Ухвала

від 07.10.2015 по справі 810/6885/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/25412/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 810/6885/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТА-СЕРВІС" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 198/0004162230 та від 17.04.2013 № 0000892203/838.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено.

Названі судові акти мотивовано тим, що платником подано належні первинні документи на підтвердження реальності виконання операцій з придбання послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд-Телеком» (далі - ТОВ «Даймонд-Телеком») та використання результатів цих послуг у господарській діяльності Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що дії Товариства мали недобросовісний характер, були спрямовані на ухилення від виконання обов'язку зі сплати податків до бюджету, позаяк під час проведення контрольно-перевірочних та слідчих заходів було встановлено низку ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «Даймонд-Телеком»; операції з цим контрагентом мали формальний характер, оформлені штучним документообігом; грошові потоки являють собою схему виведення грошових коштів з ділового обороту для їх переведення у готівку та одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за постановою слідчого у кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ «Даймонд-Телеком» ОСОБА_1, Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Даймонд-Телеком» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, оформлену актом від 18.01.2013 № 168/22-3/20608942/5.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Даймонд-Телеком» послуг зі створення і настройки модулів програмного забезпечення, коригування контенту WEВ-сайту, монтажу, прокладки, настройки локальних мереж тощо.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 17.04.2013 № 0000892203/838, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21475 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 198/0004162230 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ на 125 230 грн. за основним платежем та на 21835 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Товариством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження факту одержання від ТОВ «Даймонд-Телеком» робіт та послуг з розробки модулів програмного забезпечення для обслуговування інформаційних систем і підключення РС, налагодження локальних обчислювальних мереж, проектування і монтажу локальних комп'ютерних мереж тощо позивачем подано договори, акти здачі-приймання робіт (послуг), рахунки-фактури, податкові накладні.

Суди також встановили, що придбані роботи та послуги були оплачені Товариством у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Даймонд-Телеком», що засвідчено виписками з банківського рахунку Товариства; результати окремих послуг містяться на наданих позивачем СD-дисках; розглядувані роботи та послуги були використані позивачем у господарській діяльності з надання послуг зі створення та впровадження програмного забезпечення третім особам.

Вказані обставини Інспекцією не спростовані; доказів того, що грошові кошти перераховувалися платником спірному контрагенту з метою їх подальшого переведення у готівку, відповідачем не представлено.

Доводи Інспекції про: неповноту, недостовірність відомостей, що містяться у представлених до перевірки первинних документах, оформлених від імені контрагента; підписання договорів, податкових накладних та інших документів не ОСОБА_1; відсутність у ТОВ «Даймонд-Телеком» майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для виконання задекларованих робіт та послуг, - були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Суди встановили, що на час встановлення фактичних взаємовідносин позивача з розглядуваним контрагентом керівником останнього значився в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ОСОБА_1; ОСОБА_1 вказано директором ТОВ «Даймонд-Телеком» у поданих позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі податкових накладних, договорах тощо. Почеркознавча експертиза підписів ОСОБА_1 на цих документах не проводилась.

Власне ж факт заперечення ОСОБА_1 своєї участі у діяльності ТОВ «Даймонд-Телеком» та у підписанні від імені цього товариством первинних документів не може слугувати достатнім свідченням безтоварності спірних операцій; відповідні пояснення були надані ОСОБА_1 слідчим органам у кримінальній справі, а тому слід враховувати що дана особа є зацікавленою в уникненні відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки робіт у податковій звітності; під час податкової перевірки ОСОБА_1 не надавав пояснень Інспекції безпосередньо з приводу взаємовідносин ТОВ «Даймонд-Телеком» з позивачем у справі.

Посилання Інспекції на відсутність у ТОВ «Даймонд-Телеком» необхідних основних фондів, трудових ресурсів також у даному разі не спростовують реальності правовідносин між Товариством та ТОВ «Дамонд-Телеком» з приводу поставки розглядуваних послуг; адже даний вид послуг не вимагає значних матеріальних ресурсів та може бути наданий із залученням інших фізичних осіб на умовах найму.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 810/6885/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко