Рішення

від 13.10.2015 по справі 409/477/15-ц

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Пров. № 2/409/493/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Максименко О.Ю

при секретарі: Бондаренко В.М.

за участю позивача: ОСОБА_1

за участю представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представника відповідача: Ківшаря В.М.

за участю представника відповідача

та третьої особи: ОСОБА_5

за участю третьої особи: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс"" про стягнення боргу за договором позики, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду до СТОВ «Машинно-технологічна станція «Альянс»» про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протягом 2005-2010 років він позичав відповідачу гроші, неодноразово та в різних сумах. 01.10.2010 року директор підприємства ОСОБА_7 надав розписку про отримання для потреб підприємства від позивача коштів в сумі 116215 доларів США, які він зобов'язався повернути до кінця 2011 року. Проте, ні з моменту закінчення строку для сплати та повернення взятих в позику коштів, ні фактично до теперішнього часу грошові кошти відповідач у добровільному порядку не повернув, що і змусило позивача звернутися з позовом до суду з вимогою про стягнення боргу. В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 3484125 грн. 70 коп. - суму боргу за курсом долара станом на 24.02.2015р. та три відсотки річних від простроченої суми, що складає три роки 55 днів і дорівнює 329321 грн. 40 коп., а всього 3813447 грн. 10 коп.. Також просив поновити строк звернення до суду та визнати причину пропуску поважною, а саме: у квітні 2014 року позивач звернувся до адвоката Ходоша В.Ю. з проханням скласти та подати позовну заяву до суду, надавши йому копію розписки. У травні 2014 року у м. Луганську розпочалися неправомірні дії озброєних людей і дана розписка залишилася у його службовому приміщенні, розташованому за адресою: вул. Советська 42 м. Луганськ. Дане службове приміщення було заарештоване та опечатане представниками самопроголошеної на невизнаної Луганської Народної Республіки. І лише на початку 2015 року позивачу вдалося вивезти дану боргову розписку з м. Луганська, після чого він і звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, надав аналогічні пояснення, доповнивши, що директором відповідача розписку було написано власноручно, без будь-якого примусу, гроші на потребі СТОВ ОСОБА_7 брав неодноразово, тому зобов'язаний їх віддати. До бухгалтерії підприємства він ніякого відношення не має, а тому не може відповідати чому через бухгалтерію підприємства не були проведені позичені гроші. Сума позики була значно більше, проте після перерахунку, здійсненого спільно з директором відповідача ОСОБА_7, сума боргу склала 116215 доларів США. Власником будинку пчіловода та будинку в с. Курячівка позивач не є, хоча й допомагав в їх будуванні як грошима, так і будматеріалом. Всі взаєморахунки між позивачем та відповідачем були враховані під час написання ОСОБА_7 боргової розписки. Зазначена боргова розписка є підсумком рахунків з позивачем, як ОСОБА_7 - фізичної особи, так і СТОВ «МТС «Альянс»» та з Агрофірмою «Зоря», засновником якої є позивач. З ОСОБА_7 як з фізичною особою боргові взаємовідносини з'ясовані, наявність боргу між відповідачем та Агрофірмою «Зоря» до даної справи відношення не мають. А тому він просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу по борговій розписці та понесені ним судові витрати, а також поновити йому строк звернення до суду, оскільки цей строк пропущений з поважної причини, а саме у зв'язку з військовими діями в м. Луганську, що унеможливлювало вільно розпоряджатися речами, в тому числі і розпискою, яка знаходилася в його офісі в м. Луганську, захопленому представниками незаконного формування Луганської Народної Республіки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, надав аналогічні пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі, поновивши строк звернення до суду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя, надавши аналогічні пояснення, доповнивши, що боргова розписка написана ОСОБА_7, який є директором СТОВ «МТС «Альянс»», власноручно, добровільно. А чи може добровільно написати боргову розписку людина, яка не позичала гроші? Звичайно, ні. Тобто, гроші у позивача були позичені, про що і написана боргова розписка.І позивач не може відповідати за дії директора підприємства, який не провів позичені кошти через бухгалтерію СТОВ. Навіть, якщо врахувати пояснення ОСОБА_7, що ця сума є нарахованими бонусами за надання інформаційно-посередницьких послуг, та чи не є підозрілим, що сума бонусів дорівнює сумі боргу?. Вважає вимоги позивача цілком законними та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Ківшарь В.М. в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що СТОВ «МТС «Альянс» на протязі 2005-2010 років в боргу не брав і ніяких договорів ні усних, ні письмових з ОСОБА_1 не укладав, ніяких грошей в борг ОСОБА_1 підприємству не давав, саме тому у ОСОБА_1 немає і не може бути ніяких фінансових документів, які б свідчили про отримання від нього коштів в касу підприємства. Позивач надав до суду робочий запис директора підприємства-відповідача ОСОБА_7, який він називає борговою розпискою, який не є доказом позики. Цей робочий запис складається з трьох окремих записів, розділених між собою знаком зет. В верхній частині запису є припис «долговаярасписка». Під першим та останнім записом стоять підписи ОСОБА_7. Під другим записом підпис та печатка відсутні. В судовому засіданні позивач підтвердив, що перша та третя частина не стосуються цієї справи. Ці три частини робочого запису стосуються різних осіб, які між собою жодним чином не пов'язані. ОСОБА_1 надавав інформаційні послуги підприємству, за що йому директором умовно нараховувалися «Бонуси». Взамін наданих ОСОБА_1 послуг підприємство також надавало послуги позивачу. Зазначені «дом пчеловода, дом в с. Курячевка» в основній частині були побудовані за рахунок «МТС «Альянс», перебували у нього на балансі, а також утримувались за його рахунок, а використовувались лише ОСОБА_1 для прийому його поважних гостей, охочих до мисливських утіх. Витрати підприємства майже в 2,5 рази перевищують нараховані ОСОБА_1 «бонуси». Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_7 ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що на протязі 2005-2010 років, ні в будь-який інший час СТОВ «МТС «Альянс»» договорів позики з позивачем не укладало, в борг грошей у позивача не брало. З так званої боргової розписки, на підставі якої позивач звернувся до суду, вбачається, що слова «долговая расписка» написані над першою частиною запису, в якій особа позивальника не вказана; всі три частини відокремлені один від одного знаком зет; записи стосуються різних осіб, а зі змісту цих записів вбачається, що три частини між собою не пов'язані; під другим записом підпис відсутній; печатка та підпис стоїть під третім записом, де йде мова про агрофірму «Зоря». Тобто, до суду надано чорновий робочий запис третьої особи ОСОБА_7, а не розписку у розумінні ст.ст. 1046, 1047 ЦК України. Усі три записи не являються тим документом, який можна взагалі назвати борговою розпискою, бо жоден з записів зокрема чи всі три разом у сукупності, не свідчать про дійсний факт передачі позивачем грошей підприємству, а тим більше не є розпискою виданою безпосередньо відповідачем позивачу, на підтвердження отримання в нього коштів у борг. Сам факт написання робочого запису, без підпису уповноваженої особи підприємства, без належного оформлення фінансово-бухгалтерських документів підприємством, які б підтверджували факт отримання відповідачем коштів від позивача, не підтверджує реалізацію усного договору позики, на який посилається позивач. У позивача були взаємовідносини з підприємством і він допомагав підприємству, надававши послуги інформаційного та посередницького характеру , за що директор ОСОБА_7 нараховував йому «бонуси», а саме: різницю між ринковою та тією вартістю, за якою підприємство придбавало ТМЦ, худобу та інші ТМЦ на тих підприємствах, де домовлявся ОСОБА_1 чи продавали свою продукцію за допомогою позивача. Ці бонуси було підраховано та переведено у долари. Взамін отримуваних посередницьких послуг від ОСОБА_1 СТОВ «МТС «Альянс» також надавало послуги позивачу. На базі будинку пасічника позивач забажав побудувати будинок, де він міг би проводити час зі своїми гостями під час полювання на дикого звіра. За рахунок відповідача було побудовано інші підсобні будівлі, вольєри для утримання та розведення диких звірів, мисливських собак, вольєри для фазанів та цесарок, конюшню для коней, які утримувались за рахунок підприємства для охоти ОСОБА_1 з друзями. Також підприємством-відповідачем було придбано та відремонтовано будинок у с. Курячівка за адресою АДРЕСА_1 Цей будинок також утримувався за рахунок відповідача, а використовувався лише для проживання кінолога ОСОБА_9, яка займалася розведенням та дресируванням мисливських собак для полювання на диких свиней. В бухгалтерських документах відображені усі витрати, понесені для утримання зазначених будинків. Таким чином, усі витрати на утримання будинків майже в 2,5 рази перевищують бонуси позивача. ОСОБА_7 не пам'ятає, коли саме та за яких обставин зазначений робочий запис опинився у позивача. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору позички, але й посвідчує факт передання грошової суми позивальнику. В даному випадку усі ознаки укладення договору позики між позивачем та відповідачем відсутні. Окрім того, позивачем не надано доказів щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову як по суті, так і за строком давності.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові пояснення, в яких позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Його позицію виклала в своїй промові його представник за довіреністю ОСОБА_5.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що він є учасником товариства - відповідача по справі. Ніяких грошей СТОВ «МТС «Альянс»» у позивача не позичало. Тут взагалі справа не в грошах і не в директорові ОСОБА_7. Це свого роду з'ясування відносин між ним та батьком, позивачем по справі. Це вплив батька на неслухняного сина. Про більш-менш значущі договори ОСОБА_7 йому доповідав. Йому також відомо, що позивач надавав товариству послуги посередницького характеру і не на безоплатній основі. «Альянс» придбав та утримував два будинки - будинок пасічника та будинок, де жила кінолог, яка займалася дресируванням собак. Також підприємство за свій рахунок допомагало позивачу проводити будівництво будинку, який знаходиться на території санаторію «Перлина» в Новопскові. Окрім того, «Альянсом» за свої гроші було придбано автомобіль Фольксваген, який використовував позивач. В подальшому автомобіль було продано, гроші внесені в касу підприємства, але фактично гроші за автомобіль отримав позивач, оскільки в той же день він разом з ОСОБА_7 в рівних частинах віддали йому свої гроші в розмірі рівному ціні продажу автомобіля. Бумажка, яку позивач видає за розписку, є робочим записом ОСОБА_7. Оскільки підприємство ніколи в борг грошей у позивача не брало, просить відмовити у задоволенні позову як по суті, так і по строках позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог а заперечень, приходить висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки - такою є правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах № 6-63цс 13 від 18.09.2013р., № 6-79цс14 від 02.07.2014р., № 6-144цс15 від 13.05.2015р., яка є обов'язковою для судів.

Досліджуючи доказ, на який посилається позивач (оригінал а.с.227), суд приходить до такого: запис розміщений на аркуші А4, здійснений директором СТОВ «МТС «Альянс»» ОСОБА_7 особисто, що визнається всіма сторонами, носить назву «долговаярасписка», складається з трьох частин, розподілених між собою знаком «зет». Під першою частиною, яка містить текст «по состоянию на 1.10.10г. мойдолг в 80000 грн:5,5=14545$ или 114900 грн. Обязуюсь погасить до 1.12.10г.» міститься підпис ОСОБА_7. Друга частина містить текст: «по состоянию на 1.10.2010г. з учетомпересчитаного и досчитаногодолг МТС «Альянс» перед ОСОБА_1 составляет 116215$ (сто шестнадцать тысячдвестипятнадцатьдолл.США) обв'язуюсь погасить долг до конца 2011 года. Затраты: на Домпчеловода на 1.04.10=2059536:8.0=257442$дом в с. Курячівка 137656:5.5=25028$.». Третя частина містить текст: «Долг АФ «Зоря» перед МТС «Альянс» на 1.10. 917474 грн.», після чого стоїть підпис ОСОБА_7 та печатка СТОВ «МТС «Альянс»».

Виходячи з пояснень представників відповідача та третіх осіб, це є робочим записом ОСОБА_7. Проте, суд до даного твердження відноситься критично, оскільки: робочий запис не може носити назву боргової розписки, не підписується директором та не ставиться печатка підприємства, а також робочий запис з записом про борги не може бути переданий позичальнику.

Оскільки всі три частини наданого запису стосуються боргових зобов'язань, суд вважає даний запис саме борговою розпискою.

При розгляді даної справи розглядається наявність або відсутність боргу СТОВ «МТС «Альянс»» перед ОСОБА_1, тобто частина друга зазначеної боргової розписки.

Враховуючи запис в борговій розписці «с учетомпересчитаного и дочитаного», суд розцінює як неодноразові позички різними сумами протягом певного часу та запис «затраты на дом пчеловода и дом в с. Курячівка» як взаємний розрахунок при підрахунку залишку суми боргу.

Відповідачем не надано доказів, що позивач надавав інформаційні послуги і так звані «бонуси» є платою за надані послуги.

Також в судовому засіданні встановлено, що зазначені будинок пчіловода та будинок в с. Курячівказнаходяться на балансі СТОВ «МТС «Альянс», замовлення та використовування ОСОБА_1 даних будинків для своїх потреб в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що під час будівництва будинку пчіловода ОСОБА_1 допомагав в цьому будівництві як грошима, так і будматеріалами. Проте, жоден з них не підтвердив, що єдиним користувачем даних будинків був позивач. Свідок ОСОБА_12, яка працює головним бухгалтером СТОВ «МТС «Альянс»» в судовому засіданні пояснила, що в касу підприємства будь-які позичені гроші не надходили, договорів позики з ОСОБА_1 підприємство не укладало, гроші в борг не брало.

Щодо підпису боргової розписки, суд враховує, що друга та третя частини боргової розписки стосуються боргових зобов'язань СТОВ «МТС «Альянс»» (як позичальника та як позикодавця), після третьої частини міститься підпис директора підприємства ОСОБА_7 та печатка підприємства, суд розцінює їх як підпис та печатку стосовно обох частин розписки - другої та третьої.

Згідно правової позиції Верховного суду України - підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів в борг і містить умови про їх повернення.

Таким чином, факт отримання грошових коштів борговою розпискою підтверджено, також в борговій розписці зазначено зобов'язання відповідача щодо строку погашення боргу, тобто, умови про його повернення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про дійсність укладення договору позики. Посилання представників відповідача і третіх осіб на той факт, що відсутні будь-які фінансові документи, які підтверджують факт позики у позивача, суд також до уваги не приймає, оскільки позивач не є працівником підприємства і не повноважний перевіряти, чи провів директор гроші через касу підприємства.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Таким чином, сума боргу, яка підлягає стягненню, є еквівалентною за курсом валют на момент звернення позивача до суду. Враховуючи, що позивач уточнював свої позовні вимоги, суд застосовує курс валют на момент звернення з уточненою позовною заявою, а саме: купівля 100 доларів США складає 2998 грн..

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних від суми боргу є цілком законними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.

На підставі ч.4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заявляючи клопотання про поновлення строку для звернення до суду, позивач зазначив причиною неможливості вчасно звернутися до суду - знаходження оригіналу боргової розписки в захопленому та арештованому представниками самопроголошеної та невизнаної Луганської Народної Республіки приміщенні в м. Луганську.

Згідно ч. 2 ст.61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомим є факт напруженої суспільно небезпечної ситуації у м. Луганську, а саме те, що угрупуванням ЛНР було захоплено будівлі державної влади, прокуратури, судові інстанції, інші службові приміщення, в період проведення АТО на території м. Луганська, що дає підстави вважати, що позивач дійсно не мав можливості вчасно вивезти особові речі, в тому числі і оригінал розписки, з захопленого службового приміщення.

Таким чином, суд визнає причину пропуску строку позовної давності поважної та вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме сума сплаченого судового збору в розмірі 3654 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 256, 267, 625, 533, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс"", код ЄДРПО 30790913, яке знаходиться за адресою: пров. Октябрьський б.7 смт. Білокуракине Луганської області на користь ОСОБА_1 борг у сумі 3813447 грн. 10 коп., з них: 3484125 грн. 70 коп. (еквівалент 116215 доларів США) - сума основного боргу; 329321 грн. 40 коп. - три відсотка річних; а також 3654 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього: 3817101 (три мільйони вісімсот сімнадцять тисяч сто одна) грн. 10 коп..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю.МАКСИМЕНКО