Ухвала

від 19.10.2015 по справі 910/26357/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 жовтня 2015 року Справа № 910/26357/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ХЕППІЛОН УКРАЇНА" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р. у справі№ 910/26357/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові горизонти 2005" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "ХЕППІЛОН УКРАЇНА" стягнення заборгованості, відсотків річних та пені В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга від 12.08.2015 р. (вх. ВГСУ № 13041/2015 від 15.10.2015), передана судді згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.10.2015р., не відповідає вимогам процесуального закону та підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (тут і далі в редакції чинній на час звернення зі скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VШ мінімальна заробітна плата на 2015 р. з 01.01.2015р. встановлена на рівні 1218 грн.

Предметом оскарження є постанова апеляційного господарського суду у справі в частині стягнення 314195 грн 16 к. основного боргу, тому судовий збір підлягає сплаті за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру з огляду на оспорювану суму стягнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За таких обставин ставка судового збору, що підлягала сплаті за касаційне оскарження на момент звернення із скаргою становила 3141 грн 95 к., що визначалася з врахуванням оспорюваної суми в порядку, визначеному наведеними нормами закону.

Як вбачається з касаційної скарги до неї додано докази про сплату судового збору в сумі 913 грн 50 к (платіжне доручення № 895 від 10.08.15р.), що не відповідає наведеним нормам законодавства.

Відповідно до п. 4 частини першої ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини третьої ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, за наведеною нормою в касаційній скарзі слід наводити конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В зазначеній касаційній скарзі доводиться, що судове рішення ухвалено порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводить, що судом не було прийнято докази про сплату боргу, невірно визначена сума боргу, невірно розраховано суму судового збору, проголошені вступна та резолютивна частина рішення не відповідає повному тексту.

Суд вважає, що за змістом скарга містить доведення власних висновків заявника, що ґрунтуються на особистому сприйнятті та розумінні обставин.

Разом з тим, скаржник не наводить конкретних норм, в тому числі, які регулюють спірні правовідносини виникненню та виконанню зобов'язання, з вказівкою в чому полягає суть таких норм та з чого вбачається, що суд невірно їх застосував, не застосував чи порушив.

За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку, що скарга не місить суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом, що визнається касаційною інстанцією як невиконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з частиною п'ятою ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції прийнята 22.07.2015, тому строк на її касаційне оскарження закінчився 11.08.2015.

Скаржником подано касаційну скаргу через апеляційний господарський 17.08.2015, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку.

За нормою частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За нормою п. 5 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

При цьому, відхилення клопотання не дозволяє усунути обставину наявності пропущеного строку, що перешкоджає поданню скарги повторно.

Наведене дозволяє дійти висновку, що суд може розглядати клопотання поновлення строку у випадку, коли порушення строку подання є єдиною підставою, що перешкоджає прийняттю скарги до розгляду.

В розглядуваному випадку вирішення питання щодо строку не усуває інших порушень, які унеможливлюють прийняття скарги до розгляду, зокрема, щодо сплати судового збору та виконання вимог щодо правового мотивування скарги.

При цьому, термін, який збіжить для усунення скаржником вказаних судом порушень впливатиме як на перебіг терміну пропуску строку та зумовить також його зміну, так і на обставини, якими пропуск строку обумовлено.

Таким чином, вирішення клопотання про дотримання строку на касаційне оскарження, можливе з врахуванням усіх обставин, що свідчать про тривалість пропуску строку та обставини, що її зумовили, що на даний момент не відомо, тому суд клопотання про поновлення строку залишає без розгляду.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви чи скарги.

Таким чином, повернення судового збору буде здійснюватися за умови надання відповідного клопотанням з долученням оригіналу платіжного документа, що додавався до касаційної скарги, яка повернута.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 4, 5, 6 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕППІЛОН УКРАЇНА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р. у справі № 910/26357/14 господарського суду міста Києва не приймати до розгляду і повернути.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун