Рішення

від 18.12.2012 по справі 2-3121/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/2090/8210/2012р. Головуючий 1 інст. Шишкін О.В.

Справа № 2-3121/11

Категорія: кредитні відносини Доповідач Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Філії Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, -

встановила:

В лютому 2011року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ „ОТП Банк" Філії ПАТ „ОТП Банк" третя особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, та просили визнати недійсними :

- договір про надання кредиту №СL 700/1189/2006, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином ОСОБА_2 від 29 березня 2006 р.

- договір про надання кредиту № МL 700/492/2006, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином ОСОБА_2 від 8 червня 2006 р.

- договір про надання кредиту № МL 704/009/2007, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянином ОСОБА_2 від 26 грудня 2007 р.

- договір поруки № SR-704/009/2007 від 26 грудня 2007 р., укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянкою ОСОБА_1

В обґрунтування позову вказували, що перед укладенням з АКБ «Райффайзенбанк Україна» договорів про надання кредиту від 29.03.2006р., від 06.2006 р. та із ЗАТ «ОТП Банк» договору про надання кредиту від 26.12.2007р. ОСОБА_2, як споживачеві, у письмовій формі не повідомили кредитні умови про орієнтовну сукупну вартість кредиту, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, у спірних кредитних договорах не встановлено і порядок виконання умов кредитних договорів, їм не надали достовірної інформації щодо порядку укладення та виконання умов кредитних договорів і необхідності одержання відповідних ліцензій та дозволів.

У судовому засіданні першої інстанції позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові, представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» позов не визнав,надавши письмові заперечення проти позову (а.с.67).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2011 року позов задоволено. Суд визнав недійсними:

- договір про надання кредиту №СL 700/1189/2006, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином ОСОБА_2 від 29 березня 2006 р.

- договір про надання кредиту № МL 700/492/2006, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та громадянином ОСОБА_2 від 8 червня 2006 р.

- договір про надання кредиту № МL 704/009/2007, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянином ОСОБА_2 від 26 грудня 2007 р.

- договір поруки № SR-704/009/2007 від 26 грудня 2007 р., укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянкою ОСОБА_1

- договір застави № РС L 700/1189/2006 від 29.03.2006 року, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2

- договір іпотеки (майнової поруки) № РМ L 700/492/2006/1 від 08.06.2006 року, укладений між Акціонерним АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3.

- договори іпотеки №№ РМ L -704/009/2007/1; РМ L -704/009/2007/2; РМ L -704/009/2007/3; РМ L -704/009/2007/4; РМ L -704/009/2007/5; РМ L -704/009/2007/6; РМ L - 704/009/2007/7 від 26.12.2007 року, укладені між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2.

В порядку застосування недійсності договору застави № РС L 700/1189/2006 від 29.03.2006 року, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 суд виключив з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження за договором застави № РС L 700/1189/2006 від 29.03.2006 року.

В порядку застосування недійсності договорів іпотеки суд виключив з Державного реєстру іпотек записи про державну реєстрацію :

- договору іпотеки № РМ L 700/492/2006/1 від 08.06.2006 року.

- іпотеки №№ РМ L -704/009/2007/1; РМ L -704/009/2007/2; РМЬ-704/009/2007/3; РМ L -704/009/2007/4; РМ L -704/009/2007/5; РМ L -704/009/2007/6; РМ L -704/009/2007/7 від 26.12.2007 року.

- виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договорами іпотеки № РМ L 700/492/2006/1 від 08.06.2006року, №№ РМЬ-704/009/2007/1; РМЬ-704/009/2007/2; РМЬ-704/009/2007/3; РМЬ-704/009/2007/4; РМЬ- 704/009/2007/5; РМЬ-704/009/2007/6; РМЬ-704/009/2007/7 від 26.12.2007 року.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не доведеність обставин які суд вважав доведеними просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Інші особи які приймали участь у розгляді справи рішення суду не оскаржили, заперечень на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання апеляційної інстанції надійшла заява представника апелянта про розгляд справи за відсутності представника відповідача та 3-ї особи, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

В судове засідання апеляційної інстанції надійшла заява позивача ОСОБА_2 про відкладення судового засідання у зв'язку з його виїздом за межі Харкова для оформлення спадкових справ.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем при укладенні кредитного договору порушено вимоги закону щодо істотних умов кредитного договору; визначено валюту зобов'язання, засіб виконання зобов'язань та спосіб платежу всупереч Конституції та чинному законодавству України; здійснено діяльність, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, без наявності відповідної ліцензії.

Такі дії відповідача суд визнав порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за таких обставин, відповідно до ст..ст.15,23 цього Закону, кредитний договір є недійсними, а відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Доводи позовної заяви, щодо визнання недійсними оспорюваних Договорів кредиту від 29 березня 2006р., 8 червня 2006р., 26 грудня 2007р.,з тих підстав, що кредит та сплата відсотків за користування кредитом визначено в іноземній валюті, та з підстав порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Судовим розглядом встановлено, що 29 березня 2006р., 8 червня 2006р., між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», а 26 грудня 2007р., . між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником яких є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договори кредиту на купівлю автомобіля, придбання нерухомого майна , на споживчі цілі (а.с.9-22), відповідно до якого ОСОБА_2, були надані кошти в сумі відповідно 23 228, 100 000, та 215 000 доларів США строком до 25 березня 2011р., 8 червня 2021р., 26 грудня 2022 року зі сплатою річних в валюті кредиту.

Позичальник в свою чергу, відповідно умов кредитного договору, зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цими договорами.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України підтверджується матеріалами справи та не оспорюється, тому здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач також належним чином виконав вимоги п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 та п. 2.1, п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 щодо надання необхідної для отримання кредиту інформації Позивачу.

Умовами оскаржуваних Договорів кредиту від 29 березня 2006р., 8 червня 2006р., між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», а 26 грудня 2007р., . між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», на купівлю автомобіля, придбання нерухомого майна, та на споживчі цілічітко визначена процедура, порядок, строки нарахування та сплати процентів.

На виконання положень п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007, під час підписання Договору кредиту № 012-п/08 на придбання нерухомого майна від 08.02.2008 Позивачу також була надана детальна інформація - орієнтовний графік погашення заборгованості за кредитним договором за обраним Позивачем тарифним пакетом в іноземній валюті, в тому числі, із зазначенням процентів, що підлягають сплаті за користування кредитом, суми реального подорожчання кредиту.

Також згідно застереження до п.1.4.1.5.4 Договору кредиту від 26 грудня 2007року, підписанням цього договору сторони підтверджують, що вони , були ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за Кредит та окремими елементами цього кредиту.

Інші позовні вимоги є похідними від визнання недійсними Договорів кредиту від 29 березня 2006р., 8 червня 2006р., та 26 грудня 2007р.

За встановлених обставин, підстав для задоволення позову не вбачається.

Крім того визнаючи недійсними :

- договір застави № РС L 700/1189/2006 від 29.03.2006 року, укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2,

- договір іпотеки (майнової поруки) № РМ L 700/492/2006/1 від 08.06.2006 року, укладений між Акціонерним АКБ «Райффайзенбанк Україна» таОСОБА_3,

- договори іпотеки №№ РМ L -704/009/2007/1; РМ L -704/009/2007/2; РМ L -704/009/2007/3; РМ L -704/009/2007/4; РМ L -704/009/2007/5; РМ L -704/009/2007/6; РМ L - 704/009/2007/7 від 26.12.2007 року, укладені між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки матеріали справи таких позовних вимог оформлених у відповідності до вимог ст..ст. 118,119 ЦПК України, не містять .

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2011 року скасувати, в задоволенні позовуОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Філії Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними, - відмовити .

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: