Рішення

від 06.10.2015 по справі 913/723/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 року Справа № 913/723/15

Провадження №5/913/723/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛисстальпромВ» , м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район Луганської області

про стягнення 449 915 грн. 76 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 10.09.2015 № б/н;

від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 15.09.2015 № 23;

ОСОБА_4, представник за довіреністю від 06.10.2015 № б/н.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором поставки № УЗП-8/147 від 14.03.2014 у сумі 449 915 грн. 76 коп., яка складається з основного боргу у сумі 254 775 грн. 72 коп., пені у сумі 89 903 грн. 72 коп., інфляційних нарахувань у сумі 100 126 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 5 109 грн. 47 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Одночасно з позовною заявою позивачем було надано клопотання про витребування доказів від 01.09.2015.

Вказане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 14.09.2015 № 61, в якому просить відмовити в задоволенні позову та визнати недійсним договір від 14.03.2014 № УЗП-8/147.

Представники відповідача заявили клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 06.10.2015.

Вказане клопотання судом відхиляється з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрзалізничпромВ» (постачальник) та ОСОБА_1 сільськогосподарським підприємством «Агро-Схід» (покупець, відповідач) 14.03.2014 був укладений договір поставки №УЗП-8/147, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2014.

Позивач поставив покупцю товар на загальну суму 254775 грн. 72 коп., що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 15,17,19,21,22,24,26,28).

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

Так, 10.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрзалізничпромВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) № УЗП-4/15 (а.с. 33-35), відповідно до якого первісний кредитор надає новому кредитору, а останній приймає на себе право грошової вимоги до відповідача, належне первісному кредитору на підставі договору поставки № УЗП-8/147 від 14.03.2014, і стає кредитором за зобов'язаннями на загальну суму 254775 грн. 72 коп. До нового кредитора також переходять всі права, які забезпечують зобов'язання боржника, та всі будь-які інші без виключення права та обов'язки первісного кредитора за договором поставки, що існують на момент укладання цього договору та/або виникнуть в майбутньому.

На адресу відповідача у справі - ПСГП «Агро-Схід» було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки від 14.03.2014 № УЗП-8/147, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (а.с.30-31).

Посилання відповідача у відзиві та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи судом відхиляється з наступних підстав.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

За наявності на договорі печатки юридичної особи - відповідача, посилання скаржника, як на підставу неукладеності договору, на те, що останній з боку відповідача підписаний не директором товариства, є безпідставними (постанови Вищого господарського суду України від 01.06.2010 у справі № 14/361, від 01.11.2011 у справі № 21/235-09, від 29.05.2013 у справі № 18/37/2012/5003, від 21.08.2013 у справі № 5015/3143/12).

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів втрати, викрадення чи підробки печатки. Відповідач не надав доказів незаконного використання печатки його підприємства під час укладення Договору поставки № УЗП-8/147. Не надано Відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин незаконного використання печатки підприємства при укладенні цього договору тощо.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як було зазначено вище, після укладення Договору поставки № УЗП-8/147 Відповідач у березні, квітні, травні, червні 2014 року неодноразово надавав ТОВ «Укрзалізничпром» довіреності на отримання від останнього дизельного палива, представник Відповідача протягом цих чотирьох місяців на підставі наданих ним довіреностей отримував дизельне паливо та підписував видаткові накладні, в яких підставою складання накладної та відпуску (отримання) товару вказано «Договір поставки № УЗП-8/147 від 14.03.2014», з проставлянням на кожній видатковій накладній печатки ПСП «Агро-Схід» без будь-яких зауважень чи заперечень, що свідчить про укладення та схвалення договору поставки.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №УЗП-8/147 від 14.03.2014 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №УЗП-8/147 від 14.03.2014 в сумі 254775 грн. 72 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно п. 6.3 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період часу, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 31.12.2014 по 31.08.2015 на суму 89903 грн. 72 коп.

На виконання вимог ухвали суду позивачем здійснено перерахунок пені відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в якому пеня нарахована за період з 31.12.2014 по 29.06.2015 в сумі 63699 грн. 28 коп., проте заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем не надано.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені - за кожний день прострочки та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання, визначається відповідно до умов п. 4.2 договору, а саме до 31.12.2014.

Позивачем неправильно нарахована пеня на тіло кредиту за період з 31.12.2014 по 31.08.2015 з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 6.3 договору передбачають саме порядок нарахування пені , а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, за що нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 31.12.2012. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 30.06.2015.

Тому, пеня підлягає стягненню в сумі 64147 грн. 67 коп. за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5109 грн. 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 100126 грн. 85 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1509 грн. 47 коп. за період з 31.12.2014 по 31.08.2015 та інфляційних втрат в сумі 97287 грн. 91 коп. за період з січня 2015 року по серпень 2015 року (при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляцію в серпні 2015 року).

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 254775 грн. 72 коп., пеню в сумі 64147 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 5109 грн. 47 коп. та інфляційні втрати в сумі 97287 грн. 91 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛисстальпромВ» до ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід" про стягнення 449915 грн. 76 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід" , смт. Врубівка Попаснянського району Луганської області, вул. Молодіжна, б. 2, код за ЄДРПОУ 32764136, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛисстальпромВ» , м. Лисичанськ Луганської області, вул. П.Морозова, б. 58, код за ЄДРПОУ 36642376, заборгованість в сумі 254775 грн. 72 коп., пеню в сумі 64147 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 5109 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 97287 грн. 91 коп., судовий збір у сумі 8426 грн. 41 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2015.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.

1 - до справи

2 - позивачу за адресою: 93100, м. Лисичанськ Луганської області, вул. П.Морозова, 58

3 - відповідачу за адресою: 93330, смт. Врубівка Попаснянського району Луганської області, вул. Молодіжна, 2