Рішення

від 17.10.2015 по справі 904/6745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/6745/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ІНВЕСТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДІВЕС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про повернення майна з незаконного володіння

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник, ОСОБА_1, довіреність від 03.11.2014

представник, ОСОБА_2, довіреність від 21.01.2015;

від відповідача: представник, ОСОБА_3, довіреність № 04/09 від 04.09.2015.

СУТЬ СПОРУ:

28.07.2015 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ЄВРО-ІНВЕСТ") звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 23.07.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДІВЕС" (далі - ТОВ "Торговий дім "ДІВЕС") про витребування та повернення власнику в натурі катанку Ф 5,5мм. SAE (виробництва ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг") в кількості 19,395тн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 11.08.2015.

06.08.2015 від позивача надійшла заява від 04.08.2015, якою він змінив позовні вимоги та збільшив їх розмір до 20,028тн металопрокату, проте в описовій частині заяви зазначив про 26,028тн.

На підставі ст.77 ГПК України ухвалою від 11.08.2015 розгляд справи було відкладено на 27.08.2015; у судовому засіданні 27.08.2015 оголошено перерву до 08.09.2015; з 08.09.2015 розгляд справи відкладено на 22.09.2015; у судовому засіданні 22.09.2015 оголошено перерву до 28.09.2015; ухвалою від 28.09.2015 розгляд справи продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.10.2015.

28.08.2015 позивач поданою до суду заявою виправив описку та зазначив про витребування у відповідача металопрокату у кількості 26,028тн.

22.09.2015 позивач подав клопотання про призначення техніко-криміналістичної експертизи документів з метою визначення способу підробки документів та встановлення цього факту.

Суд було відкладено вирішення цього клопотання, в судовому засіданні 13.10.2015 клопотання судом відхилено у зв'язку з досягненням висновку про прийняття рішення за наявними матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує, доводи позивача вважає необґрунтованими, незаконними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" (виконавець; відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест" (замовник; позивач) укладено договір на виконання робіт № П-011 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного договору замовник доручає, а виконавець виконує роботи по виготовленню металопродукції з матеріалу замовника, а замовник приймає її та оплачує.

Відповідно до п. 7.2. договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє протягом 1 календарного року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно п. 2.2. договору замовник зобов'язується передати виконавцю металопрокат для подальшої обробки по акту приймання передачі або накладної.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що приймання від виконавця виготовленої металопродукції здійснюється замовником за актом прийому-передачі або накладною.

Звертаючись до суду, позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач не повернув йому 19,395 тн металопрокату, що був йому переданий за накладними № РН-0000013П від 15.08.2013 та № 0000014П від 23.08.2015.

У зв'язку з наявністю у відповідача заперечень щодо заявленого позову судом витребувано у сторін додаткові матеріали, письмові пояснення та досліджено весь об'єм господарських відносин сторін за договором № П-011від 2.01.2013.

Встановлено, що на виконання умов договору позивачем 11.01.2013 за видатковою накладною №РН-0000001П передано відповідачу на переробку у дріт 11,100 тн катанки, за видатковою накладною №РН-0000002П від 22.01.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,00 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000003П від 06.02.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,00 тн катанки ; за видатковою накладною №РН-0000004П від 13.02.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,150 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000005П від 20.02.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 6,285 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000006П від 24.04.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 09,776 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000007П від 03.05.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,737 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000008П від 21.05.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,069 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000009П від 03.06.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 16,242 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000010П від 10.06.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 09,977 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000011П від 15.07.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 09,784 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000012П від 25.07.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 09,827 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000013П від 15.08.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 09,395 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000014П від 23.08.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,00 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000017П від 20.09.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 21,186 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000017П від 23.09.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,896 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000146 від 23.10.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 20,355 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000147 від 05.11.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 10,598 тн катанки; за видатковою накладною №РН-0000170 від 05.12.2013 передано відповідачу на переробляння у дріт 20,325 тн катанки , загалом передано на переробляння , відповідно до замовлень позивача, 226,682 тн катанки.

Відповідно до замовлень позивача відповідачем було перероблено за звітом про перероблену сировину № 1 від 14.01.2013 10,846 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 4 від 21.01.2013 10,357 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 16 від 06.21.2013 10,353 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 6 від 13.02.2013 10,150 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 17 від 21.02.2013 10,283 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 28 від 24.04.2013 09,776 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 29 від 03.05.2013 10,737 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 33 від 21.05.2013 10,069 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 36 від 03.06.2013 16,242 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 37 від 10.06.2013 09,977 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 38 від 15.07.2013 09,764 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 39 від 03.06.2013 09,827 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 52 від 05.09.2013 10,552 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 62 від 13.09.2013 10,052 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 61 від 23.09.2013 10,896 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 56 від 15.10.2013 10,241 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 64 від 24.10.2013 10,105 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 68 від 05.11.2013 09,921 тн металопрокату; за звітом про перероблену сировину № 71 від 03.06.2013 09,506 тн металопрокату, а загалом відповідачем було перероблено на замовлення позивача 200,654 тн металопрокату.

Таким чином різниця в кількості переданого на переробку та отриманого назад металопрокату складає 26,028 тн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, вказуючи, що ним не визнається факт поставки йому металопрокату за накладною № 0000170 від 05.12.2013, оскільки підпис про отримання металопрокату виконаний невідомою особою, а сама накладна виписана на виконання умов іншого договору - № ДВ-043 від 02.12.2012.

В цій накладній дійсно є посилання на вищевказаний договір, але цей договір є договором поставки між сторонами, в якому ТОВ "Торговий дім "Дівес" виступає постачальником, а ТОВ "Євро-Інвест" покупцем товару. Умовами договору передбачений обов'язок покупця оплачувати товар, у зв'язку з цим накладна № 0000170, в якій постачальником зазначено ТОВ "Євро-Інвест", не може вважатись такою, що видана на виконання умов договору № ДВ-043 від 02.12.2012. В накладній відсутні відомості про вартість металопрокату, оскільки металопрокат переданий на переробку. Між сторонами відсутні інші діючі на той час договори на переробку металу, тому слід визнати, що передача металу відповідачу відбулась в рамках дії договору № П-011 від 02.01.2013.

На накладній є печатка підприємства відповідача, підпис отримувача без зазначення прізвища, але такий вигляд мають і інші накладні, отримання металопрокату за якими відповідачем не заперечується. В актах надання послуг з переробки зазначено, що відповідальним за здійснення господарських операцій є менеджер ОСОБА_4

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зі змісту видаткової накладної № РН-0000170 від 05.12.2013 вбачається, що повернутий відповідачем товар був прийнятий представником ТОВ "Торговий дім Дівес", про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв'язку з цим слід взяти до уваги, що відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Практично аналогічна ситуація має місце з наданими відповідачем актами надання послуг з переробки металопрокату № 45 від 16.08.2013, № 49 від 23 серпня 2015 року та № 48 від 27 серпня 2015 року на загальну кількість 21,313 тн металу. Позивачем заперечується факт складання таких актів та підписання їх посадовими особами підприємства, але в даному випадку головним є те, що при розгляді справи № 904/2676/15 за участю цих сторін відповідач сам зазначав про відсутність вищевказаних актів та звітів про переробку металу. Так, в заяві про зміну розміру позовних вимог ТОВ "Торговий дім Дівес" зазначило, що на вищевказаних первинних документах відсутні підписи та відбитки печатки ТОВ "Євро-Інвест". До справи № 904/2676/15 відповідачем у цій справі були надані спірні звіти про перероблену сировину, які не містять печатки ТОВ "Євро-Інвест" та підпису відповідальної особи про отримання товару, а є напис про відмову представника ТОВ "Євро-Інвест" підписати документ. Цей напис завірений директором ТОВ "Торговий дім Дівес" ОСОБА_5 Для здійснення переробки металу позивачем надавались відповідачу листи-замовлення з зазначенням кількості та виду проволоки, яку мав виготовити відповідач. Під продукцію, яка нібито виготовлена згідно з вищезазначеними актами переробки, замовлення відсутні і відповідачем не надані.

Таким чином надані відповідачем акти 45, 48, 49 мають сумнівне походження і суд не вбачає підстав сприймати їх як належний доказ передачі відповідачем позивачу 21,313 тн металевої проволоки.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких відноситься і договір № П-011 від 02.01.2013, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо витребування та повернення в натурі катанки Ф 5,5 мм. SAE 1006 (виробництва ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг") в кількості 26,028 тн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (редакція чинна на момент подання позову) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Пунктом 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, відповідно до матеріалів справи, позивачем, відповідно до платіжного доручення № 953 від 22.07.2015 сплачено судовий збір в сумі 2187,76 грн.

В ході судового розгляду позивачем збільшено розмір позовних вимог.

В силу приписів п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Зважаючи на збільшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 748,20 грн, відповідно до приписів чинного законодавства України підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 626, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, буд. 3/7, код ЄДРПОУ 34810697) та повернути в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест" (50015, Дніпропетровська обл., вул. Симбірцева, 73, код ЄДРПОУ 37214426) катанку Ф 5,5 мм. SAE 1006 (виробництва ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг") в кількості 26,028 тн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, буд. 3/7, код ЄДРПОУ 34810697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест" (50015, Дніпропетровська обл., вул. Симбірцева, 73, код ЄДРПОУ 37214426) витрат по сплаті судового збору у сумі 2935 грн 95 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест" (50015, Дніпропетровська обл., вул. Симбірцева, 73, код ЄДРПОУ 37214426) в доход Державного бюджету України рахунок 31214206783005, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, одержувач УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989269, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір в сумі 748 грн 20 коп., видати наказ органу Державної фіскальної служби України після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько