Рішення

від 07.10.2015 по справі 908/4293/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 Справа № 908/4293/15

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любимівський» (70245, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Любимівка, вул. Калініна, буд. 29)

до відповідачів:

1) Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15; юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд 50)

2) Гуляйпільської районної державної адміністрації (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. 3 Інтернаціоналу, буд. 50)

про визнання договорів оренди землі поновленими, зобов'язання відповідача-2 укласти з позивачем додаткові угоди до договорів оренди,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.07.2015 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №14 від 25.05.2015 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Любимівський» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, Гуляйпільської районної державної адміністрації про визнання договорів оренди землі поновленими та зобов'язання укласти з позивачем додаткові угоди до договорів оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 626, 792 ЦК України, ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення спірних договорів оренди), ст. 13 Конституції України. При цьому вказує, що 04.03.2009 року між Гуляйпільською державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» було укладено шість договорів оренди №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12, відповідно до яких орендодавець згідно розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 14.11.2008 року №429 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. За доводами позивача, СВК «Любимівський» протягом строку дії зазначених договорів та після їх закінчення виконував всі передбачені договорами обов'язки: використовував та використовує земельні ділянки відповідно їх цільового призначення, сплачує орендну плату у повному обсязі - як під час дії договорів, так і після закінчення строку їх дії (до кінця 2014 року), передбаченого п. 8 договорів. Наголошує на тому, що після закінчення строку дії договорів позивач продовжує користуватися земельними ділянками, переданими відповідачем-2 позивачу в оренду на підставі договорів від 04.03.2009 року, сплачує орендну плату за ці землі, оскільки орендодавець не заявив заперечень проти поновлення дії договорів оренди землі. Також вказує, що на сьогоднішній день на вказані землі надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для оренди іншій особі, крім того, про намір передати в оренду зазначені земельні ділянки іншій особі свідчить лист Любимівської сільської ради від 12.05.2015р. №86. Посилаючись на приписи частини шостою ст. 33 Закону України «Про оренду землі», згідно з якими договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а також враховуючи, що СВК «Любимівський» продовжує користуватися земельними ділянками, сумлінно виконує всі покладені на нього обов'язки щодо цільового використання земельних ділянок та оплати орендних платежів, за відсутності заперечень щодо користування позивачем орендованими земельними ділянками, позивач вважає, що договори оренди №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2009 року мають бути визнані поновленими на той самий строк та на тих самих умовах із зобов'язанням відповідача-2 укласти з позивачем щодо цього додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2015 р. порушено провадження у справі №908/4293/15, присвоєно справі номер провадження 30/141/15, розгляд якої призначено на 18.08.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Головне управління Держземагентства у Запорізькій області - відповідач-1 - у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. При цьому повідомляє наступне. 28.02.2014 року позивач звернувся до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на оспорюванні земельні ділянки. 25.03.2014 Головним управлінням було надано відповідь, якою було попереджено СВК «Любимівський» про закінчення строку дії договору та запропоновано до 14 травня 2014 року надати до Головного управління лист-повідомлення та проект додаткової угоди в якій, крім інших умов, закріпити зміну ставки орендної плати. 07.08.2014 року на адресу СВК «Любимівський» Головним управлінням були направлені листи-повідомлення щодо заперечення у поновленні договорів оренди від 04.03.2009 року №№7, 8, 9, 10, 11, 12 та у відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оренду землі» було повідомлено про необхідність повернення земельних ділянок. 04.09.2014 р. позивач звернувся до Головного управління з листом-клопотанням про намір поновити договори оренди земельних ділянок. Посилаючись на приписи статей 319, 626 ЦК України відповідача-1 наголошує, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому відзначає, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Крім того, відповідача-1 звертає увагу, що для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. За доводами відповідача-1, позивачем не надано безперечних доказів щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за договорами, що, на його думку, позбавляє СВК «Любимівський» переважного права на поновлення спірних договорів оренди землі.

Відповідач-2 - Гуляйпільська районна державна адміністрація - у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. Вказує, що до 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій, проте, Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Відзначає, що з прийняттям закону, яким повноваження щодо розпорядження державними сільськогосподарськими землями перейшли від райдержадміністрацій до Держземагентства та його територіальних органів, з 2013 року саме Держземагентство та його територіальні органи мають право підписувати додаткові угоди до договорів оренди державних земельних ділянок сільгосппризначення, які були укладені до 2013 року, районні державні адміністрації з 2013 року такими повноваженнями не наділені. Як зазначає відповідач-2, для вирішення питання щодо укладення договорів оренди землі на новий строк позивача необхідно було звертатися безпосередньо до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області в порядку, визначеному ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, повідомляє, що районною державною адміністрацією не приймалися жодні рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у користування іншим особам, а тому посилання позивача на порушення його прав Гуляйпільською районною державною адміністрацією є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 18.08.2015 р. строк розгляду спору продовжено за клопотанням відповідача-1, розгляд справи відкладено на 07.10.2015 р.

В судовому засіданні 07.10.2015 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представника позивача та відповідача-1 фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Також, у судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи долучено додаткові докази, зокрема, лист-клопотання від 28.02.2014 р., адресований начальнику Головного управління Держземагентства у Запорізькій області. Також представником позивача до початку судового засідання надано письмову заяву від 06.10.2015 р., в якій позивач просить виключити з числа відповідачів у справі № 908/4293/15 Гуляйпільську районну державну адміністрацію, посилаючись на відсутність на даний час у неї повноважень щодо передачі земельних ділянок.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

До початку судового засідання представником відповідача-1 надано клопотання про доручення до матеріалів справи документів, зокрема, копії реєстрів пошти (на підтвердження направлення листів на адресу позивача) та копії договорів оренди спірних земель з іншим користувачем.

Крім того, представником відповідача-1 подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України. У своєму клопотання відповідач-1 просить витребувати від СВК «Любимівський» докази, якими підтверджується належне виконання обов'язків за умовами договорів оренди, а саме: забезпечення використання землі за цільовим призначенням, додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасної сплати орендної плати, не порушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі; своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігання геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Також просить уповноважити на одержання таких доказів Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Розглянувши зазначене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачем-1 заявлено клопотання про витребування від позивача доказів на підтвердження належного виконання ним своїх обов'язків за договорами оренди землі. При цьому, матеріали справи містять докази сплати позивачем орендних платежів (копії платіжних доручень) включно по січень 2015 р., декларації, довідки по оплаті оренди, сільгоспоблікові форми, якими достатньо підтверджується факт користування позивачем спірними ділянками на даний час. Слід зазначити, що жодних доказів неналежного виконання позивачем умов договорів оренди протягом дій цих договорів відповідачем-1 суду не надано, при цьому, діючим законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками та, відповідно, контролю щодо використання земельних ділянок покладено саме на відповідача-1. Отже, відповідач-1, в силу своїх повноважень наділений правом контролю за належним виконанням землекористувачами зобов'язань за договорами оренди землі і не позбавлений був права на здійснення відповідних перевірок та надання відповідних доказів.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви та у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. В даному випадку строк розгляду спору вже було продовжено за клопотанням відповідача-1 і 08.10.2015 р. зазначений строк спливає, тобто, у суду вже вичерпано можливість відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився. В письмових доповненнях до відзиву, отриманих канцелярією суду 18.09.2015 р., відповідач-2 підтримує викладені у відзиві на позов доводи та просить справи розглянути без участи його представника у судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вказаних вимог, відповідач-2 про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

В судовому засіданні 07.10.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1 в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження Голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 14.11.2008 р. № 429, 04.03.2009 р. між Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавцем, відповідачем-2 у справі) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» було укладено шість ідентичних за своїми умовами договорів оренди землі №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 (надалі - Договори оренди землі), відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Відповідно до пункту 2 зазначених Договорів оренди землі об'єктами оренди за цим договорами виступають:

- за договором № 7 - земельна ділянка загальною площею 26,6234 га (сіножаті).

Нормативна грошова оцінка землі - 72651,69 грн. в цінах на 2009 рік;

- за договором № 8 - земельна ділянка загальною площею 27,0090 га (8,1786 га -

пасовища, 1,8357 га - болота низинні, 5,9737 га - сіножаті, 11,0210 га - солонці).

Нормативна грошова оцінка землі - 39657,80 грн. в цінах на 2009 рік;

- за договором № 9 - земельна ділянка загальною площею 16,4572 га (сіножаті).

Нормативна грошова оцінка землі - 44909,49 грн. в цінах на 2009 рік;

- за договором № 10 - земельна ділянка загальною площею 23,7854 га (сіножаті).

Нормативна грошова оцінка землі - 64907,18 грн. в цінах на 2009 рік;

- за договором № 11 - земельна ділянка загальною площею 19,4333 га (сіножаті). Нормативна грошова оцінка землі - 53030,87 грн. в цінах на 2009 рік;

- за договором № 12 - земельна ділянка загальною площею 88,7194 га (сіножаті). Нормативна грошова оцінка землі - 242103,36 грн. в цінах на 2009 рік.

Наведені Договори оренди землі 14.07.2009 р. було зареєстровано у Гуляйпільському районному відділу ЗРФ ДП Центр ДЗК за відповідними номерами - 40926900007, 040926900008, 040926900009, 040926900010, 040926900011, №040926900012.

Факт передачі вказаних земельних ділянок підтверджується відповідними Актами приймання-передачі об'єктів оренди до кожного з Договорів оренди землі, копії який містяться у матеріалах справи.

Зазначені земельні ділянки передані в оренду з метою сільськогосподарського використання (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Згідно з приписами пункту 8 Договорів оренди землі, ці Договори укладено на строк 5 років (у разі укладення договору оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур (згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 Договорів оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки переданих в оренду сільськогосподарських угідь.

Земельні ділянки були передані позивачу в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 15, 16 Договорів оренди землі).

В пунктах 18 вказаних Договорі зазначено, що земельні ділянки передавалися в оренду без розроблення проектів їх відведення, оскільки цільове використання їх не змінювалося.

Пунктом 37 Договорів оренди землі визначено підстави припинення договорів оренди землі: закінчення строку, на який їх було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інші випадки, передбачені законом.

Строк дії Договорів оренди земельних ділянок, зважаючи на дату їх реєстрації, закінчився 14.07.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується відповідачем-1, 28.02.2014 р. позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області з Листом-клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 10 років та поновити укладені з Гуляйпільською районного адміністрацією договори оренди, зареєстровані за №№ 40926900007, 040926900008, 040926900009, 040926900010, 040926900011, №040926900012.

Листом від 25.03.2014 р. за вих. № 09-03-37/01388 Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області було надано відповідь, згідно з якою вказано про закінчення терміну дії Договорів 14 липня 2014 р. та запропоновано до 14 травня 2014 р. надати до Головного управління лист-повідомлення та проект додаткової угоди в якій, крім інших умов, закріпити зміну ставки орендної плати.

Як вказує позивач, після закінчення строку дії договорів він продовжив користуватися земельними ділянками, переданими йому від відповідачем-2 в оренду на підставі договорів від 04.03.2009 р., та сплачувати орендну плату за ці землі, оскільки орендодавець не заявив заперечень проти поновлення дії цих договорів оренди землі.

Також зазначає, що йому стало відомо про надання дозвіл на розробку документації із землеустрою цих земельних ділянок іншій особі - ОСОБА_3 Позивач вважає, що такі дії порушують право позивача на користування орендованими земельними ділянками і зазначене і є підставою для звернення за захистом своїх прав у судовому порядку.

За доводами позивача, враховуючи, що СВК «Любимівський» продовжує користуватися земельними ділянками, переданими йому в оренду згідно договорів оренди землі від 04.03.2009 року, а також приймаючи до уваги, що позивач сумлінно виконує всі покладені на нього обов'язки щодо цільового використання земельних ділянок, оплати орендних платежів та інших обов'язків, за відсутності заперечень щодо користування позивачем орендованими земельними ділянками, договори оренди №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2009 року мають бути визнані поновленими на той самий строк та на тих самих умовах із зобов'язанням відповідача-1 укласти з позивачем щодо цього додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги про визнання договорів оренди землі №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2019 р., укладені між Гуляйпільською районною державної адміністрацією Запорізької області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський», зареєстрованих в ДЗК 14.07.2009 р., поновленими та зобов'язання Гульйпільську районну державну адміністрацію та Головне управління Держземагентства у Запорізькій області укласти з Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача та відповідача-1, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині вимог, заявлених до відповідача-1, та відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-2, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 13, частини першої ст. 14, частини першої ст. 142, та частини першої ст. 143 Конституції України земля, її надра є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-ІУ від 06.09.2012, яким внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (далі по тексту - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Координацію діяльності Головного управління та сприяння йому у виконанні покладених на нього завдань здійснює голова місцевої державної адміністрації.

Відповідно до Змін до Положення про Головне управління Держземагентства у Запорізькій області, які є невід'ємною частиною Положення, затверджених наказом Держземагентства України від 01.03.13 № 76, Положення доповнено підпунктами 4.32 - 4.34 наступного змісту: « 4.32. Передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області» (п. 1.5. Змін).

Земельні ділянки, щодо яких заявлено позовні вимоги розташовані на території Любивіської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Вказані земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення. Отже, розпорядником даних земельних ділянок, з урахуванням норм законодавства, зазначеного вище, є Головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з реалізацією орендарем переважного права перед іншими особами, як він вважає, на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки до закінчення строку договору оренди земельних ділянок він надіслав орендодавцю лист-повідомлення про свій намір скористатися цим правом й останній не висловлював своїх заперечень із цього приводу в передбачені законом спосіб і строки.

Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави поновлення договору оренди землі, є Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України та закон України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 791 Земельна кодексу України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Як встановлено судом, між Гуляйпільською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом було укладено шість типових договорів оренди землі за №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2009 р. Договори укладено на п'ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (п. 8 Договорів оренди землі).

Також, пунктом 8 Договорів оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» суд дійшов висновку, що укладення з іншим орендарем договорів оренди землі на земельні ділянки, що знаходилися у користування позивача, за наявності належного повідомлення Орендодавця у встановленого законом порядку про намір реалізації прав на поновлення спірних договорів оренди землі, є порушенням його прав та законних інтересів.

Матеріалами справи підтверджується, що про намір поновити строк укладених з Гуляйпільською районною державною адміністрацією договорів оренди землі №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2009 р. позивач повідомив Головне управління Держземагентства у Запорізькій області листом від 28.02.2014 р. З урахуванням дати державної реєстрації спірних Договорів (14.07.2009 р.), строк дії цих договорів спливає 14.07.2014 р., отже, лист було направлено орендарем з дотримання вимог чинного законодавства. Отримання зазначено листа відповідачем-1 не заперечується, про що свідчить лист Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 25.03.2014 р. за вих. № 09-03-37/01388, за змістом якого орендаря не відмовлено у поновлені строку дії Договорів оренди землі та запропоновано надати проект додаткової угоди. При цьому суд наголошує, що за приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на звернення орендаря орендодавець повинен протягом місяця або надати згоду на поновлення договору, або направити заперечення щодо такого поновлення. Направлений на адресу орендаря лист Головного управління заперечень щодо поновлення Договорів оренди Землі №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 не містить.

Відносно доводів відповідача-1 щодо повідомлення орендаря листом від 07.08.2014 р. за вих. № 32-8-0.4-6829/2-14 про відмову в поновленні строку дії Договорів оренди землі суд зазначає наступне. По-перше, зазначений лист датований 07.08.2014 р., а орендар звертався 28.02.2014 р., отже цей лист поза межами встановленого законом місячного терміну. Крім того, орендар проти отримання цього листа заперечує. Належних доказів направлення листа відповідачем-1 не надано. Долучені до матеріалів справи копії Реєстрів поштових відправлень від 07.08.2014 р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Реєстр містить лише перелік листів та одержувачів, докази про направлення відсутні. Складені відповідачем-1 та завірені його печаткою Реєстри відправки кореспонденції є внутрішніми документами відповідача-1, оскільки печаткою відділення поштового зв'язку (Укрпошти), якою б підтверджувалося направлення перелічених в Реєстрі відправки листів, вказаний Реєстр не містить.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що протягом дії Договорів оренди землі орендар добросовісно виконував свої зобов'язання за Договорами. Долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень підтверджується своєчасність оплати вартості оренди, включно по січень 2015 р. Як вказує позивач, з січня 2015 оренди платежі від нього не приймаються. Доказів наявності порушень з боку орендаря щодо виконання умов Договорів оренди землі суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач є належним користувачем і йому надається переважне право на поновлення Договорів оренди землі.

Таким чином, встановивши факт належного виконання СВК «Любимівський» умов Договорів оренди землі; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення Договорів оренди землі на новий строк, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем під час продовження використання СВК «Любимівський» земельної ділянки, суд дійшов висновку, що на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» Сільськогосподарський виробничий кооператив «Любимівський» набув переважного права на поновлення Договорів оренди землі на новий строк.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 25.02.2015 р., що є обов'язковим для прийняття до уваги господарським судом.

Відповідно до п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями) у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", як набрав чинності з 12.03.2011р.). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відносно доводів відповідача-1 про те, що на даний час Головним управлінням на зазначені земельні ділянки укладено договори оренди землі з іншим користувачем, суд зазначає, що земельні ділянки було передано позивачу за відповідними Актами приймання-передачі, докази повернення орендованих земельних ділянок шляхом складання відповідних Актів відсутні. Проте, матеріали справи свідчать, що і на даних час спірні земельні ділянки знаходяться у користування позивача.

Щодо посилання відповідача-1 на не направлення позивачем додаткових угод до Договорів оренди землі, якими б узгоджувався розмір орендної плати, суд відзначає, що норми п. 6 ст. 33 Закону України «Про оренди землі» не містить такої обов'язкової умови для набуття переважного права орендаря, як направлення Додаткової угоди. В даному випадки визначальним є відсутність заперечень орендодавця проти поновлення Договорів та належне виконання орендарем своїх зобов'язань протягом дії цих договорів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем-1 не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених до нього вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача, заявлені до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявлених вимог до Гуляйпільської районної державної адміністрації, суд відмовляє через їх необґрунтованість.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року не наділені такими повноваженнями.

Оскільки з прийняттям закону, яким повноваження щодо розпорядження державними сільськогосподарськими землями перейшли від райдержадміністрацій до Держземагентства та його територіальних органів, з 2013 року саме Держземагентство та його територіальні органи мають право підписувати додаткові угоди до договорів оренди державних земельних ділянок сільгосппризначення, які були укладені до 2013 року.

Отже, у Гуляйпільської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, тому в задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити. Заява позивача про виключення відповідача-2 із складу відповідачів на підставі ст. 24 ГПК України судом відхиляється, оскільки зазначеної нормою передбачено заміну неналежного відповідача належним, а не виключення одного із відповідачів у зв'язку з встановленими обставинами безпідставності заявлених до нього вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України В«Про судовий збірВ» . Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. Також, згідно п. 2.2.2 п. 2.2 цієї ж статті за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру належить до сплати - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судом розглядається позовні вимоги немайнового характеру: визнання шести договорів поновленими, а також зобов'язання здійснити дії щодо укладення шести Додаткових угод до цих Договорів, тобто, предметом розгляду даної справи є вимога немайнового характеру, за яку належить до сплати 1 розмір мінімальної заробітної плати, що складає 1218,00 грн. Враховуючи, що заявлено дві немайнові угоди по шести договорам, до сплати належить 14616,00 грн.

Згідно наданих до позову платіжних доручень № 3 (# 92327725) від 01.07.2015 р. та №71 (# 93737953) від 20.07.2015 р. позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено суму судового збору в розмірі 1218,00 грн. та 14616,00 грн., відповідно. Отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 1218,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

За таких обставин, судовий збір в сумі 1218,00 грн., зайво сплачений Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» згідно платіжного доручення № 3 (# 92327725) від 01.07.2015 р. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любимівський» до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області задовольнити повністю.

Визнати поновленими договори оренди землі №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 04.03.2009 р., зареєстровані 14.07.2009 р., на той же самий строк і на тих же самих умовах, що передбачені договорами.

Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Запорізькій області вчинити дії щодо укладення з Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Любимівський» відповідних додаткових угод до цих договорів.

В задоволенні позовних вимог до Гуляйпільської районної державної адміністрації - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (69059, м.Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15; юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд 50; 38461250) на користь Сільськогосподарського 7308 (сім тисяч триста вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу про повернення Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Любимівський» (70245, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Любимівка, вул. Калініна, буд. 29, код ЄДРПОУ 03749320) суми 1218 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 00 коп. зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 3 (# 92327725) від 01.07.2015 р. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.10.2015 р.