Постанова

від 16.10.2015 по справі 826/18989/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2015 року 15:00 №826/18989/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №41426552210 та від 21.08.2015 №41526552210.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 14.08.2015 №274/26-55-22-10/36088137 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 21.08.2015 №41426552210 та від 21.08.2015 №41526552210 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У судовому засіданні 29.09.2015 суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві 10.07.2015 №1472, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» (код ЄДРПОУ 36088137) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ»:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 287 859,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 319 843,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 14.08.2015 №274/26-55-22-10/36088137 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 21.08.2015 №41526552210, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 431 789,00 грн., у тому числі: 287 859,00 грн. - основний платіж, 143 930,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 21.08.2015 №41426552210, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 479 765,00 грн., у тому числі: 319 843,00 грн. - основний платіж, 159 922,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №41426552210 та від 21.08.2015 №41526552210 товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 14.08.2015 №274/26-55-22-10/36088137 зроблено висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» за дистриб'юторським договором поставки від 01.09.2014 №13/09-2014.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» (дистриб'ютор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» (постачальник) укладено дистриб'юторський договір поставки від 01.09.2014 №13/09-2014, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність дистриб'ютора товар для продажу на території, яка визначена у даному договорі, а дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: дистриб'юторського договору поставки від 01.09.2014 №13/09-2014, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, видаткових накладних, податкових накладних.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» вказано на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про фізичне переміщення товарів відповідно до видаткових накладних отриманих від контрагента на суму 1 919 058,60 грн. (в тому числі податок на додану вартість 319 843,10 грн.) за 2014 рік.

Дослідивши дистриб'юторський договір поставки від 01.09.2014 №13/09-2014, суд встановив, що ним передбачено обов'язкову наявність наступних документів: додаткової угоди №2, в якій сторонами визначена територія дії основного договору, графіку заявок-поставок, письмових замовлень та погоджень таких замовлень, рахунків-фактур, прогнозів покупок на наступні 3 місяці, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів походження товару, сертифікатів аналізів, специфікацій.

Враховуючи, що суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, то у відповідності до приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з власної ініціативи в ухвалі про закінчення підготовчого провадження зобов'язував позивача надати усі первинні документи, які належить складати у відповідності до вимог договору.

Проте, позивачем не надано всіх документів передбачених дистриб'юторським договором поставки від 01.09.2014 №13/09-2014, зокрема: додаткової угоди №2, в якій сторонами визначена територія дії основного договору; графіку заявок-поставок; письмових замовлень та погоджень таких замовлень; рахунків-фактур; прогнозів покупок на наступні 3 місяці; сертифікатів походження товару; сертифікатів аналізів; специфікацій.

Що стосується наданих видаткових накладних, то судом встановлено, що вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, з виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» позивачу видаткових накладних не вбачається, хто саме підписав їх та яку посаду займають особи, які поставили підпис; відсутні реквізити довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, якщо вони були; не вказане місце складання видаткових накладних.

Що стосується наданих товарно-транспортних накладних, то вони не є належним доказом перевезення, за відсутності інших обов'язкових взаємопов'язаних документів.

Так, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити такі обставин як: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 27.03.2012 №21-737во10.

Суд наголошує на тому, що позивачем не надано доказів наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» автомобільного транспорту (Фольксвагена CB1572АХ, Мерседеса д.н.з. АІ7811ЕА) чи договору оренди транспортних засобів для здійснення перевезення товару; доказів наявності у позивача складського приміщення за адресою: місто Буча, вулиця М. Залізняка (Проектна) 3.

Окрім того, позивачем не надано пояснень з відповідними доказами щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки товару, а відтак у суду відсутня можливість для здійснення вмотивованого висновку про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 17.02.2014 № К/800/47514/13.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України (редакції, чинній на момент здійснення спірних правочинів), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, суд вважає за необхідним зазначити, що позивачем надано ряд документів на підтвердження використання придбаного товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд» у власній господарській діяльності.

Однак, надані позивачем копії первинних документів з подальшої реалізації товару нібито придбаного у спірного контрагента не є беззаперечними доказами того, що товар який був реалізований третім особам, був придбаний саме у товариства з обмеженою відповідальністю «Ведара трейд», а не у інших контрагентів.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів , як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів .

Суд також звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду всіх достатніх доказів на підтвердження реального надання вказаних послуг.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості надання послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується і доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Таким чином, в даному випадку відповідач мав правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік СВ» (код ЄДРПОУ 36088137) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський