Рішення

від 15.10.2015 по справі 371/1052/15-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.10.2015 Єдиний унікальний № 371/1052/15-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 1052 /15-ц

Провадження № 2/371/ 355 /15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

представника

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання отримати свідоцтво про право на спадщину та здійснення державної реєстрації спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаним позовом звернулася ОСОБА_1 та просила суд наступне:

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на 1/3 від ? частки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2100 га., що розташовані по АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на 1/3 від ? частки автомобілів марки УАЗ 452, реєстраційний номер НОМЕР_1, і марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, та здійснити їх державну реєстрацію відповідно до чинного законодавства (а.с. 2).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідачі є спадкоємцями за законом, які разом із нею прийняли спадщину померлого ОСОБА_5. Внаслідок ухилення відповідачів від виконання своїх обов'язків по оформленню спадщини, порушуються права позивача, зокрема:

право користування вищезазначеними автомобілями, які належать їй на праві часткової власності, оскільки вона не може здійснити перереєстрацію цих автомобілів та користуватися ними;

право на отримання субсидії по сплаті комунальних послуг за вищевказаний будинок.

Позивач 30 липня 2015 року надавши до суду письмову заяву, збільшила свої позовні вимоги, та просила суд:

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по даній справі, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на 1/3 від ? частки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2100 га., що розташовані по АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по даній справі, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на 1/3 від ? частки автомобілів марки УАЗ 452, реєстраційний номер НОМЕР_1, і марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, та здійснити їх державну реєстрацію відповідно до чинного законодавства;

зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по даній справі, передати позивачу по місцю проживання (АДРЕСА_1) автомобіль марки УАЗ 452, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, та автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, а також оригінали технічних паспортів на ці автомобілі (а.с. 81).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась за зареєстрованою адресою проживання, а також через оголошення у пресі у офіційному печатному органі газети «Урядовий кур'єр» (а.с. 34, 40, 45, 55-56, 111).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась за зареєстрованою адресою проживання, а також через оголошення у пресі у офіційному печатному органі газети «Урядовий кур'єр» (а.с. 35, 38-39, 53-54, 111).

ОСОБА_3 21 липня 2015 року через канцелярію суду надала заперечення проти задоволення позову, які обґрунтовувала тим, що у відповідності до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а тому користування нею автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 є цілком законним. Статтею 1297 Цивільного кодексу України не встановлено строки та не визначено правових наслідків недотримання обов'язку щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому вона вважає, що це право а не обов'язок спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, заперечення проти задоволення позовних вимог, обґрунтовано також тим, що субсидія призначається особі, яка зареєстрована в будинку та на яку відкриті особові рахунки по сплаті за житлово-комунальні послуги. Право власності на призначення субсидії не впливає. Єдиним споживачем комунальних послуг в будинку є позивач, всі нарахування за спожиті послуги здійснюються відповідно до показів облікових приладів.

Відповідно до ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України неявка в судове засідання належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи відповідачів не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Відповідно до копій свідоцтв про право власності (а.с. 12, 16) позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5, шлюб зареєстровано 27 квітня 1994 року в відділі ЗАГСу Білоцерківського міськвиконкому Київської області під актовим записом № 517.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого 07 травня 2014 року виконавчим комітетом Владиславської сільської ради Миронівського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_5 (актовий запис № 7).

Таким чином ОСОБА_5 та позивач проживали в шлюбі з 27 квітня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства України, майно крім речей індивідуального користування, набуте за час шлюбу позивача та ОСОБА_5 є їх спільною сумісною власністю, а тому у випаду поділу, частка кожної сторони дорівнює ? частині.

Як свідчить копія свідоцтва про право власності від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_5, перебуваючи у шлюбі з позивачем, 17 березня 2000 року набув у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., позивачу як пережившій дружині ОСОБА_7, видано свідоцтво про право власності від 09 грудня 2014 року (зареєстровано в реєстрі за № 4608) на ? частки житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власність позивача та ОСОБА_5.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним чи скасування вказаного свідоцтва про право власності, а тому суд приходить до висновку, що позивач є власником ? частки вказаного житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд на праві спільної часткової власності.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_5, перебуваючи у шлюбі з позивачем, 08 лютого 2005 року набув у власність земельну ділянку площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., позивачу як пережившій дружині ОСОБА_7, видано свідоцтво про право власності від 09 грудня 2014 року (зареєстровано в реєстрі за №4612) на ? частку земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним чи скасування вказаного свідоцтва про право власності, а тому суд приходить до висновку, що позивач є власником ? частки вказаної земельної ділянки на праві спільної часткової власності.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 21 січня 2015 року, ОСОБА_5, перебуваючи у шлюбі з позивачем, 28 лютого 2006 року набув у власність автомобіль марки ВАЗ 21099, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що має державний номерний знак НОМЕР_2.

Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., позивачу як пережившій дружині ОСОБА_7, видано свідоцтво про право власності від 21 січня 2015 року (зареєстровано в реєстрі за № 131) на ? частку автомобіля марки ВАЗ 21099, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що має державний номерний знак НОМЕР_2.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним чи скасування вказаного свідоцтва про право власності, а тому суд приходить до висновку, що позивач є власником ? частки вказаного автомобіля на праві спільної часткової власності.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 26 січня 2015 року, ОСОБА_5, перебуваючи у шлюбі з позивачем, 12 травня 1999 року набув у власність автомобіль марки УАЗ модель 452, 1983 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, що має державний номерний знак НОМЕР_7.

Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., позивачу як пережившій дружині ОСОБА_7, видано свідоцтво про право власності від 26 січня 2015 року (зареєстровано в реєстрв за №177) на ? частку автомобіля марки УАЗ, модель 452, 1983 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, що має державний номерний знак НОМЕР_7.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним чи скасування вказаного свідоцтва про право власності, а тому суд приходить до висновку, що позивач є власником ? частки зазначеного автомобіля на праві спільної часткової власності.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 увійшли права власності на ? частки житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на ? частки земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за тією ж адресою та по ? часток автомобілів ВАЗ 21099, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що має державний номерний знак АІ 0305АК і УАЗ модель 452, 1983 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, що має державний номерний знак НОМЕР_7.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як зазначено в копіях свідоцтв про право на спадщину за законом, спадкоємцями ОСОБА_5, що прийняли спадщину є позивач та доньки ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с. 14, 18, 21, 23).

Позивач, 09 грудня 2014 року від приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки від ? частки житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та на 1/3 частки від ? частки земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за тією ж адресою.

ОСОБА_1 21 та 26 січня 2015 року від приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки від ? частки автомобіля ВАЗ 21099, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, що має державний номерний знак НОМЕР_2 і на 1/3 частки від ? частки автомобіля УАЗ модель 452, 1983 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, що має державний номерний знак НОМЕР_7.

Відповідно до копій витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 13, 15), позивач зареєструвала своє право на 1/6 частку житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та 1/6 земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за тією ж адресою, а тому відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є власницею вказаного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права.

Отже, у випадку порушення, невизнання або оспорювання майнового права, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду по його захист шляхом визнання такого права.

Позивач звернулася по судовий захист, з вимогою (а.с. 81) зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по цій справі, отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину по 1/3 від ? частки житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та 1/6 земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за тією ж адресою.

Ні в позовній заяві, ні під час судового засідання позивач та її представник не навели обставин, та не підтвердили їх належними і допустимими доказами, що свідчать про порушення відповідачами прав позивача, внаслідок неотримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину на вищевказану нерухомість.

Посилання в первинній позовній заяві позивача на те, що внаслідок неотримання відповідачами свідоцтв про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, позбавляє можливості позивача отримати житлові субсидії на свою частку будинку, суд до уваги не бере, оскільки як зазначено в п. 6 та 7 постанови Кабінету міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 р. № 848 - субсидія призначається одному з членів домогосподарства, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. У разі коли обсяг споживання води, газу, електроенергії вимірюється індивідуальними засобами обліку, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, за наявності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, або на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. До зазначених документів належать, зокрема, довідки, що підтверджують перебування особи в іншому місці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання.

Аналізуючи зміст ст. 1296 Цивільного кодексу України, у системному та смисловому зв'язку із ст. 1297 цього кодексу, суд приходить до висновку, що вони не створюють обов'язку спадкоємця отримати свідоцтво про спадщину, а лише встановлюють обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус може відмовити особі у вчиненні нотаріальної дії, зокрема і у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

В законодавстві України спадкоємці, які прийняли спадщину не обмежені жодним строком отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому вони можуть звертатися за його одержанням будь-коли після закінчення шестимісячного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по цій справі, отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину по 1/3 від ? частки житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та свідоцтва про право на спадщину по 1/3 від ? частки земельної ділянки площею 0,2100 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за тією ж адресою слід відмовити.

Таке рішення суд приймає з огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які свідчать про порушення відповідачами в цій частині позовних вимог її прав. Законодавство України не зобов'язує спадкоємців отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, а зобов'язує лише звернутися до нотаріуса за отриманням такого свідоцтва, нотаріус в свою чергу при наявності для того законних підстав має право відмовити спадкоємцю у видачі свідоцтва, а тому задовольняючи позов в цій частині суд може створити обов'язок, який в силу об'єктивних причин (відсутності коштів на сплату державного мита) відповідачі не зможуть виконати.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по цій справі, отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на 1/3 від ? частки автомобілів ВАЗ 21099 та УАЗ модель 452, то суд вважає, що вона також не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1278 Цивільного кодексу України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Вказана норма Цивільного кодексу України створює умови для реалізації права кожного спадкоємця на володіння, користування та розпорядження майном, що перейшло до його в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1279 Цивільного кодексу України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині.

Автомобілі з огляду на норму ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України є неподільними речами, а тому володіння та розпорядження ними одночасно як позивачем так і відповідачами об'єктивно не можливо.

Як видно із позову та заперечень до його сторони не дійшли згоди щодо порядку користування автомобілями, кожна сторона вважає, що саме вона повинна користуватися автомобілем.

Таким чином, між сторонами є спір про поділ спадкового майна (а.с. 62-64), а тому належним способом захисту у даному випадку є поділ спадкового майна в натурі.

Законодавство України не зобов'язує спадкоємців отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, а зобов'язує лише звернутися до нотаріуса про отримання такого свідоцтва. Як зазначалося судом вище, нотаріус має право відмовити спадкоємцю у видачі такого свідоцтва, а тому задоволення цієї позовної вимоги може призвести до необґрунтованого втручання у права відповідачів, та спричинити об'єктивну неможливість виконання рішення суду відповідачами.

Крім того законодавство України не встановлює строк звернення спадкоємців до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 протягом десяти днів із часу набрання законної сили рішення суду по даній справі, передати позивачу по місцю проживання автомобіль марки УАЗ 452, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, та автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, а також оригінали технічних паспортів на ці автомобілі підлягає задоволенню лише частково виходячи з наступного.

Як зазначено вище, вказані автомобілі були спільною сумісною власністю позивача та її чоловіка ОСОБА_5, після смерті якого, отримавши свідоцтва про право на спадщину, позивач в цілому стала власником 4/6 часток кожного із цих автомобілів.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (далі - Порядок №1388) цей порядок є обов'язковим для всіх фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів експлуатують їх.

Згідно з п. 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання), або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції забороняється.

Аналізуючи зміст вказаних норм Порядку № 1388, суд приходить до висновку, що фізичні особи, які набули право власності на автомобіль, зобов'язані протягом десяти діб після одержання права власності в порядку спадкування, тобто виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів - зареєструвати (перереєструвати) такий автомобіль.

Таким чином, у зв'язку із смертю ОСОБА_5, на якому були зареєстровані автомобілі ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 та УАЗ 452 державний номерний знак НОМЕР_7, позивач як переживша чоловіка дружина, що є власницею ? частки цих автомобілів (спільна сумісна власність), та у зв'язку із отриманням свідоцтв про право на спадщину за законом у розмірі 1/3 частки від ? частки цих автомобілів (в загальному 4/6 частки), повинна звернутися до органів Державтоінспекції для проведення перереєстрації автомобілів.

22 вересня 2015 року з метою перереєстрації автомобілів позивач звернулася до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Богуславського, Миронівського та Рокитнянського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, але у перереєстрації їй було відмовлено, оскільки вона не представила для огляду вказані автомобілі та не надала оригінали технічних паспортів на них (а.с. 128-129).

Пунктом 6 Порядку № 1388 передбачено, що транспортні засоби, які належать декільком фізичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб.

Як видно із матеріалів справи (а.с. 128-129), станом на 29 вересня 2015 року відповідачі до органів уповноважених на реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів особисто чи іншим встановленим законом способом заяви про можливість реєстрації вищезазначених автомобілів не подавали.

Тобто відсутність у позивача зазначених автомобілів та технічних паспортів на них, відсутність заяв відповідачів про можливість реєстрації цих автомобілів за їх відсутності, не дають можливості позивачу виконати свій обов'язок щодо реєстрації в установленому порядку свого права власності на ці автомобілі.

За таких обставин, відповідно до п. 7 Порядку № 1388, експлуатація вказаних автомобілів - забороняється.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачі, будучи спадкоємцями, що прийняли спадщину ОСОБА_5, згідно з ст. ст. 1216, 1268 Цивільного кодексу України отримали в порядку спадкування право власності на 1/3 від ? частки вказаних автомобілів на кожного з них, а отже стали співвласниками цих автомобілів.

Зважаючи на вимоги Порядку № 1388, відповідачі повинні були разом із позивачем отримати свідоцтва про право на спадщину на зазначені автомобілі, та звернутися до органів Державтоінспекції про їх перереєстрацію.

Як видно із позовної заяви та заперечень ОСОБА_3, відповідачі зловживають відсутністю в законодавстві України норми, що встановлює строк звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, у супереч вимозі п. 7 Порядку № 1388, та волі позивача, яка є власником більшої частки цих автомобілів, експлуатують їх без проведення перереєстрації в органах Державтоінспекції.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 6 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права. Зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 ЦК).

Односторонні дії відповідачів пов'язані із заволодінням автомобілями, одноосібним користуванням ними, здійсненні поза межами волі позивача, як співвласника цих автомобілів, якій належить більша частка кожного з них, порушують права позивача на володіння та користування автомобілями. Ці права є невід'ємною складовою права власності, яке відповідно до ст. 41 Конституції України є непорушним та гарантованим.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином з огляду на те, що експлуатація вищевказаних автомобілів до перереєстрації нових власників заборонена, односторонні дії відповідачів по заволодінню автомобілями та одноосібне користуванням ними порушують права позивача на власність, позивач обрав саме такий спосіб захисту свого порушеного права про який ідеться в уточненій позовній заяві, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, та такими, що дають змогу позивачу виконати вимоги законодавства по наданню автомобілів і оригіналів технічних паспортів працівникам Державтоінспекції для проведення їх перереєстрації, чи здійснити оцінку вартості цих автомобілів для поділу спадкового майна в натурі (виплату грошової компенсації чи отримання такої від відповідачів).

Таке рішення суду не порушує прав відповідачів, оскільки відповідно до п. 7 Порядку № 1388, експлуатація вказаних автомобілів заборонена, а відповідно до ч. 2 ст. 1279 Цивільного кодексу України позивач, як спадкоємець який із спадкодавцем були співвласниками майна (а також володіє більшою часткою від інших), має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їй у натурі цього майна.

Десятиденний строк із часу набрання законної сили рішення суду по даній справі, є достатнім та розумним строком для передачі позивачу по місцю її проживання цих автомобілів і технічних паспортів.

Не встановлення такого строку не дає можливості однозначного розуміння і виконання рішення суду, не виключає необмеженості трактування строку його виконання.

Як видно із заперечення проти задоволення позову (а.с. 62), автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_3, а тому позовна вимога про передачу позивачу цього автомобіля підлягає задоволенню саме по відношенню до неї.

Як стверджує позивач автомобілем УАЗ 452, реєстраційний номер НОМЕР_1, користуються як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4, а тому позовна вимога про передачу позивачу цього автомобіля підлягає задоволенню по відношенню до обох відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 14, 183, 1216, 1218, 1269, 1278-1279, 1296 - 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475, п. п. 2, 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, керуючись ст. ст. 1, 10-11, 13, 15, 57- 60, 62, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом десяти днів із часу набрання законної сили цього рішення, передати ОСОБА_1 по місцю її проживання в АДРЕСА_1 автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 та оригінал технічного паспорту на цій автомобіль.

3.Зобов'язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом десяти днів із часу набрання законної сили цього рішення, передати ОСОБА_1 по місцю її проживання в АДРЕСА_1 автомобіль УАЗ 452, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 та оригінал технічного паспорту на цій автомобіль.

4.В задоволенні решти позову відмовити.

5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

Згідно з оригіналом

Суддя А.С. Поліщук