Постанова
від 12.10.2015 по справі 910/25307/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 910/25307/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Литвиненко Д.О.- довіреність № 02 від 09.10.2015;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015

у справі № 910/25307/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Біофарма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема"

про стягнення 84 647,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року приватне акціонерне товариство "Біофарма" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" про стягнення 69 880 грн. основного боргу, 2 891 грн. 70 коп. індексу інфляції, 689 грн. 23 коп. річних, 8 385 грн. 60 коп. пені та 2 800 грн. процентів за користування грошовими коштами з підстав неналежного виконання умов договору від 10 січня 2013 року № ІК/БФ/100113.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 позов задоволено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 69 880 грн. основного боргу та 5 276 грн. 42 коп. пені; у решті в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, які Господарський суд міста Києва визнав встановленими. Крім того, апелянт вважає, що висновки, які викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було виставлено позивачу на перерахування за товар рахунок № 377 від 02.10.2012р. Однак зазначений висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки відповідач фізично не міг, спочатку 10.01.2013р. укласти з позивачем договір купівлі-продажу № ІК/БФ/100113, а також специфікацію № 1 від 10.01.2013р. до нього, а потім "заднім числом", а саме 02.10.2012р. виставити позивачу рахунок на оплату № 377, оскільки умовами договору сторони домовились про те, що відповідач поставить в адресу позивача вказану в специфікації продукцію лише після того, як позивач сплатить 100% попередню оплату.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом було встановлено, що на виконання умов договору та специфікації № 1 від 10.01.2013р. до договору позивачем перераховано 100% передоплату за товар, а саме 148 880,00 грн. згідно рахунку № 377 від 02.10.2012р., що підтверджується платіжними дорученнями № 2199 від 02.11.2012р.., № 0000025417 від 16.11.2012р., № 0000025742 від 12.12.2012р., № 0000026118 від 11.01.2013р., однак в графі всіх платіжних доручень зазначено "оплата за твердий жир згідно з рах. № 377 від 02.10.2012р. в тому числі ПДВ…". Апелянт зазначає, що оплата проводилася не за той товар, який був передбачений умовами договору купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 та специфікації № 1 від 10.01.2013р., оскільки оплата проводилась ще задовго до укладення між сторонами договору купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 та специфікації № 1.

За доводами апелянта, місцевий суд дійшов до помилкового висновку про те що 100% попередня оплата за товар перерахована позивачем в повному обсязі 11.01.2013, а відповідач згідно специфікації № 1 від 10.01.2013 повинен був поставити товар в термі до 26.01.2013р. Апелянт зазначає, що позивач 11.01.2013р. не перераховував відповідачу 100% попередньої оплати за товар в сумі 148880,00 грн. згідно специфікації № 1 від 10.01.2013р. як того вимагав договір купівлі-продажу № ПС/БФ/100113 та специфікація № 1 від 10.01.2013р., а відтак у звідача не виникло обов'язку поставити йому вказаний товар.

Також апелянт вказав, що платіжним дорученням № 0000026118 від 11.01.2013р. позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 50000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за твердий жир згідно рах. № 377 від 02.10.2012р. в ч. ПДВ 8333,33 грн.", а отже платіж 11.01.2013р. не проводився позивачем на виконання його обов'язку по оплаті за товар, який вказаний в Специфікації № 1 від 10.01.2013р. Будь-яких інших платежів за товар згідно специфікації № 1 від 10.01.2013р. ні в цей день, ні в будь-які інші дні позивач не проводив.

Апелянт звернув увагу апеляційного суду на те, що відповідач за умовами вказаного вище договору купівлі-продажу № ПС/БФ/100113 від 10.01.2013р. та специфікації № 1 від 10.01.2013р. не може нести відповідальність за несвоєчасність поставки товару у вигляді сплати пені, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення, а також плати за користування чужими грошима. Апелянт вважає, що він не зобов'язаний сплачувати позивачу взагалі будь-які збитки, оскільки саме позивач допустив прострочення власних зобов'язань за договором, не сплативши на користь відповідача 100% передплати за товар, який мав би бути поставлений на користь позивача за умовами договору та специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р. Відповідач не порушував умов договору купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р. та специфікації № 1 від 10.01.2013р., оскільки не отримував від позивача 100% передоплату за товар, який мав би бути поставлений в адресу позивача, а отже відповідач не повинен сплачувати на користь позивача пеню за несвоєчасну поставку товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 рішення господарського суду міста Києва змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача 69 880 грн. основного боргу, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2015 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 910/25307/14, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду Підставою скасування постанови Київського апеляційного господарського суду стало те, що здійснюючи перегляд рішення, апеляційний господарський суд, прийнявши додаткові докази, установив, що позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати за товар (148 880 грн.) на умовах іншого договору - від 11 квітня 2012 року № ІК/БФ/120411, проте погодився з висновком господарського суду про задоволення позову в цій частині; водночас, змінюючи рішення, зазначив, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами щодо повернення попередньої оплати виникли за договором від 11 квітня 2012 року № ІК/БФ/120411, а позовні вимоги заявлені з підстав невиконання відповідачем умов договору від 10 січня 2013 року № ІК/БФ/100113.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення послався на обставини, які не зазначалися позивачем як підстава позову. Відповідно до правила пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони. Таке клопотання в матеріалах справи відсутнє і у апеляційного господарського суду не було підстав виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" по справі № 910/25307/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Шевченка О.Ф., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/25307/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 12.10.2015.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/25307/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/25307/14.

12.10.2015 представник позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суд подав письмові додаткові пояснення та клопотання про вихід за межі позовних вимог, у якому вказує, що відповідач зловживає своїми правам (затягуючи в часі судовий процес), при цьому одночасно визнаючи наявність інших підстав пред'явленого до нього позову та існуючої перед позивачем грошової заборгованості за непоставлений товар (предмету позову), тому, з метою захисту прав та законних інтересів позивача, просить Київський апеляційний господарський суд війти за межі позовних вимог.

12.10.2015 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

12.10.2012 представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, також підтримав клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

11.04.2012 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКЕМА", як продавцем, та позивачем - Приватним акціонерним товариством "БІОФАРМА", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № ІК/БФ/120411 (далі - Договір № ІК/БФ/120411).

Відповідно до п.1.1. Договору № ІК/БФ/120411 продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю продукцію згідно специфікації та накладної до цього договору, далі товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Пунктом п.3.1. Договору № ІК/БФ/120411 сторони погодили, що ціна та кількість товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.4.1. Договору № ІК/БФ/120411 плата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору № ІК/БФ/120411 сторони погодили, що товар має бути поставлений протягом 45 днів з моменту узгодження заявки, або на інших умовах, що зазначені в узгодженій заявці, або вказані в специфікації.

Згідно з п. 9.1. Договору № ІК/БФ/120411 термін дії договору визначається від моменту підписання його сторонами 31.12.2012 року, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання (п.9.3.).

Крім того, 10.01.2013 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "БІОФАРМА", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКЕМА", як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р. (далі - Договір № ІК/БФ/100113).

Відповідно до п.1.1. Договору № ІК/БФ/100113 продавець зобов'язався здійснити поставку покупцю продукції - твердого жиру DUB PP згідно зі специфікаціями та накладними до цього договору, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Пунктом п.3.1. Договору № ІК/БФ/100113 сторони погодили, що ціна та кількість товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.4.1. Договору № ІК/БФ/100113 плата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору № ІК/БФ/100113 сторони погодили, що товар має бути поставлений протягом 45 днів з моменту узгодження заявки, або на інших умовах, що зазначені в узгодженій заявці, або вказані в специфікації.

Згідно з п. 9.1. Договору № ІК/БФ/100113 термін дії договору визначається від моменту підписання його сторонами 31.12.2013 року, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання (п.9.3.).

10.01.2013 сторонами договору підписано специфікацію №1 від 10.01.2013, у відповідності до умов якої продавець зобов'язався поставити покупцю твердий жир DUB PP в обсязі 2 000,00 кг на суму 148 880,00 грн.

Специфікацією № 1 від 10 січня 2013 року визначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати, строк поставки товару становить 10 банківських днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідачем було виставлено позивачу на перерахування передоплати за товар рахунок № 377 від 02.10.2012р., який містить посилання на договір № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р.

Позивачем було перераховано відповідачу 100% передоплату за товар, а саме 148 880,00 грн. згідно рахунку № 377 від 02.10.2012р., що підтверджується платіжними дорученнями № 2199 від 02.11.2012р. на суму 48 880 грн., № 0000025417 від 16.11.2012р. на суму 25 000 грн., № 0000025742 від 12.12.2012р. на суму 25 000 грн, № 0000026118 від 11.01.2013р. на суму 50 000 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно графи призначення платежу, грошові кошти від позивача в розмірі 148 880,00 грн. надійшли в оплату за твердий жир, поставка якого є предметом договору купівлі-продажу № ІК/БФ/120411від 11.04.2012р.

Однак, згідно пояснень позивача, відповідач не поставив товар згідно умов договору купівлі-продажу № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р. та договору купівлі-продажу № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р., але частково повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 79 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок за період з березня 2013 року по липень 2014р. та наданими відповідачем платіжними дорученнями, у призначенні платежу яких зазначено "часткове повернення попередньої оплати за непоставлений твердий жир".

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за непоставлений товар складає 69 880,00 грн., що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

24.06.2014 позивач направив претензію-вимогу, у якій вказав, що сума неповернутої попередньої оплати за договором від 10.01.2013 станом на 19.06.2014 становить 70880 грн. та просив їх повернути у строк до 01.07.2014. Відповідач отримав претензію-вимогу 19.07.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак на неї не відповів, попередню оплату не повернув.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.2. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В наданій відповідачем копії видаткової накладної № 351 від 24.09.2012р. міститься посилання на Договір № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р., однак з копії вказаної накладної не вбачається ким саме, та на підставі якого документа від імені позивача було отримано товар та вказана копія накладної не містить підпису уповноваженої особи постачальника. Окрім цього, відсутність факту поставки відповідачем товару підтверджується здійсненням ним часткового повернення отриманої від позивача попередньої оплати.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу товару, а також не надано доказів повернення передоплати в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми перерахованої позивачем в розмірі 69 880,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, у зв'язку з неповерненням відповідачем попередньої оплати, позивачем нараховані відповідачу 3 % річних в сумі 631,79 грн. за період з 28.07.2014р. по 14.11.2014р., інфляційні втрати в сумі 4 341,33 грн. за період з 28.07.2014р. по 14.11.2014р., а також у зв'язку з порушенням строків щодо поставки товару нарахована пеня в сумі 5 276,42 грн. за період з 28.07.2014р. по 14.11.2014р. Також, позивачем на підставі ст.1048 ЦК України було нараховані відповідачу проценти за користування грошовими коштами в розмірі 2800,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

При цьому колегією суддів, відповідно до ч.3 ст.82, ст.111-26 ГПК України, враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові від 15.10.2013р. у справі №3-30гс13 щодо застосування ст.ст.625, 693 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 276,42 грн. Київський апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п.7.1. договору № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р, та п.7.2 договору № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р. у випадку неналежного виконання продавцем зобов'язань по поставці згідно п.5.1. Договору, він сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару. Така пеня сплачується за кожний день прострочення, до моменту повного виконання продавцем своїх зобов'язань.

Пунктом 5.1. договорів №ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р так і договору № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р. передбачено, що товар за даним договором має бути поставлений протягом 45 днів з моменту узгодження заявки, або на інших умовах, що зазначені в узгодженій заявці, або вказані в специфікації.

Згідно Специфікації № 1 від 10 січня 2013 р. до договору №ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р. продавець повинен був поставити товар "в термін 10 б.д. після надходження коштів на р/р.".

Позивач вважає, що оскільки останній платіж здійснено 11.01.2013р. (платіжне доручення № 0000026118), поставка товару повинна бути здійснена до 26.01.2013р.

Однак, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу 100% передоплату за товар у розмірі 148 880,00 грн. за договором № ІК/БФ/120411від 11.04.2012р., а останній платіж здійснено платіжним дорученням №0000026118 від 11.01.2013р.

Позивачем у зв'язку з порушенням строків щодо поставки товару нараховано пеню за період з 28.07.2014р. по 14.11.2014р. в розмірі 5 76,42 грн. за договором № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р., однак порушення зобов'язання виникло за договором ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами щодо повернення попередньої оплати виникли за договором № ІК/БФ/120411 від 11.04.2012р., а позовні вимоги заявлено за договором № ІК/БФ/100113 від 10.01.2013р.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2800,79 грн. на підставі ст.536 ЦК України та ст.1048 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, правовідносини, що склалися між сторонами договору купівлі-продажу є такими, що виникли з приводу поставки товару, а не відносинами щодо надання позики.

Одночасно умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством не визначено, що такі проценти є штрафними санкціями. Проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафною санкцією, і їх віднесено до іншого способу захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2800,79 грн. на підставі ст.536 ЦК України та ст.1048 ЦК України задоволенню не підлягають.

При цьому колегією суддів, відповідно до ч.3 ст.82, ст.111-26 ГПК України, враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові від 20.08.2013 у справі №5016/1355/2012(4/44) щодо застосування ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.82 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Частиною 2 ст. 99 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Позивачем подано клопотання про вихід за межі позовних вимог, з метою захисту його прав і законних інтересів, яке колегією суддів визнається обґрунтованим, тому доводи апелянта про те, що в позові слід відмовити повністю, колегія суддів відхиляє, оскільки позовні вимоги також ґрунтуються на платіжних дорученнях, якими перераховано попередню оплату, а тому в частині стягнення основного боргу позов підлягає задоволенню.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні, як таке, що ґрунтуються на висновках, які не відповідають в повній мірі обставинам справи, та з помилковим застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги колегія суддів, відповідно до ст. 49 ГПК України, вважає необхідним здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25307/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25307/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" (03039, м.Київ, провулок Червоноармійський, буд.14, код ЄДРПОУ 34324056) на користь Приватного акціонерного товариства "Біофарма" (03680, м.Київ, вул.Миколи Амосова, буд.9, код ЄДРПОУ 36273281) - 69 880, 00 грн. боргу та 1397,60 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити."

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Біофарма" (03680, м.Київ, вул.Миколи Амосова, буд.9, код ЄДРПОУ 36273281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" (03039, м.Київ, провулок Червоноармійський, буд.14, код ЄДРПОУ 34324056) - 102 грн. 31 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 102 грн. 31 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видати наказ.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

7. Матеріали справи № 910/25307/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

О.Ф. Синиця

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.10.2015
Оприлюднено22.10.2015
Номер документу52503482
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/25307/14

Ухвала від 07.12.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Постанова від 12.10.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зеленін В.О.

Ухвала від 02.09.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зеленін В.О.

Постанова від 19.08.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 12.08.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Постанова від 04.06.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 08.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 19.02.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ільєнок Т.В.

Рішення від 27.01.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 17.11.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні