наданих в оренду ОСОБА_4 земельних ділянок, на яких знаходяться археологічні об'єкти культурної спадщини, пам'ятки археології місцевого значення - кургани, що взяті на облік та під охорону, згідно з рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету від 26 червня 1990 року № 116 не проходив обов'язкової державної експертизи та не погоджувався відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 186-1 ЗК України).

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, врахував висновки та мотиви Європейського суду з прав людини, зокрема, напрацьовані три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, при цьому, зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України від 03 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кафідова

Ю.Г. Іваненко

І.М. Фаловська