Постанова

від 01.12.2015 по справі 913/723/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2015р. справа №913/723/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:ОСОБА_5,представник за дов. б/н від 10ю09.15р. від відповідача:ОСОБА_6, представник за дов. №23 від 01.11.15р., ОСОБА_7, представник за дов. б/н від 26.11.15р. від третьої особи: ОСОБА_5, представник за дов. №21/15ю від 05.10.15р розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 06.10.2015 року у справі№913/723/15 (суддя Вінніков С.В.) за позовомОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» м.Лисичанськ, Луганської області до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м.Попасна, Луганська область простягнення заборгованості у розмірі 254 775,72грн., пені у розмірі 89 903,72грн., інфляційних у розмірі 100 126,85грн., 3% річних у розмірі 5 109,47грн.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2015 року ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» м.Лисичанськ, Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 254 775,72грн., пені у розмірі 89 903,72грн., інфляційних у розмірі 100 126,85грн., 3% річних у розмірі 5109,47грн. (а.с.3-8).

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області на користь ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» м.Лисичанськ, Луганської області заборгованість у сумі 254 775,72грн., пеню в сумі 64 147,64грн., 3% річних у сумі 5 109,47грн., інфляційні у сумі 97 287,91грн. та судовий збір в розмірі 8 426,41грн. В решті позову відмовлено (а.с.76-78).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем умов договору постачання №УЗП-8/147 від 14.03.2014р. в частині оплати отриманого товару та обґрунтованість позовних вимог щодо основного боргу та 3% річних. Перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд задовольнив позовні вимоги в цій частині не в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем не вірно розраховано пеню, оскільки не вірно встановлено період її нарахування. Щодо решти позовних вимог, а саме стягнення інфляційних, суд дійшов висновку про часткове задоволення, оскільки позивачем не було враховано дефляцію в серпні 2015 року.

Відповідач, Приватне сільськогосподарське підприємство «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.82-84).

Зокрема, апелянт вважає, що договір поставки було підписано не директором підприємства ПСП «Агро-Схід» ОСОБА_6, а іншою невідомою особою, проте місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, скаржник зазначає, що судом не було викликано керівника для надання пояснень по справі та не було залучено у якості третьої особи ТОВ «Укрзалізничпром» - сторону у договорі поставки №УЗП-8/147 від 14.03.2014р.

03.11.2015 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 02.11.2015р. № 211, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. по справі №913/723/15 без змін (а.с.93-99 ).

Розгляд справи відкладався для з"ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного та об"єктивного розгляду та надання додаткових документів.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м.Попасна, Луганська область (а.с.105-106).

Через канцелярію суду надішли від позивача доводи стосовно призначення по справі судової почеркознавчої експертизи № 229 від 24.11.2015р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.114-117).

Від третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення №УЗП-49/15ю від 27.11.2015р., в яких остання просила суд залишити рішення господарського суду Луганської області від 06.10.15р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.124-130).

У судовому засіданні 01.12.2015р. представником апелянта подані змінені доводи щодо апеляційної скарги б/н від 01.12.2015р., в яких скаржник просив суду рішення господарського суду Луганської області від 06.10.15р. скасувати частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 254 775,72 грн. та витрати на судовий збір у сумі 3821,64 грн., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.152-156).

Так, зокрема, апелянт зауважує на те, що договір № УЗП-8/147 від 14.03.2014р. не є укладеним через те, що відсутній підпис особи, уповноваженої на підписання документів від імені ПСП "Агро-Схід" та не вказані істотні умови договору поставки, а саме те, що є його предметом паливно-мастильні матеріали, а відтак, на його думку, не можна стверджувати про невиконання або неналежне виконання господарських зобов"язань відповідачем.

Посилаючись на Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", апелянт вважає, що на час проведення антитерористичної операції заборонено нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги з урахуванням змін та просили суд рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. скасувати частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 254 775,72 грн. та витрати на судовий збір у сумі 3821,64 грн., вважали, що проводити почеркознавчу експертизу не треба.

Крім того, представники відповідача надали на вимогу суду оригінали повідомлення про початок досудового розслідування від 30.06.2015р. та Витягу з кримінального провадження №12015130530000555, оскільки колегією суддів було встановлено, що додані до відзиву від 14.09.2015р. № 61 документи, зазначені у його додатку, в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, в т.ч. з урахуванням змін, та просив залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги, в т.ч. з урахуванням змін, та просив залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.03.2014 р. між ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (за договором - постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агро-Схід» (за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір постачання №УЗП-8/147 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов»язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору паливно-мастильні матеріали і інші товарно-матеріальні цінності (далі-товар). Найменування, асортимент, ціна, кількість товару узгоджується сторонами і зазначається у рахунках і підписаних уповноваженими представниками сторін накладних і/або актах прийому-передачі, які є невід»ємною частиною і накопичувальним елементом даного договору (п.1.1 договору) (а.с.14).

Пунктом 3.2 договору визначена орієнтовна сума договору на момент укладення складає 3000000,00грн., в т.ч. ПДВ. Кінцеву суму договору складає вартість всього поставленого товару по ньому і складується із суми (вартості) всіх підписаних сторонами накладних і/або актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладної і / або акту прийому-передачі або дата передачі товару перевізнику відповідно з умовами поставки.

Розділом четвертим договору визначена оплата.

Так, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2014року (п.4.2 договору).

Розділом шостим договору визначена відповідальність сторін.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період часу, від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати.

Згідно із п.9.7 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині поставок - до 31.12.2014р., в частині розрахунків за поставлений товар - до їх повного виконання. Моментом підписання договору є дата, зазначена на першій станиці договору.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

Також, в матеріалах справи міститься договір №УЗП-4/15 від 10.08.2015р. про заміну кредитора у зобов»язанні (відступлення права вимоги) (далі - договір) між ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (за договором - первісний кредитор) та ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» (за договором - новий кредитор, далі - позивач) (а.с.33-35).

Зокрема, згідно п. 1.1. вказаного договору первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги (затребування заборгованості) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» (далі-боржник), належне первісному кредитору на підставі договору поставки №УЗП-8/147 від 14.03.2014р. (далі-договір поставки), і стає кредитором за зобов»язаннями на загальну суму 254775,72грн., що виникли на підставі договору поставки.

До нового кредитора також переходять всі права, які забезпечують зобов»язання боржника, та всі будь-які інші без виключення права та обов»язки первісного кредитора за договором поставки, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Укрзалізничпром» та ТОВ «Лисстальпром» складений, підписаний уповноваженими особами і скріплені печатками ОСОБА_5 приймання-передачі від 10.08.2015р. документів, а саме: договір поставки від 14.03.2014р. №УЗП-8/147, видаткові накладні та довіреності (а.с.36).

На адресу відповідача у справі, Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні за договором поставки від 14.03.2014р. №УЗП-8/147, про що свідчать лист №144 від 14.08.2015р. разом із доказами його направлення на адресу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» (а.с.30-32).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар (дизельне паливо), що підтверджується видатковими накладними: №33111 від 31.03.2014р. на суму 58660,80грн., №40701 від 07.04.2014р. на суму 14228,88грн., №43014 від 30.04.2014р., №52901 від 29.05.2014р. на суму 75418,56грн., №52902 від 29.05.2014р. на суму 14560,56грн., №61202 від 12.06.2014р. на суму 14420,70грн., №62502 від 25.06.2014р. на суму 15452,64грн., №63011 від 30.06.2014р. на суму 16420,32грн., які містяться у матеріалах справи (а.с. 15, 17, 19, 21, 22, 24, 26, 28).

Факт отримання покупцем товару підтверджується підписом представника покупця у вказаних накладних, які скріплені печатками і довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (№12 від 31.03.2014р., №14 від 01.04.2014р., №26а від 30.04.2014р., №36 від 28.05.2014р, №39 від 11.06.2014р., №43 від 25.06.2014р., №44 від 30.06.2014р.), які наявні у матеріалах справи (а.с.16, 18, 20, 23, 25, 27, 29).

Позивач зазначає, що на теперішній час за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 254 775,72грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, позивачем заявлені до стягнення сума пені у розмірі 89 903,72грн., 3% річних у розмірі 5 109,47грн. та інфляційні у розмірі 100 126,85грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Укладений між сторонами 14.03.2014 р. договір постачання №УЗП-8/147 є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За отриманий товар відповідач не розрахувався. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним договором підтверджено матеріалами справи та не спростовується відповідачем, а тому судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 254 775,72 грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 89 903,72грн., інфляційні в розмірі 100 126,85 грн. та 3% річних в розмірі 5 109,47грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на арифметичну помилку позивача (при розрахунку не було враховано дефляцію в серпні 2015 року), господарський суд Луганської області вимогу про стягнення з відповідача інфляційних задовольнив частково, у сумі 97 287,91грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних за період з січня 2015р. по серпень 2015р., судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в цій частині вірно задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи наведені приписи законодавства та перевіривши заявлені до стягнення 3% річних у сумі 5 109,47грн. за період 31.12.2014р. по 31.08.2015р, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення цих вимог у повному обсязі.

Щодо позовних вимог стосовно нарахування пені в сумі 89 903,72грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься наданий позивачем розрахунок пені, згідно якого за період з 31.12.2014р. по 29.06.2015р. загальний розмір пені складає 63 699,28грн. (а.с.45), проте, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог у матеріалах справи відсутня.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язанняВ» .

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період часу, від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема пункт 6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що кінцева дата нарахування пені позивачем визначена невірно.

Період нарахування пені повинен становити з 31.12.2014 р. по 30.06.2015 р., а відтак судом першої інстанції була задоволена пеня в сумі 64 147,64 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов"язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши наявні матеріали справи, враховуючи надані відповідачем докази щодо тяжкого матеріального становища підприємства, що підтверджено повідомленням про початок досудового розслідування від 30.06.2015р., а саме те, що внаслідок обстрілу були пошкоджені приміщення та споруди зернового току, комбайни та автомобілі ПСП "Агро-Схід", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про винятковість даних обставин та зменшення розміру пені на 50% та зменшив розмір стягуваної пені з 64 147,64 грн. до 32 073,82 грн.

Розглянувши доводи апелянта щодо не призначення по справі судової почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає за необхідне зазначити на таке.

Вимога скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі мотивувалась тим, що підпис на договорі поставки виконаний не директором підприємства відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про судову експертизуВ» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, про правову оцінку дій сторін, чи взагалі встановлення факту, який виходить за межі предмету спору, сфери господарських відносин тощо (зокрема, В«створенняВ» договору). Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» )

Призначення господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

З матеріалів справи вбачається, що із зазначеним клопотанням в період розгляду справи до місцевого господарського суду відповідач вже звертався (а.с.72).

Колегія суддів зазначає, вказане клопотання вже було розглянуто місцевим господарським судом та мотивовано відхилено, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Твердження апелянта про те, що договір поставки не містить істотних умов договору поставки, а саме відсутній предмет договору спростовуються матеріалами справи та самим договором №УЗП-8/147 від 14.03.2014р., за умовами якого постачальник зобов»язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору паливно-мастильні матеріали і інші товарно-матеріальні цінності (далі-товар).

Посилання апелянта на Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" колегія суддів відхиляє, оскільки мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості передбачений за кредитними зоов"язаннями, що не є предметом спору у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, у зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи той факт, що позивачем були заявлені позовні вимоги у розмірі 449 915,76грн., а судом задоволені позовні вимоги у розмірі 421 320,74грн., розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача слід нараховувати саме від суми задоволених вимог, а саме цей розмір складає 6 319,82грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. у справі №913/723/15 та задоволення апеляційної скарги немає.

Одночасно, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу (з урахуванням змін) Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» смт.Врубівка, Попаснянський район, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015р. у справі №913/723/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 року у справі №913/723/15 - змінити в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 року у справі №913/723/15 викласти в наступній редакції В«Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід" (93330, смт. Врубівка Попаснянського району Луганської області, вул. Молодіжна, б. 2, код ЄДРПОУ 32764136) на користь ОСОБА_8 з обмеженою відповідальністю В«ЛисстальпромВ» (93100, м. Лисичанськ Луганської області, вул. П.Морозова, б. 58, код ЄДРПОУ 36642376) заборгованість в сумі 254 775 грн. 72 коп., пеню в сумі 32 073 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 5109 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 97 287 грн. 91 коп., судовий збір у сумі 6 319 грн. 82 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили".

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2015 року у справі №913/723/15- залишити без змін.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Т.М.Колядко

ОСОБА_3

Надр.7 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 2 -відповідачу; 1-третій особі, 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.