Постанова

від 15.10.2015 по справі 826/7601/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7601/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 квітня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.04.2015 №0001692204 (про встановлення порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ПКУ щодо заниження суми податку на додану вартість в сумі 2307826 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 1153913 грн) та №0001682204 (про встановлення порушення п.п.14.1.27 п.14.1, п.п.14.1.36, п.137.1, п.138.2, п.138.4, пп.139.1.9, п.185.1 ПКУ щодо заниження суми податку на прибуток в сумі 791030 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 197757 грн 50 коп).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 12.03.2015 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Славтрейд Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мобего», ТОВ «МВП Плюс», ТОВ «НВП «Статус» та ТОВ «Айрокрістен» за період з 01.08.2014 по 30.11.2014 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві складено Акт № 940/26-56-22-04-09/36569312, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 3153236 грн, а також порушення пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 1551899 грн.

У подальшому, за результатами адміністративного оскарження висновків Акту перевірки, відповідач листом від 07.04.2015 № 5027/10/26-56-22-04 повідомив позивача про те, що в ході розгляду заперечень підтверджено взаємовідносини ТОВ «Славтрейд Агро» з ТОВ «МВП Плюс», щодо оренди нежитлових приміщень та оренди транспортних засобів на суму ПДВ у розмірі 845410 грн та на суму витрат підприємства у розмірі 4227050 грн, а порушення в іншій частині, які встановлені в ході перевірки та викладені в Акті перевірки - залишено без змін.

Також, у вказаному листі зазначено про прийняття рішення щодо викладення висновків Акту перевірки в іншій редакції, а саме: встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 2307826 грн, а також порушення пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 791030 грн.

10 квітня 2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001692204, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2307826 грн, а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1153913 грн; № 0001682204, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 791030 грн, а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 197757 грн 50 коп.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 2307826 грн, а також порушення пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 791030 грн стала встановлена ним нікчемність правочинів укладених з вказаними контрагентами внаслідок, зокрема:

- отримання акту ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2014 №2857/26-55-22-03/39163830 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айрокрістен», в якому зазначено, зокрема, про направлення повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням, а також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- отримання акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2015 №282/26-59-22-06 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Статус», в якому зазначено, зокрема, про внесення до ЄДР запису про відсутність вказаного товариств за місцезнаходженням, а також встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності;

- внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Мобего» за місцезнаходженням.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами та неправомірності даних його податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «НВП «Статус», ТОВ «Айрокрістен» та ТОВ «Мобего», та прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної фіскальної служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас, відповідно до п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної фіскальної служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної фіскальної служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: - за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби; - для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків: щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; - у разі проведення зустрічної звірки; - в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної фіскальної служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2015 позивачем отриманий запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації та її документального підтвердження № 1258/10/26-56-22-03-05 від 02 лютого 2015 року. Позивачем листами №53 від 12.02.2015 та №56 від 16.02.2015 надано відповіді на вказаний запит.

03 лютого 2015 року позивачем отриманий запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації та її документального підтвердження № 1338/10/26-56-22-04-05 від 03 лютого 2015 року. Позивачем листом №69 від 26.02.2015 надано відповідь на вказаний запит.

За таких обставин справи, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що податковим органом не надано до суду пояснень щодо підстав проведення такої перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на не правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, за правилами частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення №88.

Так, в результаті дослідження матеріалів справи судова колегія встановила, що між позивачем та ТОВ «НВП «Статус», ТОВ «Айрокрістен» та ТОВ «Мобего» укладено договори поставки від 17.07.2014 № 17/08, від 25.07.2014 № 25072014, від 01.08.2014 №01082014, від 01.10.2014 № 01102014 та від 24.09.2014 №2409.

На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів складено видаткові та товарно-транспортні накладні, а також вказані контрагенти виписали позивачу податкові накладні, в тому числі на спірну суму ПДВ у розмірі 2307826 грн.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з контрагентами, такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Натомість, в акті перевірки № 940/26-56-22-04-09/36569312 від 12.03.2015 відповідачем зазначено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Мобего», ТОВ «НВП «Статус» та ТОВ «Айрокрістен» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди позивачу.

Перевіркою встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мобего», ТОВ «НВП «Статус», ТОВ «Айрокрістен».

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 14.10.2014 (справа №К/800/23260/14) - порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу.

У судовому засіданні встановлено, що акт перевірки ґрунтується на відомостях, що містяться в актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів, а саме:

- акту ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2014 №2857/26-55-22-03/39163830 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айрокрістен», в якому зазначено, зокрема, про направлення повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням, а також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2015 №282/26-59-22-06 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Статус», в якому зазначено, зокрема, про внесення до ЄДР запису про відсутність вказаного товариств за місцезнаходженням, а також встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Проте, викладені у вказаних актах відомості є характеристиками діяльності контрагентів позивача, тобто третіх осіб. Наявність у контрагента ознак організації, що не провадить господарську діяльність, не є доказом отримання покупцем необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві в акті від 17.09.2014 №2857/26-55-22-03/39163830 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айрокрістен» на обставини, що перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, колегією суддів не приймаються до уваги, зважаючи на таке .

