Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/20612/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/20612/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез»

До Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

Про стягнення 569 723,93 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача Слюсаренко О.А. - представник за довіреністю;

Від відповідача Цівінська Н.М. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 532220,00 грн. заборгованості за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, 1785,91 грн. 3% річних, 35718,02 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 910/20612/15, розгляд справи було призначено на 24.09.2015.

В судовому засіданні 24.09.2015 судом оголошено перерву до 07.10.2015

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2015 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 не було здійснено оплату за здійснені за ними перевезення загалом в сумі 532220,00 грн. Крім того, за прострочення своєчасної оплати наданих послуг з перевезення, позивач просив суд стягнути з відповідача 35 718,02 грн. пені з посиланням на ст. 549 Цивільного кодексу України, 1785,91 грн. 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2015 проти заявленого позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач в обґрунтування заперечень посилався на те, що всупереч п. 4.2 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 не було виставлено рахунки на оплату вартості послуг з перевезення, а тому строк їх оплати не настав в розумінні ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача щодо оплати послуг не є простроченим.

В судовому засіданні 07.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2015 між позивачем - ТОВ «Синтез», як виконавцем, та відповідачем - ПАТ «Укргазвидобування», як замовником, укладено договір про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, згідно умов якого виконавець зобов'язався на підставі замовлення на перевезення вантажів доставити спеціалізованим автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж - суміш ароматичних вуглеводнів для специфічних процесів переробки (далі - вантаж), з місця відправлення до пункту призначення, згідно з товаротранспортною документацією і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити грошові кошти за надані послуги.

Пунктом 4.2 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку - фактури на оплату.

Пунктом 5.3 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 визначено, що за прострочення строку оплати замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю збитки, завдані порушенням строку оплати, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з Актами приймання - передачі наданих послуг до договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, саме: № 643 від 24.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 646 від 25.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 652 від 26.06.2015 на суму 115 700,00 грн., № 666 від 28.06.2015 на суму 208 260,00 грн., № 667 від 30.06.2015 на суму 208 260,00 грн., які підписані представниками замовника та виконавця і посвідчені печатками обох сторін, позивачем було надано, а відповідачем - прийнято без зауважень та заперечень послуги з перевезення загалом на суму 717 340,00 грн.

Позивачем було сформовано для оплати наданих послуг перевезення рахунки на оплату загалом на суму 717340,00 грн., а саме: № 689 від 24.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 692 від 25.06.2015 на суму 92 560,00 грн., № 698 від 25.06.2015 на суму 115 700,00 грн., № 708 від 28.06.2015 на суму 208 260,00 грн., № 709 від 30.06.2015 на суму 208 260,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків між сторонами за період з 09.04.2015 по 09.07.2015 за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015, який підписано представниками сторін і посвідчено відбитками штампу відповідача та печаткою позивача, сальдо на користь позивача складає 717 340,00 грн.

13.07.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 126, в якій позивач просив погасити заборгованість за надані послуги по договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 в сумі 717340,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, 27.07.2015 відповідачем було перераховано на користь позивача 185120,00 грн. в рахунок оплати послуг з перевезення за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015. Решта вартості наданих позивачем послуг в сумі 532 220,00 грн. відповідачем не оплачена, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать обставини справи, відповідачем в порушення умов п. 4.2 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (на підставі підписаних сторонами актів приймання - передачі наданих послуг протягом 3 банківських днів) вартість наданих позивачем, і прийнятих позивачем послуг перевезення на суму 532 220,00 грн. (717 340,00 грн. (загальна вартість наданих послуг) - 185 120,00 грн. (часткова оплата) = 532 220,00 грн.). Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 532 220,00 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Посилання відповідача на те, що всупереч п. 4.2 договору про перевезення вантажу №УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 не було виставлено рахунків на оплату вартості послуг з перевезення, а тому строк оплати вартості цих послуг не настав в розумінні ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, судом відхиляється, оскільки отримання відповідачем рахунку - фактури не є тією обставиною, яка визначає момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати послуг перевезення, адже такими обставинами у розумінні як умов укладеного договору, так і ст. 526, 909 Цивільного кодексу України є підтверджені первинними бухгалтерськими документами обставини надання позивачем послуг і їх прийняття відповідачем, що у даному випадку підтверджується двосторонньо підписаними сторонами актами приймання - передачі наданих послуг, які свідчать про виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг. До того ж, суд зазначає, що ненадання рахунків не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за договором про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015.

Крім того, відповідачем було прийнято послуги без будь-яких зауважень та заперечень, а також здійснено їх часткову оплату.

З огляду на викладене, відповідачем було порушено умови договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 щодо своєчасного і повного виконання зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 532220,00 грн. за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення своєчасної оплати наданих послуг з перевезення, позивач просив суд стягнути з відповідача 35718,02 грн. пені з посиланням на п. 5.3 укладеного договору, та 1 785,91 грн. 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 532220,00 грн., щодо сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання, то згідно вимог ст. 610, 611, 612, 549, 625 Цивільного кодексу України та п. 5.3 договору про перевезення вантажу № УГВ10735/21т-15 від 09.04.2015 є підстави для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та застосування штрафної санкції (пені, обумовленої договором), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені також визнаються судом обгрунтованимим.

За розрахунком суду, розмір 3% річних складає загалом 1 785,91 грн., а інфляційних втрат - 35 718,02 грн., а саме:

- за актом № 643 від 24.06.2015 на суму 92 560,00 грн.: період прострочення складає 27 днів - з 30.06.2015 (п. 4.2 договору) по 26.07.2015 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), у зв?язку з чим розмір 3% складає 205,41 грн., а пені - 4 108,14 грн.;

- за актом № 646 від 25.06.2015 на суму 92 560,00 грн.: період прострочення складає 26 днів - з 01.07.2015 (п. 4.2 договору) по 26.07.2015 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), у зв?язку з чим розмір 3% складає 197,80 грн., а пені - 3 955,99 грн.

- за актом № 652 від 26.06.2015 на суму 115 700,00 грн.: період прострочення складає 32 дні - з 03.07.2015 (п. 4.2 договору) по 03.08.2015 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), у зв?язку з чим розмір 3% складає 304,31 грн., а пені - 6 086,14 грн.

- за актом № 666 від 28.06.2015 на суму 208 260,00 грн.: період прострочення складає 32 дні - з 03.07.2015 (п. 4.2 договору) по 03.08.2015 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), у зв?язку з чим розмір 3% складає 547,75 грн., а пені - 10 955,05 грн.

- за актом № 667 від 30.06.2015 на суму 208 260,00 грн.: період прострочення складає 31 день - з 04.07.2015 (п. 4.2 договору) по 03.08.2015 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), у зв?язку з чим розмір 3% складає 530,64 грн., а пені - 10 612,70 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, а саме: з відповідача підлягають стягненню 532220,00 грн. основного боргу, 1785,91 грн. 3% річних та 35 718,02 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» (код ЄДРПОУ 31801941, місцезнаходження: 07300 Київська обл., м. Вишгород, вул. Промислова, 4) суму заборгованості в розмірі 532220 (п'ятсот тридцять дві тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) грн. 91 коп., 35 718 (тридцять п'ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 02 коп. пені, а також судовий збір в сумі 11394 (одинадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 48 коп.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2015.

Суддя Ю.М.Смирнова