Постанова

від 06.10.2015 по справі 805/3314/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р. Справа № 805/3314/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Донецькій області про скасування наказу та поновлення на посаді, -

встановив:

13 серпня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ГУ Міндоходів), в якому позивач просила:

- скасувати наказ ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о «Про звільнення ОСОБА_1В.»;

- поновити її в займаній посаді.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначила, що з 2002 року вона перебувала на державній службі в Державній податковій адміністрації в Донецькій області (в подальшому - Державній податковій службі у Донецькій області, Головному управлінні Міндоходів у Донецькій області). З 2013 року вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о позивача звільнено з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи у зв'язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682), на підставі ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 та п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України).

Спірний наказ мотивовано посиланням на ч. 2 ст. 4 Закону № 1682, відповідно до якої особи, що підлягають перевірці, зобов'язані не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки подати заяву про те, що до них не застосовуються заборони, передбачені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо них; останній день надання такої заяви посадовими особами ГУ Міндоходів - 11 червня 2015 року.

Позивач стверджувала, що відображене в спірному наказі твердження ГУ Міндоходів про неподання нею такої заяви не відповідає дійсності.

Доводила, що зазначену заяву написала за зразком, який ГУ Міндоходів надіслало на її електронну пошту 04 червня 2015 року, та направила її разом з необхідними додатками поштовою кореспонденцією саме 11 червня 2015 року.

Листом від 06 липня 2015 року № 5799/10/05-99-04-01 Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС) повідомило позивача, що подана нею заява від 10 червня 2015 року не може бути розглянута як подана своєчасно, оскільки 11 червня 2015 року - це останній день надходження заяви безпосередньо до податкового органу.

Позивач наполягала, що така позиція ГУ Міндоходів та ГУ ДФС суперечить законодавству.

Доводи позивача ґрунтувалися на тому, що в ч. 2 ст. 4 Закону № 1682 йдеться про подання заяви, а не про її надходження безпосередньо до органу, в якому проводиться перевірка.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), не містить вимог щодо необхідності саме надходження заяви до органу на десятий день з дня початку перевірки, оскільки в пп. 1 п. 8 цього Порядку також йдеться про подання заяви.

Позивач стверджувала, що зазначені нормативно-правові акти не містять заборони щодо подання заяви засобами поштового зв'язку та не вказують, що заява має бути отримана протягом десятиденного строку.

Посилаючись на ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно; а також на ст. 9 ЦК України, якою визначено, що положення цього Кодексу застосовуються крім іншого до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства, позивач вважала, що її заява, відправлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача 11 червня 2015 року, є такою, що подана у строк, передбачений Законом № 1682.

Позивач наголошувала на тому, що раніше 11 червня 2015 року не мала можливості надати відповідну заяву.

Доводила, що лист ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-0 вона не отримувала. Копія цього листа на її електронну пошту також не надходила з причини невірного зазначення її адреси yulash@inbox.ru замість yulyash@inbox.ru.

Позивач зазначала, що про необхідність подання заяви їй стало відомо на початку червня 2015 року з телефонної розмови з посадовими особами ГУ Міндоходів. В цей період, а саме з 31 травня по 09 червня 2015 року, вона перебувала на відпочинку у с. Коблєво.

Позивач стверджувала, що відправити з цього населеного пункту відповідну заяву з необхідними документами (зокрема, копію декларації) вона не мала можливості, про що повідомляла посадових осіб відповідача телефоном. Після повернення з відпочинку вона надіслала заяву з необхідними документами.

Позивач наголошувала, що раніше на вимогу ГУ ДФС вже відправляла заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Так, на її електронну адресу 13 березня 2015 року надійшов лист за підписом в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2 з вимогою надати заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», 6 її копій на паперових носіях, 6 копій паспорта на паперових носіях та копію декларації.

Вимоги цього листа позивачем були виконані, а заява зі всіма додатками надіслана на адресу ГУ ДФС ще 31 березня 2015 року.

Однак на початку червня 2015 року з телефонної розмови з посадовими особами ГУ Міндоходів позивачу стало відомо, що заява, подана нею в березні 2015 року, написана невірно, в чому полягала невідповідність цієї заяви позивачу роз'яснено не було.

Крім того, позивач також звертала увагу суду на те, що перед звільненням вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. Дитині позивача два роки, дитячий садок вона не відвідує та вимагає значну уваги до себе, тому майже весь вільний час позивач проводить з нею.

Як наслідок, позивач не володіє інформацією щодо всіх нюансів реорганізації ГУ Міндоходів та не має можливості постійно відстежувати повідомлення на субсайті ГУ ДФС. Написання заяв та відправлення їх поштою забирає чимало часу, однак, незважаючи на це, всі вимоги відповідача, які позивач отримувала, нею були виконані (а.с. 4-7).

В судових засіданнях 16 та 30 вересня 2015 року позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позову, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, та просила задовольнити позов.

Головне управління Міндоходів у Донецькій області як відповідач у справі позовні вимоги не визнало, надало письмові заперечення від 09 вересня 2015 року, сутність яких полягала у наступному.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 13 серпня 2014 року № 41 «Про організацію утворення територіальних органів Держаної фіскальної служби» утворено як юридичну особу публічного права ГУ ДФС. Цими ж нормативно-правовими актами була передбачена реорганізація ГУ Міндоходів шляхом приєднання до ГУ ДФС.

У зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів та зміною місцезнаходження останнього посадовим особам ГУ Міндоходів були направлені повідомлення про зміну істотних умов праці з пропозиціями посад в ГУ ДФС.

У зв'язку з тим, що реорганізація ГУ Міндоходів не передбачала його повної ліквідації, працівникам, які знаходились у відпустках по догляду за дитиною, такі попередження не надсилались, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗПП України звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці не допускається.

ГУ Міндоходів зазначало, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та простоєм ГУ Міндоходів, запровадженим на підставі наказу Міністерства доходів і зборів України від 08 липня 2014 року № 381, зв'язку з більшістю працівників не було, а їх місце перебування - не відомо.

З цієї причини інформація про реорганізацію та зміну місцезнаходження ГУ Міндоходів була оприлюднена на офіційному субсайті ГУ ДФС та в офіційному друкованому виданні «Голос України» від 29 листопада 2014 року № 231 (5981).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗПП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

З 2013 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У період знаходження у відпустці позивач перебувала за межами території України, а саме на території Російської Федерації, тому зразок заяви про переведення на посаду головного державного інспектора сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ ДФС був надісланий на електронну пошту позивача yulyash@inbox.ru 05 листопада 2014 року.

Однак заява ОСОБА_1 про переведення до ГУ ДФС так і не надійшла.

З цієї причини ГУ ДФС на електронну пошту позивача надіслало лист від 13 березня 2015 року № 1831/10/05-99-10-04.

Цим листом ГУ ДФС повідомило ОСОБА_1 про те, що проводиться процедура припинення ГУ Міндоходів у зв'язку з чим всі посадові особи, які залишились у штатному розкладі ГУ Міндоходів переводяться до ГУ ДФС на запропоновані посади; що згідно з вимогами Закону № 1682 позивачу необхідно надати перелік документів, передбачений цим Законом, не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі; а також попередило, що неподання заяви у строк, передбачений Законом № 1682, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 цього Закону.

31 березня 2015 року поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 надіслала заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», подану на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2 і датовану 25 березня 2015 року, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік та копію паспорта.

Сканкопії цих документів були надіслані позивачем на електронну пошту відповідача.

ГУ Міндоходів наголошувало на тому, що ОСОБА_1 підтримувала зв'язок з посадовими особами ГУ Міндоходів телефоном, електронною поштою і за допомогою соціальних мереж. Позивача неодноразово повідомляли про необхідність надання власноручно написаної заяви про переведення до ГУ ДФС у зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів.

Незважаючи на це заява ОСОБА_1 про переведення до ГУ ДФС так і не була отримана. Під час спілкування у соціальних мережах та телефоном позивач не погоджувалася на запропоновану їй посаду, тривалий час наполягала на її звільненні за ч. 1 ст. 40 КЗПП України.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 не була переведена до ГУ ДФС та залишилась у штаті ГУ Міндоходів.

ГУ Міндоходів стверджувало, що перевірка посадових осіб органів державної фіскальної служби України відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» не розпочиналась.

22 травня 2015 року на виконання вимог Закону № 1682, наказу Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2015 року № 117 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» стосовно посадових та службових осіб Міндоходів» ГУ Міндоходів виданий наказ № 4 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».

П. 1 наказу ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 передбачав початок перевірки відповідно до Закону № 1682 стосовно посадових (службових) осіб ГУ Міндоходів з 02 червня 2015 року.

Наказ ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 у день його реєстрації оприлюднений на субсайті ГУ ДФС.

У день видання наказу ГУ Міндоходів листом від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 повідомило ОСОБА_1 про дату початку проведення перевірки відносно посадових осіб ГУ Міндоходів, а також про необхідність надання документів згідно з вимогами Закону № 1682.

Цей лист надісланий на адресу позивача поштовою кореспонденцією та електронною поштою.

З урахуванням наведеного ГУ Міндоходів стверджувало, що вжило належних заходів для повідомлення позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», та необхідність подання відповідної заяви.

ГУ Міндоходів відзначало, що незважаючи на перебування ОСОБА_1 в період з 31 травня по 09 червня 2015 року на відпочинку, остання підтримувала телефонний зв'язок з посадовими особами ГУ Міндоходів і знала про необхідність подання документів.

Так, у листуванні з посадовими особами ГУ Міндоходів за допомогою програмного забезпечення «Viber» позивач зазначила, що усі необхідні документи для проведення перевірки щодо неї вона подала ще у квітні 2015 року.

ГУ Міндоходів стверджувало, що останнім днем для надання заяв про проведення перевірки для посадових осіб ГУ Міндоходів було 11 червня 2015 року. У цей день ніяких заяв або повідомлень про надіслання такої заяви від позивача не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 неподання заяви у строк, передбачений ч. 2 цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 цього Закону.

15 червня 2015 року наказом ГУ Міндоходів № 61-о ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ Міндоходів у зв'язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», на підставі ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 та п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України.

Того ж дня повідомлення про звільнення та копія наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о були надіслані на адресу позивача засобами поштового зв'язку.

30 червня 2015 року, тобто майже через 20 днів після закінчення строку на подання відповідної заяви, на адресу ГУ ДФС надійшла заява ОСОБА_1 про проведення перевірки, датована 10 червня 2015 року.

В той час як 11 червня 2015 року у листуванні засобами телефонного зв'язку за допомогою програмного забезпечення «Viber» позивач зазначала, що усі необхідні документи вона надіслала ще у квітні 2015 року, а ті документи, які вимагає від неї відповідач поширюються на осіб, які претендують на зайняття посад і законом такого строку подання не передбачено.

ГУ Міндоходів відзначало, що ні Законом № 1682, ні Порядком № 563 не передбачена можливість подовження строку подання заяви про проведення перевірки.

Інформації щодо подання позивачем такої заяви засобами поштового відправлення у ГУ Міндоходів не було, хоча зв'язок з ОСОБА_1 підтримувався.

ГУ Міндоходів наголошувало, що у зв'язку з порушенням терміну надання заяви з боку позивача, не мало законних підстав не виконувати вимоги ч. 3 ст. 4 Закону № 1682.

Додатково ГУ Міндоходів відзначало, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1682 та п. 4 Порядку № 563 організація проведення перевірки осіб покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Заява ОСОБА_1 від 10 червня 2015 року про проведення перевірки, яка надійшла до ГУ ДФС 30 червня 2015 року, подана на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2, в той час коли позивач перебувала у трудових відносинах з ГУ Міндоходів.

ГУ Міндоходів доводило, що в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2 не є керівником органу, до повноважень якого належить звільнення ОСОБА_1

На підставі викладеного та враховуючи той факт, що позивач, яка до звільнення була посадовою особою ГУ Міндоходів, взагалі не надала заяву на проведення перевірки на ім'я керівника або органу, де працювала, як того вимагає ч. 4 ст. 5 Закону № 1682, ГУ Міндоходів стверджувало, що, звільняючи позивача, діяло в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначені законом. З урахуванням наведеного просило відмовити у позові (а.с. 76-81).

В судовому засіданні 16 вересня 2015 року представник ГУ Міндоходів ОСОБА_3 позов не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях.

Ухвалою від 17 серпня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучене Головне управління ДФС у Донецькій області (а.с. 41-42).

Як третя особа ГУ ДФС позовні вимоги вважало необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надало письмові пояснення від 02 вересня 2015 року, за змістом аналогічні запереченням ГУ Міндоходів (а.с. 54-58).

В судових засіданнях 16 та 30 вересня 2015 року представник ГУ ДФС ОСОБА_3 надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у поясненнях від 02 вересня 2015 року.

24 вересня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис № 1 274 112 0010 011060 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ГУ Міндоходів, що підтверджено відповідним повідомленням та відомостями з ЄДР (а.с. 148, 154-155).

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою від 30 вересня 2015 року, занесеною в журнал судового засідання, допущене процесуальне правонаступництво, первісного відповідача у справі ГУ Міндоходів замінено його правонаступником - ГУ ДФС (а.с. 150).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36 КАС України, про що свідчать розписки про вручення судової повістки (а.с. 152-153).

Позивач до судового засідання, призначеного на 06 жовтня 2015 року, не з'явилася, 05 жовтня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надала промову в судових дебатах, в якій просила задовольнити позов та завершити розгляд справи за її відсутності (а.с. 158-164).

Представник відповідача ГУ ДФС ОСОБА_3 до суду з'явилася, через відділ діловодства та документообігу надала письмові заперечення проти позову від 06 жовтня 2015 року (а.с. 165), за змістом аналогічні запереченням ГУ Міндоходів від 09 вересня 2015 року.

У зв'язку з неявкою позивача на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України розгляд справи завершено в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВА № 197366, виданого Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку 04 квітня 1996 року (а.с. 8-11).

З 23 січня 2002 року позивач перебувала на державній службі, того ж дня нею прийнята Присяга державного службовця.

Наказом ГУ Міндоходів від 31 травня 2013 року № 27-о з 01 червня 2013 року ОСОБА_1 присвоєно дев'ятий ранг державного службовця п'ятої категорії посад.

Наказом ГУ Міндоходів від 30 грудня 2013 року № 222-о з 30 грудня 2013 року позивачу присвоєне спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.

Наказом ГУ Міндоходів від 03 лютого 2014 року № 21-о з 03 лютого 2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи.

Вказані обставини встановлені на підставі записів у трудовій книжці позивача серії АХ № 176100 та витягу з наказу ГУ Міндоходів від 03 лютого 2014 року № 21-о «Про особовий склад» (а.с. 82-87).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на державній службі та обіймала посаду завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ Міндоходів.

ОСОБА_1 має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії І-НО № 486000 (а.с. 13).

З 2013 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказана обставина не є спірною.

Головне управління Міндоходів у Донецькій області як юридична особа публічного права створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

За даними он-лайн сервісу пошуку відомостей в ЄДР встановлено, що ГУ Міндоходів (ідентифікаційний код 38707471) зареєстроване у якості юридичної особи 24 квітня 2013 року, про що до ЄДР внесений запис № 1 266 102 0000 043376 (а.с. 43-44).

08 липня 2014 року у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», положень ст. 34 КЗПП України, ст. 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», ст. 6 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» та з метою збереження життя і здоров'я працівників територіальних органів Міндоходів, захисту їх законних прав та інтересів, Міністерством доходів і зборів України виданий наказ за № 381 «Про встановлення простою у роботі територіальних органів Міндоходів» (далі - наказ Міндоходів № 381).

Згідно з п.1 наказу Міндоходів № 381 встановлено простій у роботі територіальних органів Міндоходів, зазначених у додатках 1-4.

ГУ Міндоходів було включено до переліку територіальних органів Міндоходів у Донецькій області, в яких встановлено простій у роботі.

Відповідно до п.3 наказу Міндоходів № 381 визначено строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників територіальних органів Міндоходів.

У період простою працівникам територіальних органів Міндоходів, у яких встановлено простій, дозволено не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою, що передбачено пп. 4.1. п.4 наказу Міндоходів № 381.

Таким чином, з 08 липня 2014 року був встановлений простій у роботі ГУ Міндоходів.

Головне управління ДФС у Донецькій області як юридична особа публічного права створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».

ГУ ДФС (ідентифікаційний код 39406028) зареєстроване у якості юридичної особи 23 вересня 2014 року, про що до ЄДР внесений запис № 1 274 102 0000 010933 (а.с. 45-46).

На підставі наказу Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2014 року № 1892-о «Про покладання обов'язків на ОСОБА_2Л.» виконання обов'язків начальника ГУ ДФС покладено на ОСОБА_2 (а.с. 74).

07 листопада 2014 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби», від 21 травня 2014 року № 263 «Про Державну фіскальну службу України», від 07 листопада 2014 року № 236 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та у зв'язку з тимчасовим не здійсненням або здійсненням не в повному обсязі своїх повноважень територіальними органами Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України Державною фіскальною службою України виданий наказ за № 256 «Про переміщення та закінчення простою» (далі - наказ ДФС України № 256).

П.2 наказу ДФС України № 256 вирішено вважати закінченим простій у роботі територіальних органів Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» передбачав реорганізацію територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Зокрема, передбачалася реорганізація ГУ Міндоходів у Донецькій області шляхом його приєднання до ГУ ДФС у Донецькій області.

З 29 вересня 2014 року ГУ Міндоходів перебувало у стані припинення, про що свідчать відомості з ЄДР (а.с. 43-44).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 травня 2015 року № 55 «Про внесення змін до наказу Міндоходів від 15.09.2014 № 10» головою комісії з реорганізації ГУ Міндоходів призначено ОСОБА_5 (а.с. 72).

На час виникнення спірних правовідносин запис про державну реєстрацію припинення ГУ Міндоходів як юридичної особи до ЄДР внесений не був (а.с. 43-44).

У зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів та зміною місцезнаходження останнього посадовим особам ГУ Міндоходів були направлені повідомлення про зміну істотних умов праці з пропозиціями посад в ГУ ДФС. Оскільки реорганізація ГУ Міндоходів не передбачала його повної ліквідації, працівникам, які знаходились у відпустках по догляду за дитиною, такі попередження не надсилались.

Внаслідок проведення антитерористичної операції зв'язку з більшістю працівників ГУ Міндоходів не було, а їх місце перебування не було відомо.

З цієї причини інформація про реорганізацію та зміну місцезнаходження ГУ Міндоходів була оприлюднена на офіційному субсайті ГУ ДФС у Донецькій області та в офіційному друкованому виданні «Голос України» від 29 листопада 2014 року № 231 (5981).

Як зазначено вище, з 2013 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. Позивач перебувала за межами території України, а саме на території Російської Федерації, що не оспорюється сторонами.

Посадові особи ГУ Міндоходів та ГУ ДФС зв'язок з позивачем мали, спілкування відбувалося у соціальній мережі «Одноклассники», за допомогою програмного забезпечення «Viber», телефоном та електронною поштою.

Спілкування з позивачем здійснювала начальник відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУ ДФС ОСОБА_6, яка повідомляла працівників управління правової роботи ГУ Міндоходів, які не перейшли до ГУ ДФС, про реорганізацію ГУ Міндоходів (а.с. 146-147).

Так, 05 листопада 2014 року ОСОБА_6 надіслала на електронну пошту позивача yulyash@inbox.ru зразок заяви про переведення на посаду головного державного інспектора сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ ДФС у зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів (а.с. 88-90).

Того ж дня у соціальній мережі «Однокласники» ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_1, що заява про переведенням має бути написана власноручно без зазначення дати її підписання та надіслана на адресу ГУ ДФС (Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, каб. 318) (а.с. 89, 139).

Однак заяву про переведення до ГУ ДФС позивач не подала.

13 березня 2015 року ГУ ДФС надіслало на адресу ОСОБА_1 лист за № 1831/10/05-99-10-04.

Необхідність направлення цього листа була обумовлена тим, що позивач перебувала за межами території України, а саме на території Російської Федерації, тому ГУ ДФС вважало за необхідне повідомити її про низку обставин.

Зокрема, позивача повідомлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 утворено як юридичну особу публічного права ГУ ДФС; відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 13 серпня 2014 року № 41 проводиться реорганізація ГУ Міндоходів шляхом приєднання до ГУ ДФС.

Позивачу також повідомлено, що на теперішній час (березень 2015 року) проводиться процедура припинення ГУ Міндоходів, у зв'язку з чим усі посадові особи, які залишились у штатному розкладі ГУ Міндоходів, переводяться до ГУ ДФС на посади, запропоновані у попередженнях.

Позивача поінформовано, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682 заходи з очищення влади здійснюються щодо осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини; вказано, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682 заходи з очищення влади здійснюються щодо інших посадових осіб та службових осіб органів державної влади; вказано, що відповідно до ст. 4 Закону № 1682 особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

В листі від 13 березня 2015 року, адресованому позивачу, ГУ ДФС наголошувало на тому, що заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Позивача попереджено, що неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону; вказано, що згідно з ч. 4 ст. 5 Закону № 1682 організація проведення перевірки осіб покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Позивачу повідомлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р «Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади» передбачено проведення перевірок щодо посадових і службових осіб територіальних органів ДФС протягом квітня 2015 року - червня 2016 року.

Увага позивача звернена на той факт, що ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» передбачено обов'язок суб'єктів декларування щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

На підставі викладеного ГУ ДФС запропонувало ОСОБА_1 надати у строки, передбачені Законом № 1682, наступні документи для проведення щодо неї перевірки відповідно до вимог цього Закону: власноручно написану заяву за встановленою формою, її відскановану копію в форматі pdf та 6 копій на паперових носіях; 6 копій паспорта на паперових носіях (перша, друга сторінка та сторінка з реєстрацією); копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік на паперових носіях та відскановану копію декларації у форматі pdf без відомостей, що віднесені законом до інформації з обмеженим доступом (реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, місце проживання, місцезнаходження об'єктів, зазначених в декларації).

Вказало, що документи необхідно надати до ГУ ДФС за адресою: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114 (а.с. 14-16, 91-93).

13 березня 2015 року ОСОБА_6 надіслала на електронну пошту ОСОБА_1 копію листа ГУ ДФС від 13 березня 2015 року № 1831/10/05-99-10-04 (а.с. 94).

25 березня 2015 року на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2 позивач власноручно написала заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

У цій заяві відповідно до ст. 4 Закону № 1682 ОСОБА_1 повідомила, що заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону щодо неї не застосовуються, а також надала згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».

В переліку додатків до заяви від 25 березня 2015 року зазначені наступні документи: копії заяви, паспорту, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с. 18, 95).

31 березня 2015 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ГУ Міндоходів заяву про проведення перевірки, датовану 25 березня 2015 року, разом з переліченими у додатку до неї документами, (а.с. 22-31, 96-104).

Факт відправлення позивачем поштової кореспонденції на адресу ГУ Міндоходів підтверджений фіскальним чеком ВПЗ 111672 ФДУП «Пошта Росії» від 31 березня 2015 року № 05927 та конвертом, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 19, 105).

31 березня 2015 року електронною поштою ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_6, про надіслання документів, зазначених у листі ГУ ДФС від 13 березня 2015 року (а.с. 106).

22 травня 2015 року на виконання вимог Закону № 1682, наказу Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2015 року № 117 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» стосовно посадових і службових осіб Міндоходів» ГУ Міндоходів виданий наказ за № 4 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» (далі - наказ № 4).

Наказ № 4 виданий за підписом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів.

П. 1 наказу № 4 визначена дата початку перевірки відповідно до Закону № 1682 стосовно посадових (службових) осіб ГУ Міндоходів, а саме - з 02 червня 2015 року.

П. 2 наказу № 4 управлінню комунікацій доручено розмістити цей наказ у день його реєстрації на субсайті ГУ ДФС (а.с. 107-108).

Листом від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 за підписом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів повідомило ОСОБА_1, про те, що відповідно до п. 1.4. наказу Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2015 року № 117 з 02 червня 2015 року розпочинається перевірка стосовно посадових і службових осіб територіальних органів Міндоходів.

Увага позивача звернена на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 167 внесені зміни до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563.

Вказано, що відповідно до п. 8 Порядку № 563 позивачу необхідно у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки (з 02 червня 2015 року) подати до управління персоналу ГУ ДФС наступні документи:

- власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1 до Порядку, (увага позивача звернена на те, що заява має датуватися не раніше 02 червня 2015 року, а її форма зазнала змін);

- копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

- копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік;

- копію трудової книжки (п. 19 Порядку).

У цьому ж листі ГУ Міндоходів нагадувало позивачу, що згідно з п. 10 Порядку неподання особою, яка підлягає перевірці, заяви у строк, зазначений у п. 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає (а.с. 109-110).

Того ж дня лист ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 був надісланий на адресу ОСОБА_1 (142701, Російська Федерація, Московська обл., м. Відноє, пр. Ленінського Комсомолу, 15-1-78) рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчить фіскальний (а.с. 111).

22 травня 2015 року копія наказу № 4 та листа від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 були надіслані на електронну пошту позивача, проте під час зазначення адреси електронної пошти ОСОБА_1 була допущена помилка, замість адреси yulyash@inbox.ru вказано yulash@inbox.ru (а.с. 112).

В період з 31 травня 2015 року по 08 червня 2015 року включно ОСОБА_7 перебувала на базі відпочинку «Лотос» в сел. Коблєво Миколаївської області, про що свідчить копія запрошення бази відпочинку (а.с. 20).

Згідно з поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 30 вересня 2015 року, всупереч вимогам п. 6 Порядку № 563 наказу № 4 вона не отримувала; лист ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 на її електронну адресу не надходив, поштовою кореспонденцією цей лист позивач також не отримувала.

Позивач зазначала, що, відправивши копії наказу та листа на її електронну адресу, ГУ Міндоходів не поцікавилось, чи отримані вони нею.

Позивач наголошувала, що хоча ГУ Міндоходів формально виконало п. 6 Порядку № 563, проте позбавило її можливості вчасно виконати наказ № 4.

Позивач зазначала, що відсутність письмового документу з чітко визначеною вимогою ускладнювала телефонне спілкування з посадовими особами ГУ Міндоходів, яке тривало з 02 по 11 червня 2015 року.

04 червня 2015 року ОСОБА_6 на електронну пошту ОСОБА_1 надіслала перелік документів, необхідних для до ГУ ДФС, в тому числі зразок заяви на переведення, зразок заяви для проходження люстрації та перелік необхідних документів, який включав: особову картку ф. П-2ДС, копії дипломів про освіту, копію декларації про доходи за минулий 2014 рік, копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію свідоцтва про загальнообов'язкове соціальне страхування, фотокартку, копію свідоцтва про народження дитини, копії довідки про інвалідність та посвідчення (за наявності), копію військового квитка, копію свідоцтва про укладання шлюбу (розірвання шлюбу), копію трудової книжки (для осіб, як приймаються на роботу) (а.с. 17, 140-142).

Деякі з цих документів позивач не могла надіслати, оскільки вони знаходяться у м. Донецьку, а права проїзду на цю територію позивач не має.

08 червня 2015 року ОСОБА_1 зателефонувала в.о. керівника управління (на той час) ОСОБА_8 з метою з'ясування питання, чи потрібно їй відправляти документи і які саме. За твердженням позивача, їй була надана відповідь, що нічого надсилати не потрібно.

Позивач пояснила, що 11 червня 2015 року спілкувала з ОСОБА_6, яка повідомила, що перелік документів, необхідних для проходження люстрації, розміщений на сайті ДФС. Однак на сайті ДФС не були вказані документи, перелічені в листі від 04 червня 2015 року. Після спілкування з ОСОБА_6 11 червня 2015 року вона надіслала заяву про проведення перевірки з необхідними додатками.

Позивач наголошувала, що відсутність письмового переліку документів, які необхідно надати, і стали причиною направлення відповідної заяви саме 11 червня 2015 року (а.с. 136-138).

Судом досліджене листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яке відбулось 11 червня 2015 року за допомогою програмного забезпечення «Viber».

Так, ОСОБА_6 запитувала у позивача, чи відправила остання документи для проходження люстрації.

На це позивач відповіла: «Так їх все ж таки необхідно направляти? Я зрозуміла, що непотрібно. Я дзвонила в понеділок і питала, що робити. Мені відповіли, що нічого робити не потрібно. Я не можу всі документи з переліку відправити. Я Вам це казала. У мене немає особової картки (п. 1), немає свідоцтва про страхування. Як бути у цьому випадку мені незрозуміло… Думка про звільнення за п. 1 ст. 40 у мене виникла, коли я побачила перелік документів щодо люстрації. Я цей перелік при всьому бажанні не зможу надіслати, оскільки не можу потрапити до своєї квартир. Тому ще раз хочу уточнити, мені надсилати ті документи, які є у мене в наявності?»

ОСОБА_6 відповіла: «Зайди на сайт ДФС, почитай щодо люстрації. Там документи потрібно надіслати впродовж 10 днів з дати початку перевірки. Інакше за законом - звільнення».

Позивач: «Щось я не бачу там ті документи, які ви вимагаєте, а документи щодо люстрації я вам надіслала ще в квітні. Відповідно до тих вимог, які були зазначені у листі».

ОСОБА_6: «За законом - з дати початку перевірки. Подробиці знають кадри».

Позивач: «За законом не пізніше 10 дня з початку перевірки. І це вимога до посад, зазначених в п. 1-10 ч. 1 ст. 2. Я всі документи подала у строк. А зараз, як я зрозуміла, йдеться про п. 11 - для осіб, які претендують на зайняття посад. Тут в законі строку немає» (а.с. 113-118, 143-144).

Після спілкування з ОСОБА_6 на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС ОСОБА_2 позивач власноручно написала заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

У цій заяві ОСОБА_1 відповідно до ст. 4 Закону України «Про очищення влади» повідомила, що заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону щодо неї не застосовуються, а також надала згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».

Заява позивача датована 10 червня 2015 року.

В переліку додатків до заяви позивач зазначила наступні документи: копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою: сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації; декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік; довідки (картки) про реєстраційний номер облікової картки платника податків (а.с. 21).

11 червня 2015 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ГУ ДФС заяву про проведення перевірки від 10 червня 2015 року.

Факт відправлення позивачем поштової кореспонденції 11 червня 2015 року на адресу ГУ ДФС підтверджений фіскальним чеком ВПЗ Видноє-1 ФДУП «Пошта Росії» від 11 червня 2015 року № 7829 (а.с. 32, 145).

В судовому засіданні 16 вересня 2015 року позивач зазначила, що заява про проведення перевірки від 10 червня 2015 року була надіслана на адресу ГУ ДФС поштовою кореспонденцією. Ні електронною поштою, ні телефоном, чи будь-якими іншими засобами зв'язку відповідача та його посадових осіб про факт надіслання такої заяви позивач не повідомляла.

З приводу подання заяви до ГУ ДФС, а не до ГУ Міндоходів , позивач зазначила наступне.

Заява про надання згоди на проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», була подана нею саме до ГУ ДФС, оскільки саме такий зразок був надісланий відповідачем на її електронну пошту 04 червня 2015 року.

З пояснень посадових осіб відповідача позивач зрозуміла, що перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади», відносно неї буде проводитись на підставі п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682, як особи, яка претендує на зайняття посади в ГУ ДФС у зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів.

Заяву про надання загоди на проведення перевірки з необхідними документами до ГУ Міндоходів позивач не подавала (а.с. 49-50, 68).

15 червня 2015 року ГУ Міндоходів виданий наказ № 61-о «Про звільнення ОСОБА_7В.». Наказ виданий за підписом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів.

П. 1 наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о передбачав звільнення 15 червня 2015 року ОСОБА_7 з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи у зв'язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», ч. 3 ст. 4 Закону № 1682, п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України.

П. 2 наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о передбачав виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Наказ ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о мотивовано тим, що на виконання наказу ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» з 02 червня 2015 року розпочата перевірка відносно посадових осіб ГУ Міндоходів; зазначений наказ був своєчасно доведений до посадових осіб, які підлягають перевірці, та оприлюднений в день його прийняття на субсайті ГУ ДФС.

Крім того, листом від 22 травня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про надання документів для проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1682 особи, які підлягають перевірці, зобов'язані не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки подати заяву про те, що до них не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо них. Останній день надання такої заяви посадовими особами ГУ Міндоходів - 11 червня 2015 року.

Станом на 15 червня 2015 року від завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ОСОБА_1 не надійшло будь-якої інформації щодо направлення або надіслання необхідних для проведення перевірки документів (а.с. 33-34, 119-120).

15 червня 2015 року до трудової книжки позивача внесений запис № 26 про звільнення у зв'язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», ч. 3 ст. 4 Закону № 1682, п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України (а.с. 87).

Листом від 15 червня 2015 року № 244/10/05-99-04-01 ГУ Міндоходів повідомило ОСОБА_1 про те, що наказом ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о 15 червня 2015 року її звільнено з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ Міндоходів у зв'язку з неподанням нею заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1682, п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України.

Позивачу роз'яснено, що ознайомитись з оригіналом наказу та отримати трудову книжку вона може за адресою: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114.

До листа від 15 червня 2015 року була додана копія наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о (а.с. 35, 121).

16 червня 2015 року лист від 15 червня 2015 року № 244/10/05-99-04-01 надісланий на адресу позивача (142701, Російська Федерація, Московська обл., м. Видноє, пр. Ленінського Комсомолу, 15-1-78) рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчить конверт, в якому здійснено поштове відправлення, а також фіскальний чек підприємства поштового зв'язку (а.с. 36, 122).

Як свідчить лист Домодєдовського поштамту УФПС Московської області - філії ФДУП «Пошта Росії» від 03 серпня 2015 року № 39.1.05.4.1/28-404А/2057, поштове відправлення вручене адресату - ОСОБА_1 09 липня 2015 року (а.с. 37).

30 червня 2015 року до ГУ ДФС надійшла заява ОСОБА_1 про проведення перевірки від 10 червня 2015 року.

Вказана заява зареєстрована у ГУ ДФС 30 червня 2015 року за вхідним номером 3342/10 (а.с. 123).

06 липня 2015 року ГУ ДФС за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 червня 2015 року, надало відповідь № 5799/10/05-99-04-01.

В листі від 06 липня 2015 року ГУ ДФС зазначило, що наказом ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» встановлена дата початку проведення перевірки відносно посадових осіб ГУ Міндоходів - 02 червня 2015 року.

22 травня 2015 року позивачу була надіслана копія цього наказу з вимогою у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки подати до управління персоналу ГУ ДФС заяву про проведення перевірки та переліком документів, необхідних для проведення перевірки (лист від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01, поштова квитанція від 22 травня 2015 року). Скановані копії наказу та листа надіслані в цей же день на електронну скриньку yulash@inbox.ru.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1682 особи, які підлягають перевірці, зобов'язані не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки подати заяву про те, що до них не застосовуються заборони, передбачені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо них.

Останній день надання такої заяви був 11 червня 2015 року. Станом на 12 червня 2015 року заяви та необхідних документів для проведення перевірки від позивача не надійшло.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 неподання особою, яка підлягає перевірці, заяви про проведення перевірки в строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після закінчення строку подання заяви за п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України.

15 червня 2015 року наказом ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о позивача звільнено з посади завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи у зв'язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 та п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗПП України. Копія цього наказу надіслана позивачу листом від 15 червня 2015 року № 244/10/05-99-04-01.

Заява позивача про проведення перевірки надійшла до ГУ ДФС 30 червня 2015 року (зареєстрована в журналі обліку вхідної кореспонденції 30 червня 2015 року за № 3342/10), тобто з порушенням термінів її надання. Продовження строку надання такої заяви ні Законом, ні Порядком № 563 не передбачено (а.с. 38-39, 124-125).

07 липня 2015 року лист ГУ ДФС від 06 липня 2015 року № 5799/10/05-99-04-01 надісланий на адресу ОСОБА_1 (142701, Росія, Московська обл., м. Видноє, пр. Ленінського Комсомолу, 15-1-78) рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчить фіскальний чек підприємства поштового зв'язку (а.с. 126).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) визначає Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 26 квітня 2015 року.

П. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682 визначено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 08 квітня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1682 очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Ч.2 ст.1 Закону № 1682 визначено, що очищення влади (люстрація) ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Ч.9 ст.1 Закону № 1682 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), визначені ст. 2 Закону № 1682 та п. 2 Порядку № 563.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 Закону № 1682, пп. 10 п. 2 Порядку № 563 заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб органів державної влади.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на державній службі та обіймала посаду завідувача сектору правового забезпечення діяльності управління правової роботи ГУ Міндоходів, тобто посаду, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади.

При цьому жодних винятків стосовно проведення перевірки щодо осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, ні Закон № 1682, ні Порядок № 563 не передбачають.

Загальні засади проведення перевірки визначені ст. 5 Закону № 1682, а механізм її проведення - Порядком № 563.

Абз. 1 ч. 4 ст. 5 Закону № 1682, абз. 1 п. 4 Порядку № 563 встановлено, що організація проведення перевірки осіб покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до п. 5 Порядку № 563 керівник органу згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі, в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу.

Судом встановлено, що 22 травня 2015 року головою комісії з реорганізації ГУ Міндоходів виданий наказ № 4 «Про проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».

Цим наказом було передбачено розпочати перевірку відповідно до вимог Закону № 1682 стосовно посадових (службових) осіб ГУ Міндоходів з 02 червня 2015 року.

Таким чином, з 02 червня 2015 року в ГУ Міндоходів була розпочата перевірка і стосовно позивача.

Згідно з п. 6 Порядку № 563 рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

На виконання вимог п. 6 Порядку № 563 наказ ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 був оприлюднений на офіційному субсайті ГУ ДФС у Донецькій області.

Зважаючи на те, що на момент початку перевірки ОСОБА_1 перебувала за межами України, доведення наказу ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 в день його видання до відома позивач під її особистий підпис було об'єктивно неможливим.

Разом з цим ГУ Міндоходів вижило заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про початок проведення перевірки - в день видання наказу на адресу позивача надіслало рекомендованою поштовою кореспонденцією лист від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01.

Стосовно доводів позивача, що з огляду на строки доставки поштової кореспонденції вона не могла своєчасно виконати викладені в цьому листі вимоги, суд відзначає наступне.

Наказ про початок проведення перевірки виданий ГУ Міндоходів 22 травня 2015 року, тобто за десять днів до початку її проведення. В силу положень Закону № 1682 та Порядку № 563 з дня початку проведення такої перевірки у посадових осіб ГУ Міндоходів було ще десять днів для підготовки та подання органу, в якому проводиться перевірка, необхідних документів.

За висновком суду, у разі перебування посадової особи безпосередньо на службі або на території України цього строку було цілком достатньо для з'ясування усіх питань та подання документів, обумовлених Законом № 1682 та Порядком № 563.

Щодо твердження позивача про те, що лист ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 вона не отримувала, суд зазначає таке.

ГУ Міндоходів надало належні докази надіслання цього листа ОСОБА_1 22 травня 2015 року - фіскальний чек підприємства поштового зв'язку. Разом з цим ГУ Міндоходів не може відповідати за те, що надіслане ним поштове відправлення не доставлене або не вручене адресату.

Судом встановлено, що під час надіслання позивачу копій наказу ГУ Міндоходів від 22 травня 2015 року № 4 та листа від 22 травня 2015 року № 4034/10/05-99-04-01 електронною поштою була допущена помилка в електронній адресі ОСОБА_1, наслідок чого остання це поштове відправлення не отримувала.

Однак повідомлення посадової особи про початок проведення перевірки засобами електронної пошти не є обов'язковим. В контексті спірних правовідносин таке повідомлення мало додатковий характер.

При цьому, як в позовній заяві, так і у своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні, позивач зазначала, що про початок перевірки і необхідність подання заяви їй стало відомо на початку червня 2015 року, в період з 02 по 11 червня 2015 року вона спілкувалася з посадовими особами ГУ Міндоходів та ГУ ДФС.

Питання стосовно подання посадовими або службовими особами заяв для проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682, регламентовані ст. 4 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1682 особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Термін подання заяви визначений ч. 2 ст. 4 Закону № 1682, згідно з якою заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку № 563 особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу, у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону:

власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Як свідчить форма заяви, наведена у додатку № 1 до Порядку № 563 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 167, у заяві має бути крім іншого зазначено найменування органу, посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника органу відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1682.

Таким чином, як посадова особа ГУ Міндоходів ОСОБА_1 мала у строк до 12 червня 2015 року подати до відповідного структурного підрозділу власноручно написану заяву за формою, наведеною у додатку № 1 до Порядку № 563 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 167, на ім'я керівника ГУ Міндоходів (голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів ОСОБА_5Л.).

Правові наслідки неподання заяви у строк, встановлений ч. 2 ст. 4 Закону № 1682, визначені ч. 3 ст. 4 Закону № 1682.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Згідно з вимогами п. 10 Порядку № 563 неподання особою, яка підлягає перевірці, заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону.

Аналіз положень ч. 3 ст. 4 Закону № 1682 та п. 10 Порядку № 563 зумовлює висновок, що Закон та прийнятий на його виконання Порядок містять імперативну вимогу, яка зобов'язує орган, в якому проводиться перевірка, не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви звільнити особу, яка підлягає перевірці, у разі неподання останньою відповідної заяви.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що станом на 12 червня 2015 року заява ОСОБА_1 про надання згоди на проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682, до ГУ Міндоходів не надходила.

Отже, в силу вимог ч. 3 ст. 4 Закону № 1682, п. 10 Порядку ГУ Міндоходів зобов'язано було звільнити ОСОБА_1 із займаної посади не пізніше 15 червня 2015 року.

При цьому згідно з п. 50 Порядку № 563 особи, винні в порушенні цього Порядку, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України однією з підстав для припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом № 1682.

Ч. 2 ст. 36 КЗПП України визначено, що у випадку, передбаченому п. 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом № 1682.

Таким чином, видаючи наказ від 15 червня 2015 року № 61-о «Про звільнення ОСОБА_1В.», ГУ Міндоходів діяло в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 1682 та КЗПП України.

Як наслідок, правові та фактичні підстави для скасування цього наказу в судовому порядку відсутні.

В письмових та усних поясненнях позивач зазначала, що заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», на ім'я керівника ГУ Міндоходів взагалі не писала та до ГУ Міндоходів подавала.

Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», датованої 10 червня 2015 року і надісланої 11 червня 2015 року, суд виходить з наступного.

Заява від 10 червня 2015 року не може розглядатися як заява про надання згоди на проведення перевірки, розпочатої у ГУ Міндоходів з 02 червня 2015 року, оскільки ця заява подана на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС, тобто посадової особи, яка не є керівником органу, до повноважень якого належить звільнення позивача.

Заява ОСОБА_1 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», від 25 березня 2015 року, також не може розглядатися як заява про надання загоди на проведення перевірки, розпочатої у ГУ Міндоходів з 02 червня 2015 року. По-перше, вона подана на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС, по-друге, вона подана до початку проведення перевірки у ГУ Міндоходів.

З приводу доводів позивача стосовно способу та своєчасності подання заяви суд зазначає наступне.

Системне тлумачення правових норм, які містяться у Законі № 1682 та в Порядку № 563, зумовлює висновок, що заява про проведення перевірки може бути надана безпосередньо до відповідного структурного підрозділу органу, в якому проводиться перевірка, надіслана поштою або кур'єрською доставкою тощо.

Разом із цим при визначені строку подання такої заяви, крім приписів ч. 2 ст. 4 Закону № 1682, необхідно враховувати положення ч. 3 цієї статті, згідно з якою неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви.

Отже, впродовж десятиденного строку з дати початку перевірки у ГУ Міндоходів (з 02 червня 2015 по 11 червня 2015 року включно) позивач могла будь-яким способом подати власноручно написану заяву про проведення перевірки, зокрема надіслати її поштою 11 червня 2015 року. Головною умовою було те, щоб ГУ Міндоходів отримало цю заяву не пізніше 12 червня 2015 року.

Посилання позивача на приписи ст.ст. 9, 255 ЦК України суд не приймає, оскільки п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682 прямо встановлений пріоритет правових норм цього Закону над нормами, які містяться у інших законах і нормативно-правових актах.

Надсилаючи 11 червня 2015 року з Російської Федерації заяву про проведення перевірки та маючи уявлення про строки доставки поштової кореспонденції з м. Відноє Моськовоської області Російської Федерації до м. Маріуполя Донецької області, (оскільки до цього сама здійснювала та отримувала поштові відправлення), позивач мала усвідомлювати, що ГУ Міндоходів не отримає цю заяву до 12 червня 2015 року з об'єктивних причин.

Водночас, незважаючи на наявність телефонного зв'язку та можливість направлення електронного листа, про факт надіслання 11 червня 2015 року заяви ні ГУ Міндоходів, ні ГУ ДФС позивач не повідомила.

Суд критично оцінює доводи позивача про неможливість надіслання відповідної заяви в період її перебування на відпочинку у с. Коблєво.

Так, фактично від позивача вимагалося подання лише заяви про проведення перевірки (копії решти документів, в тому числі декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, вже були у розпорядженні ГУ Міндоходів).

Позивач не заперечувала, що в період відпочинку мала доступ до мережі Інтернет і телефонний зв'язок.

Таким чином, вона могла ознайомитись з вимогами Закону № 1682 та Порядку № 563, включаючи зразок заяви, на офіційному веб-сайті Верховної Ради України або Державної фіскальної служби України; могла написати заяву та надіслати її на адресу відповідача.

У разі відсутності підприємств поштового зв'язку у с. Коблєво, позивач могла здійснити поштове відправлення з найближчого населеного пункту, де є такі підприємства чи кур'єрська служба.

Таке поштове відправлення було б здійснено значно раніше у часі, ніж 11 червня 2015 року, а строки доставки поштової кореспонденції в межах території України є істотно меншими, ніж строки доставки з території Російської Федерації.

Наведені вище обставини зумовлюють висновок, що позивач мала об'єктивну можливість вчасно подати заяву про проведення перевірки, а ГУ Міндоходів - її отримати.

З приводу доводів позивача, що їй був незрозумілий перелік необхідних документів, а також форма та зміст заяви, суд зазначає таке.

Як було вказано вище, Закон № 1682 та Порядок № 563 офіційно оприлюднені, до них є вільний доступ в мережі Інтернет. З огляду на освіту позивача, тривалість її перебування на державній службі в податкових органах, можливість спілкування з посадовими особами ГУ Міндоходів та ГУ ДФС, вона об'єктивно могла правильно написати відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о «Про звільнення ОСОБА_1В.», а тому позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про поновлення позивача в займаній посаді є похідними від вимоги про скасування наказу ГУ Міндоходів від 15 червня 2015 року № 61-о і також не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Решта доводів та заперечень сторін висновку суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню на користь сторін не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Донецькій області про скасування наказу та поновлення на посаді - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.