Постанова

від 16.10.2015 по справі 815/1851/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1851/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року м.Одеса

15год.45хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«О-ТД1В» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю В«О-ТД1В» , в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014 року № НОМЕР_1, визнати протиправними дії ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«О-ТД1В» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ в податковій декларації за березень та квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04.11.2014 року №5433/15-52-22-02/39069850/105.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень вимог ПК України, посилаючись на безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань. Висновки акту перевірки суперечать дійсним обставинам справ. Наявні у позивача первинні документи засвідчують фактичне здійснення господарських операцій, реальне виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за укладеним договором, достовірне настання правових наслідків, що ним обумовлювався, реальне понесення позивачем витрат. При цьому висновки акту перевірки стосовно нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ДАРВИКОН-М» ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючого, без чіткого зазначення порушення норм Податкового кодексу України позивачем. Позивач не може нести будь-яку відповідальність за дії його контрагентів.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на доводи письмових заперечень. В обґрунтування своєї позиції наголосив, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «О-ТД1», з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень та квітень 2014 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 04.11.2014 року №5433/15-52-22-02/39069850/105 в якому зафіксовані порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, 198.3, ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, а саме позивачем завищено задекларовану у ряд. 19 (від'ємне значення різниці між сумоюподаткового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) по декларації з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5900000 грн. в тому числі: за березень 2014 року в сумі 5900000грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредитунаступного податкового періоду (ряд. 24) за березень 2014 року в сумі 5900000 грн.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «О-ТДІ» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Дарвикон-М» без мети реального настання правових наслідків.

На підставі встановлених в ході перевірки порушень податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № НОМЕР_1 яке є правомірним та скасуванню не підлягає.

12.10.2015 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження, про що постановлено ухвалу, занесену до журналу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що фахівцями податкового органу згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78. п.79.2 ст.79. п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів Одеської області від 21.10.2014 року №1544, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «О-ТДІ», код ЄДРПОУ 39069850, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень та квітень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений Акт №5433/15-52-22-02/39069850/105 від 04.11.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТДІ», код ЄДРПОУ 39069850, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень та квітень 2014 року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) п. 198.1, п. 198.2, 198.3, ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, а саме позивачем завищено задекларовану у ряд. 19 (від'ємне значення різниці між сумоюподаткового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) по деклараціях з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5900000 грн. в тому числі: за березень 2014 року в сумі 5900000грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) за березень 2014 року в сумі 5900000 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.12.2014 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5900000 грн., у зв'язку з порушенням позивачем п. 198.1, п. 198.2, 198.3, ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, вказуючи на безпідставність висновків акту перевірки та протиправні дії ДПІ при її проведенні.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду наступного.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки даних податкової звітності та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ТОВ «О-ТД1» в березні та квітні 2014 року сформовано податкове зобов'язання на загальну суму 32205 грн. Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «О-ТД1» в березні та квітні 2014 року сформовано податковий кредит на загальну суму 7 027 783 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ДАРВИКОН-М».

Згідно отриманої податкової інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Акт «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дарвикон М», код ЄДРПОУ 37811672, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період лютий, березень 2014 року» від 13.06.2013 №3418/15-53-22-3/37811672, було встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Дарвикон-М» неможливо провести у зв'язку з незнаходженням посадових осіб означеного підприємства та будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за податковою адресою.

Згідно висновку відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.05.2014 №298 встановлено, що ТОВ «ДАРВИКОН-М» у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року задекларувало обсяг придбання, ПДВ, сплачений митним органом у сумі 12718537,00 гри. Згідно баз даних «А/С Податковий блок (вантажно-митні декларації (імпорт)» відображається фактурна вартість товару лише на сума 458121,80 гри. В декларації за березень 2014 року підприємство декларує податкові зобов'язання по рядку 1 у сумі - 24760695,00 гри., при декларуванні суми, яка підлягає сплаті у бюджет -123469,00 гри. Враховуючи відсутність вантажно-митних декларацій при імпорті на суму 12718537,00 грн. виникає ризик заниження сплати податку на додану вартість до бюджету у сумі 12260415,20 грн. за рахунок удаваних імпортних операцій.

Крім того, за даними бази даних АІС «Митниця» та «Архів електронної звітності» було проведено співставлення номенклатури товару ввезеного на митну територію України ТОВ "ДАРВИКОН-М" протягом 2014 року із номенклатурою реалізованого товару згідно зареєстрованих в ЄР податкових накладних протягом березня 2014 року, за результатами якого встановлено: податкова накладна від 31.03.2014 року №6 виписана на адресу покупця ТОВ "О-ТДІ", код 39069850, містить товари УКТ ЗЕД НОМЕР_2, 42029, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_6 па загальну суму без урахування ПДВ 835,7 тис.грн., які відсутні за серед імпортованих товарів за даними АІС «Митниця»; податкові накладні від 31.03.2014 року №7, від 31.03.2014 №8, виписані на адресу покупця ТОВ «О-ТД1» містять товари УКТ ЗЕД НОМЕР_7, 94016, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 на загальну суму суму без урахування ПДВ 148,4 тис.грн., які відсутні серед імпортованих товарів за даними АІС «Митниця».

Згідно Висновку ОУ ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за №664/15-53/07 від 13.06.2014 року про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «Дарвикон-М» встановлено, що ТОВ "Дарвикон - М" за податковою адресою не знаходиться, не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій згідно податково-судової доктрини «Реальності господарської операції».

Отже, на момент складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дарвикон-М», щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, березень 2014 року неможливо встановити реальність здійснення операцій ТОВ «Дарвикон-М» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період: лютий, березень 2014 року.

З огляду на означене, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «Дарвикон-М» та ТОВ «О-ТДІ» носили безтоварний характер. ТОВ «О-ТДІ», відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Дарвикон-М» без мети реального настання правових наслідків, а отже, ТОВ «О-ТДІ» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Дарвикон-М», всього в сумі 5900000 грн.. у тому числі: березень 2014 - 5900000 грн.

З огляду на означене, податковий орган дійшов висновку про порушення з боку позивача п. 198.1, п. 198.2, 198.3, ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, а саме позивачем завищено задекларовану у ряд. 19 (від'ємне значення різниці між сумоюподаткового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) по деклараціях з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5900000 грн. в тому числі: за березень 2014 року в сумі 5900000 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) за березень 2014 року в сумі 5900000 грн.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 статі 14 Податкового кодексу України ,бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі 5 Податкового кодексу України .

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України .

Відповідно до пунктів 200.1., 200.2 , 200.3 , 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Дарвикон-М» укладено договір №2014-2 від 03.03.2014р., згідно умов якого ТОВ «Дарвикон-М» - Продавець, ТОВ «О-ТДІ» - Покупець, Продавец зобов'язується передати (поставити) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, що передбачені дійсним Договором. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби (товари) з найменуванням, зазначеним у видаткових вкладних Продавця. Ціни на товари є вільними відпускними і вказуються у видаткових накладних Продавця. Ціна товару, яка входить в партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видаткових накладних на поставку партії товару. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Покупцю на протязі дії цього Договору. Поставка товарів здійснюється силами Продавця. Право власності на товари переходить до Покупця після отримання товарів із зазначенням про це у видаткових накладних. Відповідальність за поставку товарів несе Продавець. Кількість та асортимент товарів, що підлягає передачі Покупцю, обумовлюється Сторонами на кожну партію на момент відвантаження, шляхом складання накладних на відвантаження товару, або рахунків-фактур. Покупець проводить оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу на строк не пізніше 35 (тридцяти п'яти) календарних місяців від дня відвантаження товару. Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касу підприємства.

ТОВ «Дарвикон-М» в адресу ТОВ «О-ТД1» виписані видаткові накладні та податкова накладна № 6 від 31.03.2015 року на загальну суму з ПДВ 35400000 грн., база оподаткування за основною ставкою 29500000 грн., сума ПДВ - 5900000.

Сума податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено ТОВ «Дарвикон-М» до податкового кредиту за березень 2014р.

Таким чином, на підтвердження реального характеру документально оформлених ТОВ «Дарвикон-М» та ТОВ «О-ТД1», позивачем надані складені первинні документи, які навіть за умови їх відповідності за формою вимогам чинного законодавства є підставою для формування витрат підприємства та податкового кредиту виключно за умови фактичного здійснення господарських операцій, тобто реальних змін у складі активів ТОВ «О-ТД1» саме у зв'язку із придбанням товарів у контрагентів.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що реальність господарських операцій за договором з ТОВ «Дарвикон-М» не доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але в даній справі позивачем не доведено реальне придбання товарів від контрагента ТОВ «Дарвикон-М» .

Так, як вбачається з умов укладеного між позивачем та ТОВ «Дарвикон-М» договору №2014-2 від 03.03.2014 року, поставка товарів здійснюється силами Продавця. Відповідальність за поставку товарів несе Продавець. Кількість та асортимент товарів, що підлягає передачі Покупцю, обумовлюється Сторонами на кожну партію на момент відвантаження, шляхом складання накладних на відвантаження товару, або рахунків-фактур.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем не надано суду накладні на відвантаження товару, або рахунки-фактури.

Крім того, згідно умов договору відповідального зберігання №2/27 від 27.12.2013 року укладеного між ТОВ «Дарвикон-М» - Замовник та ПП «Крайміан Шугар Компані» - Виконавець, замовник зобов'язується передати, а виконавець прийняти товарно-матеріальні цінності (Товар) на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання Товару відбувається за актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття. Пунктом 1.6 означеного договору передбачено, що місце зберігання м. Сімферополь.

Згідно наданої позивачем суду видаткової накладної №РН-0000028 від 31.03.2014 року місце передачі товару від ТОВ «Дарвикон-М» позивачу: м. Сімферополь.

Видаткова накладна від 31.03.2014р. №РН-0000028 не містить застереження щодо переходу права власності на товар до ТОВ «О-ТД1».

Як убачається з Акту перевірки, при її проведенні не була встановлена наявність орендованих чи власних складських приміщень у ТОВ «О-ТД1» (пункт 2.11 Акту), а також відсутня інформація щодо наявності у підприємства позивача складських приміщень та взаємовідносин з контрагентами по відповідальному зберіганню ТМЦ (сторінка 10 Акту перевірки - а.с.24).

Позивачем на вимогу суду 05.10.2015р. надані додаткові докази, складанням яких оформлено господарські взаємовідносини позивача з ПП «Крайміан Шугар Компані»: договір відповідального зберігання №6/1 від 29.03.2014р. з додатковою угодою, акти прийому-передачі від 29.03.2014р. до договору, акти прийому-передачі наданих послуг з відповідального зберігання, тощо.

Суд оцінює такі докази як такі, що не підтверджують реальний характер відносин відповідального зберігання, оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено, яким чином ТМЦ у разі їх реального придбання у ТОВ «Дарвикон-М» вже 29.03.2014р. були передані на відповідальне зберігання ПП «Крайміан Шугар Компані» у м.Сімферополь, хоча за видатковою накладною №0000028 ТМЦ одержані від ТОВ «Дарвикон-М» тільки 31.03.2014р. , а місце передачі товару позивачу в договорі з Продавцем (ТОВ «Дарвикон-М») взагалі не визначено.

Крім того, позивачем не надані докази використання придбаних у контрагента товарів в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності, що є необхідною умовою для визнання обґрунтованості включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту березня 2014р.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності , який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Оцінюючи наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов до висновку, що у сукупності із викладеними в акті перевірки ТОВ «О-ТД1» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагентів ТОВ «Дарвикон-М» встановлене судом свідчить про непідтвердженість фактичного придбання позивачем у ТОВ «Дарвикон-М» товарів, визначених договором, недоведеність факту фактичного руху активів позивача у зв'язку із спірними господарськими операціями.

При цьому суд бере до уваги, що тягар доказування між сторонами розподіляється відповідно до ст.71 КАС України таким чином, що суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, для чого обґрунтовує правильність висновків про порушення платником податку вимог податкового законодавства на підставі документів та податкової інформації, що досліджувались та використовувались в ході перевірки.

Натомість, процесуальним обов'язком позивача в даній справі є доведення фактичного здійснення господарських операцій, їх реальності, змін у складі активів підприємства у зв'язку з їх проведенням, що зумовлює необхідність надання доказів, що прямо або побічно це підтверджують.

ТОВ «О-ТД1» не довело суду, що за його замовленням ТОВ «Дарвикон-М» передало згідно укладеного договору Товар, який в подальшому було використаний ним у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Надані позивачем докази у їх сукупності натомість оцінюються судом як такі, що підтверджують зворотнє, а саме - обґрунтованість висновків Акту перевірки ТОВ В«О-ТД1В» та правомірність зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) за березень 2014 року в сумі 5900000 грн.

Отже, ДПІ правомірно зменшено позивачу залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2014 року № НОМЕР_1 на підставі висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позивач також посилається на протиправність дій податкового органу, що виразилися у несвоєчасному повідомленні позивача про початок проведення перевірки. Так, позивач вказує, що перевірку було розпочато 22.10.2014 року та закінчено 28.10.2014 року, наказ №1545 від 21.10.2014 року та повідомлення від 21.10.2014 року №241 згідно штампу на конверті були направлені позивачу 22.10.2014 року, тобто в день проведення перевірки, а позивач їх отримав лише 21.11.2014 року.

Згідно пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

Відповідно до п 79.1, 79.2, 79.3, 79.5 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача були надіслані наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату, час та місце її проведення 21.10.2014 року, які позивачем отримано 21.11.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія - а.с.172) та копією фіскального чеку відділення поштового зв'язку.

При цьому приписи ст.79 ПК України не ставлять в залежність можливість проведення перевірки від отримання платником документів про призначення перевірки, а вказують лише на необхідність надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Твердження позивача, що податковий орган надіслав зазначені документи в день перевірки спростовуються фіскальним чеком ОД «Укрпошта», за даними якого якого матеріали щодо проведення перевірки були надіслані на адресу позивача 21.10.2014 року. Інших доводів стосовно протиправності дій відповідача під час проведення перевірки позивачем не наводиться, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач довів законність своїх дій та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «О-ТД1» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю В«О-ТД1В» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян