Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/17635/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/17635/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУТРАНС"

про стягнення 92 345,07 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Приймак Ю.О. - за довіреністю;

від відповідача: Барбелюк А.О. - за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ""БАУТРАНС" про стягнення 92 345,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару від позивача, згідно умов Договору поставки №021 від 06.10.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 67 502,70 грн. - основного боргу, 24 842,37 грн. - пені, 6 000,00 грн. - витрати з оплати послуг адвокат, 1 846,91 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року (суддя Літвінова М.Є.) порушено провадження у справі №910/17635/15, розгляд справи призначений на 27.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року розгляд справи відкладено на 19.08.2015 року.

Розпорядженням від 18.08.2015 року №04-23/1214 керівника апарату О.М. Кривенко щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17635/15, за наслідками якого справу було розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

19.08.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/17635/15 до свого провадження та призначено розгляд справи на 29.09.2015 року.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (далі по тексту - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАУТРАНС" (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №021 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Продавець зобов'язується передати у власність (повне володіння, користування) Покупця бетон, у подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець зобов'язується виконати 100 % передоплату Товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок Продавця.

На виконання умов договору в період з 10.10.2014 року по 21.01.2015 року позивачем поставлено та передано у власність, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 388 330,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару від позивача та має перед ним заборгованість в розмірі 67 502,70 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд констатує, що після звернення позивача до суду відповідачем частково було погашено заборгованість в розмірі 3 700,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: випискою з рахунку №26002220298416 за 22.07.2015 року та копією карти рахунку №26002220298416 за період з 01.02.2015 року по 18.08.2015 року.

З наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 63 802,70 грн. (з врахуванням сплати 3 700,00 грн.)

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 67 502,70 грн. - основного боргу, підлягають частковому задоволення і з врахуванням часткової спати (3 700,00 грн.) становлять 63 802,70 грн.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача 24 842,37 грн. - пені.

Згідно з п. 7.2. Договору, порушення строку розрахунку Покупцем чи строку поставки Товару Продавцем, передбачених умовами даного Договору, тягне за собою сплату винною Стороною, на користь іншої Сторони, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який сплачується пеня), за кожен день прострочення оплати, від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Щодо стягнення з відповідача 6 000,00 грн. - витрати з оплати послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи позивачем були понесені витрати в розмірі 6 000,00 грн. з оплати послуг адвоката, що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 08.06.2015 року та наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №653 від 09.07.2015 року на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6 000,00 грн. - витрати з оплати послуг адвоката, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУТРАНС" (02090, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ, будинок 5, офіс 77, код ЄДРПОУ 38730254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧАПАЄВА, будинок 7 ЛІТЕРА Б, код ЄДРПОУ 33945935) 63 802 (шістдесят три тисячі вісімсот дві) грн. 70 коп. - основного боргу, 24 842 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн. 37 коп. - пені, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - витрати з оплати послуг адвоката, 1 772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 90 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.10.2015 року.