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не дослідив докази, надані позивачем щодо господарських операцій з ТОВ «Айрокрістен». А саме, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Айрокрістен» (постачальник) укладено договір поставки від 17.06.2014 №17/08, згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця сою, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна ціна зазначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. При цьому, реальність здійснених операцій за договором поставки від 17.06.2014 №17/08 підтверджується наданими позивачем супровідним листом №2 від 08.05.2015 та наявними в матеріалах справи видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями. Договори, укладені між ТОВ «Айрокрістен» та іншими контрагентами нікчемними не визнавались, рішення про недійсність таких договорів судом не приймалось, крім того, відповідач не звертався з такими позовами до суду.

Таким чином, твердження відповідача про те, що укладені господарські договори позивачем з контрагентами є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки здійснення фінансово-господарських операцій підтверджено первинними документами, наданими позивачем та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо розходження у часі укладення договору поставки з ТОВ «Айрокрістен» №17/08 від 17.07.2014 та відкриття банківського рахунку судом першої інстанції не досліджені обставини. Оскільки при укладенні договору, проект його направлено поштою ТОВ «Айрокрістен», а в період з моменту відправлення проекту до отримання оригіналу договору розрахунки між контрагентами відбувались згідно листування на підставі рахунків-фактур (а.с. 117 Том 5). Слід відзначити, що в період з моменту відправлення проекту договору контрагенту до його отримання розрахунки між контрагентами не здійснювались, а після отримання підписаного договору, в редакції контрагента, платежі здійснювались на рахунок №26003110500300, зазначений ТОВ «Айрокрістен» в договорі.

При цьому, посилання відповідача на відсутність ТОВ «Айрокрістен» за місцезнаходженням спростовується наданими позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням відомостей про місцезнаходження останнього (а.с.27 Том 1) та витягом з реєстру платників податків ПДВ №1426554501445 від 31.07.2014.

Щодо посилань відповідача у своєму запереченні на апеляційну скаргу про відсутність при проведенні перевірки лабораторних аналізів, зазначених у договорах між позивачем та ТОВ «Мобего» та ТОВ «НВП Статус» колегія суддів звертає увагу, що лабораторні сертифікати на сою товарну (а.с. 223-234 Том 2, а.с.9 Том 3, а.с. 46 Том 3) надані позивачем після здійснення перевірки як додатки до поданих заперечень до акту перевірки. Однак, як вбачається з акту перевірки № 940/26-56-22-04-09/36569312 від 12.03.2015 відповідач проігнорував надані позивачем документи та не врахував їх під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, висновок відповідача про відсутність ТОВ «Мобего» за місцезнаходженням спростовується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням відомостей про місцезнаходження ТОВ «Мобего» (т.1. а.с.24) та поясненнями директора ТОВ «Мобего» Желєзняка В.А., викладеними в заяві від 18.07.2015 та посвідченими приватним нотаріусом Хоменко А.В.( а.с.16 Том 5).

Щодо розходження у часі укладення договору поставки з ТОВ «Мобего» №25072014 від 25.07.2014 та відкриття банківського рахунку судом першої інстанції не досліджено обставини, що при укладенні договору, проект такого договору направлено ТОВ «Мобего» та в період з моменту відправлення проекту до отримання підписаного оригіналу договору розрахунки між позивачем та контрагентом відбувались згідно листування на підставі видаткових накладних з зазначеним діючим рахунком №26002032386801 (а.с. 115 Том 5), а після отримання підписаного договору, в редакції контрагента, платежі здійснювались на рахунок №26004001008404, зазначений в договорі.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частиною другою ст. 644 ЦК України передбачено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Таким чином, колегія суддів, проаналізувавши пояснення представників позивача та надані докази приходить до висновку, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Мобего» та ТОВ «Айрокрістен», до надіслання договорів поставки відповідно від 25.07.2014 № 25072014 та від 17.07.2014 №17/08, здійснювались господарські операції за усно вчиненими право чинами, що не суперечить діючому законодавству. Відтак, посилання відповідача на нереальність здійснення операцій між позивачами та ТОВ «Мобего», ТОВ «Айрокрістен» до підписання вищевказаних договорів судом до уваги не приймаються.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «МВП «Плюс» з матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 07.04.2015 № 5027/10/26-56-22-04 про розгляд заперечень позивача на висновки акта перевірки (а.с.86 Том 1), підтвердив взаємовідносини ТОВ «Славтрейд Агро» з ТОВ «МВП Плюс» щодо оренди нежитлових приміщень та оренди транспортних засобів на суму ПДВ у розмірі 845410 грн та на суму витрат підприємства у розмірі 4227050 грн.

Разом з цим, посилання відповідача на відсутність ТОВ «МВП Плюс» за податковою адресою спростовується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням відомостей про місцезнаходження ТОВ «МВП Плюс» (а.с.31 Том 1) та поясненнями директора ТОВ «МВП Плюс», посвідченими приватним нотаріусом Братущак В.В.(а.с.20 Том 5).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (чинної на час здійснення правовідносин сторін) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За правилами статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, враховуючи вимоги статей 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідач не надав доказів відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477, підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. З рішень Європейського суду з прав людини по вказаним справам, чітко констатується правило індивідуальної відповідальності платника податків. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди з його контрагентами.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства з підстав здійснення контрагентами операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ «Славтрейд Агро» ґрунтуються виключно на даних згідно АІС «Податковий Блок» та відомостях, що містяться в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є незаконними і підлягають скасуванню.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0001692204 на загальну суму 3 461 739 грн (три мільйона чотириста шістдесят одна тисяча сімсот тридцять дев'ять гривень) та №0001682204 на загальну суму 988 787 грн 50 коп. (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.