Ухвала

від 08.10.2015 по справі 808/693/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2015 рокусправа № 808/693/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дурасової Ю.В.

           суддів:                     Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Русь”

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року

у справі за позовом Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства “Русь” про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача заборгованість за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 66167,85грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в разі, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законом строки, контролюючий орган на надсилає йому податкову вимогу, в порядку визначеному для податкового повідомлення-рішення. При цьому контролюючий орган в порядку ст. 95.1 ПКУ здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Не погодившись з постановою суду відповідачем (Приватне підприємство “Русь”) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що 07.02.2014 року за рішенням засновника підприємство знаходиться в стадії припинення. У зв'язку з ліквідацією підприємства було проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами перевірки складено акт від 23.05.2014 року та прийняте податкове повідомлення-рішення, з яким підприємство не згодне. Вважає, що грошове зобов'язання є неузгодженим т.я. не завершена процедура оскарження, хоча підприємство своїм правом судового оскарження податкового повідомлення-рішення не скористалося. Зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою не про надання дозволу про стягнення коштів з рахунків платників у банках або про надання дозволу про погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, як це передбачено п. 95.4 ПКУ, а про стягнення податкового боргу в сумі 66167,85грн., що не є одним і тим же. На думку відповідача, позивач помилково ототожнив механізм стягнення узгоджених сум зобов'язань з фізичних осіб та юридичних осіб, що призвело до звернення з позовом, з яким в принципі позивач не повинен звертатися, оскільки п. 87.11 ПКУ регулює стягнення з фізичної особи, а не з юридичної.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства “Русь” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.05.2011 по 06.05.2014. За наслідками перевірки складено Акт від 22.05.2014 №743/08-15-2201/23848000 (далі – Акт перевірки). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 №0001152200, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 167,85 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 22.12,2014 року за відповідачем числиться податкова заборгованість в сумі 66167,85грн. (а.с. 6, 8, 9-12). Податкове повідомлення-рішення надіслане відповідачу в червні 2014 року (а.с. 13), яке в судовому порядку не оскаржувалося, вважається узгодженим.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як зазначено у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з п.95.4 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджено існування податкового боргу та право контролюючого органу на здійснення за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів які перебувають у його власності. По суті рішення суду першої інстанції є правильним.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Русь” – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за позовом Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства “Русь” про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:                                                                      Ю.В. Дурасова

           Суддя:                                                                      О.А. Проценко

           Суддя:                                                                      Л.П. Туркіна